Точно в ціль: секрети сучасного військового рекрутингу

«Воювати будуть всі», — дедалі частіше лунає з окопів. А у цей час мільйони ще цивільних підприємців та найманих працівників приватних компаній серйозно думають над питаннями: «Коли я маю податися до війська?» та «Як це краще зробити?». І питання «Як?» їх турбує не менше за «Коли?». Адже багато військовозобов’язаних не бажають довіряти свою подальшу долю славним ТЦК та СП, тому вивчають альтернативні шляхи до армії. До того ж свідомі українці прагнуть бути максимально корисними у війську, тож хочуть опинитися на тому місці, де зможуть максимально реалізувати набуті упродовж попередніх років навички та досвід. Щоб врешті стати у декілька разів ефективнішими за «салдат» ерефії. А ще є безліч охочих потрапити до саме тих підрозділів, в яких боронять (чи боронили) країну їхні рідні та друзі. 

Однак усім цим мільйонам представників бізнесу неймовірно важко вплинути на жереб у так званому військкоматі. То чи не час уважніше придивитися до такої новації, як центр рекрутингу? Віднедавна вони почали масово з’являтися в Україні. Їхня діяльність певною мірою врегульована постановою Кабміну №564 від 16.05.2024. Практикою вже доведено, що надійніше піти саме до рекрутингового центру і таким чином реалізувати свій військовий задум. Треба тільки не заблукати, бо вже й центри є найрізноманітніші. Розрізняються вони підпорядкуванням, охопленням, рівнем кваліфікації персоналу і навіть стилем роботи. 

Найбільш розгалуженою і репрезентативною є мережа центрів рекрутингу української армії, що функціонують при ЦНАПах і підпорядковані Міноборони. Такі центри вже відкрилися у великих містах, і їхня кількість продовжує збільшуватися. Є також рекрутингові центри в окремих складових сил оборони, приміром, у Сухопутних військах. Продовжують відкриватися рекрутингові центри безпосередньо у воєнних бригадах. Суттєвою перевагою останніх є максимальна наближеність до «роботодавця». Стиль роботи рекрутингових центрів теж дуже варіативний — від державно-догматичного до більшменш демократичного (зі знайомством із кандидатами у кав’ярні тощо) або ж взагалі до віртуального (з телефонними співбесідами і дистанційними анкетуваннями). 

Ще один з альтернативних варіантів першого кроку дорогою на фронт — скористатися спочатку послугами популярних джоб-платформ. Приміром, платформи Lobby X, robota.ua та work.ua уже пропонують тисячі вакансій від сотень підрозділів сил оборони. Тож можна спочатку обрати тут прийнятні вакансії, а потім спробувати податися на них. 

Потрібно лише чітко розуміти, що жоден із цих шляхів не оминає ТЦК. І саме тут трапляється найсумніше для рекрута — ТЦК може проігнорувати рекомендаційний лист (письмову згоду, відношення) від командира військової частини. Не заперечують наявність принаймні поодиноких подібних випадків і наші досвідчені респонденти із Lobby X, МОУ, Нацгвардії, військових бригад. 

Представники опитаних нами рекрутингових центрів запевняють, що для понад 90% кандидатів відношення спрацьовують і люди опиняються на обраних посадах. А для контрактників відсоток ще вищий. Однак навіть 1% — це теж долі людей. На жаль, «хибні» рішення у системі армійського комплектування час від часу ухвалюють. 

Тож потрібно підвищити статус рекомендаційних листів, та й загалом краще врегулювати процес рекрутингу в армії, унормувати його, напевно, на законодавчому рівні. Як кажуть практики, треба визнати військовий рекрутинг де-юре. Необхідно, щоб відповідні нормативно-правові акти були наявними у відкритому доступі. Тоді потенційні рекрути зможуть краще підготуватися до відвідування рекрутингових центрів. 

Зараз, на жаль, рекрутинговий механізм значною мірою регулюється закритими документами Генштабу. 

Доки ключові положення щодо рекрутингу не стануть публічними, доти у рекрутерів буде спокуса скористатися необізнаністю добровольців. Тому громадськість прагне цю ситуацію виправити. Радикали взагалі пропонують прибрати ТЦК із ланцюга рекрутингу, щоб добровольці всі питання могли вирішували безпосередньо із командуванням обраної ними військової частини. 

Водночас рекрутинговим шляхом люди вже зараз реально йдуть. Голова комітету Верховної Ради з національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич через ЗМІ інформує, що за травень 2024 року частка мобілізованих через центри рекрутингу становила 10-15% від загальної кількості мобілізованих. 

Загалом добровольців значно більше, зауважують у МОУ. Заступниця міністра оборони Наталія Калмикова запевняє, що станом на травень поточного року співвідношення добровольців та мобілізованих, які прийшли до армії, становить 1 до 3. 

«ТОП-100» сподівається, що регуляторні проблеми щодо військового рекрутингу будуть швидко врегульовані і мотивованих рекрутів стане суттєво більше. Маємо надію також, що військові рекрутингові центри будуть так само швидко й ефективно опановувати найкращі практики бізнесового HR-менеджменту. 

А поки що цікавим буде розглянути досвід рекрутингового центру Третьої окремої штурмової бригади.

Тестовий режим 

В охочих доєднатися до українського війська є два варіанти розпочати спілкування з нашим рекрутинговим центром. За першим людина може відвідати вебсайт нашої бригади і заповнити там коротку анкету. Після цього на зв’язок із кандидатом виходить наш контакт-центр, разом вони узгоджують місце та час для співбесіди. За іншим варіантом достатньо дізнатися на нашому сайті адресу київського рекрутингового центру (або ж дніпровського, львівського чи одеського) і в робочі години завітати до нас.

 Шляхів залучення до лав нашої бригади три. Можна «зайти» на тестовий тиждень і випробувати себе у ролі піхотинця, а вже після цього ухвалювати рішення. А можна пройти співбесіду, здати тести з фізичної підготовки й одразу визначитися щодо наступних кроків. Далі добровольці потрапляють до груп первинної підготовки, де їх протягом 30 днів готують інструктори бригади. У цей час рекрутів оформляють через певний ТЦК та СП. Після завершення місячної підготовки кандидатів спрямовують до навчального центру. Там вони проходять навчання тривалістю від 35 до 70 днів і після цього повертаються до нашої бригади. Тут вони проходять бойове злагодження в одному з підрозділів бригади і лише після цього можуть потрапити на передову. Третім шляхом просуваються фахівці та люди з досвідом військової служби. З такими кандидатами ми можемо розпочинати укладати відносини відразу після співбесіди. Окремо функціонує школа операторів FPV-дронів. Тут кандидати проходять тижневу льотну підготовку, а потім долучаються до піхотної підготовки. Найкращим операторам ми пропонуємо вакансії у нашому підрозділі БпЛА. 

Зазначу, що відвідувачів у київському рекрутинговому центрі зараз чимало. В один з днів, наприклад, наш центр відвідало 62 кандидати. З них до подальшої підготовки ми залучили 49 кандидатів. Ще декільком видали рекомендаційні листи для подальшого проходження служби у нашій бригаді, бо у них уже були повістки із ТЦК і СП, а нашу бригаду ці кандидати влаштовували. Три резюме ми залишили для додаткового вивчення. Тобто загалом кандидати приходять до нашого центру адекватні та вмотивовані, а додаткову підготовку бригада разом із навчальними центрами їм забезпечить. Якщо кандидат йде до бригади за контрактом, то наше відношення на 100% спрацює і рекрут опиниться у Третій штурмовій. А якщо він мобілізується, то вірогідність трохи менша — до 90%. У навчальних центрах час від часу спостерігається нездорова конкуренція, коли непорядні суб’єкти можуть шантажувати і переманювати недосвідчених кандидатів в інші військові частини. 

Найбільше ми зацікавлені у пошуку кандидатів на вакансії піхотинців, механіків-водіїв, медиків, водіїв з категоріями, пілотів БпЛА з нальотом, а також айтівців, токарів, фрезерувальників, водіїв-кранівників та інших. Для зацікавлених кандидатів будь-якої цивільної професії ми зможемо надати гідну пропозицію. Тому що наша бригада — одна з найбільших у Силах оборони, і у нас завжди є декілька сотень найрізноманітніших вакансій. До того ж ми завжди враховуємо освіту та фах людини, її прагнення. 

Маю визнати, у держави наразі немає чіткої мобілізаційної політики щодо поповнення війська. Достатньо було розширити штати вже наявних ТЦК і СП та доукомплектуватися фахівцями з військового рекрутингу, замість того щоб створювати нові Центри рекрутингу української армії при ЦНАП. Адже ТЦК теж отримують запити від бригад, і вони повністю володіють інформацією стосовно кадрових потреб армії. Інший, не гірший, варіант був передати завдання із комплектування військ безпосередньо бригадам. Хоча я припускаю, що наявна варіативність у виборі кращого шляху до війська для певної частини цивільних людей може виявитися зараз доречною. 

Зазначу ще дві особливості поточного моменту. Останнім часом частіше почали звертатися до нас військовозобов’язані, які вже отримали повістку від ТЦК. Іноді звертаються навіть ті, хто вже пройшов ВЛК і перебуває у навчальному центрі. Я би порадив таким кандидатам якомога раніше після отримання повістки звертатися до наших рекрутингових центрів, тоді шансів потрапити до Третьої штурмової буде набагато більше. Подають свої кандидатури до нашої бригади і випускники воєнних кафедр при вишах з офіцерським званням. Якщо такий кандидат має затребуваний фах (приміром, він зв’язківець) і має відповідний досвід, то ми знайдемо для нього гідну пропозицію. Але якщо він отримував у виші загальновійськову підготовку і не встиг отримати відповідний досвід, то призначати його командиром піхотного взводу чи роти було би нелогічним кроком з нашого боку, ми не можемо так ризикувати своїми бійцями. Тому змушені відмовляти таким кандидатам.