Проблеми кримінального характеру, з якими зіштовхуються ветерани у цивільному житті

В інформаційному просторі дедалі більша увага приділяється питанню посттравматичного стресового розладу (далі за текстом — ПТСР), який виникає у людини, як реакція на стресову ситуацію. Учасники бойових дій в ході участі у війні переживають не одну стресову ситуацію. Це призводить до того, що у певної кількості ветеранів діагностують ПТСР або інші психологічні травми, які впливають на можливість особи розуміти значення своїх дій та керувати ними. Проте більшість з цих осіб не є суспільно небезпечними та в жодному разі не потребують примусового лікування.

Досліджуючи ситуацію, яка склалася в США після В’єтнамської війни, можна дійти висновку про зумовленість певного відсотка кримінальних правопорушень, вчинених ветеранами, за результатами впливу ПТСР. Для подолання такої проблеми була створена спеціальна програма — суди у справах ветеранів, як окремий інститут терапевтичного правосуддя. 

Така програма покликана ідентифікувати ветерана з ПТСР чи іншими психологічними травмами, виявити першопричини прояву злочинної поведінки та провести курс лікування і реабілітації правопорушника на добровільній основі. Тобто, не караючи, запобігати вчиненню нових злочинів.

Щодо України, то якщо проаналізувати Єдиний державний реєстр судових рішень за пошуковою фразою "Посттравматичний стресовий розлад", можна знайти понад двісті вироків у кримінальних справах. Лише приблизно п’ята частина з них датується періодом до 1 січня 2014 року. А це, своєю чергою, підтверджує той факт, що вплив ПТСР на суспільні процеси зростає із збільшенням кількості людей, які внаслідок російської агресії набули цього розладу.

Якщо це сталося під час захисту суверенітету і незалежності України, то саме держава має подбати про ефективну реабілітацію та ресоціалізацію людини. 

Повертаючись до судової практики, при аналізі конкретних справ можу сформувати наступні висновки:

1. Інколи суди побіжно зазначають про вплив ПТСР чи трактують це як певну "стратегію" сторони захисту.
2. Трапляються випадки, коли суди призначають більш суворе покарання, не враховуючи посилання сторони на наявність ПТСР.
3. Також суди враховують ПТСР, як пом’якшуючу обставину, призначаючи примусові заходи медичного характеру або більш м’яке покарання. 

Враховуючи вклад ветерана необхідно розуміти, що психологічний стан впливає на поведінку особи та може стати передумовою несвідомої протиправної поведінки. 

Натомість наразі суди не мають єдиних сталих підходів до усвідомлення важливості цієї проблеми та необхідності забезпечити баланс між покаранням та ресоціалізацією особи, яка вчинила протиправне діяння під впливом психологічних наслідків участі в бойових діях. 

Для справедливого розгляду справ стосовно ветеранів слід впровадити окрему судово-реабілітаційну процедуру у кримінальному процесі. Проте така процедура має застосовуватись при наявності низки умов та під суворим контролем за її виконанням.  Наразі це питання досліджує громадська організація "Юридична Сотня" в межах проєкту "Аналіз можливості впровадження судів у справах ветеранів в Україні" за підтримки програми “Справедливість для всіх”, яка фінансується Агентством США з міжнародного рoзвитку (USAID).

Звісно, ми не можемо передбачити її застосування в справах щодо скоєння всіх тяжких або особливо тяжких злочинів, адже повинен досягатися баланс із захистом інтересів потерпілих від злочинів осіб та тяжкістю вчиненого діяння. Разом з тим, існує низка кримінальних правопорушень, які за таких умов не нестимуть значної суспільної небезпечності та шкоди для суспільства. А отже для таких випадків слід передбачити можливість застосування інституту терапевтичного правосуддя.

Додатково слід зазначити, що із повномасштабною агресією Росії та тривалою загальною мобілізацією, кількість осіб, що беруть безпосередню участь в бойових діях, безперервно збільшується.

Це потенційно призводить до збільшення кількості випадків ПТСР та інших психологічних порушень, які можуть впливати на поведінку (зокрема суспільно небезпечну) особи. Суди повинні враховувати наявність травмуючого досвіду та психологічних потреб обвинуваченого ветерана для забезпечення насамперед надання необхідної допомоги та ресоціалізації, а вже потім — виконання каральної функції кримінально-правових норм.

Спеціальні знання та розуміння особливостей військової служби та бойових дій є необхідними елементами під час здійснення розгляду кримінальних справ щодо військових та ветеранів.