Перезапуск програми компенсації 25% вартості вітчизняної сільгосптехніки: що отримали аграрії та виробники

• Покупці отримають компенсацію, але не одразу
• Як програма 25%-ї компенсації змінить ринок 
• За що хвалять та чому критикують кешбек за сільгосптехніку
• Чого чекати машинобудівникам

В Україні вже декілька місяців працює оновлена програма часткової компенсації вартості сільгосптехніки українського виробництва. Кешбек за сільгосптехніку, як називають аграрії цю програму держпідтримки, розповсюджується не лише на трактори та комбайни, а й на широку номенклатуру с/г техніки та обладнання: від елеваторів і зерносушарок до причіпного та навісного обладнання. Уряд у 2024 році виділив на реалізацію проєкту 1 млрд грн, покупці можуть отримати компенсацію за 8,7 тис. моделей обладнання від 101 вітчизняного виробника.    

Дану програму уряд запровадив у 2017 році. За цей час механізм компенсації 25% вартості отримав схвальні відгуки від агросектору, тож з кінця 2023 року стало відомо про плани його перезапуску як частини урядової програми “Купуй українське”. Через довге узгодження і формування списку верифікованих виробників вона не діяла протягом першого кварталу 2024 року.           

У квітні-травні держпрограма показала перші результати. За цей час придбано 130 одиниць техніки та обладнання українського виробництва на суму 90,4 млн грн, покупцям відшкодовано 19 млн грн. Це значно менше за показники 2021 року, останнього року повноцінної дії цієї програми держдопомоги. Тоді за січень-вересень 2021 року 7 тис. аграріїв отримали 991 млн грн компенсації за придбані 29 тис. одиниць с/г обладнання.    

Покупці отримають компенсацію, але не одразу

Покупці ще не почали масово отримувати кешбек за придбане вітчизняне с/г обладнання, але активно подають документи на виплату, яка буде призначена і нарахована протягом кількох місяців. 

За два місяці дії поновленої програми великий виробник елеваторного обладнання KMZ Industries підписав на понад 200 млн грн контрактів з аграріями, котрі збираються подаватися на часткову компенсацію. Про це розповів заступник гендиректора з розвитку компанії Борис Рибачук для видання Delo.ua. 

Старт програми в цілому посилив попит на цю продукцію на ринку, додає він. Багато хто з аграріїв до останнього моменту чекав поновлення програми, щоб до жнив встигнути збудувати елеватор або потужності для зберігання зерна. У 2022-2023 роках через військові ризики багато аграріїв відклали плани з розширення зерносховищ, і саме запуск компенсацій спонукав споживачів переглянути доцільність інвестицій в обладнання. 

Повномасштабна війна спричинила різке падіння цін на сільгосппродукцію, тому два минулі роки аграріям було просто не до оновлення парку сільгосптехніки, підкреслює керівник відділу продажів машинобудівного підприємства “Завод Кобзаренка” Євген Христенко.  

За його словами, у квітні 2024 року Мінекономіки додало в перелік техніки вітчизняного виробництва причепи самосвальні, причепи для соломи та бункери-перевантажувачі “Заводу Кобзаренка”, а з 28 червня погодили й іншу продукцію підприємства. Всього за червень виробник відвантажив 161 одиницю техніки, приблизно половина покупців подаватиметься на компенсацію.    

Як програма 25%-ї компенсації змінить ринок 

Кешбек на сільгосптехніку та обладнання не переформатує ринок, а поверне його до довоєнного стану, підкреслюють експерти. У 2023 році, коли відповідна програма не діяла, українські виробники займали 60% ринку силосів і менше половини ринку зерносушильного та зерноочисного устаткування, пояснює Борис Рибачук.

Він уточнює, що у 2022-2023 рр. більшість аграріїв втратили можливість продавати зерно на експорт з вигідними цінам, будівництво елеватора стало менш доступним, і переважна більшість фермерів відклали розширення до кращих часів. Тоді елеваторне обладнання активно закуповували лише для будівництва зернових терміналів на кордоні з ЄС та річці Дунай, проте ця вимушена міра не змогла компенсувати загальне падіння ринку в перші два роки великої війни.

Часткова компенсація максимально впливала на ринок у 2018-2019 роках, за цей час українські виробники причіпного та навісного с/г обладнання фактично позбулися конкуренції з боку імпортних аналогів, розповідає Євген Христенко. Ця українська техніка і без кешбеку була конкурентною на ринку, а з введенням компенсації взагалі зробила недоцільним імпорт закордонних аналогів. Важливо, що якість української продукції відповідає іноземній і має гарну репутацію, тому у 2022-2023 роках не відбулось помітного зниження її частки в цьому сегменті ринку.      

За що хвалять та чому критикують кешбек за сільгосптехніку

Учасники ринку оцінюють програму компенсації 25% вартості с/г обладнання суто позитивно, як інструмент, здатний створити в Україні потужний кластер виробництва сільгосптехніки. До його переваг відносяться:

Посилені вимоги до локалізації. В поточній конфігурації програма має перевагу перед її редакцією 2021 року, оскільки в ній збільшився перелік вимог щодо локалізації виробництва, уточнює Борис Рибачук. Це дозволяє унеможливити доступ до переліку вітчизняних виробників компаніям, котрі намагаються продавати іноземну техніку під виглядом вітчизняної.

Наприклад, в Україні відсутнє виробництво оцинкованого стального профілю потрібної якості, тому виробники силосів змушені працювати з іноземною продукцією. Проте доступні інші комплектуючі українського виробництва: вентилятори, кріплення, вимірювальні засоби тощо. Комбінуючи вітчизняні та імпортовані деталі, KMZ Industries відповідає вимогам до локалізації виробництва, без виконання яких неможливо брати участь в програмі.

Низькі корупційні ризики. Агровиробнику цілком реально отримати всі документи для участі в програмі компенсації, уточнює Борис Рибачук. Угоди купівлі-продажу здійснюються лише через комерційні банки, котрі мають підписані меморандуми з Мінфіном. Це мінімізує шанс фіктивних продажів, а виплати нараховуються автоматизовано на ті самі рахунки в тому ж банку, без прямої участі чиновників.

Виробник не звикає до субсидій. Держдопомога в вигляді кешбеку покупцю не субсидує виробника обладнання, спрощуючи для нього умови роботи, додає представник KMZ Industries. На українському ринку елеваторного обладнання працює близько двадцяти підприємств, серед яких і іноземні. Сильна конкуренція не дозволяє виробникам за спільною змовою підіймати ціни вище ринкових, тож держдопомога допомагає галузі, але підтримує її в тонусі. 

Зменшення залежності від імпорту. Власне виробництво сільгосптехніки та деталей до неї — очевидний спосіб скоротити відтік валюти з України та підтримати курс гривні, уточнює Сергій Милько, комерційний директор фінкомпанії A.TOM Finance, яка спеціалізується на кредитуванні та лізингу автомобільної та с/г техніки. Попередньо, ініціатива дозволить лише в короткостроковій перспективі зменшити частку імпорту сільгосптехніки приблизно на 10%.

Ріст в суміжних галузях. Українські фінустанови сподіваються на промисловий бум хоча б в окремих галузях економіки. Виробників зі стабільним ринком збуту і портфелем замовлень на кілька років наперед зацікавлять додаткові позики на фінансовому ринку. Зі свого боку, фінсектор теж зацікавлений в роботі зі стабільним вітчизняним виробником, додає експерт.

Хоча співрозмовники видання і називають програму часткової компенсації вартості с/г обладнання близькою до ідеальної, вони вказують і на низку недоліків, які було б бажано усунути: 

Обмежена кількість фінустанов-учасників програми. На відміну від банків, лізингові компанії не можуть брати участь в державній програмі, через різне відношення до права власності на об’єкт у кредиті та у лізингу.   

Він наголошує, що збільшення кількості фінустанов-партнерів кешбеку може загрожувати лавиноподібним ростом охочих придбати с/г техніку, і на компенсації для всіх аграріїв просто не вистачить виділеного державою 1 млрд грн.    

Не всі отримують компенсацію. Частина покупців сільгосптехніки, котрі подаються на компенсацію, не отримують виплату, нагадує Євген Христенко. Причини різні, але найчастіше це стосується тих, хто здійснив угоду в кінці року. В деякі роки дії програми всі покупці отримали компенсації, але інколи уряд пропорційно компенсував аграріям кошти із залишків минулого року. До того ж, жоден покупець техніки за період з кінця 2021 року по лютий 2022 року так і не отримав компенсацію, оскільки рішенню про виділення коштів передував початок великої війни.

Сергій Милько підкреслює, що у 2017-2020 рр. не всі покупці с/г техніки отримали кошти за цією програмою, в тому числі через банальне вичерпання виділених урядом коштів. Це б'є по престижу держави, оскільки кожен аграрій при виборі техніки має точно знати, чи отримає він 25% кешбеку. Це питання не можна перетворювати на лотерею, держава має моніторити кількість вже здійснених угод та потроху “гальмувати” компенсації, якщо виділені кошти закінчуються. 

Сезонність агробізнесу. Фермери бажають побудувати або розширити елеватор до сезону нового врожаю, пояснює Борис Рибачук. У 2024 програма компенсацій запрацювала дуже пізно, а якби вона стартувала з 1 січня — набагато більше аграріїв наважилися б реалізувати такий проєкт, щоб до жнив встигнути добудувати місткості для зберігання зерна. Цей досвід треба врахувати і у 2025 році.

Компенсацію не нарахують за угоди початку 2024 року. У 2024 році компенсацію можна отримати лише після включення виробника в перелік Мінекономіки, а угода купівлі техніки та оплата за неї має відбутися після цієї дати, наголошує Євген Христенко. У попередні роки точна дата покупки не мала значення, угоди для компенсації враховували за весь рік.

Чого чекати машинобудівникам

Українські машинобудівні підприємства завдяки сільськогосподарському кешбеку отримають можливість значно масштабувати виробництво шляхом використання збільшеного внутрішнього попиту, підкреслює Сергій Милько. Україна отримує шанс ще більше закріпитись на ринку причіпної техніки та навісних агрегатів і інвестувати більше коштів в сегменти, які зараз майже не розвиваються. Як приклад — трактори та комбайни. Завдяки достатній технологічній і людській базі, а також росту внутрішнього попиту, Україна в перспективі може досягти рівня США або Німеччини. Також програма може стимулювати розвиток іригаційної техніки та обладнання, яке вже знаходиться на хорошому технологічному рівні, ставши світовим лідером в цьому сегменті.

Інший важливий ефект від цієї програми — машинобудівні підприємства зможуть розв'язати проблему енергозабезпечення шляхом інвестицій у власну генерацію. Наразі український виробник потерпає від включень електрики, на відміну від іноземних підприємств, тож державна підтримка дозволить відновити статус-кво в цьому напрямі, додає експерт. 

Щоб галузь розвивалася, держава має контролювати виконання виробниками міжнародних стандартів якості продукції, а також наявність кваліфікованих дилерських центрів обслуговування вітчизняної техніки. Зараз у переліку представлені здебільшого відомі українські виробники, багато з яких постачають свою продукцію за кордон, використовують сучасні технології та мають впізнавані бренди.

Проте в Україні є і "гаражні" майстерні, котрі досі демпінгують на вартості продукції коштом її сумнівної якості, відсутності гарантійного обслуговування або кваліфікованого ремонту. Держава повинна не субсидувати виробництво неякісного обладнання, а ретельно відбирати підприємства з гарним потенціалом розвитку. Вони вже на старті повинні бути готовими до масштабування, а не до "проїдання" переваг від участі в програмі кешбеку. Тому ретельний контроль  за розвитком підприємств та використанням субсидії потрібен державі для розуміння, наскільки ефективно відбувається стимулювання та розвиток важкої промисловості, констатує Сергій Милько.

Програма сільськогосподарського кешбеку дуже ефективна на внутрішньому ринку, але ніяк не допомагає розвитку експорту сільгосптехніки, уточнює Євген Христенко. Вихід на зовнішні ринки залишається завданням для самих виробників, і було б логічним крім локальної держпідтримки стимулювати і зовнішні продажі. Гарною допомогою тут може стати компенсація вітчизняним машинобудівникам участі в міжнародних форумах та виставках, маркетингова допомога у просуванні української продукції та інші подібні заходи.