Попри це, свободу слова не перемогти, як би не намагалися путінські спецслужби та танки. Журналісти хоробро продовжують свою роботу, але: які небезпеки очікують на цьому шляху протистояння тиранії?

По-перше, слід сказати, що професійні журналісти часто знаходяться у найнебезпечніших місцях фронту. У тих місцях, по яких ворог постійно вдаряє снарядами, у тих окопах, по яких цілий день можуть вести вогонь окупаційні війська. У статті порталу Новинарня наведено розповіді журналістів про ті небезпеки, в яких вони працюють на фронті:

«…Після потужного обстрілу ти бачиш світ іншим. Те, що здавалося важливим за 800 км, вже не таке суттєве. Адже сьогодні ти вижив. Таке собі мінівоскресіння однієї маленької людини. Головне тут – не втратити себе і навчитися цінувати даний тобі шанс»

«Там для мене кожен, хто ціною власного життя та здоров’я стоїть за мою родину, за мою землю – є своїм. З багатьма бійцями ми знайомі давно. Десятки, сотні їх стали героями наших репортажів. І коли хтось із них гине від рук окупантів, на душі стає тяжко. Але це ще одна невіддільна частина роботи журналіста – зберігати пам’ять про тих, кого немає»

На жаль, на фронті війна не закінчується. Навіть покидаючи бліндажі, знімаючи бронежилети та каски, журналісти з передової повертаються у свої рідні міста, до своїх домівок, але війна є і тут. Починаючи з 24 лютого, з початку варварської російської агресії, ракетні удари по всій території України не припинялися ні на день. Ракети руйнують житлові райони, школи, дитсадки, редакції, адміністративні споруди, і на жаль, на території України не залишилось ні однієї області, по якій не було завдано ракетних ударів.

Щодень лунають сирени й вибухи.

За матеріалами порталу Еспресо, маємо змогу побачити, що про посилені ракетні удари по території України сказав міністр зовнішніх справ України Дмитро Кулеба:

«Росія ледве просувається вперед і зазнає жахливих втрат. Звідси відчайдушний ракетний терор по всій Україні. Але ми не боїмося, і світ теж не має боятися. Більше санкцій проти РФ. Більше важкого озброєння для України. Російський ракетний тероризм має бути покараний»

Важливо сказати, що журналісти знаходяться в особливо небезпечному положенні, навіть більш небезпечному, ніж військові. Вони завжди під прицілом, і їх справді всіх хоче знищити тоталітарний злочинний режим путіна. Журналісти завжди несуть правду і свободу, тому їх знищення – це особлива, можливо, одна з головних задач окупантів. Спецслужби постійно виловлюють представників преси, на тимчасово окупованих територіях фізично розправляються з будь-якими представниками ЗМІ. Так сталося у дуже трагічній історії Макса Левіна.

Максу був 41 рік. Він працював фотокореспондентом і документальним фотографом для багатьох українських і міжнародних видань. Його фото публікувалися у Wall Street Journal, TIME та багатьох світових ресурсах.

13 березня 2022 року у супроводі військового Макс поїхав фільмувати біди, які приносить на мирну землю окупація рашистськими військами. Журналіст разом з супроводом зник та більше не виходив на зв'язок. Його тіло знайшли пізніше, та ось які попередні висновки зробила прокуратура за матеріалами сайту Захід.net:

Офіс генпрокурора повідомив, що тіло Макса Левіна знайдено на території села Гута Межигірська Вишгородського району. За попередньою інформацією беззбройного Максима Левіна військовослужбовці збройних сил РФ вбили двома пострілами зі стрілецької зброї.

Інформаційна небезпека не менш загрозлива, ніж ракети та вогнепальна зброя. Від інформаційної небезпеки не можливо сховатися у бомбосховищі або виїхати закордон. Не слід забувати, що для тоталітарних режимів, для диктаторів, таких як путін, всі, хто каже правду, є ворогами. А отже спецслужби постійно намагаються знайти та ліквідувати журналістів, раз по раз вчиняти шкоду всім, хто не транслює думки, корисні диктатурі.

Спецслужби та ворожі хакери постійно вчиняють кібератаки, планомірно зламують сервери, бази даних, викрадають інформацію. Головною їх ціллю є особиста інформація (приписка, адреса проживання, машини у власності) та банківські дані. Перехоплення ворогом цієї інформації є дуже небезпечним. Журналісти для кремля – вороги, і уявіть, що вони будуть робити, якщо матимуть ваші особисті дані?

Але вихід є, та більшість журналістів вже зрозуміли, що треба скачати VPN, оскільки він допоможе захистити особисті дані. Та навіть використовуючи інтернет на тимчасово окупованих територіях, можливо залишитись непоміченим. Вибір звісно за вами, у мене стоїть VPN, якому я довіряю, але скажу вам, що безкоштовні версії не завжди забезпечують потрібний рівень захисту, тому раджу звернути увагу на більш надійні, платні варіанти.

Хочеться сказати, що можливих небезпек дуже багато, особливо якщо ти наважився боротися зі злобним тоталітарним режимом. Росія знищує все, що не може захопити, а отже до самої перемоги України у війні журналісти будуть в особливій небезпеці.

Журналісти уособлюють свободу слова, вони висвітлюють найтемніші кутки кремлівських душ та показують всьому світу правду про те, з ким світова спільнота веде війну. Ця справа почесна та небезпечна, але тільки долаючи перешкоди, згідно з японськими міфами, парчевий короп може перетворитися на дракона.