Купити не можна чекати. В Україні підскочив попит на зброю настільки, що магазини не дають ради чергам

Українці вишиковуються у черги не тільки до магазинів, а й до держустанов з метою отримати дозвіл.

"Кількість охочих отримати дозвіл на зброю неймовірно збільшилась. Варто лише підійти під відділення дозвільної служби, щоб побачити цілі черги. Люди штурмують дозвільну систему. Втім, попри цей ажіотаж, правоохоронці якось з наданням таких дозволів справляються", – каже Delo.ua адвокат з Української асоціації власників зброї Микола Ореховський.

За його словами, проблема хіба у тому, що на сьогоднішній день цей сервіс в Україні не найкращого рівня. На його думку, було б ліпше, аби усі перевірки охочих отримати дозвіл відбувались в електронному вигляді. Бюрократія – один із тих елементів, які аж ніяк не сприяють скороченню черг. Але іншого виходу наразі у громадян не існує.

"В дозвільній службі є свої проблеми. З одного боку, в Україні ніби і прискорили процес видачі дозволів на придбання зброї. З іншого боку, все одно від охочих надходить на службу маса скарг. Ця система від самого початку була, вибачте, гнилою", – зізнається нам голова наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін.

Останній переконаний, що усі ці процедури треба було змінювати до активної фази війни. Але лишається велика надія на парламент, який ухвалить з адекватними поправками відповідні закони, що полегшить українцям доступ до купівлі зброї.

До слова, ще на початку березня Рада ухвалила закон (2114-IX) “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України”, який передбачає можливість отримання та використання вогнепальної зброї та боєприпасів цивільними особами. Правда, тільки протягом воєнного стану.

На що передовсім підскочив попит?

Серед цивільних попит сьогодні нечувано підвищився саме на нарізну зброю (гвинтівки, карабіни). Про автоматичну чи гладкоствольну не йдеться взагалі, розповідає у коментарі нам військовий експерт Інституту Євроатлантичного співробітництва Ігор Козій.

І справді, якщо зайти на сайти таких магазинів, як "Ібіс" чи "Stvol", то у всьому можна переконатись наочно: нарізної зброї немає, хоча якби й була, за неї довелося б віддати немалу суму. Попервах не було й травматичної зброї, але зараз її вже вдосталь.

Подібне підтверджує і Георгій Учайкін.

"Сказати, що попит зріс – не сказати нічого. Ці неймовірні показники неможливо навіть виміряти у відсотках. Зброї у магазинах катастрофічно не вистачає для всіх охочих. Черги величезні. Люди записуються, роблять передоплату, щоб придбати собі зброю", – пояснює Учайкін.

Передовсім попит зріс на напівавтоматичні карабіни, цивільні версії автоматів Калашнікова і М16 (офіційно значаться як Rifle, Caliber 5,56 мм), М4 (вкорочена і полегшена версія M16A2, що фактично повторює його на 80%).

"Попит підскочив від початку війни до сьогоднішнього дня передусім на напівавтоматичну нарізну довгоствольну зброю. Це і те, що багато добровольців беруть з собою на фронт. Це і те, чим озброюються люди, які не отримали автоматів Калашнікова", – пояснює експерт.

Стосовно цін, то діапазон на нарізну зброю надзвичайно великий. Приміром, у мережі "Ібіс" за карабін Blaser R8 Custom Grade V кал. 30-06, який дійсно є предметом розкоші, довелось би віддати більше 1,5 млн грн. А ось за малокаліберну гвинтівку Savage 64 F 21" кал. 22 LR просять 8,7 тис. грн.

За нашими даними хоча й не часто, але протягом квітня завози зброї у столичних магазинах застати можна було.

Наприклад, всередині квітня до однієї з мереж у Києві таки завезли невелику партію зброї: гладкоствольні і болтові нарізні гвинтівки.

Також покупці поговорювали про те, що ніби то завезли і напівавтоматичні карабіни типу AR-15 бразильського виробника Taurus. Але на вітринах вони тоді не з'явилися.

Чому не вдається задовольнити потреби охочих

Георгій Учайкін стверджує, що зброя опісля нетривалої паузи почала завозитись в Україну максимум місяць тому. Логістичні схеми, які працювали до активної фази війни, були порушені, тому їх доводиться перебудовувати. З усім транспортом, яким надходила зброя, сьогодні складно, що обумовило часткове підвищення цін на неї.

До здорожчання зброї доклалося і знецінення гривні.

"Зараз потроху постачання налагоджується, але ми все одно не здатні забезпечити потреби населення. Наразі головними імпортерами виступають Північна і Південна Америка, Італія та Туреччина. Хоча потроху зброя їде звідусіль. Про Тулу (ТОЗ – Тульский оружейный завод – Delo.ua) можна забути", – говорить Учайкін.

Експерт переконаний, що сьогодні для охочих придбати зброю вихід тільки один – чекати, поки в Україні налагодять більш-менш повноцінне постачання зброї. Втім, додає він, розділяючи думку Ігоря Козія, Україна має шалений потенціал до розбудови власного виробництва, яке опісля війни може стати для нас просто-таки стратегічним.

"В умовах, коли у нас цілі галузі зруйновано, треба передусім робити ставку на виробництво зброї. Виробникам треба надати можливість швидко стати на ноги, бо ця галузь без перебільшень може стати суттєвим джерелом для поповнення бюджету.

З таким ажіотажем серед населення, підкреслює голова Української асоціації власників зброї, ця галузь у сенсі принесення державі доходів має стати однією з пріоритетних для задоволення як внутрішнього, так і зовнішнього попиту. На міжнародних ринках, переконаний експерт, покупці завжди знайдуться.