Як співвласники компанії, що впроваджувала “інтернет речей” охороняли ТЦК та воювали на Запорізькому напрямку - історія Sigfox Ukraine

Sigfox Ukraine телекомунікаційна компанія, котра з 2020 року займається диспетчеризацією автоматизованого обліку комунальних ресурсів. Наразі в Києві майже 100 тисяч лічильників в понад 300 об’єктах автоматизовано збирають та передають дані до центральних баз, що дозволяє споживачам уникнути щомісячного ритуалу передачі показників до комунальних підприємств. Після 24 лютого 2022 року усі чотири співвласники Sigfox Ukraine добровільно пішли на війну, а три з них воюють досі.

Співзасновник Sigfox Ukraine Дмитро Озеров каже, що нинішнє ядро компанії склалося у 2015. Крім Озерова, в команду співзасновників входять ІТ-директор Сергій Шакун, технічний директор Костянтин Прокопенко, а також Андрій Пластун, котрий відповідає за розробку пристроїв.

На 2015 рік Озеров, який вже мав бізнес з облаштування інженерних мереж, разом з Шакуном, Прокопенком та Пластуном реалізували проект сонячних концентраторів, котрі за допомогою енергії сонця могли нагрівати воду в пару. Цей проект об’єднав команду та наштовхнув на думку розпочати власний бізнес, а пізніше переріс в серйозніший проект з розробки однієї з перших автоматизованих систем обліку в Києві.

“В якийсь момент ми об’єднались командою і кожен з нас взяв певну долю відповідальності за якісь питання. Ми багато років займались питанням автоматизації обліку комунальних ресурсів, але це все були дротові системи в новобудовах. Тоді виникло питання, а що робити зі старим житловим фондом? Ми почали шукати бездротову технологію котра дозволяла це робити й натрапили на французьку мережу Sigfox. Тоді в мою голову прийшла ідея, що ми станемо оператором цієї технології в Україні”, - каже Озеров.

За його словами, для того, щоб стати регіональними операторами мережі Sigfox потрібно було довести власнику технології, що українська команда відповідає певним критеріям, а також виконуватиме домовленості щодо того, як вести бізнес. Після того як переговори з глобальною Sigfox завершились й українці отримали доступ до технології, Озеров та його партнери побачили, що потенціал в технології набагато більший, ніж облік комунальних ресурсів. За словами Озерова, інтернет речей є певним проривом в диспетчеризації та обліку чого завгодно: від місць паркування та пивних кегів, до пального та залізничних вагонів.

"Ми стали оператором глобальної мережі інтернету речей. В нас вже були певні бездротові технології, які можна було розвивати. Але ніхто ще не приводив в Україну інтернет речей який є локальним сегментом глобальної мережі. Ми починали це тільки з метою впровадження автоматизованого обліку. А насправді кількість застосування інтернету речей сягає десятки якщо не сотні прикладів впровадження чи технологій. Коли ми зрозуміли оператором чого ми стали у нас навіть був шок”, - розповідає Озеров.

У 2021 році українська команда почала активно розвивати мережу. Тож перед повномасштабною війною у Sigfox Ukraine були плани влаштовувати покриття в західній частині України - в Хмельницькому, Тернополі, Івано-Франківську та Рівному. На момент російського вторгнення навіть погодили з партнерами фінансування проектів впровадження обліку в одному з міст України, а також мали пілотні проекти з відстеження залізничних вагонів. Але війна внесла свої корективи в ці плани.

Після російського вторгнення

Озеров розповідає, що на момент початку повномасштабної війни єдиним з команди засновників Sigfox Ukraine, хто мав хоч якусь військову підготовку був Костянтин Прокопенко, який закінчив військову кафедру та мав звання молодшого лейтенанта запасу.

“Пам’ятаю що перед війною ми дискутували, що будемо робити. Ми розмірковували, ким же ми можемо бути на війні. Тоді ми казали, що нам не обов’язково треба буде брати до рук зброю, а на одного бійця потрібно до 10 людей в тилу. Ніхто тоді не уявляв, що ми самі будемо бігати з автоматами”, - говорить Дмитро. 

Озеров згадує, що напередодні повномасштабної війни він повертався з Вінниці, де у  Sigfox Ukraine був проект впровадження автоматизованої фіксації паркування. Бізнесмен тоді мав робочу зустріч у Вінницькій міськраді. Але після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого він пішов до Дарницького ТЦК, ввечері того ж дня новобранці отримали зброю, а о 4:00 наступного дня їх підняли по бойовій тривозі. Озерова тоді зачислили стрільцем роти охорони Дарницького ТЦК. А вже у квітні чоловік став кулеметником.

“Взагалі ми коли 24 лютого йшли до “військомату”, ми не дуже розраховували на якусь боротьбу, ми готувались померти. Ситуація тоді була дуже складна і ми чекали росіян, котрим до нас залишалося їхати якихось 15 хвилин. Мені досі дивно як вони до нас не дійшли. Найбільший момент який мене вразив в той час, це коли я стояв на чергуванні, а повз мене проходили люди, які їхали в частини на війну. Я тоді дивився на них та думав, що після війни я більшість з них не побачу. Це було дуже важко”, - каже бізнесмен.

А от партнери Озерова з Sigfox Ukraine звернулись до Святошинського ТЦК і потрапили до тероборони Святошинського району на базі “Азова” з якого почалась їх служба. Прокопенко, Пластун та Шакун під час оборони Київщини вели бої під Мощуном, а потім у складі “Азову” відбули на запорізький напрямок. Зараз вони служать зв’язківцями у Третій окремій штурмовій бригаді ЗСУ. 

Озеров який залишився служити в роті охорони ТЦК, з червня 2022  планував переводитись служити в підрозділ, де служили партнери. Проте з серпня 2022 стан його здоров’я погіршився, а в жовтні чоловіка госпіталізували та провели операцію. Після цього Дмитро пройшов повторний медогляд де його визнали непридатним та комісували за станом здоров’я.

“У нас дуже негативне ставлення до ТЦК, але насправді це повна фігня і насправді дуже некоректно їх в чомусь звинувачувати. Ми з перших днів зорганізувались і я не можу сказати слова поганого про наших керівників. В перший день війни я познайомився з дуже різними людьми. Хтось був зварювальником, хтось охоронцем, а хтось комерційним директором. Вони мені стали дуже близькі, бо я тоді з ними був готовий розділити й життя і смерть скільки там залишалось. І дуже багато моїх побратимів поїхало в різні частини, різні бригади, досі вони служать. Чим вони гірші ніж ті люди, що залишились тут. Чому вони прослуживши два роки не можуть звільнитись і відпочити. Вони заслужили це, а суспільство я бачу як всі звинувачують ТЦК в тому, що вони намагаються поповнити бригади? Це несправедливо”, - говорить Озеров.

Він каже, що в перші дні війни він навіть не думав про бізнес, постійно були якісь завдання по службі, тож на справи компанії часу не вистачало. В перші місяці війни підприємство майже зупинилося, а в травні довелося з’їхати з орендного офісу, оскільки не вдалося домовитись з власником приміщення. Більш-менш повноцінна робота відновилася влітку. Хоча половина співробітників Sigfox Ukraine пішла служити до ЗСУ, але деякі залишилися й один зі співробітників взяв на себе роботу з організації бізнесу. Інколи Озеров знаходив час і підписував документи, як директор компанії.

“Бізнес продовжував працювати. Це ж автоматизована система обліку, яка не потребує  людського втручання. Ми в перші місяці війни не шукали нових клієнтів. Але деякі клієнти вимагали завершення проектів, і навіть платили за це”, - каже бізнесмен.

Про повернення ветеранів до мирного життя

Озеров говорить, що ветеранам, які будуть демобілізовані після закінчення війни буде досить важко повернутися до повноцінної роботи. Він вважає, що військовим знадобиться певний час на реабілітацію, потрібно буде відновити здоров’я, спілкуватися з ними та допомогти з адаптацією.

“Я зараз мушу робити багато з того чого я раніше не робив. Я раніше працював лише як директор, а зараз роблю роботу партнерів які служать. Я сам важко повертався до роботи. Мені якось треба було робити комерційну пропозицію, а я сидів і дві чи три години просто “втикав” в документ. Однак я розумію, що моїм побратимам треба буде кудись повернутись після війни й зараз працюю саме для цього. Зараз у нас є побратими які продовжують служити, і я прицінююсь до них та вже бачу людей з якими я б хотів працювати далі. Можливо їм треба буде просто побути в цій атмосфері. Ця війна у всіх засіла дуже глибоко, бо хтось втрачав побратимів, бачив як гинуть люди. Для людини це важко. Треба цих людей приймати, розмовляти з ними. Коли вони повернуться то вимагати від них щось буде важко”, - каже Озеров.

Озеров зазначає, що наразі суспільство поки ще не готове приймати ветеранів. Він зазначає, що бізнес має стати більш соціально відповідальним, особливо в тому, що стосується колишніх військових. Адже не всі айтішники в ЗСУ залишаться айтішниками, а робочі навички після кількох років служби в піхоті притупляються. Проте бізнесмен вважає, що ще багато кому з тих, хто поки не служив в ЗСУ доведеться взяти до рук зброю. 

“Не всі можуть піти служити, але бути готовими служити та воювати повинен кожен. Треба розуміти, що ще війна не закінчилася, а ті броньовані працівники які зараз є, вони ще будуть служити. А ті хто зараз служить займуть їхнє місце в цивільних професіях На жаль це дійсність, яку ми маємо прийняти”, - говорить Озеров.