Відлуння світової банківської кризи. Що стало її причиною і як вона вдарила по сировинних ринках

У другій половині березня банкопад змінює географію і перекидається до Європи, а конкретніше – на другий за розміром банк Швейцарії Credit Suisse. Хоча місцевий центробанк, здавалося б, зробив усе для порятунку установи, надавши їй кредитну лінію на $54 млрд. Схожа перспектива нависла наразі і над найбільшим в Німеччині Deutsche Bank.

Історія 2007-2008 років повторюється. Хоча може бути й гірше

Основним поштовхом для кризи стали інфляційний та психологічний фактори. Борючись з інфляцією, спричиненою ще коронакризою, центробанки різних країн почали підвищувати облікові ставки. Наприклад, за підсумками дводенного засідання 21−22 березня ФРС США підвищила ставку на 25 б. п. (з 4,5−4,75% до 4,75−5% річних). До цього – з 1 лютого – ставка також зросла на 25 б. п. (з 4,25−4,5% до 4,5−4,75%).

Останнє спричинило здешевшання державних облігацій (аналог українських ОВДП), в які банки нерідко вкладали кошти, залучені у клієнтів. Коли падіння вартості цінних паперів стало занадто очевидним, банки почали негайно і задешево їх позбавлятися, що спричинило масштабні збитки. Наприклад, згаданий SVB, купуючи свого часу облігації за розміщені в ньому надлишки коштів стартапів, втратив таким чином орієнтовно $1,8 млрд. Саме на цьому етапі і підключився психологічний чинник.

Яскравий приклад: опісля новин про збитки клієнти SVB спробували зняти зі своїх поточних рахунків $42 млрд. Тікають і інвестори. Таким чином, ця криза, яка розпочалася з SVB, свідчить про невдалу політику банків, які не стимулювали клієнтів розміщувати кошти саме на строкових рахунках без можливості їх забрати у будь-який момент. Прикметно, що паніка клієнтів виявилась надзвичайно стійкою до “заспокійливих” заходів з боку державних органів і регуляторів. Наприклад, кроки швейцарського центробанку задля порятунку Credit Suisse з його давніми проблемами не переконали клієнтів у стійкості установи взагалі. Те ж стосується і американських клієнтів проблемних банків, яким держава надала гарантії збереження коштів.

Для багатьох ця хвиля банкрутств відразу нагадала банкопад 2007-2008 років. Ось тільки ця криза у певному сенсі набагато страшніша. Минула була спровокована кризою на ринку іпотечного кредитування, коли банки роздавали клієнтам занадто ризикові кредити. Ця ж криза – здешевшанням надійних і гарантованих державами інструментів – держоблігацій через підняття центробанками ставок, вимушених обирати між інфляцією на негативним наслідками для фінансової системи.

Втім, на згаданий SVB вже знайшовся покупець. Кілька днів тому стало відомо, що депозити і кредити збанкрутілого банку придбає банківська холдингова компанія First Citizens BancShares Inc. А Credit Suisse стане власністю його прямого конкурента – це найбільший швейцарський фінансовий холдинг UBS. Проте, криза у банківській системі вже вийшла далеко за її межі, струсивши інші ринки.

Ціни на нафту не витримали тиску банкопаду

Крах американських банків Silicon Valley Bank і Signature Bank позначився і на сировинних ринках. 13 березня ціни на травневі ф’ючерси еталонної марки Brent знизились на 4,59% – до $78,93 за барель, а ф’ючерси WTI з постачанням у квітні подешевшали на 4,97%, торгуючись по $72,87 за барель. Це призвело до зниження котирувань на бензин та дизпальне в Європі та спровокувало падіння цін на паливо в Україні.

До того ж коаліція найбільших країн-експортерів нафти ОПЕК+ досі не виявила жодної стурбованості щодо цього низхідного тренду. Останні заяви з боку офіційних осіб лідируючої в ОПЕК Саудівської Аравії свідчать про те, що блок дотримуватиметься стратегії, котра була озвучена в лютому та підтримуватиме стабільні поставки нафти на світовий ринок впродовж всього 2023 року. Судячи з усього, найбільші видобувники як в ОПЕК+, так і в інших країнах очікують зростання цін до рівня вище $100 за барель через поступове відновлення попиту в Китаї.

Провідний експерт Центру Разумкова Максим Білявський у коментарі delo.ua каже, що різке падіння цін на нафту було пов’язано з тим, що американські банки надавали великим нафтовидобувним компаніям послуги з хеджування ризиків, тобто страхували нафтовидобувників від значних коливань на товарних ринках.

"Чому впала ціна на нафту? Бо банки, котрі надавали нафтовидобувним компаніям послуги з хеджування ризиків ф’ючерсних контрактів, лопнули. Нафтовидобувники виявились незахищеними від коливань на сировинних ринках. Їм потрібно буде кілька тижнів, щоб перестрахуватись в інших фінустановах. Коли вони це зроблять, ціна на нафту почне відновлюватись", – вважає Білявський.

Експерт зазначає. що вже 28 березня ціна на нафту повернулась до значення $78 за барель. А до кінця першої декади квітня ціна відновиться до рівня, що передував банкопаду.

Крім цього, Білявський говорить, що разом з падінням цін впали у вартості й цінні папери видобувних компаній, що спричинило перерозподіл власності на ринку. Компанія Воррена Баффета Berkshire Hathaway 23 та 27 березня купила 3,7 млн акцій американської нафтовидобувної компанії Occidental Petroleum, збільшивши свою частку в ній до 23,6%.

Залізна руда та сталь поки що тримаються

Разом з цим аналітик ресурсу ГМК-центр Андрій Тарасенко каже, що фактор банкопаду в США в перспективі може спричинити більш довгострокові наслідки на ринку металу в країнах Євросоюзу. Поки ціни на сталь ніяк не відреагували на потрясіння у фінансовому секторі, оскільки запаси сталі в ЄС суттєво скоротилися у вересні 2022-січні 2023 років й зараз там є певний дефіцит поставок. Втім, оскільки криза в ЄС торкнулась системних банків, криза у фінансовому секторі може позначитись на обсягах кредитування та споживання металомісткої продукції.

"Момент розвороту цін ми прогнозуємо на травень-червень. Тоді ціни можуть впасти десь на 10%. Далі все залежатиме від вересня, коли активність на ринку зростає. І якщо економіка в цей час загальмує, ми можемо зіткнутись з тою глибиною падіння ринку, що була восени 2022 року", – говорить Тарасенко.

Фінансовий аналітик Віталій Шапран у коментарі delo.ua каже, що події в фінансовому секторі – це радше збій в системі, викликаний недоліками управління банками та збігом обставин. При чому цей збій був не тільки в США, але і в Європі, якщо згадати події з Credit Suisse. 

"Звісно, цей збій вплинув на товарні ринки, але вплинув по-різному. Великий пул інвесторів опинився у пошуку “тихої гавані”, тому ми спостерігали, як почало дорожчати золото, яке впритул наблизилось до відмітки у $2 тис/тр.ун. Криза з SVB наочно показала ринку, що швидке підвищення рівня ставок центральними банками має свою ціну і може бути небезпечним процесом", – підкреслив Шапран.

Такая ситуація призвела до того, що відразу кілька великих інвестиційних банків США поставили під сумнів той факт, що ФРС може продовжити підвищувати ставку раніше анонсованими темпами. Зросли й ризики рецесії, це охолодило ринок нафти: наприклад, Brent впала в ціні з $82 до $73 у період з 10 по 15 березня. У той же час, що на відміну від нафти, ціни на залізну руду зростають з грудня 2022 року, очікуючи відновлення економіки КНР після чергової вірусної паузи. Тож збій в роботі банків на ринок металу у світі суттєво поки що не вплинув.

"Думаю, навіть навпаки: ймовірність того, що ФРС надалі не підвищуватиме рівень ставок, підштовхує ринок ЗРС (залізно-рудна сировина – ред.) та сталевого прокату вгору, через механізм впливу на попит на сталь будівельної галузі і іпотеки з більш сталими ставками. Втім, на ціну на ЗРС, яка вже перевищила $126 за тону, більше впливають очікування від економіки КНР, ніж стан банківської системи США та ЕС", – зазначає Шапран.