У пошуках нових ідей для серiалiв: "Відважні" проти домашнього насильства

В детективній драмі "Відважні" в об'єктиві телекамер — домашнє насильство та шляхи порятунку від нього. Весною проект стартував у ефірі телеканалу "Україна" та вже встиг отримати відзнаку  Міжнародної правозахисної організації LaStrada. Продакшен Film.ua продовжує роботу над новими серіями: карантин актуалізував і без того болючу тему, про яку не всі готові розповідати вголос.  

Під час вимушеної ізоляції, коли весь світ опинився замкнений у чотирьох стінах, проблема домашнього насильства загострилась в усьому світі: в деяких країнах його рівень зріс у рази.  Відомості про домашнє насильство все частіше з"являються і на шпальтах українських ЗМІ, втім нерідко це хроніки кримінального характеру, коли жертві вже не допомогти. І саме під час карантину канал "Україну" розпочав показ серіалу "Відважні" — про роботу спеціального підрозділу поліції, що займається проблемами домашнього насильства. Але окрім детективної складової та закручених сюжетних ліній, глядачам "Відважних" пропонують ще й конкретний алгоритм дій для порятунку. У кожному епізоді — телефон Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства, до якої постраждалі можуть звернутися за підтримкою.

Голосуйте у рейтингу "Знято в Україні. TV: найкраще за 10 років" 

"Мені подобаються проекти, які можна змалювати одним реченням. І "Відважні" — саме такий", — розповідає креативний продюсер телеканалу "Україна" Олена Канішевська. Вона згадує, що коли шоуранер проекту Юлія Міщенко прийшла і лише озвучила пропозицію детективного серіала про спецпідрозділ поліції, який складається виключно із жінок та спеціалізується на боротьбі із сімейним насиллям — цього було достатньо, щоб розпочати роботу.

Чотири головні героїні (їх втілили на екрані Ірина Лановенко, Олександра Люта, Дар'я Петрожицька та Олександра Гончарова) допомагають жінкам, дітям і навіть чоловікам. В певний час кожна з цієї четвірки теж пройшла через насильство, маючи свою історію, "скелета у шафі" і сильну мотивацію займатися саме цією справою.

n>

Втім для каналу проект став певним ризиком. Адже тема насильства існує, але не всі наважуються обговорювати її вголос. Чи сподобається глядачеві бачити на екрані те, що він намагається замовчувати?

Перед запуском у виробництво проводились дослідження реакції різних вікових груп на пілотну серію. Так, її демонстрували двом групам жінок — 35-44 і 45-54 років. Старша вікова група фактично закрилась від обговорення пілоту і творці фільму зробили висновок, що це дуже болюча для них територія, бо вони самі або їхні близькі пройшли  через подібний досвід. Лише одна з них сказала: "Мене так само бив чоловік, тому я буду дивитися цей серіал не відриваючись — це моє кіно". Молодші були більш дистанційованими від проблеми. А от чоловіки найактивніше включаються в перегляд історій, де ображають дітей і емоційно на них реагують.

"Можна йти за глядачем і боятися його травмувати та поворушити, але щоб зберігати бренд каналу треба виходити на нові території, привертати до себе увагу резонансними темами", — розповідає Олена Канішевська. — Ми трохи побоювались, чи не буде надто похмуро. Ще й момент карантину додався, коли і без того багато стресу. Але двигун перегляду — нова територія, напівзаборонена, напівзакрита… Певною мірою це підглядання в замкову щілину, але не для того, щоб вивернути брудну білизну, а щоб виявити болісну тему. У дуже багатьох є те, що відгукується: мати була в такій ситуації, сестра, тітка — країна пройшла через багато випробувань і в сім"ях є якісь психотравми або згадки про них. І це стосується як жінок, так і чоловіків. Але це все ж серіал, і ми не можемо говорити про проблему в лоб, а повинні давати інтригу, цікаву історію всередині".

Втім незважаючи на драматургічну обробку, історії, які лягають в основу кожної серії "Відважних", — взяті з реального життя, розповідей та спостережень родичів і знайомих, а також — з кримінальної хроніки. Сценарну групу очолює Юлія Міщенко, а працюють в ній не тільки жінки-сценаристки, але й чоловіки.

Творча група серіалу "Відважні".  Фото: FILM.UA Group

"Насильство — це проблема, яка не пов'язана зі статтю. Ми живемо у суспільстві, переповненому насильством. Часто  насильники — це  колишні жертви, тобто у дорослому віці вони повторюють поведінку, від якої самі страждали у дитинстві", — розповідає шоуранер проекту Юлія Міщенко.

І якщо співпадіння по датах із карантином ніхто заздалегідь передбачити не міг, то резонанс від проекту можна відслідкувати не лише за показниками телеперегляду (середня частка 10,6%, рейтинг 2,28% за аудиторією 18-54 в містах із населенням понад 50 тис), але і за зворотнім зв'язком, який фіксувався правозахисною організацією LaStrada (канал працював у тісній співпраці з ними). Після першої серії кількість дзвінків на гарячу лінію збільшилась удвічі, а після тижня показу — в десятки разів. З'явились люди, які раніше не телефонували, наприклад, старенькі. Почастішали нічні дзвінки (щоб ніхто не чув), мовчазні дзвінки, на які  LaStrada передзвонювала. Отже, реакція була лінійною, — не без задоволення відзначає команда проекту.

"Еволюція нашого суспільства до більш людяного і цивілізованого є можливою,  якщо кожен буде намагатись працювати зі своїми болючими травмами, не замовчувати свої проблеми, говорити про них. Уся наша команда вірить, що  завдяки серіалу жертви насильства відчують у собі сили зупинити коло знущань і почати нове життя", — резюмує Юлія Міщенко.

Ярослава Наумова для проекту "Знято в Україні"