"Якщо в 2000-х бізнес мав за честь не віддавати кредити, то зараз – з точністю до навпаки". Інтерв'ю з членом правління Приватбанку по МСБ Євгеном Заіграєвим

Якраз про роботу "Привату" з підприємцями по держпрограмі "5-7-9%", про шанси отримати пільгові кредити, ризики, оцінку заставного майна і середній портрет позичальника по програмі ми й говорили з членом правління Приватбанку по МСБ Євгеном Заіграєвим.

Максим Беркаль: Не можу не запитати про теракт на Каховській ГЕС. Було підірвано дамбу. Екологи говорять нам про величезні збитки в майбутньому. І аграріїв, зокрема. Чи відчув на собі Приватбанк якісь прямі чи непрямі збитки? І чи прогнозує він для себе якісь збитки в майбутньому?

Євген Заіграєв: Дійсно, ми дуже пильно слідкуємо за тим, як розвиваються там події. Насамперед ми дивилися на персонал, на безпеку наших людей. І з того, що ми зараз бачимо, прямого негативного ефекту не було, бо вода не затоплювала відділень Приватбанку. Проте в цілому ми ще не маємо повної картини наслідків. Особливо – для наших клієнтів. Ми якраз зараз в процесі вивчення впливу як на роздрібних клієнтів, так і – бізнес банкінг, на майно тощо. І щодо бізнес-клієнтів ефект до кінця ще не оцінений.

Ми розглядаємо декілька територіальних зон як окуповану територію (лівий берег Херсонщини), так і деокуповану. І не тільки Херсонщину. Розглядаємо Миколаївську область, Дніпропетровську… І в цілому можна сказати так: самі обсяги бізнесу в масштабах країни не були у Херсонській області значними. Вони в частині бізнес клієнтів складають менше 1% в цілому.

Разом з тим досі є значна кількість аграріїв, які працювали і працюють у постраждалих регіонах. І ми не можемо зараз для себе визначити, яким буде середньо- і довгостроковий ефект. Бо навіть при тому, що сьогодні їхні землі не було залито повінню, можлива зміна клімату. Можуть бути проблеми зі зрошенням земель. Лише після комплексної оцінки можна буде говорити, як ці клієнти постраждали.

Тому можна сказати так: безпосередній вплив відносно незначний на сьогоднішній день. Проте потенційний ефект може бути більш серйозним, але наразі його в чітких цифрах немає.

Стосовно держпрограми "5-7-9". Скільки Приватбанк з початку війни видав кредитів бізнесу? Чи відбуваються затримки з боку держави по компенсаціях по цій програмі? Чи планує Приватбанк залишатись учасником цієї кредитної програми?

"Приват" є найбільшим банком, що працює з держапрограмами. Напевне, через те, що й більша кількість представників українського бізнесу обслуговуються у нас: 62% українських підприємців мають активний рахунок в Приватбанку і близько 48% українських юросіб теж називають Приват своїм основним банком. Це значить, що ми є банком першого вибору, тим банком, де їм легше всього отримати фінансування. Це стосується й програми державної підтримки.

У нас близько 80% усіх кредитів бізнесу видано з комбінуванням різних державних програм. Передусім – це "5-7-9", яка дає можливість клієнтам отримати субсидію від держави чи компенсацію відсоткової ставки. Також – програма портфельних державних гарантій, завдяки якій різні банки минулого року активізували кредитування, всупереч навіть війні. І ми це зробили вже в березні, в перший місяць війни.

Якщо дивитися офіційну статистику Міністерства фінансів, то сьогодні є топ-10 банків, які беруть участь у програмі "5-7-9". За цими даними Приватбанк лідирує з великим відривом. Якщо брати офіційно, то на 5 червня Приватбанк видав 27,634 тис. кредитів, а наступний за нами банк – 9,584 тис. Тобто по кількості кредитів "Приват" видав втричі більше.

Якщо брати по сумі виданих кредитів, то розрив буде не такий великий. "Приват" видав 38,3 млрд грн, а наступний банк – 25,6 млрд грн. Але різниця в півтора раза є. У сумі різниця менше, ніж у кількості, бо "Приват" фокусується саме на роботі з мікро- і малим бізнесом.

Що ж до планів, то ми не думали припиняти роботу з держпрограмами, оскільки роль державного банку якраз і полягає в тому, щоб надавати бізнесу доступ до державних програм. Ми і до війни виступали в офіційних полеміках у фінансовій і банківській спільнотах за впродовження державних програм підтримки.

Я можу лише сказати, що ці програми мають бути живими. І до війни, і в процесі війни вони видозмінювалися. І вони можуть, вони повинні змінюватися надалі. Це означає, що держава має визначати пріоритетні галузі, які потребують підтримки. І спрямовувати кошти через ці програми саме на ці галузі або на визначені території.

Наприклад, зараз обговорюється модифікація цих програм, яка, можливо, сфокусує більшу частину підтримки або всю підтримку на деокупованих територіях. Бо держава хоче, щоб бізнес скоріше повернувся до життя у цих регіонах. І так само з галузями, які вимагають різної підтримки. Але це вже запитання до Уряду.

Стосовно незручності для банків, затримки виплати компенсацій державою. Перше і головне те, що ми як державний банк ніколи не мали сумнівів, що держава виконає свої зобов’язання. Тому ми жодним чином і жодного разу не припиняли роботи в рамках держпрограм. Крім того, ми ніколи не перекладали сплату поточних відсотків на клієнтів, хоча деякі банки на ринку це робили. Ми ніколи не формували резерви під сплачені чи несплачені відсотки, термін по яких ще не настав.

І згідно з умовами програми "5-7-9", викладеної урядом, існує термін у шість місяців, протягом якого держава може сплачувати компенсації за відсотки. І жодного разу цей термін не був навіть досягнутий. Сьогодні сплата компенсації йде досить ритмічно. Сьогодні борг якщо і є, то на мінімальному рівні.

Як описати усереднений портрет підприємця, який отримує у Приватбанку кредит по програмі "5-7-9"? Які галузі представляють позичальники і на що насамперед беруть гроші?

Більшість клієнтів, які отримували кредити на цю програму в Приватбанку, зробили це під час війни. Це так звані антивоєнні цілі. Якщо брати фермерів, то їх десь до третини. І ще досить вагома частка (приблизно 20%) – це інвестиційні цілі. Решта цілей – здебільшого поповнення обігових коштів, щоб бізнес працював під час війни.

Якщо брати портрет, то це мікро- і малий бізнес, який бере невеликі суми кредитів. Якщо взяти окремо аграріїв, які можуть складати по деяких програмах до 30-40%, то їхня середня сума кредиту – 2,6 млн грн. Це позичальники, які мають банк землі в середньому 1-1,5 тис. га. Хоча ми починаємо фінансувати по цих програмах навіть від 20 га. А 20-100 га – це дуже маленький бізнес. Це можуть бути сади, вирощування ягід і т.д. Якщо рослинництво, то тут вже норма від 100 га.

До 5-10 тис. га – це вже типові сильні позичальники. Якщо брати не аграріїв, то тут середня сума позик навіть менша – 1,2 млн грн. В розрізі галузей велику частку займає торгівля і логістика, транспортні перевезення. Є і представники виробництва, але це може бути щось невелике. Скажімо, сувеніри, продукти харчування тощо.

Який усереднений портрет підприємця, якому "Приват", навпаки, відмовив у видачі кредиту по "5-7-9"?

По-перше, всі банки дивляться на фінансові показники діяльності клієнтів. Під час війни очікувано могло би бути стрімке погіршання показників і – масові відмови в кредитуванні. Проте цього не сталося. Ліквідність у банківській системі є. І це кошти на рахунках банків, які належать клієнтам. Висновок: у клієнтів гроші є. А нормальні фінанси – запорука для отримання кредиту. Багато клієнтів мають фінанси не гірші, ніж до війни.

Другий фактор, важливий для рішення по отриманню чи відмові по кредиту, це репутація і кредитна історія. І тут Приватбанк має дуже хороший досвід вивчення своїх клієнтів. Ми співпрацюємо з багатьма бюро кредитних історій, ми маємо інформацію з різних відкритих джерел про позичальників. Тим паче, обслуговуючи половину українського бізнесу, ми бачимо статистику його діяльності.

Так ми бачимо позитивну чи негативну репутацію, відсіюючи тих, у кого є неповернуті кредити, борги перед бюджетом, так і ефективно будувати фінансові моделі, які дозволяють приймати рішення щодо видачі чи невидачі кредиту, аналізуючи діяльність як клієнта, так і пов’язаних осіб. Скажімо, директорів, обсяги зарплат, як менеджмент клієнтів виконує зобов’язання по якихось особистих зобов’язаннях.

Комплекс усіх цих даних і дозволяє приймати позитивні чи негативні рішення по кредиту. І тут ми дуже пильно відстежуємо показники як approval rate (рейтинг схвалення, – ред.) та таймінги по прийняттю рішення. Іншими словами, банк може відмовити в кредиті, але це бажано робити швидко, як і швидко приймати позитивне рішення. Бо найбільше клієнти незадоволені затягуванням часу.

Який сьогодні в "Приваті" обсяг непрацюючих кредитів (NPL)? По малому, середньому і крупному бізнесу окремо. І наскільки він виріс з початку повномасштабного вторгнення РФ?

Це питання мені резонує найбільше, бо ми бачимо, як змінюється свідомість українських підприємців. Я займаюсь фінансуванням бізнесу більше 20 років. За цей час була ціла низка криз, які ми разом переживали. І позичальники поводились дуже по-різному в 2000-х роках, коли для багатьох із них було за честь не повертати кредити.

Я пам’ятаю переговори з такими дуже поважними клієнтами, які прямо казали, що мають за честь не повертати кредит, коли його можна не повертати, якщо вони знайшли якісь дірки в договорах чи судовій системі. Зараз картина геть інша. Всупереч війні, бізнес платить по зобов’язаннях. Декілька цифр. До війни рівень NPL (непрацюючих активів) у Приватбанку по нових кредитах МСБ, сформованих опісля націоналізації 2016 року, складав трохи більше 1%. Сьогодні – тільки 5%.

Більша частина з цих 5% складається з кредитів, які були видані на окупованих сьогодні територіях тим позичальникам, які природно не можуть платити. Якщо дивитись на решту території, виключаючи окуповані й ті, де йдуть активні бойові дії, то там рівень проблемної заборгованості той самий – трохи більше 1%. Це по суті статистична похибка.

Другий чинник – окрім збільшення європейськості (дотримання зобов’язань) – та ж "5-7-9". Тут сплата по кредиту означає, що ти залишаєшся в програмі. Якщо позичальник не виконує зобов’язання, то відповідно й держава припиняє виплачувати компенсацію по відсотковій ставці. Це означає, що банк тоді змушений йти до позичальника і вимагати не тільки повернення всієї суми кредиту, а й відсотків, що нараховуються.

Ми вважаємо, що відбувається якісна зміна українського бізнесу і суспільства. І ми стаємо ближчими до Європи.

А чи змінили в "Приваті" з початку повномасштабної війни філософію оцінки заставного майна взагалі?

Для нас це цікаве питання. Ми дивимось на нього в ключі цифровізації. Спочатку був Covid-19, завдяки якому ми всі навчилися працювати дистанційно і діджитально. Якщо говорити про оцінку застави, то ми не змінили види і типи майна, які приймаємо в якості забезпечення. При чому велику частку кредитів Приватбанк видає без забезпечення. Це невеликі суми кредитів. І у нас є скорингові моделі, які визначають поведінку клієнта.

Тим не менше, існує багато кредитів з оформленням заставного майна. І здебільшого це завжди був транспорт або техніка, обладнання. Звісно, трапляються ситуації й з нерухомістю, але це не головний предмет застави.

Що ми зробили? Чому діджитал і дистанційна робота? Ми зрозуміли, що під час воєнних дій – особливо в першій половині минулого року – було важко поїхати до клієнта і подивитися на заставне майно. Було іноді небезпечно поїхати, було важко знайти людей, які поїдуть зробити моніторинг. І ми вирішили використовувати електронні технології.

У нас є, наприклад, програмний комплекс "ПриватКамера", коли клієнт встановлює собі на телефон відповідну функцію і робить зйомку власного бізнесу, фото і відео фіксацію власного майна. Йому надається інструкція, що і як треба сфотографувати. Ці всі фото і відео передаються до банку з електронним підписом, тому ми розуміємо, хто це робив і як. Плюс – з мітками геолокації: ми слідкуємо, щоб місця зйомки і розташування бізнесу клієнта збігались.

Це зміна, яка дозволила нам працювати з заставою в перші пів року з початку війни. А зараз ми в принципі їздимо, коли це можливо і потрібно. Ми залучаємо зовнішніх партнерів, суб'єктів оціночної діяльності, бо кількість кредитів величезна. Наприклад, минулого місяця ми видали майже 2,6 тис. кредитів на понад 2,5 млрд грн.

Іншими словами, щодня – більше 100 кредитів. Всюди не встигнеш, тому ми й використовуємо діджитальні технології.