Що таке агрегація для Open Banking і до чого тут сплата комунальних?

На основі такого профілю фінансові сервіси можуть робити вам пропозиції, які реально підходять саме вам. Приміром, за його допомогою відразу буде видно – чи вам можна дати під мінімальний процент мільйон доларів США або якщо позичити вам 100 гривень – і з ними слід негайно попрощатися назавжди. Прошу людям, які не дуже довіряють державним органам, не напружуватися – усі ці дані будуть у застосунку лише за умови, якщо ви дасте відповідні дозволи.

Такі можливості, за прогнозами експертів, дасть нова фінансова парадигма – Open Finance. Підготовку до цього фінансового майбутнього в Україні розпочалася із запровадженням її першого етапу – Open Banking. Національний банк минулого року зобов’язав усі банки відкрити свої рахунки для інших банків. Цей процес триває, а в підсумку – людина, яка користується карткою банку "Південний" незабаром зможе бачити залишки по рахунках і навіть ініціювати платежі із застосунку IdeaBank (без використання платіжних систем, що зазвичай дешевше).

Водночас відповідні реформи у нас просуваються не швидко (що загалом типово), а отже до омріяного багатьма Open Finance ще дуже далеко. Одна з причин цього – відсутність сервісу агрегації, який би став єдиною точкою входу та виходу для усіх гравців, які хочуть брати участь у відкритому банкінгу. Міжнародний досвід демонструє: реальна цінність Open Banking з’являється тоді, коли агрегація всіх фінансових рахунків клієнта відбувається через єдиний технологічний хаб/хаби. Реальна цінність цієї технології з’являється тільки там, де є агрегація, масштаб і єдиний фінансовий контекст клієнта.

Єдиний хаб агрегації вирішує одразу кілька системних проблем:

• уніфікує різні формати даних;
• забезпечує стабільну якість сервісу (SLA);
• у перспективі – дає бізнесу доступ не до “даних з банку”, а до цілісного фінансового профілю клієнта.

Саме це відрізняє декларативний Open Banking від комерційно успішного.

В принципі, Open Banking задумувався як механізм, який дозволяє банкам отримувати доступ до рахунків один одного в автоматичному режимі (звісно зі згоди власника рахунку) без укладання якихось договорів та додаткових технічних налаштувань. Проте на практиці так не виходить. Використання десятків двосторонніх протоколів "банк-банк" створює фрагментовану, нестабільну та дорогу екосистему.

Кожен банк в Україні використовує свій дещо інший протокол Open Banking . В принципі – вони всюди подібні, проте певні відмінності все-таки існують (як українська мова на Закарпатті і Харківщині). Саме через них кожне під’єднання одного банку до іншого потребує, як кажуть спеціалісти, своїх "костилів" – певних технічних доопрацювань. Цікаво, що це не тільки українська проблема – подібні "діалекти" існують у фінансовому секторі всього світу. Ще одна складність – версії протоколів будуть мінятися і переходити на нові версії різні банки будуть не одночасно. Виходить, що тоді кожний банк з кожним банком має перенастроювати систему, проводити додаткові тестування – і це не реально.

А тапер уявіть, що такі "костилі" потрібно робити для узгодження протоколів всіх 58 українських банків між собою. І давайте не забувати, що згодом такі поєднання треба буде робити з кожною страховою компанією, інвестиційним фондом і навіть з програмами лояльності мереж супермаркетів. А через деякий час це все й масштабувати із провайдерами фінансових послуг з усього світу.

Отже цілком зрозуміло, що без хабу-перекодувальника, який би допомагав налагоджувати стосунки між різними складовими фінансового світу – не обійтись.  Багато компаній вже починають замислюватися над його створенням. Проте тут існує багато неузгодженостей, які потрібно владнати як на рівні фінансового комьюніті, так і з боку регулятивних органів.

І тут ще багато роботи: треба встановити стандарти і протоколи взаємодії між банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами та іншими фінансовими сервісами, забезпечити їх координацію для узгодження технічних і регуляторних вимог. Потрібно підтримувати ініціативи fintech-компаній і стимулювати їх для створення комплексних фінансових продуктів. І навіть проводити інформаційну кампанію для підвищення довіри користувачів до Open Banking і агрегації даних.

Прикладом вдалого запровадження агрегаторів стала Велика Британія - піонер Open Banking у світі. При чому справжній прорив технології там стався не коли банки відкрили рахунки, а коли в країні запрацювали агрегатори. Такі платформи, як TrueLayer, Plaid та Yapily побудували єдині хаби, які підключають сотні фінансових інституцій і віддають бізнесу стандартизований набір даних. У результаті fintech-додатки керування фінансами (PFM) отримали масове поширення. Хаби перетворили розрізнені рахунки на цілісну фінансову картину, знизили бар’єр для fintech‑інновацій, створили основу для Open Finance майбутнього — з рахунками, інвестиціями, страховками та криптоактивами в одному середовищі.

Але у нас в Україні – своя історія. Коли я думаю про перспективи Open Finance в Україні, то в першу чергу приходить у голову не те, що ця парадигма допоможе українцям краще обліковувати криптоактиви (у нас власників цих активів не так багато). А те, що ці технології дозволять нам нарешті позбутися вічного головного болю – складнощів з оплатою комунальних платежів різним постачальникам послуг. При чому у фінансовому застосунку майбутнього може бути не лише заборгованість/переплата, скажімо, за спожиту електрику, – там можна буде обліковувати показання лічильника та слідкувати за тарифами, які можуть бути різними у різну частину доби. Проте для того, щоб це реалізувати в нашій країні, потрібні хаби-агрегатори Open Banking – важлива передумова для того, щоб світове фінансове майбутнє не оминуло Україну. Чим швидше ми їх створимо – тим швидше це майбутнє наступить.