Економіка воєнного часу. Що необхідно зробити для посилення стійкості країни під час війни

Попри збереження відносної фінансової стабільності, ситуація в економіці залишається складною.

Відновлення, що розпочалось у 3-му кварталі 2022 року, було зірвано обстрілами рф енергетичної інфраструктури. За оцінками НБУ, спад реального ВВП  у 4-му кварталі 2022 р поглибився до 35% у річному вимірі (проти "мінус" 30,8% у 3-му кварталі, «мінус» 37,2% у 2-му кварталі 2022 року).

За даними ДТЕК, через обстріли суттєво пошкоджено і потребує відновлення 75% теплової генерації на підконтрольній території, зазнають постійних руйнувань високовольтні підстанції і лінії електропередачі.

Втрати в генерації і розподілі е/е трансформуються у подвійний спад – у самій галузі, що включає також виробництво і постачання тепла (ТКЕ),  і на всі інші, насамперед, енергоємні галузі економіки. Якщо сфера послуг може відносно швидко адаптуватись до обмежень е/е, то великі енергоємні виробництва – ні.

Через відключення е/е і зупинки меткомбінатів у грудні значно поглибився спад в металургії: за попередніми даними асоціації "Укрметалургпром", щоденне виробництво сталі у грудні скоротилось до 3,4 тис тон (або лише 6% рівня грудня 2021 року), тоді як у листопаді воно складало 20% у річному вимірі. 

Непростою залишається ситуація в АПК, що разом із харчовою промисловістю наразі забезпечує левову частину товарного експорту (57% за підсумками 2022 року).

Виходячи з умов на початок року, відновлення у 2023 залишиться слабким і не є гарантованим.

Останні прогнози зміни реального ВВП на 2023 рік для України мали тенденції до погіршення, насамперед, через розширення часового горизонту очікування військових дій і обстріли енергетичної інфраструктури. НБУ погіршив свій прогноз зміни реального ВВП на 2023 з +4% до "анемічних" 0,3%.

Продовження руйнувань і вибуття фізичного капіталу, повзучої зовнішньої міграції населення, збереження проблем в логістиці, загальної невизначеності – всі ці проблеми, зав’язані на війну, продовжать чинити негативний тиск на внутрішній споживчий, інвестиційний попит, а також можливість задовольнити зовнішній попит, що до того ж буде залишатись слабким на фоні уповільнення світової економіки.  

Що робити?

Припускаючи високу ймовірність того, що активна фаза війни триватиме до кінця поточного року, слід сконцентрувати обмежені внутрішні і зовнішні ресурси на підтримку і точкове відновлення за декількома пріоритетними сферами:

1. АПК;
2. Енергетика;
   
3. ВПК (як умова нарощування обороноздатності і підтримки економіки);
   
4. Інфраструктура і логістика.
   

Ці заходи мають підтримуватись широкою антикорупційною повісткою та зусиллями щодо дерегуляції, діджиталізації, приватизації та ін. реформами із зменшення зайвих функцій держави, підвищення ефективності державних сервісів.  

З огляду на обмеженість внутрішніх ресурсів і виснаження бюджету на війну (за підсумками 2022 року видатки на безпеку і оборону складали 53% видатків зведеного бюджету) визначальне значення для підтримки і відновлення становитиме залучення зовнішніх ресурсів на додаток до бюджетного фінансування. Озвучена на "фінансовому" Рамштайні цифра у 17 млрд дол. на ремонти і відновлення в енергетиці, АПК (розмінування), будівництво житла, відбудову критичної інфраструктури, що складає 11% прогнозованого ВВП, разом із більш активним просуванням інструментів страхування і гарантування військових ризиків (якщо левову частину видатків візьмуть на себе союзники) буде визначальною у активізації інвестиційного попиту.     

Водночас, маємо зробити все можливе аби мобілізувати задля війни і відновлення усі можливі внутрішні ресурси. Це насамперед збільшення відрахувань від митниці (скорочення контрабанди/ сірого імпорту), нарощування обсягів розміщення ОВДП на ринкових умовах (рішення з боку НБУ/мінфіну по стимулюванню направлення частини обов’язкових резервів банків в ОВДП і підвищенню ставок – ред.), імплементація вже анонсованих у Меморандумі з МВФ і ЄС податкових змін у частині фіскальної консолідації (в т.ч. відміна 2% єдиного податку для 3 ї групи), розглянути можливість збільшення окремих податків і зборів на війну (як варіант, запровадити прогресивну шкалу військового збору).

А тепер більш детально поговоримо про антикризові кроки.

Аграрний сектор

В цій галузі небхідно:

1. Прискорити темпи розмінування сільськогосподарських угідь (насамперед на звільнених територіях тих, які розташовані поза зоною досяжності артилерійських систем та РСЗО держави-агресора), залучення до цього саперів і техніки держав-партнерів.

2. Забезпечити підприємств АПК додатковим фінансовим ресурсом для посівної за рахунок:

• розширення доступного кредитування у рамках держпрограми "5-7-9" (у 2022 році аграріям надано майже 41,2 тис кредитів на загальну суму 90,9 млрд грн), а також грантової програми «єРобота» на  створення або розвиток садівництва, ягідництва та виноградарства та створення теплиць (надано у 2022 році 378 млн грн, загальна площа господарств − 1087,46 га).
• збільшення обсягів ресурсів, які надаються нашими іноземними партнерами. Зокрема, Світовим банком через Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві; окремими державами-партнерами, що акумулюють кошти у рамках програми Grain from Ukraine (таких наразі більше тридцяти); європейської програми Interreg NEXT Black Sea Basin Programme – для розвитку рибної галузі), укладання додаткових кредитних договорів на двосторонній (приклад – договір з Німеччиною), або багатосторонній основі (зокрема, через Всесвітню продовольчу організацію ООН).
  

3. Забезпечити агровиробників технічними засобами за рахунок:

• розширення програм лізингу сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва (виділення додаткової державної підтримки, відтермінування строків внесення лізингових платежів);
• запуску додаткових програм лізингу сільськогосподарської техніки, яка не виробляється в Україні, або виробництво якої було унеможливлено через руйнування / пошкодження виробничих потужностей (у тому числі за допомогою ресурсів зарубіжних партнерів);
  
• продовження реалізації проекту ФАО щодо забезпечення фермерів насінням, залучення до програми постачання насіння держав-партнерів на двосторонній основі (за прикладом Франції);
  
• забезпечення задоволення потреб аграріїв у засобах захисту рослин. У 2022 році загальний рівень потреби задоволено на 96,4%, у тому числі по гербіцидах – 92,0%; але якщо вивести за дужки регіони, де ведуться бойові дії і забезпечити потреби фізично неможливо, то на підконтрольних і мирних територіях є вузькі місця; приміром, в цілому по ЗЗР Миколаївська область мала дефіцит ЗЗР у 16,2%, Рівненська область – 9,5% потреби, у тому числі по гербіцидах – 17,4% і 9,5% відповідно;
  
• разом з підприємствами АПК та мережами постачальників нафтопродуктів гармонізувати за обсягами, часом та у регіональному розрізі логістику постачання та створення розосереджених запасів нафтопродуктів для весняної посівної, щоб уникнути повторення паливної кризи весни 2022 року.
  

4. Забезпечити реалізацію проекту ЄС "Шляхи солідарності" – розбудова терміналів для аграрної продукції поблизу державного кордону України з державами ЄС, розширення пропускної спроможності автомобільної та залізничної інфраструктури.

5. Прискорити практичну реалізацію проекту будівництва олійного трубопроводу "Ягодинський район – Гданськ" пропускною спроможністю 2 млн тонн рослинної олії на рік.

Енергетична сфера

В цій галузі небхідно:

6. Збільшити видобуток енергетичного вугілля, в тому числі через підвищення ефективності використання державної підтримки вугільної промисловості (бюджетна програма "Реструктуризація вугільної галузі", обсяг фінансування у 2023 році – 3,0 млрд грн), прозорий розподіл її з акцентом на вугільні підприємства, які здатні збільшити видобуток вугілля.

7. Збільшити видобуток нафти і газу, в тому числі через перевірку надрокористувачів, які протягом трьох років поспіль скорочують видобуток вуглеводнів, або не здійснюють виробничу ділянку на своїх ліцензованих площах, вжиття до них відповідних заходів реагування.

8. Оптимізувати режими забезпечення електроенергією регіонів України:

• вони мають бути сформовані та узгоджені порайонно з представниками бізнесу, операторами розподільчих мереж, Укренерго та військовими адміністраціями таким чином, щоб підприємства реального сектору економіки не "вбивали" частими і тривалими відключеннями;
• зосередитись на закупівлі генераторів малої та середньої потужності (20-50 МВт) для підключення до Єдиної енергосистеми України і підтримки мережі у найбільш "вузьких" місцях;
  
• розширити технічні можливості щодо обсягів імпорту електроенергії для покриття пікового дефіциту, викликаного внаслідок ракетних та дронових атак. 
  

Транспортна інфраструктура і логістика

В цій галузяз небхідно:

9. Розширити залізничну/автомобільну інфраструктуру у пунктах пропуску на державному кордоні (ППДК), в тому числі за рахунок:

1. відкриття нових ППДК (у першу чергу тих, де зараз організовано ППДК для пасажирського транспорту, але немає – для вантажного);
2. розширення існуючих ППДК (додаткові місця для догляду / збільшення персоналу / організація спільного догляду).
   
3. розбудови додаткової інфраструктури переставлення вагонів з колії на колію з метою зменшення часу простою вагонів щонайменше вдвічі (у січні 2023 року середній простій вагону на кордоні – 9 діб).
   

10. Розширити логістичну інфраструктуру на Дунаї (термінали, перевантажувальні потужності, колії-відгалуження тощо) для розширення постачання української продукції до держав ЄС водним шляхом.

11. Добиватись дипломатичними каналами продовження  терміну дії "морського коридору" та розширення його можливостей – переговори зі сторонами Стамбульської ініціативи щодо:

• організації постачання через нього металургійної продукції;
• включення до угоди Миколаївського морського торгівельного порту (у перспективі - Білгород-Дністровського морського торгівельного порту, Ізмаїльського морського торгівельного порту, Ренійським морським торгівельним портом).
  

Воєнно-промисловий комплекс

Безумовним пріоритетом та ключовою галуззю економіки воєнної і повоєнної України має стати оборонно-промисловий комплекс (ВПК або ОПК). 

Україна повинна відродити власний ВПК, модернізувати його, створити нові виробництва озброєння та військової техніки.

При цьому варто розуміти, що перехід на техніку виробництва держав НАТО та третіх країн, які не є членами НАТО, але їх військова продукція стоїть на озброєнні держав НАТО – для нас це історична неминучість. Тому не варто продовжувати робити ставку на зразки ОВТ третього і нижчих технологічних укладів, продовжувати випускати і підтримувати техніку ще радянського виробництва, яка фізично та морально застаріла, або має значну залежність від комплектуючих виробництва рф та її союзників.

Потрібно організувати комплекс заходів, який перезапустить "новий вітчизняний ОПК".

12. Там, де є чітке розуміння про перехід у перспективі або уже зараз на ОВТ, які нам нині передаються – важкі бойові броньовані машини, танки, засоби ПВО/ПРО. Провести переговори з іноземними виробниками щодо створення спільними зусиллями площадок з її поточного регламентного обслуговування в т.зв. "безпечних" регіонах України – на першому етапі, середнього (некапітального) ремонту – на другому етапі. Для першого етапу – забезпечити організацію постачання оригінальних запчастин до неї, на другому – налагодження (у разі згоди виробника) заміни максимально можливої кількості запчастин на продукцію вітчизняного виробництва із прискореною сертифікацією «техніки з українським компонентом».

Подальша перспектива – спільне або ліцензійне виробництво. Як проміжний варіант, на етапі війни запустити такі виробничі площадки у Польщі/інших прикордонних з нами районах дружніх сусідніх країн НАТО з можливістю їх перенесення в Україну після війни.

13. Організувати "реконверсію" колись конвертованих колишніх підприємств ВПК та виготовлювачів продукції подвійного призначення. Зрозуміло, що більша частина з них вже не існує, однак де така можливість фізично присутня, чи залишилось законсервоване устаткування чи його частина – вони мають працювати на потреби ЗСУ та на виготовлення у перспективі військової продукції на експорт.

14. Налагодити та активізувати ремонт пошкодженої російської техніки (окрім, звісно, знищеної вщент). Сьогодні рф, кидаючи неушкоджену та мало ушкоджену броньовану техніку, є найбільшим її постачальником до ЗСУ, і вона ще певний час може використовуватись не тільки під час, але й і після війни.

15. Скоротити строк та процедуру державних випробувань нових зразків озброєння та військової техніки. Пришвидшення процедури випробувань – це пришвидшення серійного виробництва нової техніки, що у свою чергу дозволить пришвидшити її модернізацію з урахуванням досвіду, отриманого під час її застосування у бойових діях.

16. Організувати системну підготовку фахівців для потреб ОПК та суміжних галузей. При розрахунку обсягів державного замовлення на підготовку фахівців у закладах вищої, передвищої, професійної освіти на 2023/2024 і наступні навчальні роки збільшити частку бюджетних місць за спеціальностями, яких потребує сектор ВПК, відновити підготовку фахівців за спеціальностями, які "оптимізували" у попередні роки.

17. Запустити процес модернізації та/або створення нових підприємств ОПК (самостійно / із залученням іноземних та внутрішніх приватних інвестицій) у найбільш перспективних напрямках:

• автоматизовані системи управління; ракетно-космічна техніка; високоточні засоби ураження, боєприпаси та продукти спеціальної хімії; засоби радіоелектронної боротьби; технічні засоби розвідки; системи протиповітряної/протиракетної оборони; безекіпажні платформи; ударна робототехніка, військове суднобудування і вертольотобудування; кібербезпека, можливості military tech тощо;
• організація виробництва штурмової, винищувальної, бомбардувальної, учбово-тренувальної авіаційної техніки, інших зразків озброєння та військової техніки, що не виготовляється на сьогодні в Україні, з поступовим переходом від її складання та локалізації виробництва складових та комплектувальних виробів до повномасштабного серійного виробництва за ліцензійними договорами. Першочергову увагу слід приділити тим виробникам, чия продукція вже зараз постачається на допомогу ЗСУ.
  

В основу створення нових виробництв має бути покладено принцип інтеграції з цивільним сектором промисловості, виготовлення на підприємствах ОПК у наступному й цивільної продукції, імпортозаміщення, випуск експортоорієнтованої військової і цивільної продукції.

18. Забезпечення особливого режиму забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності, фінансово-кредитної політики для сфери ОПК, державної підтримки R&D у сфері ОВТ і комерціалізації технологій, стимулювання створення інтегрованих науково-виробничих комплексів, організації досліджень за перспективними напрямками:

• гіперзвукова зброя;
• електронно-оптичні перетворювачі для надчутливих приладів нічного бачення і тепловізорів нового покоління;
  
• конструкційні матеріали нового покоління з аномально високою пружністю і зносостійкістю;
  
• надчутливі приймачів звукового і ультразвукового діапазону; гібридні, електричні, водневі силові установки;
  
• мікро- та наносупутники тощо.
  

Заходи із покращення бізнес-середовища.

19. Детінізація та посилення боротьби з корупцією. На практиці це:

• Поєднання інституційних і адміністративних важелів боротьби із корупцією.
• Забезпечення незалежності та повноцінної ефективної роботи антикорупційних органів (НАБУ, САП, ВАКС, БЕБ), приведення законодавства у цій сфері до наших європейських зобов'язань, просуванні культури нульової толерантності до корупції, впровадженні кращих антикорупційних практик державного та корпоративного управління (диджиталізації державних сервісів, дерегуляції, приватизації тощо- про це далі), мінімізації корупційних ризиків під час розподілу коштів на відновлення.
  
• Перезапуск управлінської вертикалі на митниці.
  
• Поширення досвіду Державної податкової служби щодо "колективної відповідальності управлінської вертикалі" за хабарі підлеглих – на інші державні органи.
  

20. Дерегуляція і покращання бізнес-клімату.

Попри те, що загалом законами було визначено вичерпний перелік з 34 ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності та 86 документів дозвільного характеру, по факту виявлено близько 1 тисячі (!) різних засобів державного регулювання бізнесу (зокрема, 528 дозволів; 244 види ліцензій; 157 погоджень та десятки інших видів документів).

Це серйозне гальмо для розвитку бізнесу та залучення інвестицій – вважаю, що загальну кількість дозвільних процедур і документів можна скоротити у 5-8 разів, перевівши значну їх частину у "цифру", на декларативний принцип або принцип мовчазної згоди.

21. Прискорення діджиталізації.

Як приклад можна навести проект діджиталізації Державної податкової служби – "Податкова у смартфоні", запланована до реалізації на 2023 рік. Вважаю, що є цілком можливим діджиталізувати більшість контрольно-наглядових функцій у державі (на час дії воєнного стану планові перевірки зупинено, виконуються тільки позапланові та за обмеженими напрямами діяльності та підставами).

В останній довоєнний 2021 рік до процесу перевірок залучалось майже 2 тисячі органів контролю та понад 10 тисяч осіб, наділених контролюючими функціями у центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах, місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування.

У 2021 році було проведено понад 200 тисяч перевірок, у 2022 році – менше 11 тисяч (5% від рівня попереднього року) – і ніякої катастрофи від їх значного зменшення не сталося. Натомість держава зекономила 284 млн. грн. на організацію перевірок, та 18,1 млрд. грн. додаткових витрат для бізнесу.

Є усі підстави і технічні можливості, щоб після скасування "воєнного мораторію" на перевірки – усі їх перевести виключно в онлайн через Єдиний інспекційний портал. 

22. Приватизація.

Попри те, що приватизація перебувала на паузі з початку війни і аж до вересня, і відновилась так званою "малою приватизацією" - торік бюджет отримав від неї майже 1,7 млрд грн. За 5 виставлених на продаж підприємств було сплачено понад 100 млн грн за кожне.

Конкуренція навіть за ті об’єкти, які не виглядають привабливими, є суттєвою, спостерігається зростання стартової експертної ціни як мінімум у 3-4 рази. Тому є усі підстави вважати, що у першому півріччі можна переходити до середньої, а у другій половині 2023 року – і до так званої "великої приватизації" (об’єкти вартістю 250+ млн грн).

Вихід держави з усіх нестратегічних активів – це не тільки додаткові надходження до бюджету від самої приватизації, це ще й додаткові надходження у вигляді податків від тих активів, які у приватній власності зможуть отримати "нове дихання".

23. Скорочення державного управлінського апарату.

Торік Мінцифри було розроблені відповідні пропозиції, що передбачають значне скорочення міністерств і відомств, а також зменшення чисельності працюючих в їх центральних апаратах та територіальних органах (подекуди – у рази). В основі концепції, яка дозволить зробити це безболісно - автоматизація, цифровізація та аутсорсинг.

Унаслідок цього тільки по системі центральних органів виконавчої влади очікується приблизна щорічна пряма економія бюджетних коштів – 15 млрд грн (до цієї суми не включена економія від звільнення зайвих приміщень та оптимізації розміщення органів влади, видатків на комунальні платежі та капітальних видатків).

Додаткове матеріальне і ресурсне забезпечення

24. Пришвидшення процесу передачі Україні вилучених російських активів.

Перехід від стратегії очікування "великого колективного рішення" (від ЄС-27, від G7) до роботи на двосторонній основі з кожним партнером. Є розуміння, що частина держав готова діяти швидше, ніж інші.

25. Запуск локальних Фондів відновлення.

Розробка і схвалення Плана Маршала для України, створення в його межах "великого" Фонду відновлення України обсягом 300 – 500 – 750 чи більше мільярдів доларів залишається стратегічною ціллю післявоєнної відбудови.

Але, допоки триває війна, більшу спроможність мають децентралізовані, секторальні, локальні фонди відновлення, за зразком Фонду енергетичної підтримки (Фонд відновлення енергетики України), створеного Енергетичним співтовариством, участь у наповненні якого беруть держави-члени ЄС, міжнародні енергетичні компанії, корпорації-виробники енергетичного обладнання. У рамках фонду профільне українське міністерство координує запити українських енергетичних компаній на проведення ремонтно-відновлювальних робіт, а процедуру обрання постачальників організовуватимуть міжнародні закупівельні агентства з досвідом роботи в енергетичній сфері. 

Створення "секторальних фондів", або організація «секторальних Рамштайнів» (на зразок існуючого «військового», «енергетичного» та «фінансового») з ресурсом 10-20-30 млрд. доларів – виглядає сьогодні більш реалістичним з точки зору практичної організації.

26. Розширення платформи United24.

Наразі вона передбачає збір коштів лише за трьома напрямками – "оборона та розмінування", «медична допомога», «відбудова України». Збільшення напрямків для донату створить умови для збільшення збирання коштів від тих, кому з різних причин цікавіші інші напрямки, ніж запропоновано (приміром, такий як відновлення навколишнього природного середовища, доступ до освіти).

27. Розширення державної програми "Доступні кредити 5-7-9%" (кредити) та «єРобота» (гранти).

Програма "5-7-9" наразі орієнтована переважно на сектор АПК (на нього припадає більше половини обсягів виданих кредитів), та малий і мікро-бізнес, та обмежується певними умовами:

• максимальна сума кредиту – 50 млн грн (можна підвищити до 100 млн грн, це еквівалент менш ніж 2,4 млн дол.);
• максимальний термін кредиту на поповнення обігових коштів – 3 роки, на інвестиційні цілі – 5 років (можна запропонувати 5 і 7 років відповідно).
  

Також варто було б розширити програму видачі грантів "єРобота" – як за спектром напрямів (нині таких усього шість), так і за обсягами фінансування (підвищивши, приміром, вдвічі верхню стелю грантового фінансування).

Це дозволить поширити програми і на сегмент середнього бізнесу, надасть йому можливості для розвитку і створення нових робочих місць (за рівня безробіття, що сягає 30%, це завдання виходить на перший план).

28. Розширення обсягів та спектру застосування державних гарантій за кредитами (позиками), що залучаються для фінансування стратегічних інвестиційних об’єктів – у тому числі надання їх на облігації, випущені підконтрольними державі стратегічно важливими суб’єктами господарювання для залучення коштів на реалізацію великих інфраструктурних проектів.

29. Розширення спектру продуктів страхування і кредитування через Експортно-кредитне агентство для збільшення обсягів експорту.

Наразі умови такого кредитування є доволі обмеженими (максимальна сума кредиту – до 20 млн грн – це менше 475 тис дол.; максимальний строк кредиту – до 1 року). Для підвищення інтересу для українських виробників-експортерів варто було б як мінімум подвоїти ці параметри – до 1 млн дол. та до 2 років.

30. Активізація страхування військових ризиків із залученням міжнародних партнерів.

Наразі в роботі на початковій стадії лише пілотний проект, який реалізується агентством Світового банку MIGA (одна українська і дві іноземні компанії, які працюють у сфері фінансів, логістики та промислової інфраструктури, отримали від агентства пропозиції щодо ставки страхування, загальна сума проекту – 30 млн дол.).

31. Перезапуск конфіскованих на користь держави активів, а у разі недоцільності перебування у державній власності – реприватизація.

Ще до початку повномасштабної війни було достатньо майна, конфіскованого на користь держави, а після її початку та запровадження санкційної політики до певних фізичних осіб – представників держави-агресора, на користь України було вилучено чимало цілісних майнових комплексів, у тому числі стратегічних підприємств. Практично по жодному з них немає "історії успіху".

І якщо серед останніх конфіскацій, з часу яких минуло декілька місяців, на них розраховувати поки що зарано, то по тих, де минули роки – є питання, чому таке відбувається.

Приклад – Одеський нафтопереробний завод. У 2014 році завод був зупинений, його колишній власник Сергій Курченко утік до росії. У вересні 2014 року майно ОНЗ, на яке було накладено арешт, передано на відповідальне зберігання державному підприємству "Укртранснафтопродукт" у якості речового доказу у справі проти Курченка. У січні 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство підприємства. У 2017 році Суворовський суд м. Одеса прийняв рішення про націоналізацію (спеціальну конфіскацію) заводу, його було передано до сфери управління Фонду державного майна і перетворено у державне підприємство. Наступні роки воно продовжувало перебувати у простої. У травні 2021 року ОНЗ за рішенням Київського районного суду м. Одеса передано Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Увесь цей час завод продовжує перетворюватись на металобрухт.

Важливо, щоб подібну історію не повторювали нині стягнуті на користь держави активи. У разі відсутності доцільності їх перебування у державній власності варто не відкладаючи цей процес у довгу шухляду – запускати ре-приватизацію, щоки вилучені підприємства не розгубили виробничі потужності та спроможності.

Зазначені напрями звісно не є вичерпними і всеохоплюючими. На порядку денному залишаються завдання: із підтримки макрофінансової стабільності, євроінтеграції, аби розпочати у 2023 році переговори про вступ до ЄС, налагодження життя на звільнених територіях, повернення наших громадян, що виїхали, та багато інших нагальних питань. В рамках окреслених ініціатив, йдеться, насамперед, про першочергові кроки задля мобілізації ресурсу для відсічі ворогу, подальшої стабілізації економіки і забезпечення більш надійного підґрунтя для відновлення.

Сьогодні завдяки плідній спільній роботі усіх гілок влади, ефективній взаємодії із громадянським суспільством, безпрецедентному рівню підтримки від міжнародних партнерів, а головне, дякуючи нашим захисникам, що боронять Україну, маємо усе необхідне аби не лише вистояти, а й суттєво зміцнити економічний фронт задля наближення Перемоги.