"Україна готова допомогти ЄС із забезпеченням картоплею, не тільки по об'ємах, але і по якості" - Ярослав Андреєв, УАВК

Ярославе, доброго дня. Як відомо, Держстат на час военного стану припинив публікацію даних по виробництву сільгоспкультур. До війни вироблялося до 20 млн тонн картоплі на рік, а що ми маємо зараз, з тимчасовою окупацією частини регіонів?

Дуже складно підрахувати виробництво "для себе" в приватних господарствах, тим більше, що це до 90% від всього врожаю. Але тенденція така, що з року в рік знижуються посадочні площі під картоплею.

Держстат до війни звітував про показники врожаю близько 20 млн тонн, але вони досить сумнівні. Мінімальна оцінка на 2022 рік складає порядка 12 млн тонн, але, враховуючи відсоток втрачених з початку повномасштабного вторгнення територій та падіння виробництва на 6% згідно Держстату, я б сказав, що 16 млн тонн – це реалістична цифра. Однак, навіть 12 млн тонн вистачить населенню, тому що картопля в Україні росте всюди і росте непогано.

Приватні і присадибні домогосподарства без сучасних технологій мають невисоку врожайність на рівні 17 тонн/га, тоді як "професійні" виробники з сучасною агрономією збирають 40-60 тонн/га в залежності від сорту та властивостей грунтів. Тобто завдяки хорошому сорту і грамотному дотриманні технологій обробки, захисту, підкормки і поливу врожай може коливатись в 2-3-кратному діапазоні. 

Загалом статистика наступна: 

• Оцінка врожаю картоплі в 2022 році (дані УАВК) - 16,6 млн тонн;
• Оцінка врожаю картоплі в 2022 році (дані Держстату) - близько 20 млн тонн;
  
• Посівні площі в 2022 році (дані УАВК) - близько 1 млн га;
• Посівні площі в 2023 році (дані УАВК) - близько 880 тис. га, тобто падіння за рік на 12% при очікуваних 30%;
  
• Середня врожайність - 35 тонн/га;
• Головний експортер картоплі - Молдова, 30 тис. тонн за перше півріччя 2023 року. 
  

В країні війна, росте собівартість вирощування картоплі і супутні витрати, а аграрії максимально економлять на всьому. Коли ця економія дасть відкладений ефект в вигляді скорочення врожайності? 

Вплив оптимізації витрат буде помітним вже в цьому сезоні. Але складається дуже цікава ситуація, тому що нинішній рік знову став незвичним в плані погодних умов. Я недавно чув на місцях скарги на невтішний врожай картоплі в сезоні-2023, але зараз ситуація покращується завдяки сприятливим погодним умовам.

Станом на середину серпня можна сказати, що основний об'єм товарної картоплі на полях вже сформований, і ми можемо вже досить впевнено сказати, що цього року матимемо гарний врожай.

Аналогічні тенденції вірні і для молодої картоплі, яка дуже впала в ціні на гуртовому ринку. Якщо на початку сезону, який збігся з сильною засухою, молода картопля в закупці коштувала 40-50 грн/кг, то зараз пропонують і за 9 грн/кг.

Загалом, коли почнеться масове викопування картоплі, то гуртові ціни на неї просядуть  досить сильно - до 4-5 грн/кг. Це викликано закритістю найбільш перспективного для України європейського ринку, і відсутністю можливості вивозити з країни великі об'єми картоплі. Через це промислові виробники, які могли би працювати на іноземний ринок, будуть "скидати" врожай, і це також буде тиснути на ціну в розпал сезону. Лише ті виробники, хто забезпечив себе сховищами, зможуть "притримати" продукцію до стабілізації цін.

Чи є ризик, що найкращий врожай експортують, і ми будемо вимушені їсти менш якісну картоплю, або імпортувати її? 

Ми навіть в теорії не зможемо його вивезти. Європа закрилась від нас за допомогою карантинних директив, які прямо блокують ввезення української картоплі.  При цьому багато наших виробників дотримуються всіх європейських умов та оформлюють сертифікати щодо ділянок, вільних від карантинних організмів. Нас просто не хотіли бачити в ЄС, бо ми досить сильні конкуренти для їхнього виробника, і по об'ємах, і вже також по якості, якщо говорити саме про промислове виробництво. В принципі, в галузі ситуація аналогічна забороні експорту зерна в східноєвропейські країни - тут основним є чинник лобізму європейського виробника.

Водночас, тенденції починають змінюватися. В Європі другий рік поганий врожай картоплі, її недостача в минулому році досягала 20%. Німеччина, найбільший європейський виробник картоплі, в цьому році вже має недостачу 8-12% і зрештою можуть досягнути 20%.

Україна ще з 2017 року намагається відкрити експорт картоплі в ЄС, певний прогрес був, і ми в 2021-2022 роках досить суттєво просувалися в цьому напрямі, але війна все зупинила, зокрема, узгодження фітосанітарних аспектів. Через це минулого року найбільшим імпортером нашої картоплі стала Молдова, з її невеликим внутрішнім споживанням. Хоча зрозуміло, що звідти картопля транзитом їде в інші країни.

Тому Європа, на тлі посухи і зменшення власного виробництва картоплі, стає менш суворою і починає дивитися в бік наших виробників. Сподіваюсь, що європейський ринок все ж таки відкриється, для початку хоча би у сегменті картоплі для переробки на чіпси та фрі.

Наскільки Україні не вистачає площ для зберігання картоплі? 

Тут як і з елеваторами для зерна - негативно впливають блекаути, обстріли росіянами складів, мало хто з виробників може забезпечити себе генераторами і пальним до них, мало хто має промислові сховища. У нас в в країні в принципі не вистачає "професійних" картоплесховищ з можливістю контролювати температуру зберігання і підтримувати сталу атмосферу всередині.

Це тисне вниз на ціни в сезон збирання, тому що виробники без нормальних сховищ намагаються одразу продати врожай. На вирішення цієї проблеми була направлена діяльність УАВК ще в 2020-2021 роках, коли вводились програми підтримки картоплярства. Наприклад, в 2021 році держава компенсувала до половини вартості будівництва картоплесховищ, всього за рік виділили 60 млн грн, але подальшому розвитку завадила війна. 

Що маємо по імпорту картоплі? Так, торгівля з країною-агресором РФ і Білоруссю зупинена, але я все більше чую про ріст овочівництва в Середній Азії і Закавказзі

Знову ж таки, у нас третій рік поспіль очікується гарний урожай, і її імпорт економічно недоцільний. Той імпорт, що йде до нас з Європи - це в цілому насіннєвий матеріал. Азіатським країнам невигідно везти картоплю до нас через складну логістику, але і нам до них на ринок виходити дуже важко.

Наприклад, минулого року була велика зацікавленість азербайджанців в нашій картоплі. Але в умовах війни логістика вийшла б "золотою", якщо везти через дунайські порти, через Європу і Туреччину. Нажаль, російська продукція домінує на ринках Середньої Азії і Закавказзя, в першу чергу, через коротше плече логістики.

А як з початком війни змінилась залежність від імпорту садивного матеріалу, техніки та інших супутніх ТМЦ, в тому числі виробництва країни-агресора?

В українському картоплярстві існує багато пропозицій технічного устаткування від іноземних виробників. Але у нас вистачає і своїх підприємств, які роблять обладнання для галузі: переробні лінії, лінії для сортування врожаю, тож потреба в імпортних технічних засобах невелика.

Єдина категорія, у якій вітчизняні виробники поки що не можуть багато запропонувати - це польова техніка, зокрема, картоплезбиральні комбайни. Для деякого з членів УАВК дуже складно їх купити, особливо для тих, чиї господарства зазнали прямих збитків від російської агресії.

Більш суттєвою проблемою стало подорожчання палива через повернення довоєнної ставки акцизу. В картоплярстві доля витрат на логістику менша в порівнянні з рослинництвом - 5-10%, але в абсолютних вимірах це все одно досить суттєві кошти. Також треба закладати на осіннє-зимовий сезон ризики повторного блекауту і запасатись паливом для генераторів.

І знову ж, такі генератори - це дуже суттєва проблема. Комусь їх розбили обстрілами росіяни, у когось банально немає коштів купити того генератора, щоб забезпечити хоч мінімальну роботу свого картоплесховища. Це теж буде впливати, але я ще не можу точно назвати цифри, скільки це буде в відсотковому вимірі.

Iнститут картоплярства НААН України в Немішаєве Київської області. Чи працює зараз, і наскільки його діяльність має реальну користь для бізнесу? 

Так, звичайно, Інститут зараз працює, і працював з початку повномасштабної війни. У них є лабораторія, яка робить аналіз насіннєвої картоплі на хвороби і віруси. Вони отримують партії насіннєвої картоплі від виробників, перевіряють її в лабораторних умовах, та дають заключення щодо якості та категорії насіння. Після цього насіннєвий матеріал української реплікації купують виробники, які вже вирощують з нього товарну картоплю.

Також Інститут веде селекційну роботу, підтримує існуючі і розробляє свої сорти картоплі, причому вони досить конкурентні на ринку. Є цікаві декоративні сорти, наприклад, з фіолетовим забарвленням, які можуть бути затребувані на нішевих ринках, в переробці - це ті ж кольорові чіпси натурального кольору без хімічних барвників.

Тобто науковці працюють, хоча по ним, звичайно, теж вдарила війна, недофінансування, але вони крутяться як можуть. Не можна сказати, що вони зайняли пасивну позицію і не беруть участі в роботі галузі.

Стосовно переробки картоплі. Як війна вплинула на продукцію з додатковою вартістю?

Наприклад, крохмальні заводи себе досить непогано почувають в умовах неможливості експортувати великі об'єми товарної картоплі в Європу. А крохмаль – це саме той продукт, який нормально можна відносно легко експортувати, і так воно і виходить. Заводи з його виробництва частково розвантажують внутрішній ринок, забираючи з нього надлишки картоплі. 

За останні 10 років великі гравці галузі відкрили крохмальні заводи на заході України. Ці підприємства входять в структуру агрохолдингів і мають власні картопляні поля під переробку. Однак, вони крім своєї картоплі приймають на переробку і продукцію від сторонніх виробників, створюючи нішу для збуту низькоякісного врожаю.

Чи розвивається в Україні картопляна кооперація, коли дрібні виробники і селяни не здають врожай перекупам, а намагаються його спільно реалізувати на вигідніших умовах? 

Кооперативний рух - болюче питання не тільки в картоплярстві, а і в будь-якій агросфері. Зараз для створення кооперативу головне питання - забезпечити якість і товарність картоплі, що під силу більш-менш серйозним господарствам. Селяни з їхньою несистемністю та відсутністю правильної агрономії вимушені здавати врожай перекупам. 

По суті питання якості і кооперації саме по собі вирішилось завдяки мережам ритейлу, де не можна просто взяти і продати картоплю невідомого походження з приватної садиби. Великий ритейл, через який проходить більша частина харчових продуктів в країні, досить вибагливий до документів.

Так, я іноді бачу на полицях магазинів картоплю "треш" з розкалібровкою по розмірам і з слідами хвороб, хоча і вирощену у промисловому господарстві і з необхідними документами. Але це не змінює суті – низькоякісну картоплю від селян можна було викладати на полиці навесні 2022 року, коли через російське вторгнення виник розрив логістичних зв'язків, і охоче продавались будь-які харчові продукти. Зараз ритейл готовий до співпраці саме з системними виробниками, котрі здатні гарантувати якість, об'єми та вчасність поставок.

Для дрібних виробників ситуацію з кооперацією і збутом могли би виправити переробні підприємства. Наприклад, "Клуб Чіпсів" з Дніпра розміщує замовлення на закупівлю картоплі тих сортів, які найкраще підходять для виробництва саме чіпсів. Але до такої картоплі ставлять вимоги по якості, які здатні виконати переважно промислові виробники картоплі, або ті, хто нею професійно займається. В свою чергу, компанія-переробник, яка зацікавлена у якості сировини, може забезпечувати фермерів засобами захисту росин, розробляти схему обробки полів, контролювати виробничі процеси тощо.

Фіксуєте приток нових підприємців в галузь? Можливо, хтось переходить в овочівництво через низьку рентабельність рослинництва в умовах війни?

Так, структура ринку змінилася. Ми тимчасово втратили південь, який в основному забезпечував більшу частину ранньої картоплі. Але з'явилася низка підприємств у Дніпропетровській та Чернівецькій областях, які підхопили цю «естафету» і впевнено заявили про себе.

Також структуру ринку формує попит. Минулого року зріс попит на чіпси. Це зрозуміло – чоловіки, а особливо – військові, віддають перевагу вже готовому продукту. З України поїхало дуже багато основних споживачів свіжої картоплі, а саме жінок та дітей.

Цього року ситуація дещо відкотилася у сторону столової картоплі, оскільки частина жінок повернулася в країну. Це ринок, він завжди динамічний, тому і виробники реагують відповідно, змінюючи структуру сортів картоплі щороку.

Скільки починаючий картопляр повинен мати землі в обробітку, щоб вести більш-менш серйозний бізнес з конкурентною собівартістю? 

Звичайно, чим більше у вас землі під посадку, тим менші питомі затрати на ЗЗР, агротехнології, обробку землі, техніку, агрономів. Є дуже багато фермерів-одноосібників, в яких у корзині культур є 5-20 га картоплі. В принципі, це вже нормальні об'єми для виходу на дрібногуртовий ринок і формування партій з більш-менш нормальними об'ємами.

Якщо більш серйозно цим займатися, то потрібно мати від 100 га, тут вже можна думати про співпрацю з великими переробними компаніями і закупівлю власної техніки. 50-100 га – це більш-менш нормальний об'єм для формування пристойних партій картоплі, з якими можна спокійно виходити на гуртові ринки, та про реалізацію яких вже можна домовлятись з мережами ритейлу.

Чи порадили б вирощувати картоплю як основну культуру, або краще хеджувати нею ризики в зерновому рослинництві?

Немає однозначного підходу, це дві різні філософії. Є багатокультурні компанії з зерновими і овочевою групою, тоді як інші підприємства займаються тільки картоплею. Під картоплею, як і під будь-якою культурою, виснажуються поля, тому треба робити сівозміни чи засівати їх хоча б культурами-сидератами. Навіть компанії, котрі займаються виключно картоплею, закупають і засівають ті ж соняшники, банально для сівозміни.

Тут немає єдиної концепції. Картопля в принципі має відмінну від тих же зернових технологію вирощування - там зовсім інша техніка, а ваш агроном має мати специфічні знання саме по картоплі. 

Російський теракт на Каховській ГЕС вплине на врожай? 

Вплив буде невеликий, тому що головні регіони картоплярства - це північ, центр і захід. Картопля росте всюди по Україні, але найкращі для неї регіони - Вінницька, Житомирська, Чернігівська, Волинська, Івано-Франківська і Тернопільська області. 

Верховна Рада, Кабмін, податкове законодавство. Що для галузі "на часі", що треба прийняти для покращення вашої роботи?

Війна нам все сплутала. У нас була розроблена програма підтримки картоплярства (в 2021 році на її виконання з бюджету виділили 53 млн грн). Ми якраз погодили збільшення до 80 млн грн в 2022 році, а також включення до неї фінансування закупівлі ліній для доробки картоплі - мийки, сортування, пакування.

Мали тоді з Мінагрополітики зустріч в першій декаді лютого, а в другій декаді почалась повномасштабна війна, і всі ці кошти перерозподілили на іншу допомогу, зокрема, програму підтримки садів і теплиць.

Крім того, державі варто було б більш активно працювати з Євросоюзом на урядовому рівні для відкриття європейського ринку для нашої товарної картоплі,  чи хоча б технічної для переробки. Принаймні, це б нам дуже, дуже допомогло. 

Насправді, ця система експорту вже створена, і європейським експертам залишалось тільки підтвердити її працездатність. Вони мали приїхати, подивитись, як в нас це працює, і сказати: так, у вас це працює нормально, можете відправляти партії картоплі до ЄС. Це останній крок, але ми досі не можемо його зробити.

В вашу асоціацію входять господарства, які зараз опинились на тимчасово окупованих територіях. Що там зараз робиться? 

Одне з господарств-членів УАВК працювало на Донеччині, з ними зв'язку немає. Ще одне у нас під Миколаєвом, вони в 2022 році зупинили роботу, поки з Херсону не вигнали окупантів. Але картоплю в цьому році вони не сажали через заміновану територію і знаходження угіддь в зоні артилерійського ураження. 

На лівому березі Херсонщини є землі ФГ "Аделаїда", але зараз вони працюють переважно на своїй ділянці в Житомирській області, а не на ТОТ. Тут досить чутливе питання, і люди по різному сприймають роботу аграріїв в окупації. Хтось вважає, що треба якось крутитися і забезпечувати життя і потреби в їжі наших людей в окупації, а для інших це безумовна колаборація.

Примітно, що в минулому році з лівого берега до Херсону йшла продукція овочівництва, її в місті було "по шию". Я говорив про це з місцевими, коли доставляли їм гуманітарний вантаж після підриву греблі. Місцеві жалілися, що минулого року в них овочі коштували як завжди - по 20-30 грн/кг, а в 2023 році вже постачання  закрито і ціни зрівнялися з рештою країни, ледь не до 70 грн/кг доходили. Загалом, таке відчуття було, що в місті і населення залишилось, орієнтовно, близько 15% від довоєнного. Дуже важко там зараз.

Держава з початком війни "зрізала" підтримку агросектора, залишивши программу "5-7-9%". Які маєте відгуки картоплярів про неї?

Так, наші учасники користувались цією програмою. Основна складність з "5-7-9%" була на початку минулого року, коли банки не дуже хотіли давати кредити під державні гарантії. Тоді Мінекономіки та Мінагрополітики досить гарно спрацювали, і буквально на щотижневій основі в ручному режимі регулювало ці питання на рівні міністерств, відстоюючи інтереси виробників.

"5-7-9%" стала єдиною можливістю залучити кошти, особливо для постраждалих від обстрілів господарств на початку війни. В цілому програма працює, хоча хотілося б, звичайно, щоб в цілому до овочівництва приділялось більше уваги.

Я можу зрозуміти, чому Мінагрополітики змінило пріоритет в сторону підтримки садів і теплиць, це багаторічна інвестиція та створення робочих місць. Єдине, тепер ще треба чекати 4-5 років до першого врожаю, а потім ще невідомо, кому і за якою ціною його можна буде реалізувати. 

А як за час війни спрацювали іноземні програми допомоги? Наскільки я пам'ятаю, міжнародні партнери в 2022 році присилали нам тонни насіннєвої картоплі, тоді як агросектор потребував тисяч тонн? 

Стосовно насіння, то у нас до початку війни вже були підготовлені його запаси з 2021-го року. Тому дефіцит картоплі на прилавках навесні 2022 був викликаний, перш за все, розривом логістичних ланцюжків з великими містами і мережами ритейлу. Ця проблема зрештою стабілізувалася, особливо коли ЗСУ звільнили північ і повернули доступ до сховищ компаніям з Чернігівщини і Житомирщини. В цілому, ця допомога дійсно була краплею в морі, але і вона була потрібна. Наші виробники в самому початку війни дуже багато роздали і задонатили продукції - на ЗСУ, волонтерам, роздавали місцевим, причому роздавали як товарну, так і насіннєву картоплю.

Цієї весни ще була програма від Продовольчої програми ООН (ФАО), коли насіннєву картоплю роздали в постраждалих від війни регіонах. Ми як асоціація, подібну системну роботу не проводили, але багато наших виробників окремо підтримували місцеві громади, ЗСУ і волонтерів.

USAID навесні 2023 року запустив програму грантової допомоги у галузі картоплярства, яка налаштована саме на підтримку кооперації, переробки. Тоді багато компаній подалося на гранти, і зараз йде оцінка переможців критеріям вибору. Сподіваюсь, компанії, які прийдуть фільтр на вимоги організації, зможуть покращити своє становище і запровадити лінії переробки і доробки картоплі, об'єднати навколо себе місцевих виробників. Насправді, альтернативи внутрішній переробці і кооперації в картоплярстві немає, і цим все одно потрібно буде займатись.  

І останнє питання: в Україні є два "картопляні" світи - один, де сажають картоплю як і сто років тому, і викопують врожай лопатою, і високотехнологічні підприємства. Чи зростає між ними розрив, і чи можна його відносно дешево скоротити?

Загалом, технологія професійної посадки картоплі вже відпрацьована, і часто використовується навіть домогосподарствами. Вони починають більш активно впроваджувати методи на кшталт посадки під гребінь, дехто спромагається на проведення крапельного поливу, більше уваги приділяється обробці рослин правильними ЗЗР.

Такого значного розриву немає, навпаки, він потроху скорочується. Промислові виробники картоплі, навіть невеликі, зацікавлені в тому, щоб навколо їхніх господарств були нормальні сусіди.

Це і є ті паростки кооперації, яка зрештою буде вигідна всім сторонам.

Непоганою ідеєю було б створення національної програми з покращення обізнаності селян стосовно сучасного вирощування картоплі, а також пілотних проектів з суцільної обробки ЗЗР картоплі по всьому регіону. Це буде в плюс і державі, бо покращиться карантинна ситуація в цілому по країні, і для конкретного регіону, який повністю позбавиться від певного шкідника, вірусу або хвороби. Тобто матимемо win-win ситуацію.

Однак, таку системну роботу не "потягне" жодна асоціація, не кажучи вже про окремих виробників. Це має бути спільне залучення великих гравців з ринків ЗЗР, великих виробників картоплі, і зі сторони державних установ. Але такі програми потребуватимуть багато роботи та координації від усіх учасників ринку, тож це, скоріше – думки на далеку перспективу. Сподіваюсь, зрештою, ми прийдемо до таких масштабних кампаній - лише б ми перемогли в війні і вже думали, як скерувати кошти на розвиток, а не на виживання.