Їжа – не гармати: як Vici уже девʼять років співпрацює з ворогом

Попри військову агресію росії, якої Україна зазнала у 2014 році, є компанії, які продовжують постачати продукцію як на український ринок, так і на території, окупованій росіянами. Один з яскравих прикладів – литовський виробник крабових паличок Viciunai Group, який останні 9 років постачає свою продукцію до тимчасово окупованих Криму та Донбасу і не бачить в цьому нічого поганого. 

З 2014 року чимало українських бізнесів стали перед дилемою: що робити, якщо їхні компанії опинилися на тимчасово окупованих росіянами територіях? Комусь вдалося релокувати підприємства до підконтрольних регіонів, хтось вимушений був закритися, а у когось бізнес просто «віджали». Проте залишилися «розумники», які всі ці роки чудово почуваються як на підконтрольній, так і на окупованій території, і при цьому працюють у країні-агресорі. Згідно з юридичним роз’ясненням, компанія вважається колаборантом, якщо передає матеріальні ресурси терористам на окупованих територіях та проводить господарчу діяльність у взаємодії з державою-агресором та керівництвом псевдореспублік. І саме до останньої категорії можна впевнено віднести Viciunai Group, яка повністю підпадає під це визначення.

Нагадаємо, у 2014 році почала діяти заборона на ввіз товарів російського виробництва до України. Керівництво «Вічунай Груп» тоді заявляло, наскільки «сильним ударом для компанії» стала ця заборона, нібито це позначилося на її показниках. Було б логічно, щоб із втратою українського ринку зменшилися і прибутки литовського бренду. Але ж ні: російська «дочка» литовської Viciunaj Group – Вічунай-РУСЬ навпаки демонструвала незмінне зростання прибутків. Якщо у 2013 році, до початку російської агресії, компанія задекларувала 163 млн рублів збитків, то у 2014, коли нібито перестала постачати продукцію на український ринок, чистий прибуток підприємства склав понад 217 млн рублів, а до кінця 2019 року досяг 575 млн рублів (близько 8 млн доларів). 

То куди ж тоді продавала свою продукцію «Вічунай-РУСЬ?». Відповідь очевидна – на окуповані українські території, в тому числі, незаконно анексований Крим. Питання, як можна постачати свою продукцію і до України, і до анексованого півострова, власнику «Вічунай» Вісвалдасу Матійошайтісу ставили неодноразово. Примітно, що він не лише бізнесмен, але й політик – мер другого за розміром міста Литви – Каунаса, нещодавно переобраний на черговий термін. У 2018 році навіть ходили чутки, що він планує взяти участь у президентських перегонах. Але тоді у місцевій пресі розгорівся справжній скандал, коли журналісти та опозиційні політики прямо звинуватили Матійошайтіса у тому, що його продукція продається по обидва боки російсько-українського фронту і надали переконливі докази цього.

Коли мера Каунаса прямо запитали, як може пов’язана з ним компанія постачати продукцію до анексованого Криму, при тому, що офіційний Вільнюс завжди засуджував воєнну агресію росії проти України, він «відморозився», поклавши всю відповідальність на дистриб’юторів, які розподіляють продукцію на свій розсуд. В тому числі, і до Криму. І додав, що після того, як він посів політичну посаду, він не має відношення до «Вічунай груп» - всім займаються його сини. І це відверта брехня, адже в українському держреєстрі серед власників «Вічунай» зазначений і сам Вісвалдас Матійошайтіс. 

«Кримська історія» змусила Вісвалдаса Матійошайтіса відмовитися від його президентських амбіцій. Втім, це не завадило «Вічунай» і досі працювати у Криму: на місцевих сайтах можна побачити актуальні оголошення про наявність знижок на крабові палички та рибну продукцію. 

«Їжа – це не гарматні снаряди», - любить повторювати Матійошайтіс, вважаючи це найкращим виправданням того, що він продовжує працювати на окупованих територіях України і в Криму. Навіть початок великої війни не змусив його відмовитися від звичної «бізнес-стратегії». Схема одна й та сама: спочатку йдуть ворожі танки, а потім підключається економічний фронт, і бізнес починає співпрацювати з окупантами.

Взяти нещодавній приклад – окупацію росіянами Херсону. Навіть попри те, що вона тривала кілька місяців, «Вічунай-груп» встигла розмістити свою продукцію у місцевих супермаркетах – зокрема, переробленому з «Сільпо» «Ситному маркеті».

Щоб зняти питання про те, чому крабові палички «Vici» продаються на окупованій ворогами території, «Вічунай» провела ребрендинг і почала продавати свою продукцію під іншими назвами – зокрема, «Краб Крабич», «Крабок» тощо. Можна не сумніватися, що проводити успішний бізнес без допомоги місцевих колаборантів було б неможливо. Тому керівники «Вічунай» напевно використовували таку ж модель, за якою вони діяли у так званих «ДНР» та «ЛНР», де так само представлена продукція литовського бренду. І де всі 9 років вони продовжували постачати свою продукцію, розвозити товари та набирати співробітників.

Про те, що продукція Вічунай доставляється до окупованих міст Донбасу, можна переконатися за посиланнями з доставки продуктів у так званій «ДНР». На одному із сайтів з оголошення вакансій можна знайти цікавий відгук, вочевидь, однієї з колишніх робітниць компанії:

«Поки весь світ запроваджує санкції проти Росії, литовська Вічунай груп, виробник крабових паличок VICI, продовжила час роботи свого російського заводу ще на 3 місяці. Кожен день роботи заводу – 400 тисяч рублів податків до російського бюджету. Два залпи з установки «Град» по українських містах. Щодня. У Вічунай вважають, що можуть одночасно робити кілька справ: фінансувати російську армію, продавати палички в Україні та бонусом - постачати продукцію в окуповані Крим і Донбас. Частина торгових мереж уже відмовилися від VICI, але треба, напевно, оголошувати бойкот!».

Навіть повномасштабне вторгнення не змусило «Вічунай» змінити своєї поведінки. Попри численні обіцянки про вихід з російського ринку, компанія залишається співпрацювати з агресором, сплачуючи мільйонні податки. Її завод у Совєтську Калінінградської області рф процвітає, збільшує потужності та нарощує прибуток. Компанія отримує преференції та нагороди від російської влади, перемагає у рейтингах народної довіри. На російських сайтах відгуків можна знайти десятки хвалебних дописів про крабові палички Вічі, які смакують у салатах та які легко розкатати для приготування ролів.   

Чому, попри суспільний осуд, в тому числі, у рідній Литві, компанія-виробник крабових паличок та сурімі почувається такою безкарною, вперто співпрацюючи не лише з росією, але й на тих територіях в Україні, яку держава-агресор тимчасово контролює? Можливо, причина у тому, що вони намагаються «перечекати» важкі часи у надії, що їх як компанію середнього калібру просто не помітять серед справжніх «динозаврів» міжнародного бізнесу, які так само співпрацюють з росією? Мабуть, у «Вічунай» сподіваються, що у міжнародних санкційних організацій просто руки не дійдуть до них, і їх «пронесе». А оскільки вони, як показала практика, готові вступати у колаборацію з будь-якою владою, їм все одно, хто переможе у російсько-українській війні. Вони звикли прогинатися під будь-яке керівництво. Нічого особистого, просто бізнес.

Єдине, що може вплинути на литовський бренд – це відмова від їхньої продукції як на локальному, так і державному рівнях, і введення жорстких санкцій. У Литві неодноразово проходили акції заклику до бойкоту продукції «Вічунай», меру Каунаса постійно ставлять незручні питання. Цей тиск потрібно продовжувати і в Україні. Бо такі колаборанти, «бійці економічного фронту», нічим не кращі за солдатів, які вбивають українців. І хоча вони справді постачають їжу, а не гармати, податки від їхньої діяльності легко переплавляються на танки та ракети, які щоденно летять на мирні українські міста.