Україна – перспективний логістичний вузол Європи. Якою має бути нова роль країни у глобальній економіці

Україна історично формувалася як простір перетину великих торговельних, економічних і цивілізаційних маршрутів між Європою та Азією, Балтією та Чорним морем, північчю і півднем континенту.

Війна тимчасово деформувала цю роль. Частина транспортної інфраструктури була зруйнована, частина маршрутів – заблокована, частина логістичних потоків – переорієнтована на інші країни. Але сама логіка нашої географії нікуди не зникла.

Після завершення війни Україна матиме всі передумови для повернення до статусу одного з ключових логістичних та транзитних центрів Європи. Але це не відбудеться автоматично.

У сучасному світі логістика стала одним із головних інструментів глобальної економічної конкуренції. Країни конкурують не лише за інвестиції чи виробництва. Вони конкурують за маршрути, транспортні коридори, контейнерні потоки та місце у міжнародних ланцюгах постачання.

І якщо держава втрачає позиції у глобальній логістиці, їх дуже швидко займають конкуренти.

Сьогодні транспортна галузь та логістика формують близько 6-6,5% українського ВВП. Разом із суміжними сферами – складськими послугами, зв’язком, супутньою інфраструктурою – мова йде приблизно про 10% економіки.  

Для країни з таким географічним положенням цього замало.

У багатьох великих транзитних економіках транспортно-логістичний сектор формує 15% ВВП і більше. Саме до таких показників має рухатися Україна. І цей орієнтир доцільно закріпити і у державній Стратегії повоєнного відновлення. 

Після завершення війни суттєво скоротяться військові логістичні потоки, які сьогодні частково підтримують транспортний сектор. Відповідно Україна повинна буде компенсувати ці обсяги новими товарними потоками мирної економіки. Тут потрібно бути готовими до серйозної конкуренції. Адже саме за ці потоки у найближчі десятиліття розгорнеться глобальне змагання між державами та макрорегіонами.

Фактично йдеться про формування нових підходів до розвитку транспортно-логістичної компоненти національної економіки. Інакше повоєнна частка цієї галузі ризикує повернутися до рівня близько 5% ВВП або навіть нижче. Лише внутрішнього ринку та експорту сировини для цього недостатньо. Україна має інтегруватися у великі міжнародні транспортні та торговельні коридори, які поєднують ринки Європи, Чорноморського регіону, Кавказу, Центральної Азії та глобальної економіки.

Особливе значення у цьому контексті матимуть інтермодальні перевезення – сучасна модель логістики, де в одному ланцюгу ефективно працюють залізниця, автомобільний транспорт, порти, річкова логістика, вантажні термінали, складська інфраструктура та цифрові системи управління потоками.

Сьогодні частка таких перевезень в Україні складає менше 5% загального транспортного трафіку, тоді як у провідних логістичних економіках світу цей показник у декілька разів вищий.

Україна має ставити перед собою значно амбітніші цілі – розвиток щонайменше 10-15 великих регіональних логістичних хабів, які стануть центрами концентрації виробництва, переробки, складування та міжнародної торгівлі, і збільшення питомої ваги інтермодальної логістики хоча б до 15%.

Окремий стратегічний напрям – контейнерні перевезення.

Саме контейнерна логістика сьогодні є основою глобальної торгівлі, міжнародної кооперації та сучасного промислового виробництва.

У перший рік повномасштабної війни сегмент контейнерних перевезень в Україні скоротився на 46%. Це стало одним із найбільш показових індикаторів того, наскільки сильно війна вдарила по транспортній системі та міжнародних логістичних зв’язках держави.  

Після падіння у 2022 році ринок почав поступово відновлюватися. У 2023 році обсяг перевезень контейнерів залізницею зріс на 34%, у 2024 році – ще на 28%, а у 2025 році показник перевищив 241,5 тисячі стандартних двадцятифутових контейнерів (TEU).  

Це позитивна динаміка, але одночасно вона демонструє масштаб нашого відставання від регіональних конкурентів.

Для порівняння транзит контейнерів через Казахстан сьогодні становить приблизно 1,4 мільйона TEU на рік – майже у шість разів більше за українські показники.

Саме тому після війни Україна повинна орієнтуватися на принципово інший масштаб - до 2 мільйонів TEU на рік.

Досягнення таких показників вимагатиме інтеграції України у трансєвразійські транспортні маршрути – як у широтному напрямку між Азією та Європою, так і у меридіональному просторі Балто-Чорноморського регіону.

У цьому контексті особливо важливими є проєкти співпраці з країнами Центральної Азії, Південного Кавказу та Чорноморського басейну.

Показово, що країни Центральної Азії та Україна вже підписали низку угод у межах ТРАСЕКА – транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія – щодо спрощеного цифрового оформлення міжнародних вантажних перевезень. Нервова реакція росії на ці процеси лише підтверджує стратегічне значення нових транспортних маршрутів для всього регіону.  

Фактично йдеться про формування нової архітектури економічних зв’язків у регіоні. І саме тому транспорт потрібно сприймати значно ширше, ніж просто систему доріг, портів чи залізничних колій.

Сучасна логістика формує навколо себе цілі економічні екосистеми: індустріальні парки, виробництво, переробку, складську інфраструктуру, технологічні платформи, сервісні компанії, фінансові та страхові інструменти.

Саме такі системи стають точками концентрації інвестицій, нових технологій та високооплачуваних робочих місць.

Для України це має ще один принциповий вимір – демографічний.

Повернення мільйонів українців після війни напряму залежатиме від економічної динаміки країни, ринку праці, рівня зарплат, можливостей для розвитку бізнесу та якості економічного середовища.

Конкуренція за людський капітал у світі лише посилюватиметься. І Україна повинна запропонувати людям масштабну економіку майбутнього, а не лише програму відбудови зруйнованого.

Саме тому розвиток транспортного та логістичного потенціалу України має фундаментальне значення для нової економічної моделі держави.

Україна має всі передумови, щоб стати одним із ключових економічних і логістичних вузлів нового європейського простору – між ЄС, Чорним морем, Кавказом і Центральною Азією.

Історично Україна завжди була одним із ключових просторів перетину великих торговельних маршрутів між Європою та Азією. Сьогодні ми можемо повернути собі цю роль уже на новому технологічному та економічному рівні – як один із центральних логістичних вузлів великого євразійського простору.

І для цього потрібні довгострокова державна стратегія, масштабне інфраструктурне мислення та системна інтеграція України у глобальні економічні маршрути XXI століття.

Від швидкості та якості цих рішень залежатиме місце України у майбутній економіці Європи, конкурентність нашої держави на глобальних ринках та здатність країни повернути мільйони своїх людей і стати одним із ключових центрів економічного розвитку у Східній Європі.