Бригадні рішення: як підрозділи сил оборони вибудовують власний рекрутинг

Власний напіввіртуальний центр 

92-га бригада — одна з найдосвідченіших у ЗСУ. Віднедавна бригада вирішила не покладатися лише на мобілізацію й відкрила власний рекрутинговий центр у Харкові. Проте чимало бійців у бригаді з інших регіонів України, зокрема є й київський батальйон. 

Лінія фронту від Харкова дуже близько, тому перевага надається телефонному та анкетному форматам стартового спілкування з кандидатами, розповідає «ТОП-100» Тетяна Рудь, керівниця служби зв’язків із громадськістю 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Вона запевняє, що дзвінки й анкети до рекрутингового центру дійсно надходять, тобто охочі потрапити до бригади є. Однак не всі кандидати проходять відбір. Частина з них відсіюється ще на етапі аналізу анкет. 

З досвіду декількох місяців функціонування власного рекрутингу у бригаді кажуть, що багатьох кандидатів хвилює, чи не відрядять їх від перших днів військової служби на передову. Тому рекрутери бригади заспокоюють усіх, хто не хоче такого, і пояснюють: спочатку рекрутів спрямують до навчального центру, потім їх навчають інструктори бригади, і лише після цього вони потрапляють у підрозділ. 

У бригаді, на відміну від ТЦК та СП, уважно вивчають здібності кандидатів, щоб запропонувати кожному з них оптимальну посаду. Найбільша потреба підрозділів наразі у гранатометниках та штурмовиках, проте можуть запропоновувати стати пілотом дронів, водієм, кухарем тощо. Щодо віку та фаху кандидатів немає жодних упереджень, головне, щоб людина була вмотивованою, каже Тетяна Рудь. На підтвердження своїх слів наводить приклади бойового шляху воїнів бригади як молодших за 25 років, так і віком 50+. Різноманіття цивільного фаху бійців теж вражає. У підрозділах служать депутати різних рівнів, нещодавні підприємці та менеджери, керівники приватних компаній (приміром, медичної клініки), є навіть сільський голова. 

У певної частини військовослужбовців бригади наявна фінансова мотивація. Грошове забезпечення дає їм змогу утримувати свої сім’ї, особливо тих, що змушені були покинути домівку через війну. Крім того, військовим нерідко доводиться власним коштом купувати для себе плитоноски та іншу амуніцію, винаймати житло у прифронтовій зоні тощо. За оренду однієї кімнати в деяких населених пунктах бійці змушені витрачати по 15 тис грн на місяць, а окремого будиночка (у складчину) — по 30-40 тис.

Воювати будуть усі, переконана Тетяна Рудь. Тому вже зараз не варто чекати на мобілізацію через ТЦК до невідомої військової частини, а заздалегідь звертатися до рекрутерів 92-ї бригади, закликає речниця. 

Міністерський мережевий центр 

У 15-й бригаді НГУ вирішили доукомплектовуватися через рекрутингові центри, які активно створює Міноборони України. Для цього бригада налагоджує зв’язок, насамперед із Центром рекрутингу української армії, який нещодавно відкрився у Запоріжжі. «Там уже є представники нашої бригади», — розповів в етері запорізького телеканалу МТМ головний сержант 15-ї бригади оперативного призначення НГУ ім. Героя України лейтенанта Богдана Завади «Кара-Даг» Юрій Ківа. 

Бригада має потребу у поповненні особовим складом, є вакантні посади, пояснює головний сержант. Зокрема, посади пілотів дронів, артилеристів та інші. Охочі можуть прийти до запорізького рекрутингового центру й обрати вакансію у 15-й бригаді або ж в іншій військовій частині. Після вибору бажаної посади кандидата відряджають у навчальний центр для базової військової підготовки. Після завершення місячної підготовки людина прибуває до бригади. Звідси рекрута спрямовують на додаткове навчання згідно з його військово-обліковою спеціальністю тривалістю від одного до двох місяців. 

Комплектування через рекрутингові центри — це нова справа для бригади, але тут активно працюють у цьому напрямі, зазначає Юрій Ківа. Упевнені, що можуть отримати таким чином кваліфікованих фахівців, бо вже мають чимало бійців, які після підготовки у навчальних центрах і додаткової підготовки у бригаді успішно пілотують бойові дрони, виконують інші бойові завдання. До військової служби ці люди були звичайними цивільними програмістами, айтівцями тощо. Юрій Ківа у Нацгвардію прийшов набагато раніше, у 2007 році, й жодного разу не пожалкував. «Нацгвардія — це моє», — каже він. 

Тепер потрапити у бригаду «Кара-Даг» можна не тільки після мобілізації, а ще й за контрактом. Наразі їм потрібні не лише солдати та сержанти, але й офіцери. Однак головний сержант змушений констатувати, що кінцевий термін контрактів поки що невизначений. 

Стосовно забезпечення бригади Юрій Ківа запевняє: воно на такому самому рівні, як і загалом у ЗСУ. А грошове забезпечення особового складу у бригадах оперативного призначення Нацгвардії України навіть краще. Приміром, початкове грошове забезпечення новачків у «Кара-Даг» (стрільців, зв’язківців тощо) становить 25 тис. грн щомісячно. Це приблизно на 4 тис. більше від аналогічного показника в інших бригадах. «Добре, коли платять, але гроші — це другорядне. Головною мотивацією воїнів мають бути не гроші, а прагнення долучитися до захисту Батьківщини, до боротьби з агресором», — певен нацгвардієць Юрій Ківа.