Війна — це не тільки збройна боротьба, а й протистояння заводів та фабрик

Це, на мою думку, життєво необхідний для країни заклик. Недарма для бізнесу було послаблено режим оподаткування та перевірок, а Кабмін поширив і на приватні компанії дію програми евакуації підприємств із зони бойових дій до інших регіонів України. Недарма посівну прирівняли до військового обов'язку, а уряд запровадив бронювання військовозобов'язаних фермерів — аграрії надаватимуть списки критично важливих працівників, яким буде надано відстрочку від призову. 

"Ви армія, яка зможе вистояти, ви наша надія", — зазначив міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко, звертаючись до аграріїв.

Війни не виграються лише на полі бою, їх так само успішно виграють економічно. Обидві світові війни довели, що сучасна війна — це не тільки збройна боротьба, а й протистояння заводів та фабрик. 

Так, сьогодні "пекельні" санкції Заходу стали “напалмом” для економіки країни-агресора, яка за лічені дні опинилася на межі дефолту. Але спостерігаючи фінансовий колапс ворога, ми не маємо права сидіти склавши руки. Необхідно насамперед самотужки підтримувати власну економіку. 

Звичайно, МВФ виділив Україні $1,4 млрд екстреної допомоги і добре, що Україна одразу дала запит на ці гроші. Так званий новий "план Маршала для України" передбачає фінансування на суму понад 10 млрд доларів. Надходять кошти й з інших джерел. Але ми маємо пам'ятати, що це хоч і вкрай необхідна, але здебільшого кредитна допомога. Той же кредит МВФ доведеться повертати вже за 3-5 років. Тож маємо працювати, ба більше, працювати з подвоєною, потроєною наснагою та віддачею.  

Важко навіть підрахувати, скількох наших співгромадян війна позбавила роботи. Сотні тисяч? Чи рахунок вже на мільйони? Люди змушені залишати рідні міста, їхати в інші регіони України, а то й взагалі за кордон. 

Особисто маю знайомих, які не втратили роботу, але перебувають у стані сумнівів та вагань: страждають від комплексу вини за те, що зараз не є учасниками тероборони чи ЗСУ. Багато хто залишає роботу та повністю віддається волонтерській діяльності. 

Боронячи країну, Збройні сили України та загони тероборони сьогодні показують нам приклад неймовірної сили, мужності та витримки. Їхня роль неоціненна. Волонтери продовжують робити неймовірні речі, дістаючи для оборонців усе що тільки можна знайти в Україні чи за кордоном. 

Але маємо визнати факт: жодна армія не може довго воювати без надійного тилу. А надійний тил — це економічно сильна країна. Тож першою задачею бізнесу та кожного цивільного зараз є відновлення економічної активності. Маємо створювати робочі місця та працювати на ВВП країни усюди, де це можливо. Якщо ми не тримаємо зброю у руках, маємо поєднувати волонтерську діяльність з роботою. Країна повинна виробляти продукцію, заробляти та витрачати гроші, платити комунальні платежі та податки. 

Кажуть, людина психологічно адаптується до нових умов десь на 12-й день. Країна воює з агресором вже 15-й день, а перед тим 8 років протистояння на Донбасі. Тож перший шок минув, і ми повинні пристосовуватися до нових обставин. Трохи відпустіть себе у дрібницях — купіть кави, відвідайте перукарню, що починають відкриватись тощо. Так ми даємо іншим заробити й бути не тягарем для бюджету, а, навпаки, джерелом його наповнення. Особливо у тих містах та областях, які прямо не зачепила війна. 

Всі разом ми забезпечимо економічні підвалини нашої перемоги. Все буде Україна!