"Так крали в банку, що він став прибутковим". Що не так із обвинуваченнями НАБУ проти Дениса Чернишова

Два тижні тому генпрокурор України надіслав запит на екстрадиційний арешт ексзаступника голови правління "Укргазбанку" Дениса Чернишова. Разом з тим минулого вівторка на сайті НАБУ з’явилося повідомлення про те, що Чернишова викликають на допит 16 березня. Зараз Денис Чернишов перебуває в одній із країн Європи, але переконує, що неодноразово повідомляв суд та сторону обвинувачення про своє місцеперебування, однак всі ці обставини з незрозумілих причин не враховано.

Дениса Чернишова підозрюють у причетності до завдання банку збитків на суму понад 206 млн грн впродовж 2014-2019 років.

Він проходить по справі НАБУ і САП проти ексголови НБУ Кирила Шевченка та інших посадовців "Укргазбанку". За версією слідства, Чернишов, володіючи інформацією про договори банківського обслуговування великих клієнтів банку, використав її для розкрадання коштів.

З цією метою, за версією детективів, службові особи банку укладали фіктивні договори з фізичними та юридичними особами, які нібито будучи "агентами" банку залучили до нього великих клієнтів. За такі «агентські послуги» банк щомісячно незаконно виплачував «винагороду» цим особам.

Через ці обвинувачення ВАКС заочно заарештував Дениса Чернишова у грудні 2022 року. 

Ми поспілкувалися з Денисом Чернишовим, щоб дізнатися його версію подій та думку щодо висунутих звинувачень.

Для початку – короткий екскурс в історію "Укргазбанку", навколо якого побудовано розслідування НАБУ.

Так крали, що банк став прибутковим

У 2009 році "Укргазбанк" був рекапіталізований – держава стала його основним акціонером. Після того, як 2014-й рік банк закінчив з багатомільярдними збитками, у 2015 році був проведений конкурс з відбору голови правління «Укргазбанку». У конкурсі переміг Кирило Шевченко. Денис Чернишов став його заступником у квітні 2015 року.

"І з цього моменту, за версією НАБУ, ми почали невпинно красти, – розповідає нашому виданню Денис Чернишов. – І так крали, що банк зі збиткового став прибутковим вже у 2015 році і у всі наступні роки. Тобто вперше в історії людства той, кого обікрали, став в результаті крадіжки багатшим, ніж був".

За його словами, вивезти банк зі збитків допоміг запуск програми стимуляції та залучення клієнтів.

"Логіка проста: чим більше клієнтських коштів, тим більше кредитів, відповідно більше відсотків і більше прибутків. Врешті-решт «Укргазбанк" став №1 за об'ємом клієнтських коштів юридичних осіб. Також, за рахунок зростаючої клієнтської бази, стало можливим вивести банк на топові позиції по багатьох напрямках та врешті-решт зробити його інвестиційно привабливим, а також укласти договір з МФК (Міжнародна фінансова корпорація, дочірня компанія Світового банку)», - пояснює Чернишов.

Однак, за версією НАБУ, керівництво "Укргазбанку" не мало цього робити, так як банк державний. Клієнти, мовляв, самі б прийшли.

"Але чомусь до цього вони п'ять років не приходили – це раз. А два – «Укргазбанк" не державний, що підтверджується тим, що Мін'юст двічі за той час, поки я там працював, відмовляв «Укргазбанку» в участі у конкурсі на обслуговування через те, що це не державний банк», – стверджує Денис Чернишов.

За його словами, обвинувачення не враховує, що в Україні на той час було ще три державні банки, які значно більші за капіталом, кількістю відділень, клієнтів тощо. Тому вийти на топові позиції було не так легко, це сталося лише завдяки агресивній експансії на банківський ринок та ефективному управлінню.

Суть обвинувачень та "дивне" розслідування

Кримінальне провадження про нібито розкрадання коштів в НАБУ відкрили у 2019 році, коли Чернишов вже пішов з "Укргазбанку" і працював у Мін'юсті (а саме – з жовтня 2016-го по вересень 2019 року). За версією слідства, група осіб, до яких входить і Чернишов, з 2014 по 2019 рік займалася присвоєнням грошей банку. У справі, окрім Шевченка, Чернишова та інших керівників «Укргазбанку», фігурує 112 партнерів банку та сотні клієнтів.

Однак, як зазначає Чернишов, у листопаді 2019 року був проведений цілий ряд аудитів саме з цієї теми. Банк перевіряли провідні світові аудиторські компанії, які проводять аудит на замовлення Міністерства Фінансів США, Європейської комісії, а саме PricewaterhouseCoopers (на замовлення правління банку), Baker McKenzie та Deloitte Touche (на замовлення Наглядової ради як органу управління банком), а Мінфін як основний акціонер надіслав до "Укргазбанку" ревізію Держаудитслужби.

"І всі ці незалежні моніторинги показали ефективність програми з залучення клієнтів та не виявили зловживань", – стверджує Денис Чернишов.

Цікавий нюанс: хоча НАБУ почала займатися цією справою ще у 2019 році, розслідування "тліло" і фактично не просувалось. Аж доти, поки Кирило Шевченко не став головою Нацбанку.

Аж ось 2020 року матеріали досудового розслідування почали потрапляти до активістів – з адресами та персональними даними людей. За словами Чернишова, тоді почався цілеспрямований тиск на працівників "Укргазбанку", а активісти-антикорупціонери розгорнули цілу кампанію публічної травлі проти групи людей у банку. До речі, за цим фактом було подано заяву до ДБР, на основі чого її було внесено до ЄРДР.

Проте з юридичної точки зору підозра Чернишову викликає ряд запитань.

Справа в тому, що розслідування НАБУ стосується епізодів з 2014 по 2019 роки. Але цей часовий проміжок не співпадає з трудовою біографією Чернишова.

"У 2014 році я ще не працював в «Укргазбанку", а з 2016 по 2019-й вже там не працював, тобто не був посадовою особою. Але кого це цікавить», а – каже Чернишов.

За словами адвоката Ростислава Кравця, справа проти Чернишова виглядає "доволі дивно".

"Справа розслідується вже четвертий рік. Якщо все дійсно відбувалось за тією схемою, як кажуть в НАБУ, то немає нічого складного в тому, щоб зібрати докази та притягти винних до відповідальності – якби в НАБУ була така мета. Але тут явно розрахунок на те, щоб затягнути якомога більше людей в одну кримінальну справу заради видимості боротьби з корупцією. НАБУ часто так робить: навмисне закидує побільше підозрюваних в одне кримінальне провадження, розуміючи, що тоді його об’єктивно розглянути просто нереально. У кожного підозрюваного по кілька адвокатів, поки їх всіх збереш, поки почнеш розглядати, поки кожен подасть клопотання, а вже й всі строки вийдуть. НАБУ ж насправді не бореться з корупцією, це міф. Це правоохоронний орган, який вирішує політичні задачі та бореться з політичними опонентами. Немає мети притягнути до відповідальності – є мета очорнити незручних людей, або змінити «не того" голову Нацбанку, наприклад», – каже Ростислав Кравець.

Показовим у цій справі є також епізод із врученням підозр у жовтні 2022 року.

Підозру Кирилу Шевченко та ще чотирьом фігурантам розслідування НАБУ вручили 6 жовтня – у останній робочий день Кирила Шевченка на посаді голови Нацбанку. У той самий день, буквально через кілька годин після появи підозри, профільний комітет розглядав заяву про відставку Шевченка.

"На мою думку, саме цей день обрали тому, що голова САП Кліменко шукає «подвиги Геркала": йому треба було показати, що він зміг притягнути до відповідальності саме діючого голову Нацбанку. Це виглядає так само, якби на полюванні молодий мисливець підбіг би до не ним смертельно пораненого слона, вистрелив би йому у серце та хизувався цим», – вважає Денис Чернишов.

Юристи звертають увагу на те, що т.з. "бермудський трикутник НАБУ/САП/ВАКС" припускаються багатьох процесуальних помилок. А саме – Чернишову відмовляють в участі у засіданнях в режимі відео-конференції – суддя вимагає особистої присутності на засіданнях.

Окрім цього, два тижні тому за підписом генпрокурора України Чернишов отримав запит на екстрадиційний арешт, який ініціювали детективи НАБУ. Однак разом з тим минулого вівторка на сайті НАБУ у розділі "новини та повістки" з’явилося повідомлення про те, що Дениса Чернишова викликають на допит 16 березня.

"Ситуація, коли українські правоохоронні органи направляють в іноземну країну запит на міжнародну правову допомогу, в якому одночасно просять затримати особу з метою екстрадиції та викликають цю ж особу на допит, порушує питання щодо «справедливої гри". Принагідно треба вказати, що Європейський суд з прав людини у справі Чонка проти Бельгії досліджував питання свавілля дій держави в розрізі їхньої справедливості та чесноті та визнав, що коли дії формально законні, але нечесні чи несправедливі, це порушує принцип законності, втілений в Європейській Конвенції з прав людини», – каже адвокат Іван Ліщина.