"Ми були віртуальними мільйонерами": як Борис Давиденко починав у Delo.ua

Ти пам’ятаєш, про що найбільше писав у Delo.ua?

— У нас, крім новин і щоденних оглядів, був віртуальний портфель газети, де ми віртуально купували й продавали акції та швидко стали віртуальними мільйонерами.

Я підібрала кілька твоїх текстів. Подивися, може щось пригадаєш.

— Капець, я багато тексту писав. Цікаві були часи: фінансова криза, план Полсона, все падає, все зростає.

Що для тебе було найважливішим у цій роботі?

— Це була моя перша журналістська робота. Там я навчився азів професії, розвинувся, багато чого дізнався. Це була класна школа. Я б сказав, що пройшов із першого по восьмий клас за три роки екстерном.

Що найбільше вплинуло?

— Журналістські стандарти. У мене були хороші редактори — Олександр Рубан, Володимир Вербяний. Вони попили немало моєї крові зі своїми принципами та впертістю. Але для хорошого журналіста ця якість необхідна.

Що змінилося в журналістиці тоді й тепер?

— Конкуренція. Тоді було три щоденні газети, і це була реальна конкуренція за ексклюзиви: хто перший і хто глибше напише. А зараз мені, як головному редактору, доводиться вигадувати конкуренцію, підбурювати журналістів і редакторів конкурувати між собою. Повноцінних ділових редакцій не дуже багато, і це погано. Хотілося б, щоб конкуренти були сильніші, щоб конкуренції було більше.

Як ти зараз заробляєш? Ти інвестуєш у цінні папери?

— Заробляю на роботі, отримую зарплату. Інвестором в українські цінні папери я не став. До того часу, як у мене з’явились гроші, український фондовий ринок по суті перестав існувати. Якщо з’являються зайві гроші — вони йдуть в ОВДП. Але для цього не треба знати багато про фондовий ринок.

А все ж ти купував акції українських компаній?

— Так, але більше з редакторських міркувань, ніж інвесторських. Коли запустився ринок землі, я купив гектар чи два, щоб розібратися, як це працює, і написати замітку. У мене є невеликі інвестиції в "Інжур", теж для розуміння, як воно працює. Якби не така морока з організацією, я б купив акції "Київстару", але це складніше, ніж з "Інжуром".

Delo.ua двадцять років тому писало переважно про українські корпорації, приватизацію, великі угоди. Зараз більше про малий бізнес, стартапи, регіональні бренди. Як ти думаєш, про що будуть писати ділові медіа ще через десять-двадцять років?

— Це оптимістичне запитання. Як мінімум буде Україна і буде ділова журналістика — і це вже добре. Загальний тренд такий: ми йдемо від індустріальної економіки, сконцентрованої у невеликій кількості бізнес-груп, до більш сервісної та сучасної. Цей тренд неможливо розвернути. Ми не повернемося до економіки Ахметова, Коломойського та Пінчука.

Буде більше середніх і, я сподіваюся, інноваційних компаній. Україна стане частиною європейського та світового ринків. Будемо більше писати про іноземні компанії, які заходять в Україну, і про українські компанії, що конкурують глобально. Це цікавіше, різноманітніше. Це журналістика про знання і таланти людей, а не про їх здатність добігати до високих кабінетів і "купувати" потрібні рішення.

Що має статися, щоб в Україні відбувся економічний бум і "індивідуальний прорив"?

— Необхідна умова — завершення війни й безпекові гарантії. Далі: під час війни держави в економіці стало дуже багато, потрібно, щоб її стало менше. Ринковість і економічна свобода — це ключові передумови. Потім інвестиції, особливо у відновлення країни. Це залежить від наших партнерів і від того, як ми зробимо свою домашню роботу: щоб були проєкти, куди можна інвестувати, а не лише відбудовувати зруйноване. Потрібно зменшити тиск на бізнес і хоча б частково відновити судову систему для бізнес-середовища.

Тобто ти віриш, що це можливо?

— Так. Умова номер один — завершення війни. Номер два — рух України в напрямку економічної свободи, зменшення ролі держави в економіці. Тут є багато талановитих людей, які під час війни створили величезні компанії. Чому вони не зможуть повторити це у мирний час?

І наостанок: що ти хотів би побажати Delo.ua на наступні 20 років?

— По-перше, привітати. 20 років для ЗМІ в Україні — це вже термін, у хорошому сенсі цього слова. Побажати знайти вдалу бізнес-модель, яка базуватиметься на журналістиці. І як мінімум ще 20 років існувати та стати школою для нових поколінь українських журналістів.