Критика на адресу легального ринку азартних ігор: джерела та причини

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

З моменту набуття чинності Законом України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор» № 768-IX, який повернув гемблінг у легальне правове поле, у ЗМІ не вщухає критика цього процесу. При цьому національні медіа працюють, м'яко кажучи, дуже дивно - атакують.   білий, легальний ринок азартних ігор повністю ігнорують діяльність нелегалів, а часом і встають на їх захист!

В офлайн-і онланй-виданнях можна знайти масу претензій і на адресу національного регулятора (КРАЇЛ) та купу «жалювань» про те, що мовляв гемблінг приносить мало грошей до держбюджету (з акцентом на те, що досі не прийнятий базовий для галузі) податковий законопроект). Але практично немає матеріалів про те, на які ризики наражаються гравці при відвідуванні закладів нелегалів і про повністю «чорну» роботу таких закладів, від якої немає, не було і ніколи не буде взагалі жодних податкових надходжень до держбюджету та регіональних бюджетів. Чому так і з чим це пов'язано? Спробуємо розібратися.

Можна повністю заборонити азартні ігри і отримати потужну «гральну» мафію. Можна вдавати, що їх немає як окремого бізнесу, – і отримати весь спектр явищ, що руйнують суспільство. А можна ввести гемблінг у чіткі рамки – і увійти до числа цивілізованих країн.

Україна вже півтора роки намагається здійснити вхід до числа цивілізованих країн, але «гральна» мафія, яка сформувалася в період заборони легальних азартних ігор з 2009 по 2020 рік, активно цьому протидіє. У тому числі й за допомогою вітчизняних медіа-ресурсів.  

Нагадаю, що протягом більш ніж одинадцяти років підпільного існування ринку азартних ігор ЗМІ практично не писали про ту масу проблем, яку створювали нелегали. Неможливо знайти новини або огляди, присвячені проблемі зростання ігрової залежності (лудоманії) у постійних відвідувачів гральних закладів. Складно було не помітити монополію лотерей та розквіту нелегальних ігрових залів по всій країні до реформи 2020 року, але… в українських медіа це виходило!

До речі, найбільшу залежність через високу доступність до гри забезпечують саме лотереї… Але на це ніхто не звертав уваги. Найгірше, у ЗМІ того часу (2009-2020 рр.) практично не зустрічаються матеріали про залучення дітей та підлітків до азартних ігор на гроші. Тепер же, коли запроваджено законодавчу заборону на відвідування гральних закладів особами, молодшими за 21 рік, і для легальних операторів ринку, які вирішать порушити цю заборону, подібний фокус може коштувати ліцензії на діяльність… такі матеріали «раптово» з'явилися!

Так, цього року буде введено в дію Державну систему онлайн-моніторингу, яка контролює ринок азартних ігор у режимі реального часу, що дозволить КРАЇЛ відстежувати дії операторів, чого взагалі ніколи в історії українського гемблінгу не було! Але про переваги такої системи у боротьбі і з лудоманією та попередження залучення підлітків до ігрового процесу – також складно знайти статті та новини на медіа ресурсах.

При цьому в суспільстві не вщухають дискусії про те, наскільки взагалі етично заробляти на захопленнях, а азартними іграми, без сумніву, належить до таких. Звідси й голоси, які заохочують взагалі заборонити азартні ігри в Україні. Є й зворотна, «лібертаріанська» думка про те, що обмежувати гемблінговий бізнес не можна, бо будь-яке державне регулювання – є зло. Але якщо ми подивимося на міжнародну практику, то побачимо, що більшість розвинених і успішних країн вважають за краще не кидатися в крайнощі, а обирають серединний шлях – «азартний» бізнес там дозволено, але під жорстким державним та громадським контролем. При цьому підлогу системи державного регулювання потрапляють як самі гральні заклади, так і бізнеси, які їх обслуговують – ті ж банки, наприклад, платіжні сервіси, інтернет-провайдери тощо.  

Але незадача, вітчизняні ЗМІ вважають за краще ставати на бік «заборонників» і не помічати ні практик цивілізованих країн, ні позитивних прикладів сучасної історії становлення українського ринку гемблінгу. Тобто найпростіший аналіз, що виходить із принципу Cui prodest? Cui bono? (Хто за цим стоїть? Кому вигідно?) показує, що «заборонна» позиція працює на користь «гральної» мафії, оскільки заважає становленню легального ринку гемблінгу.

Отже, читаючи будь-який матеріал про гральний ринок, варто дуже критично підходити до аналізу тієї інформації, яка зараз поширюється про сферу азартних ігор у медіа, а також розуміти, що фейки та провокації на адресу легальних організаторів гемблінгу вигідні насамперед нелегалам, зацікавленим у «відкаті». реформи та ринку в «сіру зону» та повернення України до нецивілізованих країн.