- Категорія
- Промисловість
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
Покупець переплатив: ринок відреагував на продаж найбільшого в Україні титанового холдингу
Фонду державного майна з четвертої спроби вдалося продати Об'єднану гірничо-хімічну компанію. Учасники ринку вважають, що покупець заплатив за компанію більше ніж вона коштує насправді, а повноцінний запуск підприємства потребуватиме від приватного власника значних додаткових інвестицій та зусиль.
ОГХК була створена на базі титанових активів Дмитра Фірташа. У 2014 році ФДМУ відмовив структурам олігарха у продовженні оренди на Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат у Дніпропетровській області. Зараз компанія є найбільшим в Україні підприємством з видобутку титанових руд та входить до десятки найбільших видобувників титану у світі. Компанія має контракти з американською компанією Chemours, якій продає титанову сировину зі своїх складів. Щодо співпраці з іншим великим споживачем — чеською компанією Precheza — українські правоохоронці ведуть розслідування.
За умовами приватизації новий власник повинен, погасити заборгованість підприємства перед державою, кредиторами та працівниками, а також інвестувати у виробництво не менш ніж 400 млн гривень (близько $9,7 млн). Крім того, у підприємства проблеми з запасами сировини: запасів на Вільногірському родовищі вистачить максимум до 2029 року.
Що кажуть учасники ринку
Гравці українського титанового ринку вважають ціну продажу ОГХК завищеною, з огляду на фінансовий стан підприємства та воєнні ризики.
Він зауважує, що для підтримки рівня видобутку новому власнику потрібно буде на старті вкласти в оновлення обладнання та техніки компанії близько $20 млн, а також подбати про нову ресурсну базу. Окрім того, ОГХК судиться з Group DF Дмитра Фірташа за право розробки Селищанського родовища, що також ставить під сумнів цінність її активів.
Генеральний директор та власник компанії "Велта" Андрій Бродський зазначає, що за поточних умов кінцева ціна підприємства для інвестора сягнула майже 5 млрд гривень, при цьому запаси руди в родовищах компанії є вкрай низькими.
Ціна неоднозначна, але в компанії є перспективи
За словами Виконавчої директорки Національної асоціації видобувної промисловості України Ксенії Оринчак, з огляду на ті проблеми які є на підприємстві ціна могла б бути нижчою.
Першою проблемою є те, що на обох ГЗК необхідно розробляти нові площі. Це включатиме розвідку та проведення геодезичних робіт. Запаси, розробка яких велася з початку 60-х років минулого століття, поступово закінчуються. Щоб проводити масштабні геологорозвідувальні роботи на нових ділянках, потрібні великі фінансові ресурси.
Оринчак каже що, титановий бізнес привабливий для інвестицій тоді, коли він включений у виробничий ланцюжок. Фонд держмайна планував продати ОГХК не просто кому-небудь, а вбудувати його в ланцюжок холдингу, який вже працює на ринку титану і цирконію.
При цьому експертка зауважує, що компанія є доволі перспективною. Після закінчення війни титанова сировина буде дуже цікавою для наших партнерів з ЄС. Якщо інвестор докупить спецдозволи на нові ділянки, а також модернізує виробництво, це дасть можливість підвищити вартість активу та продати його за значно вищою ціною.
Загалом критична сировина до якої включають і титан є дуже затребуваною на світовому ринку. У 2022 році ціни на металевий титан різко зросли через збої в ланцюзі поставок, спричинені російсько-українською війною, оскільки Росія є великим експортером цієї сировини. Але у 2023 році ціни демонстрували регіональні відмінності: азійські ринки залишалися відносно стабільними, тоді як європейські ринки зіткнулися з проблемами пропозиції.
Найбільший попит у використанні титану нині в аерокосмічній галузі та оборонному сегменті. Це пояснюється різким зростанням витрат на оборону та світового пасажиропотоку. Згідно зі звітом Boeing Commercial Outlook 2022-2041 попит на послуги комерційної авіації суттєво зросте у найближчі роки. Також активно використовують титанові сплави для покриття медичних імплантатів та баків для рідкого палива для супутників і ракет-носіїв.
Тож у майбутньому очікується, що ринок продовжуватиме відчувати коливання цін під впливом темпів відновлення світової економіки, змін у торгівельній політиці та прогресу в технологіях видобутку та перероблення, а також все більшому застосуванні легких матеріалів у таких галузях, як автомобілебудування та відновлювана енергетика.