Формуємо українську ідентичність: Артем Колюбаєв про важливість української кіноіндустрії під час війни

Задача українського кіно в умовах війни – зміцнити національну ідентичність, а отже кінематограф зараз є надзвичайно важливим, вважає Артем Колюбаєв, продюсер фільмів «Я працюю на цвинтарі», «Щедрик», «Памфір» та нової стрічки «БожеВільні», яка в жовтні виходить на великі екрани.

Ці фільми – про українців: наших сучасників, які шукають своє місце у світі та відповідь на питання, хто вони; або про українців, які зазнали впливу каральної радянської машини, та попри це боролись за свою мову, культуру, історію – за право бути українцем. А об’єднує їх те, що всі вони вийшли після повномасштабного вторгнення і посилили сплеск цікавості українців до себе самих, до своєї власної цінності, як нації.

Це фільми, за які не соромно – тут ми, українці, показані такими, як ми є і чому ми такими стали. А заодно можна знайти відповідь, куди нам рухатись далі. Вони – дієвий інструмент інформаційної війни, завдяки ним правду про події в Україні та про те, що до них призвело, дізнаються не лише самі українці, а й за кордоном. 

«Я працюю на цвинтарі» (2022 рік) - щемка історія людини, яка переживає глибоку психологічну травму. Та не його одного – в кожного з тих, з ким взаємодіє головний герой (а це і його дочка, і колишня дружина, і нова подруга, і колеги по цвинтарю) – свій біль, свої втрати і своя внутрішня боротьба. Кожен з них по-своєму переживає катарсис і шукає очищення душі. І разом з ними ці внутрішні переживання проходить і глядач, отримуючи своєрідну терапію, яка настільки необхідна під час війни.

«Щедрик» (2023) - історична драма про життя трьох родин – українців, поляків та євреїв Станіславові (тепер Івано-Франківськ) в період Другої Світової війни, коли місто опинилось між двох вогнів. Спочатку герої відчули на собі радянські репресії, а їм на зміну прийшли окупанти з Третього Рейху. Історія про виживання, підтримку одне одного, відчайдушні спроби зберегти національну ідентичність і про культуру – як форму спротиву.

«Памфір» (в прокаті з 2023) - сімейна та кримінальна драма, що досліджує корупцію та контрабанду як спосіб виживання у бідному прикордонному селі на Буковині. Історія головних героїв – батька і сина – набуває масштабів давньогрецької трагедії. А всі події у фільмі відбувається напередодні та під час традиційного українського карнавалу «Маланка». Персонажам цього карнавалу було приділено стільки уваги, що й досі триває виставка костюмів та масок «Маланки».

Фільм отримав численні нагороди на європейських кінофестивалях і став лідером прокату в Україні. 

«БожеВільні» (жовтень, 2024). Історична драма про радянську каральну психіатрію в 1970-х роках. Інакомислячих та дисидентів оголошували психічно хворими, та за лікарняними стінами вони потрапляли у справжнє пекло тортур. Перед головним героєм стоїть непростий вибір: або співпрацювати з КДБ і вийти на свободу чи пробувати розкрити правду про закатованих у психлікарні дисидентах та самому повторити їхню долю.

На рахунку картини вже є визнання на міжнародних кінофестивалях, зокрема на Варшавському МКФ вона отримала спеціальну нагороду, а також була відзначена на міжнародному кінофестивалі у Монреалі. 

Виконавець головної ролі Костянтин Темляк зараз воює в ЗСУ і своїм прикладом надихає українців на боротьбу за свободу та незалежність.

Прем’єра більшості з цих фільмів відбулась на міжнародних кінофестивалях – і доносить правду про Україну світовій аудиторії. 

Артем Колюбаєв підкреслює, що інвестування в українську кіноіндустрію під час війни – це інвестиція в майбутнє, в становлення нашої нації, а також формування в очах світової спільноти іміджу українців, як європейців, з багатою історією та самобутньою культурою. А окрім цього – це підтримка українців тут і зараз: створення нових робочих місць, можливіть бути з українським глядачем на одній хвилі.