- Тип
- Актуально Актуально
- Категорія
- Новини
- Дата публікації
Як повернути українських студентів додому: Володимир Козленко про культуру повернення талантів
За останні 15 років кількість українських студентів, які навчаються за кордоном, зросла більш ніж у п’ять разів. Це виклик для держави, освіти і бізнесу: як зробити так, щоб ці таланти повернулися й реалізували себе в Україні? Про культуру повернення і системні кроки, які можуть змінити ситуацію, розповів у своїй колонці для NV Бізнес Володимир Козленко, засновник мережі приватних шкіл КМДШ Всесвіт.
Після 2022 року понад 109 тисяч українських студентів навчаються у закордонних університетах, а у 2023/24 навчальному році – вже понад 115 тисяч. Водночас кількість студентів в Україні зменшилася на понад 20%.
"Справжня проблема не в тому, що молодь виїжджає. Проблема в тому, чи зможемо ми створити умови, щоб вони захотіли повернутися", – каже Козленко.
Освітня мобільність – глобальний тренд. У країнах ЄС до 9% випускників мають досвід навчання за кордоном і часто повертаються з новими компетенціями, які зміцнюють локальні економіки. Україна, за словами Козленка, також має перейти від стратегії утримання до стратегії повернення. Замість того, щоб боротися з "відтоком мізків", Україні варто створювати культуру повернення – середовище, у якому молоді фахівці хочуть реалізовувати свій потенціал вдома.
"Навчання за кордоном – це не втеча, не "відтік мізків". Це інвестиція в досвід, який можна реалізувати вдома. Україна не має закривати молодим шляхів у світ, навпаки – повинна відкривати двері для їхнього повернення. Бо завдання не просто утримати молодь, а зробити так, щоб їй хотілося повернутися. І для цього кожен – держава, школа, бізнес, родина – має створювати власний простір можливостей", – зазначає він.
За даними Міжнародної організації міграції, до 2022 року лише 10–20% українських студентів планували повернутися додому після навчання. У 2023 році цей показник зріс до близько 30%. Та між намірами і реальністю все ще існує прірва – через умови, нестачу можливостей та відчуття перспективи.
Козленко наголошує, що змінити ситуацію може лише системний підхід – коли кожен учасник процесу бере на себе частину відповідальності:
- Держава має створити умови, у яких молодь бачить перспективу життя в Україні: прозорі інституції, інвестиції в науку, освіту, стартапи.
- Школа – виховувати дітей, які мислять глобально, але розуміють цінність реалізації своїх знань удома.
- Бізнес – відкривати можливості для молодих фахівців: оплачувані стажування, грантові програми, менторські ініціативи, стартап-інкубатори.
- Родина – підтримувати у виборі дитини, але прищеплювати відчуття відповідальності: особистий успіх може бути частиною успіху країни.