Що чекає на IT-галузь України в 2025 році?

Дефіцит кадрів

У 2025 році галузь продовжить стикатися з викликами, насамперед пов’язаними з дефіцитом кадрів через мобілізацію і міграцію фахівців за кордон. Ризики зберігатимуться навіть у разі закінчення активної фази бойових дій. Ба більше, вони зростатимуть.

Так, за оптимістичного сценарію, порахували в Львівському IT-кластері, після завершення війни з України поїде до 20 тис. айтівців, що складає 8% людського капіталу в галузі. Несприятливий сценарій може спричинити відтік практично третини фахівців, а саме 74-75 тис. осіб.

Це реальність, яку не можна ігнорувати. Очевидно, частина компаній компенсуватиме брак спеціалістів, підвищуючи винагороди та пропонуючи привабливі бенефіти. Утім, на серйозний ефект розраховувати не варто. У галузі вже говорять про імпорт людського капіталу. Але чи зможуть вітчизняні компанії конкурувати в цьому питанні з європейськими?

Зокрема через дефіцит кадрів 27% українських айтівців, як показують дослідження, мають сторонні від основної роботи проєкти. Частка суттєво зросла у порівнянні з 2023 роком, і тренд зберігатиметься. Впливатиме на це падіння зарплат і зростання витрат на базові потреби, як житло й харчі.

У другому півріччі 2024 року кількість вакансій на IT-ринку зросла на 9%, досягнувши 31 309, свідчить дослідження DOU. Найбільше зростання було зафіксовано у категоріях: QA (+369 вакансій), HR (+272) та аналітики (+225). Водночас, у грудні середня кількість відгуків на вакансію на IT-ринку знизилася до 24,6, що є найменшим показником за останні два роки. 

Miltech-сегмент продемонстрував значне зростання: кількість вакансій збільшилася на 56% (на 500) за шість місяців минулого року. Цей напрямок активно розвиватиметься й надалі.

Питання бронювання працівників

Не додає оптимізму в кадровому питанні й ситуація з бронюванням, правила якого з 1 грудня 2024 року вчергове змінилися – підприємства можуть бронювати працівників лише через портал “Дія”.

Після 28 лютого, коли минає термін дії поточних відстрочок від мобілізації, керівники критично важливих підприємств матимуть можливість повторно забронювати своїх працівників упродовж 72 годин. Однак упродовж цього часу ТЦК має право мобілізувати раніше заброньованих військовозобовʼязаних. Народні депутати вже звернулися до уряду з пропозицією вдосконалити процедуру, але невизначеність залишається.

Не варто й забувати нещодавню історію, коли Миколаївський обласний центр комплектування мобілізував чоловіка, що мав бронь від одного з критичних підприємств. Ситуацію пояснили технічними проблемами документообігу. Але гарантій, що таке не повториться, ніхто не дає.

Це доволі тривожний сигнал, враховуючи нещодавню атаку російських хакерів на державні реєстри України, яка сталася 19 грудня. Відновити роботу всіх основних сервісів порталу Єдиного державного реєстру вдалося тільки 10 січня, про що заявили в Міністерстві юстиції.

77% працівників IT-галузі України – чоловіки. І, як не прикро це визнавати, у нас недостатньо спеціалісток, які б могли компенсувати мобілізованих. Тому питання бронювання айтівців надважливе як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

Адже навіть у разі закінчення війни чи активної її фази, воєнний стан, за словами народного депутата Ярослава Юрчишина, буде скасований не одразу. Отже, потреба армії в людях зберігатиметься.

Підвищення податків

Ухвалення закону 11416-д про історичне підвищення податків зрозуміле, адже максимальне наповнення державного бюджету критично важливе для фінансування Сил оборони України.

Утім, для бізнесу не менш важливим залишається прогнозованість дій держави, адже це впливає як на поточну роботу компаній, так і на планування.

За 2024 рік в Україні свою діяльність припинили понад 250 тис. ФОПів. Практично 10% з них – після того, як президент Володимир Зеленський підписав закон про підвищення податків.

За даними Опендатабот, з 28 листопада до 17 грудня 2024 року закрилися 5 009 IT-ФОПів, відкрився ж за той самий період 1 631 ФОП.

І хоча голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев переконує, що закриття ФОПів не є масовим, для IT-сфери це доволі тривожний показник. Адже ці 5 тис. підприємців, що припинили свою діяльність, мали кудись перетекти. Добре, якщо не в тінь.

Річ у тім, що зміна оподаткування в тому вигляді, в якому його ухвалила Верховна Рада, звалює додатковий податковий тягар саме на “білий” бізнес і найманих працівників. Експрес-опитування Європейської бізнес асоціації засвідчило, що понад 50% компаній не зможуть компенсувати підвищення військового збору співробітникам, що позначиться на їхній зарплаті в бік зменшення.

Отже ті, хто працює в тіні, виплачує та отримує зарплату в конверті опиняються у вигіднішій позиції порівняно з тими, хто працює в легальному полі.

Окрема історія з резидентами Дія.City. Для них так само ставка військового збору зросла з 1,5% до 5%. Але держава, започатковуючи цей режим у 2020-му, гарантувала незмінність його умов на 25 років. Війна, очевидно, – непередбачуваний фактор, але в Україні вона точиться з 2014 року. Тому з точки зору гарантій неправильно сприймати її, як “чорного лебедя” в таких глобальних ініціативах.

До того ж це, можливо, не останні зміни в оподаткуванні. Самі народні депутати не виключають того, що в 2025 році вони будуть змушені повернутися до питання підвищення ПДВ на 2-3%, що ще більше тиснутиме на “білий” бізнес.

Це своєю чергою призведе до повальної тінізації економіки та пошуку можливостей оптимізації податків. На жаль, IT-індустрія – не виняток. Податкові коливання суттєво тиснутимуть на галузь, що зрештою може сприяти її подальшому скороченню.

Не додають оптимізму й розмови у владних колах про диференційовану податкову ставку. Тобто щоб її розмір залежав від рівня заробітної плати.

Якщо подивитися дані Держстату, то найвища заробітна плата штатних працівників в Україні за підсумками минулого року була саме у сфері “Інформація та телекомунікації”. У середньому – 50 752 грн на місяць. Тож айтівці ризикують опинитися на вершині податкової піраміди тільки через те, що спроможні генерувати вищі доходи та забезпечувати принаймні достатній розмір винагород. Тоді як зарплати тих самих бюджетників залишаються ледь не замороженими, хоча їхня робота – освітян, медиків, комунальників тощо – вкрай важлива.

Експорт українських IT-послуг падає

Усі вищеперераховані фактори безпосередньо впливатимуть на пошук і залучення нових клієнтів, тоді як активні проєкти добігатимуть кінця. Вітчизняним компаніям буде дедалі складніше переконувати партнерів працювати з українськими командами.

Українська IT-індустрія має суттєву експортну орієнтацію. Але для іноземних замовників наша країна вже четвертий рік поспіль залишається в такій собі “червоній зоні”. Київ, Львів, Харків чи Дніпро – не важливо, де розташовується команда, вибір України за рівних умов, на жаль, роблять усе рідше.

Зокрема це обумовлено станом енергетичної інфраструктури, від якої IT залежить не менше, а чи пак більше, ніж та ж металургія чи харчова промисловість. І хоча наразі в країні відсутні тривалі обмеження постачання електроенергії, та й питання енергетичної автономії компаніями було залагоджене ще під час перших блекаутів зими 2022-2023 років, крихкість цієї стабільності є і, на жаль, буде додатковим ризиком.

Якщо дивитися на статистичні дані, експорт IT-послуг з України минулоріч впав до найнижчого рівня з початку повномасштабної війни.

Протягом 2024-го український ІТ-експорт приносив близько $530 млн щомісяця. Тоді ж як за рік до цього показник був на рівні $555 млн. Що цікаво, турбулентний 2022-й став найприбутковішим для ІТ-експорту з показником у $600 млн на місяць. У 2025 році оптимістичні прогнозні сценарії передбачають зниження експорту ще на 4%.

Загалом ситуація в українській ІТ-галузі залежить від стану світових ринків, які все ще перебувають на етапі відновлення після глобальної рецесії попередніх років.

Проте в найближчий перспективі аналітики пророкують зростання попиту на ІТ-послуги, зокрема у сферах кібербезпеки та штучного інтелекту, що має позначитися й на вітчизняному ринку. Тут свою не останню роль зіграє відкладений попит на цифровізацію різноманітних бізнес-процесів. Але українська ІТ-сфера зможе скористатися вікном можливостей лише в разі пропозиції унікальних рішень.

У цьому плані, до речі, перспективний вигляд має саме Miltech-сегмент. По-перше, Україна на сьогодні в цьому напрямку має беззаперечне лідерство, а, по-друге, світ опинився на порозі військової кризи, якої не знав з 1939 року. Тому не виключено, що найбільшими замовниками українського IT будуть уряди тих чи інших держав. Це ж своєю чергою впливатиме на авторитет нашої індустрії, що цілком позначиться на вимірюваних показниках.

Але наразі застій на наявних показниках – не найгірший сценарій для нашої IT-галузі. Адже падати завжди є куди.

Резюме

Отже, підсумовуючи, можна виділити головні виклики, з якими IT-сектор зіштовхнеться в 2025 році:

• дефіцит кадрів, викликаний міграцією і мобілізацією. Подолати його можна або імпортом людського капіталу, або інвестиціями в покоління, що зростає. Практика, коли компанії “вирощують” для себе ресурси – не нова для вітчизняного ринку, тим паче ринку високих технологій;
• державна політика зокрема в питанні оподаткування. Чим зрозумілішим і прогнозованішим буде ставлення держави до бізнесу, тим простіше буде планувати роботу на перспективу. Зрозумілі правила гри також важливі й для іноземних інвесторів, а IT в Україні – експортоорієнтоване;
• перебіг війни. Чим довше триватиме війна, тим більший вплив вона матиме на вітчизняну економіку. Зараз лунають розмови про домовленості та завершення війни до Великодня – 20 квітня 2025 року. Але галузь має вже сьогодні готувати плани на випадок, якщо жодних змін не відбудеться, і бойові дії та ракетні/безпілотні обстріли різної інтенсивності й надалі триватимуть в Україні;
• експансія. Після початку повномасштабної війни українські компанії почали глобалізовуватися та відкривати офіси за кордоном, щоб диверсифікувати воєнні ризики. Найімовірніше, що цей процес посилиться, враховуючи величезну, до 30 млн людей, діаспору. Вітчизняний IT-сектор має бути до цього готовим, пропонуючи рішення та власні офіси;
• стагнація. Потрібно змиритися, що на даному етапі з об’єктивних причин галузь не зможе пригнути вище за свою голову, та докладати зусиль, щоб зберегти принаймні наявні показники активності. Застій за наявних умов має привабливіший вигляд, ніж подальше падіння. Адже глибина цього падіння може виявитися фатальною і для галузі, і для економіки країни.