Допомога від людей до людей: які виклики стоять перед волонтерами та що повинна зробити держава, щоб захистити тих, хто допомагає боронити Україну

24 лютого, в перший день повномасштабної війни, Катерина Спориш евакуювалась на захід країни. На той час її мама залишилась у Києві, а через три дні вирішила теж виїхати зі столиці до доньки. 

"Коли мама вирішила виїхати, перше про що я подумала це ліки, які їй потрібно приймати системно. У неї гіпертонія, тому їй постійно треба приймати ліки, але я не знала чи взяла вона всі необхідні медикаменти з собою. Мама була знервована і кілька днів ховалась від обстрілів у підвалі, тому через такий стан вона могла забути свої ліки", - каже Катерина. 

Коли мама повідомила донці, що буде евакуюватись, Катерина пішла до аптек в пошуках необхідних ліків. Потім дівчина подумала, що багато людей під час евакуації з міст могли також забути свої ліки або зовсім не можуть їх купити. Тоді вона вирішила з подругою збирати гроші та купувати людям медикаменти. Так почалась її активна волонтерська діяльність. 

Волонтеркою вона була ще до війни, коли займалась проєктом для об'єднання дівчат, які хочуть стати програмістами. Вона була керівником та адміністратором цього проєкту, який частково припинив роботу через COVID-19, а з початком повномасштабної війни Катерина була вимушена поставити його "на паузу". Вже під час повномасштабної війни її волонтерські навички стали у пригоді, щоб допомогати людям, які постраждали від військової російської агресії. 

Катерина розповіла, що спочатку було важно зрозуміти, які ліки та кому відправляти. Вона зв'язувалася з іншими волонтерами, які їхали в Харків, Київ та інші міста, щоб передати медикаменти шпиталям і нужденним людям. 

"Я знаходила волонтерів, які завозили медикаменти в лікарні Бучі та Ірпеню. Ми питали що саме їм потрібно, купували їх та відпрвляли велики коробки", - згадує Катерина. 

Пізніше Катерина змінила свій підхід і почала робити адресну доставку ліків в Харків, Київ, Миколаївську та Донецьку області. Волонтери, з якими співпрацює Катерина, навіть робили таємну адресну доставку ліків в на той момент окупований Херсон та область.

Наразі дівчина з іншими волонтерами надає допомогу нудженим ВПО, адресну допомогу людям на теріторіях, які були під постійними обстрілами та українцям на окупованих теріторіях, а потім ще додались деокуповані міста. 

Волонтерка за більше ніж 9 місяців зробила понад 100 відправок ліків. Як і більшість волонтерів донати вона збираэ через соціальні мережі, родичів та знайомих. Також велику фінансову допомогу вдалось залучити із-за кордону. Адже багато небайдужих людей з різних країн допомогають українцям по цей день. За цей час вдалось зібрати грошей в еквіваленті понад $15 000. Більше половини донатів надходили з-за кордону. 

Катерина займається пошуком грошей, аналогів ліків, які можна придбати дешевше і тим самим купити більшу кількість, обробкою запитів та перевіркою людей, які просять допомогу. Також вона робить звіти та відправляє посилки з ліками волонтерам, які роблять адресну доставку у містах. За її словами, іноді треба потратити кілька годин і навіть днів лише на пошук аналогів ліків, щоб кожну гривню використати ефективно та допомогти більшій кількості людей. Також вона взяла в роботу проект "Чиста вода" організації forPeace, щоб забезпечити людей на Сході та Півдні, що не мають водопостачання, чистою питною водою.

Вона зазначила, для того, щоб повноцінно займатись волонтерською діяльністю треба мати багато часу і поєднувати її з основною роботою практично не можливо. Тому ті волонтери, які не беруть процент з донаів за адміністративну роботу з часом просто не мають грошей для своїх мінімальних потреб. 

"Щоб волонтери були більш ефективними, мені здається, що держава могла б виплачувати мінімальну зарплату. Наприклад, навіть 2 тисчі гривень, як виплачують ВПО, дуже б допомогли. Також хотілось би мати підтримку нашої значимості та мати освітницьку комунікацію, яка допоможе волонтерам в роботі", - додала вона. 

Українські волонтери не захищені фінансово та соціально 

Кожен день багато волонтерів ризикують своїм життям. Неодноразово були випадки, коли волонтери попадали під обстріли під час роздачі продуктових наборів та іншої допомоги в “сірій” зоні або близько до лінії фронту. Багато сміливих волонтерів допомогали в окупованих містах і деякі з них подверглись катуванням окупантів, потрапляли в полон, були вбиті або безвісті зникли. 

За дев'ять місяців повномасштабної війни повідомлялось про вбивства окупантами волонтерів в Київській та Запорізькій областях, на Луганщині, Херсонщіні, Харківщині та інших містах. 

Під час Humanitarian & Innovation Forum, який проводився в Києві 10 листопада, гуманітарні фонди, організації та донори, представники урядових організацій та бізнесів обговорювали питання роботи волонтерів під час війни.

Спікер форуму, співзасновниця та посол гуманітарного штабу БФ “Світлі справи” Ганна Замазєєва підкреслила, що деякі волонтери організації зникли безвісті, коли робили доставки гуманітарної допомоги. 

“Деякі наші і не тільки волонтери числяться зниклими безвісті. Ми знаємо, що декілька наших волонтерів були розстріляні саме в Херсоні. І нам не дозволили забрати тіла. Біда в тому, що волонтери не захищені і їх ніхто не реєструє, але це треба робити. Є платформа, де потрібно реєструватись, але про це мало хто знає”, - каже співзасновниця та посол гуманітарного штабу БФ “Світлі справи” Ганна Замазєєва. 

Засновниця ГО "Звичайні люди" з міста Харків Ганна Вовк наголосила на тому, що українські воїни швидко звільняли Харківщину. З'явилося все більше деокупованих територій, тому велика кількість людей повертаються у рідне місто. Щотижня у ГО реєструється 7-8 тисяч осіб, яким потрібна допомога.

"Люди повертаються в зруйновані домівки і зруйноване житло. Але ми обмежені доставкою допомоги тому, що наші донори та партнери налаштовані покрити саме деокуповані території, але забувають про те, що багато людей знаходяться в інших районах. Ми зіштовхнулись з проблемою, коли наші донори дають розподіляють допомогу лише для деокупованих територій", - каже Ганна. 

Вона додала, що в Харкові розбито багато інфраструктури, не працює близько 70% підприємств, де люді могли б працювати, у тому числі волонтери, які весь цей час не мають заробітку.

Тому в ГО зараз будуть запускати програму для допомоги волонтерам, які не мають заробітку. Ганна підкреслила, що велика проблема в тому, що волонтери ніяк не захищені фінансово та юридично.

Що робить держава

Народні депутати України у другому читанні ухвалили зміни до закону № 8076 "Про благодійну діяльність та благодійні організації", який спрощує реєстрацію волонтерів. Так, тепер особи, які займаються благодійною діяльністю, можуть подавати заяву про включення до реєстру в електронній формі через додаток “Дія” та скасувати вимоги про надання довідки з банку щодо рахунків, які відкрито для благодійності.

Для включення до Реєстру волонтерів благодійник – тобто фізична особа подає у паперовій або електронній формі заяву з зазначенням реквізитів рахунків, відкритих на ім’я такого волонтера, що призначені для здійснення благодійної діяльності та копію документа про реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код), або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера).

Включення благодійників до Реєстру буде здійснюватися за заявницьким принципом протягом одного робочого дня. Також заяву можна буде подати через додаток “Дія”.

"Необхідність надавати довідку з банку про наявність волонтерських рахунків суттєво ускладнювала подачу документів. Тому велика кількість волонтерів просто цього не робить і працює поза Реєстром. Хоча, здавалося б, навіщо довідка про рахунки, якщо у заяві про включення до Реєстру вже містяться реквізити цих рахунків? Тому закон "Про благодійну діяльність потрібно було вдосконалювати, щоб він відповідав запитам суспільства та вимогам часу, – зазначає директор БФ "Карітас-Київ" Роман Сиротич.

Ще у 2014-му в Україні було створено Реєстр волонтерів. Саме тоді виник потужний рух пересічних громадян, які переказували кошти на допомогу нашим захисникам. А людина, яка допомагає армії, найчастіше збирає гроші на власну банківську картку. Усі надходження, з точки зору законодавства, є прибутком – тобто, громадянин зобов’язаний сплатити з них 18% податку на доходи фізосіб та 1,5% військового збору. Щоб вирішити цю проблему з’явився Реєстр, який веде Державна податкова служба. Вона ж включає до Реєстру нових волонтерів.

Згідно з законодавством, банк, який випустив картку, зобов’язаний робити перевірку, якщо сукупні надходження на неї перевищать 400 000 грн. Банк може запросити інформацію про джерела походження коштів, передати дані податковій, а ще на час перевірки – призупинити фінансові операції. Але зазвичай банки лояльно ставляться до волонтерів, і рідко перешкоджають роботі.

За словами адвоката Максима Тютюникова, законопроєкт спрощує цю процедуру, оскільки особі не потрібно брати довідку з банку з реквізитами банківського рахунку, натомість можна просто вказати ці реквізити такого рахунку у заяві.

При цьому адвокат Максим Тютюнников додав, що українське законодавство не містить достатню кількість гарантій для волонтерів. Адвокат вважає, що на законодавчому рівні варто передбачити хоча б такі положення:

1. Надання волонтеру відпустки зі збереженням заробітної плати задля зайняття волонтерською діяльністю. 
2. Зарахування строку волонтерської діяльності повністю чи частково до загального страхового стажу, якщо така особа не є офіційно працевлаштованою. 
3. Запровадження безоплатного проїзду в громадському транспорті.
   

Інші, не менш важливі, гуманітарні виклики під час війни

Незважаючи на те, що було спрощено реєстрацію волонтерів перед благодійниками стоїть низька викликів, на які держава повинна звернути увагу та створити гідні умови для їх реалізації. 

Радница президента з питань безбар'єрності Тетяна Ломакіна під час Humanitarian & Innovation Forum наголосила, що мета влади та громадських організацій в тому, щоб створити належні умови для людей, які страждають від бойових дій в Україні.

Вона виділила декілька викликів: 

1. Забезпечення громад, які знаходяться в зоні бойових дій або в прифронтових містах, житлом, продуктами харчуванням, товарами для гігієни, медичним обслуговуванням та ліками. 
2. Створення умов для вимушених переселенців, щоб вони мали можливість жити в громаді, а не за містом, де немає роботи, шкіл та дитсадків. Вимушеним переселенцям потрібно надавати житло з доступом до роботи та інших установ, щоб вони могли повноцінно облаштуватись та мати можливість будувати життя. 
3. Людям, яким потрібна реабілітація, порібно якнайшвидше допомогти відновитись, щоб людина за короткий час повернулась до повноцінного життя. 

"Люди, які зазнали травму, хочуть повернутись на ринок праці. Ми маємо подумати, як створити додаткові умови для того, щоб вони могли працювати", - каже Ломакіна. 

Мова йде про людей, які стали інвалідами або мають інші порушення функціонування. Таким людям також потрібна робота, тому треба працювати над змінами в законі про працевлаштування, щоб створити для таких людей додаткові умови. 

“Сьогодні Україна має 100% квоту, коли кожне підприємство має запросити до 4% осіб з інвалідністю. Але ми маємо подумати над додатковими можливостями для людей і облаштуванням зручного простору, та над тим, як створити додаткові умови, щоб люди мали доступ до роботи і відчувати себе гідно”, - наголошує Тетяна Ломакіна. 

Засновник організації “Місто сили” Євген Жилін у місті Херсон розповів, що його організація була заснована ще до повномасштабної війни. Команда “Місто сили” займалась реалізацією проєктів з розвитку молоді. Однак після вторгнення РФ на територію України організація трансформувалась у волонтерський штаб для забезпечення потреб населення, евакуювали людей та протидіяли російській інформаційній пропаганді. На сьогоднішний день організація налічує пять штабів у різних містах України, які допомагають людям у деокупованих містах. 

За словами Євгена людей з деокупованих територій постійно потрібно забезпечувати продуктовими наборами, водою, ліками та засобами гігієни. Але це не всі виклики, які стоять зараз перед волонтерами. Він виділив що ще потрібно робити на деокупованих територіях, а саме: 

1. Відновлення зв'язку з легітимною українською владою тому, що багато громадян на деокупованих територіях зневірились у підтримці держави. 

2. Відновлення доступу до інформації та зв'язку тому, шо цією стежиною українці  повертаються в українське цивілізоване суспільство. 

“За нашим досвідом громада і суспільство матимуть серйозний гуманітарний виклик. Тому шо з деокупацією громад зявляється величезна рана, яку треба рятувати не лише продовольством, а й лікувати свідомість людей”, - каже Євген. 

Про корупцію на українському кордоні розповіла українка Олена. Вона вже багато років живе в Італії, але не могла відвернутись від українців, коли почалась повномасштабна війна. 

Свою волонтерську діяльність вона почала у 2020 році. Олена допомогала українським дітям з аутизмом. Пізніше вона почала співпрацю з "Лікарями без кордонів" і мріяла створити медичний центр для дітей з таким діагнозом. Але через пандемію її плани не вдалось реалізувати. 

24 лютого, коли вона дізналась, що Росія напала на Україну, деякий час не могла зрозуміти, як допомогти своїм рідним, які залишились в Україні, та іншим українцям, котрі потребують допомоги. Так, Олена відкрила свою Асоціацію в Італії, щоб на законодавчому рівні займатись волонтерською діяльністю. 

"Перший час ми не знали що робити та кому писати, щоб організувати гуманітарну допомогу з Італії. Через час вдалось організувати збір ліків, їжі та зробити першу відправку в Україну", - каже Олена. 

Щоб зібрати необхідні товари та ліки Олена звертається до продуктових супермаркетів, аптек та інших Асоціацій, які можуть допомогти з медикаментами. 

До Олени звертаються ВПО та родини, які потребують допомоги та залишились в Україні. Наразі вона зі своїм чоловіком та дітьми збирають необхідні товари, медикаменти для більше ніж 30 українських сімей. 

Вона розповіла, що має можливість збирати продукти й лікі та відправляти в Україну, однак є великі проблеми на українському кордоні. 

"Ім (співробітникам митниці) не важливо, що ти везешь гуманітарну допомогу. Кожна машина має супровідні документи та листи від імені Асоціації, але треба "платити" на кордоні, щоб вантажівку пропустили. Тобто нам заважають допомогати", - каже Олена. 

Вона розповіла, що співробітники митниці дивляться на кількість товарів і кажуть скільки треба заплатити, щоб автівку пропустили через кордон. На митниці навіть не зважують коробки, а приблизно називають вагу вантажу та кінцеву вартість, скільки треба заплатити. За її словами, у разі відмови, співробітники починають вивнтажувати коробки та затягувати з їх огладом. Олена сподівається, що ця тенденція зміниться, тому продовжує збирати допомогу та відправляти в Україну. 

Також Олена поділилась своєю мрією. Вона хоче створити реабілітаційний центр в Італії для дітей, які постраждали від війни. Наразі вона працює над питанням, як на законодавчому рівні з України вивозити дітей, з якими в Італії будут працювати спеціалисти та ребілітувати їх.