"У нас не буде пенсій, як в Європі", – Григорій Овчаренко, ICU

Про компанію, венчурні інвестиції та вплив повномасштабного вторгнення

Як змінився вектор роботи після повномасштабного вторгнення? Як почуваються ваші інститути спільного інвестування та пенсійні фонди?

— Перший рік був дуже складний. Активи, зрозуміло, знецінилися. Але вже минулого   року ми повернулися до довоєнних показників. І зараз у нас доволі високі показники дохідності за нашими інвестиційними й пенсійними фондами. Так, наприклад, з початку 2024 дохідність пенсійного фонду Династія складає 19,7 % річних, а фонду Облігацій 37,5%. 

Якщо говорити в цілому, то війна, мені здається, підштовхнула населення до інвестування. Це ми бачимо на зростанні кількості клієнтів, які купують ОВДП, та учасників недержавних пенсійних фондів. Я можу зазначити, що ми вийшли на показники більше ніж у довоєнний період. Це як за кількістю клієнтів, так і за обсягами залучень.

Коли виходимо на пенсію, вочевидь втрачаємо основне джерело доходів. Війна зайвий раз просто продемонструвала, як це боляче й складно втратити роботу, доходи й залишитися ні з чим. І це підштовхнуло людей до певних дій. 

В цілому, якщо говорити про напрямок управління активами, то ми є найбільшою компанією і демонструємо найкращі результати на ринку. У нас майже 120 000 інвесторів, учасників інвестиційних і пенсійних фондів.

Лише активів пенсійних фондів у нас понад мільярд, це майже 20% від всього ринку. А запорукою цього є довгострокові результати. Якщо подивитися на те, що було перешкодою 20 років тому, коли я розпочинав свою кар'єру у цьому бізнесі, то одним з аргументів проти довгострокових заощаджень була невпевненість у майбутньому через брак досвіду. Логіка клієнтів була "може ми вкладаємо на 10, 20, 30 років, а ви можете просто зникнути". 

Ну, от зараз я точно можу сказати, що було 10-20 років тому і що має бути в майбутньому.  Тому таких аргументів більше немає, бо є довіра. А наше завдання - підтримати цю довіру. І у нас, на мій погляд, є один з найкращих в країні аналітичних підрозділів, що є запорукою прийняття зважених рішень. І, звісно, професійна інвестиційна команда, яка цим займається. Тому я особисто результатами діяльності цього напрямку задоволений. 

Чи не було у вас відтоку учасників з початком повномасштабного вторгнення?

— У нас були деякі занепокоєні клієнти, і ми розуміємо їхні побоювання на той час. Деякі зробили продажі  на початку повномасштабного вторгнення, і наразі я можу сказати, що це для них був недоотриманий прибуток. Це один з прикладів того, що інколи зниження вартості активів не є підставою для того, щоб закривати позицію або продавати все. 

Будь-яка криза, як криза коронавірусу, наприклад, продемонструвала, що знецінення  є тимчасовим. Але у випадку війни наслідки можуть бути більш негативними, тому ми з розуміннями ставимося до таких інвесторів. 

Щодо фондів спільного інвестування, ви говорили, що вдалося вийти на довоєнний рівень по дохідності. Тобто дохідність поступово зростає? 

— Так, але все залежить від стратегії. У нас є, наприклад, фонди облігацій, фонд єврооблігації, фонд Global Equity. Залежно від ситуації, результати різні. Ми по фонду облігацій, завдяки високим ставкам за ОВДП і зниженню облікової ставки, змогли додатково заробити й повернути наші втрати за перший рік війни. 

По фонду єврооблігацій, ми намагаємося скористатися поточними рівнями цін для купівлі й отримання додаткового прибутку. А що стосується інших фондів, це залежить від глобальної ситуації. А за локальними, наприклад, пенсійними фондами, наше завдання обігнати інфляцію й забезпечити захист від знецінення.

Про пенсійну систему та НПФ

Ваша компанія керує великою часткою активів на ринку НПФ (зараз це 18,2%). Чи почали люди більше довіряти НПФ? 

— Перешкоди, які є, були й будуть у напрямку довгострокових заощаджень зрозумілі. Це і низька фінансова грамотність населення і недовіра до фінансових інститутів.

З початку війни мені здавалося, що ніхто не буде думати про довгострокові інвестиції. Але знов-таки маю визнати – очевидно, що війна підштовхнула людей для пошуку інвестиційних інструментів для довгострокових заощаджень. 

Війна змінила фінансову поведінку людей. Наразі ми маємо рекордні залучення, і кожного дня у нас нові клієнти. Це говорить про те, що люди довіряють цьому сегменту, а також про те, що люди намагаються забезпечити себе у майбутньому. 

Цей ринок має в принципі потенціал до розвитку в Україні? 

— Безумовно. Недержавні пенсійні фонди у всьому світі є одним з найбільших інструментів для довгострокових заощаджень. Там 50 трильйонів доларів – саме ці довгострокові заощадження. І це майже 80% глобального ВВП. 

Але таких довгострокових пенсійних заощаджень в Україні немає. І це один зі стримуючих факторів розвитку як України, так і українців. Чи є якась інша альтернатива? На жаль, ні. Солідарна система себе вичерпала. Тобто, я не хочу зараз розповідати про соціальні, демографічні виклики. Але вони, не дають можливості забезпечити нормальне функціонування солідарної системи. 

Тому що солідарні системи добре працюють де більше платників податку (ЄСВ) ніж пенсіонерів. У нас і раніше, до війни, Інститут демографії та Світовий банк демонстрували, що у в Україні пенсія буде за декілька десятків років близько 20% від середньої заробітної плати, тобто це набагато менше ніж передбачається будь-якими європейськими регуляціями. А за умови війни, коли є значна вимушена міграція, то наслідки будуть ще більш критичними.

Пенсії як в Європі – це можливо? За яких умов?

— Ні. Неможливо. 

Політики приходять і кажуть: "Я забезпечу пенсію, як в Європі". Ми ж чуємо це і голосуємо за цих політиків. Але ж це не правда. 

В найближчій перспективі, а це десятки років, а може й більше, у нас не буде пенсій, як в Європі. Існуюча система себе вичерпала, а нової альтернативної системи не запроваджено. 

Повертаючись до простих математичних розрахунків, наша пенсійна система зможе забезпечити лише базові потреби. І, на жаль, навіть для тих, хто має надію, що він сплачує податки й має великий стаж і заробітну плату – це теж не спрацює. Система, швидше за все, стане пласка, як в багатьох країнах. Тобто йдеться про майже однаковий рівень пенсій для всіх, що забезпечує мінімальні потреби. 

Тому нам потрібно, щоб ми особисто заощаджували, щоб держава запровадила нарешті нові можливості у вигляді накопичувальних систем. Без цього у нас не буде такого красивого і привабливого майбутнього, як в Європі.

Потрібно говорити правду людям, відкрити населенню очі на жахливі перспективи майбутнього пенсійного забезпечення, демонструвати реальну картину, говорити, що у нас не буде великих пенсій як в Європі, навіть маленьких може не бути. 

Про інвестиції під час війни, ОВДП та депозити

Зараз багато інвестиційних інструментів для українців недоступні. По факту залишились лише ОВДП та депозити. Куди вкласти гроші під час війни з мінімальними ризиками? 

— З точки зору дохідності й ризику, то безумовно найпростішими, надійними й консервативними у всьому світі є інструменти з фіксованою дохідністю – це депозити та облігації, ОВДП.

Якщо говорити про можливості інвестицій для українців, для більшості вони й не змінилися. Якщо я використовував депозити, купував ОВДП, то і зараз можу це робити. Тому і на початку війни, і зараз саме депозити та ОВДП залишаються найбільш розповсюдженим інструментами для інвестування. 

Загальний обсяг депозитів складає 1 трильйон 300 мільярдів гривень. Це за більш-менш помірною ставкою, якщо порівнювати її з рівнем інфляції. Добре, що Нацбанк забезпечує гарантію 100% для депозитів фізичних осіб. Тому попри війну, з початку 2024 року розмір депозитів суттєво збільшився. 

Другим таким інструментом стали ОВДП, завдяки високим ставкам, надійності, зручності. Їхні обсяги у володінні фізосіб досягли вже 70 млрд грн. 

Інші інструменти дійсно майже зникли. Якщо я б пропонував, куди інвестувати під час війни – це були б ті самі ОВДП та депозити. Вони надають ліквідність, досить високу дохідність і їхнє повернення гарантує держава.

В якому стані ринок ОВДП зараз, чи є попит з боку приватних інвесторів? Влітку ми бачили, що ринок дещо просів. 

— Сезонність завжди існує, тобто влітку активність у всіх стає меншою, це природно. З точки зору залучення клієнтів, існує певна тенденція до їхнього збільшення, якщо говорити про роздрібних клієнтів. Якщо ми говоримо про нерезидентів, то їхня частка поступово зменшується після того, як вони отримали можливість репатріації, тобто виводу частини своїх інвестицій.

Якщо подивитися на ті ж інвестиції фізичних осіб, то по ОВДП вони з початку війни збільшилися у майже 3 рази – з 25 млрд до 72 млрд грн. І вже перевищили інвестиції нерезидентів.

Влітку темпи девальвації прискорились. За два тижні липня рівень девальвації склав понад 2%, коли в середньому він складав 1–1,2% за попередні місяці. 

І це, можливо, також стало одним з чинників, який призупинив активність влітку з точки зору купівлі, тому що основним інструментом для інвестицій, я маю на увазі пересічних інвесторів, є гривневі ОВДП. Це їх трішки стримало. Але Нацбанк, враховуючи його можливості й поточні резерви, заспокоїв ринок, і зараз ситуація повернулася до попереднього рівня залучення інвесторів.

Думаю, що до кінця війни ОВДП залишаться основним інвестиційним інструментом, як і раніше.

Чи продовжується тенденція великого попиту на валютні ОВДП з боку приватних інвесторів? 

— Якщо говорити про загальну частку ОВДП, то частка валютних ОВДП не перевищує 10% у порівнянні, наприклад, із часткою володіння фізичних осіб, у яких валютні ОВДП складають майже половину. 

Якщо ми говоримо про інституційних інвесторів, вони мають певну стратегію, і залежно від неї вже роблять ребаланс – змінюють валюту балансу залежно від очікувань. Щодо інвесторів-фізичних осіб, то, наприклад, коли зростає очікування девальвації, або сам курс гривні до долара змінюється, це підштовхує їх до купівлі валюти. Коли очікування або курс заспокоюються, то заспокоюються і самі інвестори й в такому випадку вони надають перевагу гривневим інструментам. 

Тому не можна сказати, що зараз є зміни у поведінці інвесторів. Що рік тому, що  зараз  частка валютних ОВДП практично не змінилась. 

Ви говорили про те, що ОВДП та депозити – це такий початковий рівень інвестицій і шлях до фінансової грамотності. Коли українці стануть досвідченими інвесторами, про які інвестиційні інструменти тоді йтиме мова? 

— Коли ми дивимося на графік дохідність/ризик, ми бачимо, що менш дохідними та менш ризикованими є депозити, потім  ОВДП, корпоративні облігації, потім вже інші інструменти –  наприклад, акції, і локальні, і іноземні. 

Що відбулося раніше, і це було однією з перешкод кризи 2008 року, що недосвідчені інвестори вкаладали у досить ризиковані  інструменти й втратили після кризи певну частку.  Цей негативний досвід стримує бажання людей інвестувати. Для значної більшості українців будь-які зміни або втрати відштовхують від подальшого інвестування, і це не на користь розвитку ринку.

Чи зацікавлені зараз іноземні інвестори у тому, аби заходити до України? Чи співпрацюєте ви зараз з такими клієнтами? Якщо так, то у що саме вони планують інвестувати? 

— Інтерес іноземних інвесторів до України значно збільшився. Зрозуміло, що професійні інвестори знають, що таке Україна. Але для багатьох Україна була terra incognita. Зараз загальний світовий інтерес до України підштовхнув багатьох інвесторів до розгляду України як одного з потенційних напрямків інвестування. 

Ми спілкуємося з цими інвесторами, вони розглядають декілька напрямків в Україні. Один із нових та перспективних напрямків зацікавленості – MilTech. Також популярні енергетика, інфраструктура і як завжди – агросектор.

Про облікову ставку, податки та курс долара

Що буде з обліковою ставкою та інфляцією найближчим часом?  Що на це впливатиме і яких змін очікувати? 

— Ми нещодавно оновили наш макропрогноз на наступний рік і він, на жаль, погіршився. Інфляція очікувано прискорилась, але неочікувано більшими темпами, ніж ми передбачали. І це стало одним з факторів перегляду загального макропрогнозу. 

Є декілька причин цього прискорення, як поточних, так і майбутніх. На очікування впливають ризики, пов'язані з подальшими блекаутами, адже це буде збільшувати  собівартість продукції; це і посуха, яка була і яка зменшить обсяг аграрної продукції та експорту; це безумовно і непрямий вплив збільшеного оподаткування.  

Це все призведе до подальшого збільшення рівня інфляції. Ми його переглянули на цей рік, очікувалося, що він складе 6,4%, ми його збільшили до 7,8%, досить суттєво. Відповідно це стало і наслідком з того, що Національний банк призупинив свій цикл зменшення облікової ставки. 

За нашими розрахунками облікова ставка залишиться на поточному рівні 13%. Це буде стримувати подальше зменшення ставок за депозитами та ОВДП.

На наступний рік ми не переглядали інфляцію, яка залишається у тому ж однозначному вимірі, наші очікування наразі – це 8%. Хоча перераховані чинники будуть негативно впливати на неї й, можливо, наступного року Національний банк повернеться до зменшення  облікової ставки. 

Але навіть при цих показниках, якщо подивитися на середню ставку за депозитом, яка складає трошки менш як 12%, та на ставки ОВДП, які зменшується цього року, але залишаються і діапазоні 14-15%, ці інструменти залишаються привабливими з точки зору дохідності. 

З 1 жовтня бізнес має платити вищі податки. Як це вплине на ділову активність? Чи варто чекати на закриття бізнесу, чи перехід в “тінь”? 

— Добре, що цього року макроекономічна ситуація і зростання ВВП були досить значними у першому кварталі – 6,5%. В першу чергу внаслідок зростання локального споживання. Роздрібна торгівля продемонструвала зростання. Навіть у реальному вимірі обсяг більший, ніж до війни, що говорить про те, що локальний попит споживачів повернувся до довоєнного рівня. 

Коли ми говоримо про зростання оподаткування, то це дійсно має стримуючий ефект для споживання, очікувань бізнесу і негативний ефект для зростання ВВП.

Чи є це критичним для ділової активності? Ні. Тобто, ми говоримо, що загальна ситуація не покращиться, бо будь-які збільшення податків не покращують інвестиційний клімат, але це є чи фактором, який зупинить роботу українських підприємств? Ні. 

Потреба в фінансуванні бюджету зрозуміла, і бізнес теж з розумінням до цього підходить. 

Одним з питань, яке є у бізнес-спільноті, це відчуття несправедливості. Хтось працює, сплачує податки й буде нести додатковий тягар оподаткування. І він бачить, що є певні сектори, які працюють в тіні. 

ICU є найбільшим на своєму ринку в України андеррайтером та радником з розміщення корпоративних бондів. Як зараз почуваються великі емітенти в умовах переддефолтного стану України? 

— Реструктуризацію євробондів проведено, переважна більшість її підтримала. Ефект від реструктуризації для економіки є значним. Вже немає критичних наслідків невизначеності ані для держави, ані для корпоративних емітентів.

Ми вже пройшли цей етап негативних очікувань, і наступним кроком буде те, що локальні компанії будуть виходити на ринок боргових запозичень і декілька компаній вже задумуються над випуском корпоративних облігацій, як нещодавно це зробила мережа "Новус". Компанія випустила облігації на суму 400 млн грн

Це позитивно, але зрозуміло, що є перелік перешкод і питань, які турбують бізнес. Серед них і проблеми з енергозабезпеченням, проблеми з мобілізацією, яка негативно впливає на прогнозування. У нас до війни був великий кредитний портфель. Це десятки позичальників, тобто корпоративних підприємств, які здійснювали випуск корпоративних облігацій. Ми не мали жодного списання, тобто всі 100% наших партнерів не відмовилися від виконання зобов'язань. 

Так, ми мали різні умови, проводили реструктуризацію, хтось сплачував більше, хтось менше, десь ми подовжили терміни. Але оце гуртування навколо необхідності підтримувати один одного мало позитивний ефект. 

Ми не втратили нічого у порівнянні з тією ж кризою 2008 року, де корпоративні клієнти навпаки намагалися уникнути необхідності виконання своїх зобов'язань. Зараз ситуація інша, і відповідальність бізнесу стала зовсім іншою. 

Чи має залишатися режим керованої гнучкості від НБУ, чи його треба скасовувати? 

— Ми й так живемо в умовах невизначеності. І для бізнесу це є найбільш стримуючим фактором розвитку, як і для населення. Поки я бачу, що підхід керованої гнучкості курсу є досить логічним і правильним з боку Національного банку. 

Він дозволяє Нацбанку, з одного боку, впливати на різкі рухи курсу, а з іншого боку — надавати можливість гривні спокійно адаптуватися до економічних реалій. Національний банк поступово знецінює валюту, враховуючи певні свої очікування, але маючи достатньо резервів, він почувається досить комфортно для того, щоб згладжувати курсові хвилі. 

Ми бачимо, що волатильність курсу наразі навіть менше, ніж була до війни. Чи є потреба, щоб оця волатильність була більшою і створювала загрозу для населення та бізнесу? Точно ні.