Скандальна забудова: на Оболоні в парку замість арт-об’єкта хочуть побудувати будинки, ресторан та парковку

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

В останні дні травня КМДА дозволила початок будівельних робіт поряд з парком Наталка на Оболоні – на території довкола кесона, який місцева громада впродовж багатьох років просила у влади Києва перетворити на арт-об’єкт. У лютому цю ділянку площею 1,28 га Київрада без конкурсу віддала в оренду на 10 років за 26 тис. грн на місяць фірмі “Гювексхаус” підприємця Ігоря Тинного. Їй належить сам кесон та сусідні споруди – двоповерхова будівля колишньої рятувальної станції, кілька гаражів, приміщення колишньої котельні. Відтоді ця територія не вилазить зі скандалів – як через низьку вартість оренди, так і через побоювання, що з часом земля у привабливій прибережній зоні відійде у приватні руки та потрапить під комерційну забудову.

Ці побоювання підігріває підприємницька біографія Ігоря Тинного – багаторічного бізнес-партнера сім’ї регіонала Сергія Льовочкіна, Дмитра Фірташа та Івана Фурсіна. Те, що відбувається з кесоном, дуже нагадує історію, як в руках Тинного опинився київський ресторан “Прага”, що колись належав Національному експоцентру України (ВДНГ).

Оболонь, Наталка та генерал КДБ

Лютий 2023 року у Києві був місяцем не з найлегших – відключення світла продовжувалися, а місто очікувало на масовані ракетні удари до річниці повномасштабного вторгнення 24 лютого. А у Київраді в цей час готувалися до першого землевідводу під час нового етапу війни – передачі в оренду ділянки землі водного фонду в 1,28 га на Оболонській набережній, 18.

9 лютого її без конкурсу передали в оренду ТОВ “Гювексхаус” рішенням №5982/6023. Обійти процедуру конкурентних торгів (це вимога ст. 134 Земельного кодексу України) допомогло те, що компанія “Гювексхаус” вже була власником нерухомості (кесона та інших споруд), а тому мала переважне право на оренду.

Власник компанії Ігор Тинний обіцяв створити на цій території рекреаційну зону з музичною сценою, спортзалом, простором для дітей та ресторанами. За умовами договору оренди, земельну ділянку можна використовувати виключно для експлуатації та обслуговування існуючих об’єктів без права нової забудови.

Проте виник скандал. Місцеві активісти говорять, що ще у 2017 році ГО “Парк Наталка” пропонувала Віталію Кличку створити в кесоні арт-простір та розробили відповідний проєкт: “Міська влада проігнорувала ініціативу. Починаючи з 2020 року без необхідних дозвільних документів розпочалася його реконструкція під ресторан”.

Активісти вважають приватизацію кесона незаконною та вказують на порушення під час передачі землі в оренду. Головний їхній страх – що поряд з кесоном збудують парковку для ресторанів, адже їх відвідувачі не будуть ходити пішки. Ба більше – на їхню думку, ніщо не страхує від того, що у майбутньому на цій землі не виростуть приватні багатоповерхівки.

У відповідь Київрада опублікувала на своєму сайті “реагування”, у якому кожен з пунктів, який хвилює оболонців, названо “маніпуляціями”. А синхронно з Київрадою спростування “міфів” опублікувала facebook-сторінка “Кесон на Оболоні”, створена Ігорем Тинним під цей проект.

Найцікавіше в цій історії те, як взагалі кесон та інші споруди вислизнули з комунальної власності до приватних рук. Адже саме правом приватної власність на будівлю у Тинного пояснюють законність подальшої оренди землі.

А відбувалося все дуже цікаво. Громадська діячка Аннабелла Моріна опублікувала розслідування, у якому викрила схему, як з комунальної власності виводилися найбільш ліквідні об'єкти нерухомості на Оболонській набережній. Коротко переказуємо найважливіші моменти.

Згідно з її даними, в 90-і роки на цій території знаходилась низка об’єктів: двоповерховий корпус рятувальної станції, колишня котельня площею 62 м, склад площею 30 м, гараж площею майже 300 м, водонапірна башта, а також кілька складів та гаражів.

• В 1994 році філією парку “Оболонь” об’єднання парків культури і відпочинку Дарницького району “Гідропарк” за актом приймання-передачі на приватну компанію АК “Холдингова компанія Імперіал” було передано частину цих споруд – котельня, склад, водонапірна башта, огорожа, а також кесон. В подальшому ці об’єкти перейшли до ТОВ “Поділ-Час”, а воно в 1997 році перепродало їх приватному підприємству “Ебел”. Згідно з даними YouControl, з 1997-го року керівником ПП “Ебел” був Олександр Іванович Нездоля, генерал-майор КДБ/СБУ у відставці.

Аннабелла Моріна говорить, що вартість кесона, рятувальної станції, водонапірної башти та складу становить 5 млн доларів. Вона звертає увагу, що жоден з цих об’єктів не був приватизований. Їх вивели з комунальної власності за актом приймання-передачі, а в 1997 році їх купило приватне ПП “Ебел”.

“Немає такої процедури, як передання в приватні руки безгосподарного чи комунального об’єкта за актом приймання-передачі. Є або викуп, або приватизація, або продаж на аукціоні. В органах місцевої влади, в КМДА, Оболонський РДА, відсутня інформація щодо оформлення первісного права власності – як кесон став чиїмось. Так само про приватизацію кесона відсутня інформація в державної органах влади. В тому числі і Фонд державного майна, який є розпорядником всього державного майна, не володіє інформацією, яким чином кесон перейшов у приватні руки. Правоохоронні органи повинні більш детально це вивчити. Тому, що цей об’єкт міг бути просто вкрадений”, – коментує у розслідуванні юрист Олександр Кучерявий.

• У 2014 році згідно з договором купівлі-продажу між департаментом комунальної власності Київради та товариством “Гранада-82” (належить Ігорю Тинному) частина об’єктів на ділянці була продана за 1,4 млн грн. А саме: гаражі площею 89 м, 28 м, 279 м, та склади площею 25 м і 30 м.

“Ми бачимо, що ТОВ “Гранада-82”, яке належить Ігорю Тинному, мало комерційний інтерес на цій ділянці ще з 2014 року. Але то були малоліквідні об’єкти. В той час як основні були за ПП “Ебел”, – говорить Аннабелла Моріна.

• У 2015 році правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтями “Самоправство” та “Службове підроблення”, а у квітні 2016 року кесон, водонапірна башта, рятувальна станція та склад були визнані речовими доказами – на них наклали арешт.

“Тоді з’явилась інформація, що власник кесона чи то помер, чи відійшов від справ. У міста з’явилась можливість повернути кесон та інші споруди у комунальну власність. В березні 2017 року члени ГО “Парк Наталка” презентували концепцію парку та кесона міському голові Віталію Кличку”, – розповіла в розслідуванні членкиня ГО “Парк Наталка” Богдана Бесчасна.

• В квітні 2017 році право власності на двоповерховий корпус, водонапірну башту зі свердловиною, склад, кесон та металевий паркан державний реєстратор оформив на ПП “Ебел”. В 2018 році засновником ПП “Ебел” стало ТОВ “Нове вишневе”. У ТОВ “Нове вишневе” спільний робочий номер з ТОВ “Скіф ЛТД”, засновником якого є Ігор Тинний та Іван Фурсін.
• В 2018 році арешт було знято, а кримінальна справа щодо втрати кесона, рятувальної станції, водонапірної башти “кудись поділася”. На початку березня 2018 року ТОВ “Гранада-82” (належить Ігорю Тинному) згідно з договором купівлі-продажу викупила в ПП “Ебел” нерухоме майно, а саме саме двоповерховий корпус, колишню котельню, кесон, водонапірну башту зі свердловиною, склад і огорожу
• У 2022 році згідно з договором купівлі-продажу нежитлових будівель ТОВ “Гранада-82” продало товариству “Гювексхаус” майно. Після чого воно було об’єднано і отримало єдиний реєстраційний номер та нову адресу Оболонська набережна, 18.

“Підкреслимо, що зараз в Державному реєстрі зареєстровані речові права за “Гювексхаус” не на окремі споруди (водонапірна башта, склади, гаражі), а на загальний громадський будинок з допоміжними спорудами, але з загальною площею 3214 м. На думку експертів, це надає можливість цій фірмі не реконструювати башту, склади, гаражі, а зробити реконструкцію на один загальний великий будинок площею 3214 м”, – підсумовує Аннабелла Моріна.

Коли не можна, але дуже хочеться: як Тинний отримав ресторан “Прага”

Як ми казали на початку, історія з придбанням кесона та орендою землі поряд нагадує те, як 15 років тому Ігор Тинний став власником ресторана “Прага” на території ВДНГ.

Все почалося з того, що в липні 2001 року Київрада передала в управління Національному комплексу "Експоцентр України", розташовані на території експоцентру, які були у комунальній власності територіальної громади Києва. Серед них – і будівля ресторану "Прага" (рішення № 401/1377 від 05.07.2001).

При цьому через 2 роки окремим рішенням (№ 669/829 від 10.07.2003) було уточнено: “Експоцентр України" здійснює всі функції щодо управління об'єктами, крім відчуження та перепрофілювання.

У лютому 2008 року компанія Ігоря Тинного "Ай Ві Ті Девелопмент” та НК “Експоцентр України” уклали договір оренди ресторану “Прага” площею 632,7 кв. м. В судовому реєстрі вжито формулювання “за весь строк дії договору, здійснило оплату за користування приміщеннями ресторану "Прага" на загальну суму 424 250,10 грн” (це близько $84 тис. за курсом 5,05 грн/$) – але не вказано на який саме строк.

Світло на це проливає рішення Київради №165/1221 від 02.04.2009, де в Додатку 1 згадуються ресторан “Прага” та “Ай Ві Ті Девелопмент”, сказано про оренду на 2 роки 364 дні. Це означає, що рік оренди обходився у $28 тис., а місяць – у $2333. Враховуючи, що орендована площа згідно рішення складала 632,7 кв. м (хоча фактична площа ресторану згідно документів складає 2852 кв. м.), то офіційна оренда квадратного метра коштувала Ігорю Тинному всього $3,68 – при тому, що в середньому оренда подібної комерційної нерухомості тоді коштувала у 5 разів більше. Якщо ж врахувати реальну площу ресторана, то фактична оренда обійшлась Тинному в $ 0,82 за 1 кв. м.

Після цього відбулась магія: 2 квітня 2009 року Київрада прийняла рішення №161/1217, яким дозволила включити ресторан “Прага” до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент". Продаж не забарився – наприкінці вересня 2009 року ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" придбало “Прагу” всього за 2 млн 426 тис. грн (приблизно $285 тис. при курсі 8,5 грн/$).

У 2015 році прокуратура Києва пробувала оскаржити продаж “Праги” та визнати договір купівлі-продажу недійсним (справа №910/683/15-г). Прокурори посилались на рішення Київради №103\103 від 28.08.2008, яким вона скасувала передачу будівель комунальної власності «Експоцентру України» (визнала рішення від 05.07.2001 №401/1377 таким, що втратило чинність) та закріпила право господарського відання ними за КП «Київжитлоспецексплуатація» – зокрема й ресторан “Прага”.

Прокурори наполягали, що ТОВ "Ай Ві Ті Девелопмент" є неналежним орендарем. Відповідно, на їхню думку, ТОВ не мала права на приватизацію ресторана. Проте господарський суд Києва, а потім і Київський апеляційний господарський в задоволені позовних вимог прокуратурі відмовили. Зокрема, вони посилались на умову, згідно з якою орендар отримував право на викуп майна, якщо він за власні кошти здійснив поліпшення вартістю не менш як 25% залишкової вартості майна. Тоді як в "Ай Ві Ті Девелопмент" заявили, що вклали в реконструкцію понад 15 млн грн.

Проте питання, як під приватизацію в принципі могла потрапити “Прага” – комунальна нерухомість, що розташована у одному з найкращих місць Києва, залишається відкритим. І чому право приватизації без конкурсу отримала саме компанія Тинного? Адже виходить, що "Ай Ві Ті Девелопмент" фактично отримало право на приватизацію будівлі, просто почавши вкладати гроші в її реконструкцію.

Відповідь на ці питання може критися у друзях та ділових партнерах Ігоря Тинного, який станом на 2000-ні роки вже тісно співпрацював з Сергієм та Юлією Льовочкіними, партнером Фірташа – Іваном Фурсіним, та іншими одіозними бізнесменами від влади. Як розповідають учасники ринку київської нерухомості, до приватизації “Праги” дотичний нині вже підзабутий Андрій Кравець – “завгосп Януковича”, що входив до команди Льовочкіна та на піку кар’єри очолював Державне управління справами (ДУС) Віктора Януковича. Нагадаємо, що НК “Експоцентр Україна”, який в сумнівний спосіб передало ресторан “Прага” компанії Тинного, входить до переліку об'єктів, що управляється саме ДУСею.

Кравець попри те, що очолив ДУС у 2010 році, мав чималий вплив і раніше. Так, з 2004 по 2006 рік він був гендиректором “Укрбудінвесту” та гендиректором кіноцентру “Зоряний”. Останній на той час став основним місцем, де проводилися з’їзди та зустрічі Партії регіонів. Саме у той період Янукович став наближувати Кравця до себе.

Потім його кар’єра пішла ще вище – у 2006-2007 роках Кравець був заступником міністра Кабінету міністрів України Анатолія Толстоухова, а в 2007-2010 рр. народним депутатом України – звісно ж від від Партії регіонів.

Вже в цей період Кравець “господарював” на повну – недарма ще до призначення в ДУС його називали “профі з відчуження держрезиденцій”. Мова йде про відчуження державної резиденції «Міжгір’я» та мисливських угідь в Дніпровсько-тетерівському лісо-мисливському заповіднику в Сухолуччя. А в розслідуванні “Проекту з розслідування корупції та організованої злочинності” (OCCRP) наводяться приклади, як в жовтні 2009 року з подачі Кравця Київрада проголосувала за передачу елітної ділянки землі за адресою: Оболонська набережна, 33 компанії «Київбуджитло» для будівництва тут житла. Внаслідок цього, як свідчать документи з Межигір'я, тут з'явився будинок Олександра Януковича.

Окрім Кравця, отримати «Прагу» Тинному допоміг його бізнес-парнер, тодішній голова Адміністрації Президента – Сергій Льовочкінин.

Частина бізнесів Ігоря Тинного і досі тісно пов’язана з екс-регіоналами. Так, з Юлією Льовочкіною він володіє кількома десятками малих ГЕС. Наприклад, вони є бенефіціарами ТОВ “Енергія Карпат”, яка управляє трьома ГЕС Хмельницькій, Тернопільській и Закарпатській областях, сукупною потужністю 1.93 МВт. А через кілька офшорів володіють ТОВ “Гідроенергоінвест”. І це далеко не весь список.

Повернувшись до питання з оболонським кесоном, виходить, що як і в 2009 році київська влада передала до рук Ігоря Тинного ще один ласий шматок землі з ексклюзивним розташуванням. Як і з іншими його бізнесами, все на перший погляд виглядає законно – але тільки до того моменту, коли не починають спливати архівні історії про те, як від самого початку ту чи іншу нерухомість крали у держави чи громади. Дуже сподіваємося, що у цій історії у правоохоронців не забракне духу розмотати клубок аж до початку – попри зв’язки людей, для яких подібні оборудки це звичайний бізнес.