Яким підприємствам в Україні загрожує «поствійськове» банкрутство і як його попередити

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Війна, яка триває в Україні вже майже чотири місяці, набирає ознак затяжного військового конфлікту, що не може не впливати на фінансово-економічну систему країни. Збитки та шкода, завдані вітчизняному бізнесу та цивільним особам внаслідок російської збройної агресії, вже оцінюють у мільярди доларів США.

Більше того, такий форс-мажор може спричинити неплатоспроможність великої кількості вітчизняних підприємств, які будуть не в змозі виконувати свої зобов’язання перед кредиторами. Адже через війну зазнали змін майже усі виробничі ланцюги усіх галузей промисловості.

Як результат, потенційно це може привести до масових банкрутств компаній не тільки під час війни, але й після її завершення, так як «післявоєнне» відновлення, нажаль, витримають далеко не всі.

Кому наразі та у майбутньому загрожує в Україні банкрутство? Звісно, спрогнозувати в умовах війни це дуже важко. Але, провівши системний аналіз факторів, які ми спостерігаємо впродовж чотирьох місяців війни, певний прогноз можна спробувати зробити.

Так, найбільший ризик бути визнаними банкрутами мають:

- підприємства, активи яких зазнали руйнувань чи повністю знищені;

- підприємства, які фактично повністю або окремі їх представництва/філіали знаходяться на тимчасово окупованій та непідконтрольній Україні території (в тому числі вже після 24 лютого цього року);

- підприємства, які захоплені збройними силами росії та іншими незаконними збройними формуваннями;

- підприємства, які не мають можливості здійснювати господарську діяльності на підконтрольній території України в умовах військового стану в зв’язку обмеженнями, зумовленими порушенням логістики (транспортування та поставки сировини, товарів тощо).

Для прикладу наведу одні з найбільших підприємств України, яким росія вже завдала величезні збитки і які ризикують потрапити під процедуру банкрутства. Це «маріупольський гігант», завод «Азовсталь» та Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча, Кременчуцький та Одеський нафтопереробні заводи, окремі газові та нафтові підприємства у Харківській та Дніпропетровській областях, Сєвєродонецьке об’єднання «Азот», Авдіївський коксохімічний завод, миколаївський завод «Зоря Машпроект», ДП «Антонов», Київський завод «Coca-Cola» та інші.

Не вирішена на сьогодні проблема експорту зерна також може мати наслідком неплатоспроможність окремих агропромислових підприємств та фермерських господарств нашої країни. Зокрема, експерти прогнозують, що у 2022 році експорт продукції АПК з України впаде на 40-45 %.

І, нажаль, кожен день кількість компаній, які можуть опинитися перед загрозою банкрутства, збільшується у геометричній прогресії.

Окремі власники знищених або значно пошкоджених підприємств вже оцінюють свої втрати та готують матеріали для відшкодування збитків, завданих військами росії через міжнародні комерційні арбітражі.

Проблема в тому, що «самоліквідація» таких підприємств за рішенням власника в порядку Цивільного кодексу України практично неможлива через наявність у багатьох із них пулу кредитних, податкових та інших зобов’язань перед банками, фінансовими компаніями та державою. Тому, скоріше за все, багато підприємств чекатиме тривала процедура банкрутства, якщо не з’явиться інвестор, який буде приймати участь у «післявоєнній» відбудові підприємства. У іншому випадку отримання власниками знищених виробництв коштів у якості відшкодування шкоди за наслідками судових процесів буде тривати роками.

Я також припускаю ситуацію, що позови про відшкодування збитків, завданих російської військовою агресією в інтересах боржника, буде подавати вже в межах справи про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, ліквідатор, керуючий санацією), за умови, що підприємство не змогло скористатися компенсаційними механізмами самостійно. У майбутньому це дало б можливість звертати стягнення на майно держави рф, російських компаній та громадян росії на території України в межах справи про банкрутство боржника для задоволення вимог кредиторів. 

Можливо такі повноваження арбітражного керуючого в межах справи про банкрутство додатково потрібно передбачити у Кодексі України з процедур банкрутства. 7 червня цього року у Верховній Раді якраз зареєстрували законопроєкт про внесення змін до нього щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану (№7442,). Проєкт, серед усього іншого, дещо корегує повноваження арбітражного керуючого, проте, на жаль, поки що не передбачає надання йому вищезгаданих функцій. 

Залишається сподіватися, що додаткові повноваження арбітражного керуючого можна буде включити у процесі обговорення законопроєкту, як, зрештою й прописати реальні законодавчі механізми «превенції масового банкрутства підприємств».

На мою думку, «поствійськове» банкрутство повинно бути спрямовано на надання максимальної можливості збереження підприємства-боржника через механізми реструктуризації боргу або санації з урахуванням погіршеного фінансового стану і самих кредиторів, які для збереження своєї платоспроможності будуть вимушені діяти, в тому числі, шляхом реалізації майна боржника-банкрута в межах ліквідаційної процедури, задоволення вимог за рахунок заставного (іпотечного) майна.

Тому важливо зрозуміти, що вже сьогодні не тільки боржнику (власнику бізнесу, майна), але й кредитору (заставодержателю) необхідні компенсаційні механізми для відшкодування шкоди, завданої російською військовою агресією. Це дозволить йому надати боржнику такі умови для реструктуризації боргів, що не матимуть наслідком неплатоспроможність підприємства з його подальшою ліквідацією. І таким чином Україні вдасться уникнути можливого масового банкрутства бізнесу після війни.

Фото: ua.depositphotos.com