Опора бюджету: чи може АПК продовжувати генерувати понад 70% експортного виторгу

Розрахунки американського Інституту збитковості допускають, що фермерські господарства можуть працювати зі збитками протягом максимум трьох років, після чого банкрутіють одне за одним. Український агробізнес продемонстрував здатність адаптуватися не лише до воєнного стану, а і до тимчасового переналаштування експорту збіжжя з морського на залізнодорожний та автомобільний транспорт, зменшення рентабельності рослинництва та дефіциту площ для зберігання врожаю.  

Непрямі втрати сільського господарства України за час війни склали $83,1 млрд. Це менше, ніж в ритейлі ($450,5 млрд) та промисловості з будівництвом ($410 млрд). Найбільших пошкоджень зазнали важливі для галузі обєкти: портова інфраструктура, потужні елеватори, великі тваринницькі ферми та переробні підприємства, склади з готовими харчовими продуктами. 

Попри втрати, АПК залишається ключовою галуззю для формування ВВП, забезпечення експортних валютних надходжень та наповнення державного бюджету України. А це у свою чергу спричиняє регулярні ініціативи щодо зміни регуляторного поля, особливо у чутливих питаннях податків, мита та інших зборів.   

Податкові ініціативи влади         

Окрім втрат від війни проблемою для агросектору на майбутній рік залишається невизначеність податкового навантаження. Мова йде про можливе підвищення військового збору до 5%, а також мінімального податку з земельних ділянок, передбачених в законопроєкті про загальне підвищення податків.

Крім того, значний тиск на сільськогосподарський бізнес спричинило підняття акцизів на пальне, введене з серпня 2024 року. Враховуючи, що щорічно аграрії споживають понад 1,5 млрд літрів дизпалива, лише у 2025 році вони будуть змушені додатково сплатити понад 5,5 млрд грн. Тоді не спрацювала аргументація фермерів, що сільгосптехніка не користується дорогами загального користування і не повинна платити акциз, з якого, в тому числі, фінансується ремонт доріг.     

Не менш насторожено бізнес очікує ініціативу з можливого підвищення ПДВ на 2-3 % (наприклад, з 20% до 22-23%). В такому випадку додаткові витрати для великого сільгосппідприємства можуть сягати десятків або навіть сотень мільйонів гривень, залежно від обсягів продажу.    

Попри все це, аграрії розуміють і підтримують необхідність підвищення податків у часи воєнного стану. Головне — щоб це підвищення було рівномірно розподілене між всіма аграріями, а не стосувалось лише “білого” бізнесу. 

“Якщо податкові новації супроводжуватимуться ефективною боротьбою держави з "чорними" і  "сірими" гравцями, ми готові платити більші податки. В іншому випадку такі ініціативи просто зруйнують ринок”, — розповідає СЕО холдингу “Контінентал фармерз груп” Георг фон Нолкен. 

Топ платники податків у АПК

МХП

• Сума всіх податкових платежів за 2023 рік: 6,03 млрд грн
• Сума всіх податкових платежів за 6 міс.  2024 року: 3,7 млрд грн
• Дата заснування: 1996
• Кількість працівників на 01.07.24: 32 тис., з них в Україні — 28 тис.

Про компанію: "МХП" — міжнародна компанія у сфері харчових та агротехнологій. Має виробничі потужності в Україні та на Балканах, експортує продукцію в понад 70 країн світу. Акції МХП представлені на Лондонській фондовій біржі. Чистий прибуток компанії МХП у 2023 році склав $142 млн при виторгу $3 млрд, в той час як 2022 рік компанія завершила зі збитками у $231 млн

Кернел груп

• Сума всіх податкових платежів за 2023 рік: 4,35 млрд грн
• Сума всіх податкових платежів за 6 міс.  2024 року: н/д
• Дата заснування: 1995
• Кількість працівників на 01.07.24: до 11 тис.

Про компанію: "Кернел" до повномасштабної війни посідав перше місце у світі за виробництвом соняшникової олії (близько 7% світового виробництва) та її експортом (близько 12%). Займається вирощуванням та реалізацією агропродукції, є одним з найбільших виробників і продавців бутильованої олії в Україні. Чистий прибуток "Кернелу" за 2023 фінансовий рік (липень-червень) становив $299 млн, тоді як попередній рік компанія завершила із чистим збитком $41 млн. Виручка агрохолдингу за 2023 ФР досягла $3,5 млрд.

Астарта

• Сума всіх податкових платежів за 2023 рік: 2,31 млрд грн
• Сума всіх податкових платежів за 6 міс.  2024 року: 1,17 млрд грн
• Дата заснування: 1993 
• Кількість працівників на 01.07.24: до 7 тис.

Про компанію: "Астарта" - агропромисловий холдинг, один за найбільших виробників цукру в Україні та Європі. Виробляє до 20% промислового молока в Україні, має власний біогазовий комплекс. У 2023 році отримав €62 млн чистого прибутку при €620 млн виручки. 

Контінентал фармерз груп 

• Сума всіх податкових платежів за 2023 рік: 1,41 млрд грн
• Сума всіх податкових платежів за 6 міс.  2024 року: н/д 
• Дата заснування: 2019
• Кількість працівників на 01.07.24: 2500

Про компанію: "Контінентал Фармерз Груп" управляється компанією SALIC (належить Фонду державних інвестицій Саудівської Аравії), до 2018 року мав назву “Агрохолдинг "Мрія". Займається вирощуванням зернових та олійних культур, є найбільшим в Україні виробником картоплі. Зараз створює власний залізничний парк та розширює зерно трейдинговий сегмент.   

Епіцентр Агро

• Сума всіх податкових платежів за 2023 рік: 0,7 млрд грн
• Сума всіх податкових платежів за 6 міс.  2024 року: 0,3 млрд грн
• Дата заснування: 2015
• Кількість працівників на 01.07.24: 4119

Про компанію: Є відокремленим аграрним підрозділом компанії “Епіцентр К”. Займається вирощуванням зернових та олійних культур, виробництвом борошна та молочним скотарством. Має одну з найбільших в Україні мереж елеваторів, займається зернотрейдингом та має власний логістичний парк.  

Перспективи та ризики АПК

Українська зернова асоціація (УЗА) оцінює врожай зернових та олійних у 2024 році в 71,8 млн тонн, тоді як у 2023 році він склав 82,8 млн тонн. За таких умов експорт цих культур в сезоні 2024/2025 років досягне 41 млн тонн, на 16 млн тонн менше, ніж в попередньому сезоні. 

Причина зниження прогнозу виробництва збіжжя — спекотна та посушлива погода в липні, яка негативно вплинула на потенційну врожайність пізніх зернових та олійних. Інша тенденція — у 2024 році аграрії вже не сподіваються на швидке закінчення війни, на відміну від настроїв у 2022-2023 роках. Зараз у прифронтових областях багато сільгоспвиробників припиняють сівбу озимих, хтось чекає зупинки бойових дій.   

“Частина фермерів припинила обробку землі, багато хто у 2024 році засіяв 30-40% площ, проте не планує виходити з бізнесу. В прикордонних зонах Чернігівщини земля взагалі нікому не потрібна. Навіть після закінчення бойових дій ці землі можуть залишитися без обробки на 5-7 років, тому що люди туди бояться навіть заходити”, — розповідає гендиректор “Росток-Холдинг” Дмитро Купавцев.

Компенсувати скорочення посівних площ та врожайності зможе ріст цін на сільгоспсировину. У вересні 2024 року індекс продовольчих цін ФАО зріс до 124 пунктів, що є найбільшим за останні два роки. Вслід за ним ростуть і закупівельні ціни в українських портах: кукурудза вже перетнула психологічну позначку в $200 за тонну, тоді як торік вона коштувала заледве $125/тонна. Тому попри погіршення очікувань щодо врожаю у 2025 році, аграрії в цілому налаштовані вийти в плюс.    

Стабільність логістичних шляхів

У 2024 році аграрії все менше згадують про проблеми з експортом зерна після початку великої війни, коли в березні-2022 вдалося вивезти лише 300 тис. тонн збіжжя. Тоді проблеми з експортом спонукали політиків шукати політичні шляхи для відкриття зернового коридору за участі ООН та Туреччини, а військових — знищити або відігнати російські кораблі від основних торгівельних маршрутів. 

Своєю чергою, бізнес інвестував в розширення портів Дунаю та інтенсифікацію сухопутної автомобільної та залізничної логістики через ЄС, в чому досяг значного прогресу. В серпні 2023 року Україна і відновила повноцінний доступ до своїх морських портів, які і зараз залишаються пріоритетним торгівельним напрямком. Але в країні вже розбудована і працює широка мережа річкових портів на Дунаї, наземних зернових терміналів на кордоні з ЄС, агровиробники закуповують власний вагонний парк, а трейдери — вантажівки.       

За два роки в країні виникли та розвинулися сотні зернотрейдингових компаній: брокерською та трейдинговою діяльністю тепер займаються майже всі агрохолдинги, велика частина логістичних компаній, фінустанови, фермерські кооперативи, багато звичайних фермерів спробували самостійно продати врожай за кордон.  

Завдяки усім цим факторам вартість перевезень зерна значно зменшилась: логістика водним транспортом і залізницею дешевша на 35-45% ніж торік залежно від напрямку доставки. Крім того, у 2024 році значно скоротились черги на перетин кордону.    

Однак, стабільній логістиці продовжує загрожувати ряд факторів: від регулярних обстрілів росіянами портової інфраструктури та суден з зерном, до протестів фермерів країн ЄС, які можуть поновитися найближчим часом. 

Загалом співрозмовники видання відзначають, що сподіваються завдяки синхронній логістиці “відіграти” у 2024-2025 роках збитки, отримані за два роки війни. 

Мобілізація та бронювання

Дефіцит працівників в агросекторі з кожним роком війни відчувається все сильніше. Особливо великий дефіцит водіїв фур, яких найчастіше мобілізують до ЗСУ. Вже зараз їх нестача сягає 30 тис., тобто понад 25% від потреби. 

“Головна проблема на сьогодні — масові звільнення водіїв, які бояться, що ТЦК їх зупинить на блокпостах й одразу мобілізує. Тому хтось виїжджає за кордон, хтось ховається”, — розповідає власник логістичної компанії “Балк-Транс” Олександр Шатайло. 

Дехто з них навіть виїжджає на вантажівці компанії в країни ЄС, де кидає транспорт та просить притулку. “Укртрансбезпека” анулює компаніям ліцензії на перевезення, з початку року вже понад 200 компаній позбавлено доступу до системи “Шлях”, але проблема втечі військовозобов’язаних залишається. Її частково вирішують підготовкою жінок на посаду водіїв автотранспорту, проте ця практика досі не стала масовою. 

Нардеп Артем Чорноморов зазначає в коментарі для видання, що агросектору все більше не вистачає працівників, але найбільші складнощі існують з пошуком трьох категорій висококваліфікованих спеціалістів: агрономів, трейдерів зі знанням іноземних мов та операторів сільгосптехніки.  

Більшість сільгоспкомпаній не скаржаться на перекоси в призові, коли в одного підприємства мобілізують більше робітників, ніж у сусіднього. Не є критичною проблемою і бронювання до 50% військовозобов’язаних працівників. Однак, очікується посилення нестачі кадрів, тому вже зараз актуальними є програми профільного навчання в компанії та переманювання спеціалістів у конкурентів.