Як винний дім KOBLEVO намагається привчити українців пити вітчизняне вино

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Підприємство KOBLEVO – порівняно молоде. Завод був збудований у 1982 році, а саме виноробство на Миколаївщині розпочалося у 18-му столітті, коли на ці землі прибув граф Томас Кобле, який знав усе про виноробство, посадив тут перший виноград. Пізніше у Миколаївській області виноградників було понад 2500 гектарів і було збудовано завод первинного виноробства.

Коли в Коблеві стало вже більше 2500 гектарів, а возити виноград було далеко, недоцільно і неефективно, було прийнято рішення побудувати завод поряд із виноградниками. Завод пережив "сухий закон", викорчовування виноградників та закриття інститутів, що селекціонували виноградну лозу. Але завод все вистояв і працює до сьогодні. На виноградниках росте 3333 кущі на один гектар, згідно з європейськими традиціями, виробляється понад 100 видів вина з 16 сортів.

Чи маєте ви статистику, якого вина найбільше випили споживачі за минулий рік?

– Культура споживання вина в Україні поступово змінюється. По-перше, виробництво та продаж вина постійно зростають. Історично склалося, що переважно п'ють напівсолодке, але дедалі більше з'являється цінителів сухих вин.

Думаю, що найближчими роками ця тенденція збережеться, і через 5 років частка сухих вин з України становитиме до 50%. Якщо говорити про KOBLEVO, то близько 70% продажів – це напівсолодкі та десертні вина із класичних європейських сортів винограду. Але водночас популярні й вина з автентичних українських сортів Бастардо Магарацький, Мускат Одеський, Одеський чорний. Ми вирощуємо власний виноград у Миколаївській області на площі понад 2000 га. І головне ми віримо в українське вино.

Яка перевага зараз молода аудиторія?

- На жаль, українці не надто знаються на вині. Молоді люди експериментують, купують напої, які візуально можуть виглядати вино, але рідко звертають увагу на склад, в якому є ароматизатори або добавки. Не особливо знаючи, молоді люди приймають цей продукт за вино. Крім того, вони найчастіше віддають перевагу іноземним винам. Але якщо порівняти українське вино з імпортним у доступному ціновому сегменті, то можу впевнено сказати, що вітчизняне буде набагато вище. Наприклад, для вин Koblevo Reserve виноград збирають селективно вручну, завдяки тому, що це наші власні виноградники, ціна залишається в районі 4,5 євро.

Яку частку ринку займає Koblevo?

- Якщо брати роздрібну мережу – це близько 12%. Ми маємо сильну власну дистрибуцію в роздріб, і об'єктивно після зміни дизайну ми готові наростити ще до 5%.

Зараз на полицях з'явилося вино KOBLEVO у новому дизайні, чому вирішили змінити зовнішній вигляд бренду?

- Бренду KOBLEVO більше 20-ти років, його добре знає та любить доросла аудиторія, але в даний час реальна цільова аудиторія для вин стала набагато молодшою. Тому настав час змінюватися навіть перевіреним часом брендам. За даними маркетингових досліджень, головний споживач українського вина сьогодні – це молоді дівчата віком 25-35 років, вони егоцентричні та думають про задоволення. Тому Koblevo спеціально для них змінило свій зовнішній вигляд.

Як українським виробникам створити конкуренцію імпортному продукту?

- Насамперед удосконалювати продукт та працювати над іміджем українського вина загалом. Ми співпрацюємо з європейськими виноробами та енологами, з їх допомогою ми щорічно покращуємо всі процеси, починаючи від посадки винограду та закінчуючи плякуванням. У закритих дегустаціях українські вина абсолютно конкурентні, і загалом винний рух розвивається завдяки нашим виноробам та новій генерації поціновувачів вина.

Чи можна навчити українців любити вітчизняний продукт?

- Треба навчити любити свою країну та займатися розвитком культури пиття, що, власне, поступово і відбувається. Багато хто не знає, що певна територія країни зайнята чудовими виноградниками. Не знають, що в Україні є ґрунти, на яких ростуть Каберне Совіньйон, Мерло, Сапераві та багато інших сортів, які не поступаються грузинським чи європейським. Звісно, йдеться не про витримані, а про їдальні та вина на кожен день за ціною 3,5-5 євро без витримки в бочці. До речі, витримка у бочці – це цілий процес. Ми з дубом тільки починаємо експериментувати — вже купили 20 бочок, аби зрозуміти, як усе ж таки дуб працюватиме з нашим вином.

Де ви купували бочки?

- У нас бочки із французького дуба, виготовлені в Італії.

Як часто на підприємстві модернізують обладнання?

- KOBLEVO - це підприємство повного циклу, ми вирощуємо виноград, переробляємо та виготовляємо вино. Це величезна махіна, яка перебуває у постійному русі і, звичайно, постійно потребує вдосконалення процесів. Капітальне оновлення розпочалося у 2006 році, потім у 2008-2010 ми додатково глобально змінювали систему пресів для винограду.

Починаючи з 2010 року, продовжуємо щось докуповувати або змінювати. У нас виноград охолоджується у спеціальній установці перед потраплянням під прес, виключено попадання кисню та окислення завдяки власній азотогенераторній станції. З усіх українських підприємств ми першими почали використовувати холодний стерильний розлив, який гарантує збереження смаку та аромату вина, закладеного у винограді. Щось показують технологи, щось нове ми дізнаємося самі й у процесі експериментуємо та вигадуємо.

Чи можете назвати суму інвестицій за рік?

- У нас кілька напрямів інвестицій – сільське господарство, модернізація та оновлення виробництва, а також дистрибуція. 2018 року ми інвестували близько 80 млн грн: близько 35 млн грн в агросектор, 20 млн грн — у заводи, близько 25 млн грн — у дистрибуцію. 2019 року заплановано інвестиції на рівні 80-100 млн грн — насамперед у виноградники та модернізацію заводів. Останні кілька років намагаємося максимально розширювати площі виноградників і висаджувати молодий виноград. 2018 року ми висадили 200 га виноградників, 2019 року висадимо ще близько 200 га у двох наших агрогосподарствах у Миколаївській області — частину посадили навесні, частину висаджуємо якраз у жовтні.

Яка мінімальна ціна одного саджанця винограду?

- Дивлячись якийсь сорт. Класичні європейські коштують від 1 євро, ми більше купуємо українських саджанців.

Ви купуєте чи продаєте виноматеріали?

– Основні сорти ми беремо зі свого винограду. Якщо нам чогось не вистачає, то по сусідству є інші господарства, які вирощують виноград. Наприклад, деякі агрогосподарства виключно вирощують виноград та здають його на переробку. Для них вигідно, що поруч є KOBLEVO, і вони за гарною ціною можуть продати свій виноград. Ми маємо вимоги до ягоди, виноград перевіряє лабораторію, щоб набрав потрібну кількість цукру, з'явилася певна кислотність, тільки після цього ми його приймаємо на переробку.

Скільки в Україні сьогодні працює підприємств з виготовлення вина?

– Ми за розвиток дрібного виноробства в Україні. Якщо в країні запрацює хоча б 500 підприємств із власною переробкою винограду та виготовленням вина, це позитивно вплине на культуру виноробства загалом. У тій же Італії понад 2 тисячі виноробів! У нас є 4 великі виробники, які мають власні виноградники, і є 2 десятки дрібних - це ті, хто рідко вирощує власний виноград, а в основному виноград купують. Але не всі готові інвестувати.

Виходить, ти посадив виноград, а перший урожай починаєш збирати лише на п'ятий рік. Тобто чотири роки ти його доглядаєш, вкладаєш гроші в саджанці, у догляд, а потім заморозки чи дощі, виноград гине. Тому дозволити собі ризикувати можуть не багато, а точніше одиниці.

Виноградарство – це величезна праця. Загалом у нас не було проблем із молодими насадженнями, але якось замерзли ділянки, які стояли на протягу за 20 градусів морозу з дощем. Добре, що тоді виноградники були застраховані і ми змогли відшкодувати 5-6 млн гривень.

Яке вино йде на експорт?

- У нас чудово налагоджений експорт до Польщі, Казахстану та Туреччини. Це стандартні базові лінійки вин за доступною ціною високої якості. Тому експорт українського вина для Польщі в середньому ціновому сегменті та гарної якості було справжнім відкриттям. Це вино бере участь у виставках, дегустаціях.

Чи є підтримка з боку держави на міжнародних виставках?

– На жаль, у нас досі на виставках мало українського вина. Усі про нього лише говорять. Якщо ти приїжджаєш і бачиш Чилі — це ціла низка підприємств, які перелетіли через океан і виставляються. Коли ти бачиш Молдову – це 25 підприємств під брендом "Вина Молдови". Вони туди приїжджають за бюджетні кошти, участь у виставці організовує держава. А якщо ми збираємось на виставку, де вартість місця 5-7 тисяч євро, то зібрати виноробів дуже важко. Фото: Іван Чернічкін/Delo.ua

Все-таки виставки дають поштовх?

– Не всі виставки. Треба знати які, як правильно позиціонувати, тоді це "прохідний квиток" на експортних ринках.

На вашу думку, держава швидше допомагає чи все ж таки заважає розвитку винного промислу в Україні?

Ми сподіваємося, що нові люди, які прийшли до міністерства, завершать той процес, який триває вже понад п'ять років. Я говорю про заміну радянських нормативів, якими ми користуємося. Вони з того часу просто перекладені українською мовою. До нас приїжджають партнери та кажуть: "А ви чому не робите те, це?" Не робимо, бо нам за гостем не можна. У Європі можна, Молдова перейшла на нові стандарти чотири роки тому і відірвалася від нас років на 10. Молдавани, які ось за 100 кілометрів від Одеси поміняли законодавство під європейське. Вони ближчі до єврозони, але ми теж не так далеко від неї — будь ласка, поміняйте, зробіть нам умови, щоб ми могли конкурувати з імпортом.

Є питання щодо вільної сфери, щодо певної технології обробки вина, які в Європі широко поширені, а в нас не можна, бо це заборонено за стандартами. Ми можемо купити сучасне обладнання, поставити і вино буде ще краще. Тільки треба все робити згідно із законом, але багато європейських законів у нас не запроваджено.

– Скільки вино може прожити у пляшці?

Все залежить від сорту. Є сорти, що живуть рік і не більше. Червоні вина живуть довше. Все залежить наскільки виноматеріал "здоровий" і яка пробка корка застосовувалася - чи збереже вона вино до 5 років. Сьогодні ми купуємо коркові пробки, які дозволять зберегти всі властивості вина 2-3 роки. А чи вже воно покращуватиметься чи залишиться таким самим — це закладено потенціалом технології вина.

Як звичайному обивателю, який не розуміється на вині, вибрати якісний напій і як розпізнати підробку?

– Фактично підробок вина немає. Але якість буває дуже різною. Рекомендую звертати увагу на склад та вивчати, де і як вино виготовили. Історія підприємства, власні виноградники, традиції та способи приготування вина – це для просунутих винолюбів та поціновувачів. Але я швидше проти експериментів і рекомендую вибирати вина, де виробник має свої виноградники і шанує репутацію.

У 2019-му році у світі яке вино було у тренді?

- Якщо дивитися на маленькі тренди – то це помаранчеве вино, троянда, біовина – вони знаходять своїх споживачів. Наприклад, на виставці в Америці цього року було презентовано австрійське вино з інтерактивною етикеткою. Воно викликало фурор.

Чи зможе китайське та японське вино набути популярності та зайняти значну частину на світовому ринку?

- Я куштував китайське вино чотири роки тому, купив його за 25 євро, але воно ніяке. Китайці зараз зайняті посадкою виноградників, вони дуже купили землі в Бордо і зараз вони переймають нові технології. Найближчим часом вони вийдуть на ринок із певною якістю. Чотири роки тому я був розчарований: етикетка красива, але на смак вона проста. Всі знають дорогий японський віскі, він смачний та популярний. Щоб скуштувати цей напій, грубо кажучи, потрібно записуватись у чергу. Виходячи з цієї думки, ніколи не можна скидати з рахунків конкурентів. Китай не можна знімати з рахунків.

Врожаєм якого року ви найбільше пишаєтесь?

- Щороку чимось примітний. У 2016 році загалом був хороший урожай, у 2015 році був відмінний рислінг, і ми його не можемо повторити, він був такий дзвінкий. Минулого року чудово визріли червоні сорти. Подивимося, що вийде цього року.

Які плани наступного року?

- Ми хочемо посадити Піно Гріджіо, бо в Україні його практично немає. Плюс ще кілька експериментів – але про новинки ми вже розповімо наступного року.

Дмитре, розкажіть, який сорт росте на плантаціях, і які результати зі збору очікуються цього року?

- Навколо нас ростуть виноградники сортів Бастардо, який ми посадили у 2014 році, Ркацителі та Сапераві. Цього року погода внесла свої корективи та довелося екстрено закінчувати жнивний процес. Збирання зайняло всього місяць, хоча зазвичай 2000 га ми забираємо протягом двох. Так як у серпні були дуже спекотні дні, було ухвалено рішення прибрати виноград максимально швидко. У прибиранні було задіяно 270 найманих осіб, плюс комбайни. Забирали до 400 тонн на день.

У середньому вийшло 50 центнерів з гектара. Це перший рік, коли Бастардо почав плодоносити. З цієї площі ми отримали 70 центнерів, хоча розраховували близько 100. Через погодні умови виноград не отримав достатньо вологи. Але це позитивно позначилося на його якості, у винограді цього року набагато більше вітамінів і танінів, характерних для кожного сорту.

Скільки ви плануєте винограду зібрати цього року у Коблеві?

– Ми прибираємо виноград у двох агрогосподарствах Коблево, сумарно вийдемо на 10 тисяч тонн. Хоча планували більше.

-Цього року ситуація типова для всієї України?

– Ситуація типова може не для всієї України, але для півдня точно. Ми тримаємо зв'язок з усім півднем і проблеми з погодою у всіх однакові.

Ви плануєте посадити нові виноградники у жовтні?

- Так. Це будуть нові сорти на площі ще 200 га. Це будуть сорти Сапераві, Піно Грі та Мускати.

Розкажіть про сорти, скільки їх?

- Сорти у нас здебільшого європейські, класичні. У Коблеві (назва селища, де розташовані виноградники - Delo.ua) на даний момент ростуть 16 сортів. Це такі сорти, як: Шардоне, Аліготе, Ріслінг, Ркацителі, мускатні сорти, Бастардо, Мерло, Каберне.

Де берете саджанці?

- Свого часу саджанці купували у Сербії, Італії, Шардоні у Німеччині. Нині ми перейшли на вітчизняного виробника. Минулого року всі саджанці купили у Білозерці. Те, що плануємо посадити цієї осені, — це теж саджанці звідти.

Які ґрунти переважають? Ви враховуєте їхній різновид при посадці виноградників?

- Всі ґрунти у нас важкі, глинисті та темно-каштанові. Кожен ґрунт дає свій смак, тому звичайно враховуємо його особливості. Ми робимо аналізи, вивчаємо ґрунти на глибині до двох метрів і, виходячи з результатів, враховуємо посадку саджанців. Ми піднімаємо плантаж на 70 сантиметрів, потім його вирівнюємо і за рік лише садимо.

Лоза шукає воду і наскільки вона глибоко йде в землю?

– Лоза воду шукає. Наприклад, торік у нас не було зимового запасу води, бо не було снігу та дощів, були абсолютно сухі місця. Тому цього року лоза визріла, але вона не набрала того, що вона могла. До речі, коріння лози може йти до 8 метрів під землю.

Цього року ви збираєте менше врожаю, а чи змінилися майдани?

– Ні, площі порівняно з минулим роком не змінилися. Варто зазначити, що у нас є кілька майданчиків, які призначені для вирощування винограду – це у Коблеві та біля Миколаївського коньячного заводу, що називається Радісний сад. Плантації у Коблеві та Радсаді — це окремі господарства. Коли ми говоримо про Коблевські виноградники, то рахуємо їх разом, тому що одне і друге йде для виробництва бренду Koblevo. Основна частина для вина та решта для бренді та коньяків. Фото: Іван Чернічкін/Delo.ua

Як переживають зиму європейські саджанці?

- Європейські саджанці стійкі до морозів та заморозків. Ми вибираємо саджанці спеціально для нашої зони, щоби не ризикувати. Втрат у нас немає, і останні зими у нас дуже м'які. Я вже забув, коли було -25. Це було, мабуть, 2010-го. А зараз 17-15 градусів, клімат змінюється, потепління.

У вас навіть змінилося обрізання?

- Так, обрізку довелося міняти. Ми її поміняли з 2015 року, ми мали до цього гюйо двосторонню, а тепер перейшли на кордон. Що нам дає кордон - трохи більше навантаження на лозу. Тож і перейшли. Бо у гюйо своя технологія, а тут своя. Вона дає менше ягід, тобто ми більше нормуємо.

Яке зараз навантаження на лозу?

- Якщо рахувати по вічках, то в середньому на кущ залишаємо 50 очків. Якщо рахувати за врожайністю та виноградом, то все по-різному. Дивлячись чого хочуть від нас технологи. У нас є лінійка Reserve, для неї врожайність не більше 3-4 тонн з гектара, тобто 2-3 кілограми з куща. Тому що чим менше врожаю, тим він якісніший, тим більше смакових та ароматичних речовин.

Дрозди їдять урожай?

- Ні, вони не їдять, у нас більше проблем із бджолами. Вони прокушують ягоду, коли виноград набирає цукру. Боремося з ними тільки швидким прибиранням, тому що вони прокушують тільки там, де сильно стиглий і ранній виноград.

Ви мінімізуєте обробку виноградників від паразитів, приблизно 7-8 обробок, так?

- Менше. У агрономів може бути бажання зробити обробку і спати спокійно, але ми так не робимо. Ми виїжджаємо на поля, оглядаємо найнестійкіший сорт винограду – це Шардоне. Тому щодня я оглядаю його насамперед. Якщо Шардоне спокійне і чисте, то далі рештою площ можна не переживати. Це літо було сухе і вітер добре продував виноградники, занепокоєння менше, але з іншого боку відсутність дощів компенсувалася лише за рахунок ґрунтових вод, оскільки виноградники не поливні.

Скільки людей стежать за виноградниками на всій плантації?

Розрахунок такий — одна людина може обслужити за сезон три гектари, але це було раніше, коли не було таких робіт, як карбування. Зараз ми йдемо в ногу з часом, багато додаткових робіт, тому цілий рік у полях працює до 200 чоловік і, здебільшого, з 5 ранку до 6 вечора. Для кожного є норми та ціна за прибирання. Скільки людей збере, стільки він і заробить.

За добу скільки збирає людей?

- Цього року за день встановили рекорд – 1,5 тонни на людину. Торік рекорд був 2,2 тонни. У нас прибирання йде у 4 ряди, одна бригада 12 осіб. 12 людей збирають разом, потім це зважується та ділиться пропорційно. Якість контролюють бригадири. Цього року прибирало 270 людей.

Є модна течія, щоб не використовувати на виноградниках важку техніку, бо ґрунт пресується. Скажіть, чи це правда чи міф? Так, але без техніки ми нічого не зможемо вдіяти. Тяжка техніка - це трактор, який обробляє ґрунт. Навесні та восени ми робимо глибоке розпушування. Зараз, після збирання винограду, в культиваторі змінюються лапки і ми розпушуємо на глибині 20 см, якщо вийде більше, значить глибше, так вона зимує. Потім навесні ще раз, після снігів, бо земля сідає. Весною виходить ідеальна культивація плюс додатково ми даємо коріння повітря. Ми пушим землю в міжряддя, в рядках нічого не робимо, щоб не зашкодити кореневій системі.

Чи є різниця у техніці збирання виноградників, які йдуть у Reserve та базові сорти?

- Звичайно, Reserve – це лише ручне селективне складання. Ми прибираємо з ліхтариками на світанку, поки виноград не нагрівся сонцем і зберігає всі найкращі ароматичні та смакові речовини. Але наші базові вина теж хороші — 70% ми також прибираємо руками і останніми роками у Коблеві чудові врожаї.

У Миколаївській області експериментують із П'ємонськими сортами, Маросо, з Алваріньо?

– Ми привозили саджанці Примітіво, Санджовезе – вони у нас уже четвертий рік і дали перший урожай. Приватно привезли, посадили поряд з іншими виноградниками, щоб за ними спостерігати. З 12 саджанців 2 загинуло, першої зими вони не перезимували. З погляду маркетингу ми думаємо якісь взяти сорти, які більш цікаві.

Ми вестимемо роботу, хочемо експериментально це робити. Витрати купівлю саджанців — це великі гроші, але в їх утримання — ще більше. Тому хочемо робити не на присадибній ділянці, а у промислових масштабах, щоб вони давали врожай, який можна потім обробляти та заносити вина до лінійок. Ми докучаємо Сапераві, тому що зараз його не вистачає. Вивчатимемо Санджовезе, потрібно зробити його хорошим, щоб він дозрів, набрав цукру, кондицію за кислотністю. Далі з ним треба правильно працювати, раніше ніхто цього не робив. Можна спробувати по-білому зробити з нього рожевий Санджовезе.

Далі це творчість етнологів, технологів — які дріжджі застосувати, стандарти та інше. Дріжджі під Санджовезе треба замовляти за два місяці, щоб їх виростили та передали сюди. Ми спеціально передавали землю із Коблево для вивчення. Це ціла система.

З якими труднощами найчастіше доводиться стикатися при вирощуванні винограду?

- Найбільше ми страждаємо від борошнистої роси, поява якої залежить від вологості повітря. Що більше опадів, то більше проблем у виноградника. Усі наші проблеми приходять із вологим повітрям. Цього року ми мали критичні суховії, вологість повітря досягала 10-15%. Це не надто добре для винограду, ефект, як після сушіння голови феном.

Який сорт ви рекомендуєте купувати? Який найкраще вийшов цього року?

- Я думаю, що у нас 5 таких сортів, яким ми приділяємо найбільшу увагу. Це сорти, які беремо для виготовлення вин серії Reserve. Рекомендую Шардоні, Мерло, Каберне чи Ріслінг – вони вийшли супер.

Розмовляла Наталія Лошакова, спеціально для Delo.ua