“Ми повинні перейти на максимально прямі податки”, — Анатолій Редер, гендиректор “ІнтерХім”

Компанія «ІнтерХім» є прикладом прозорого відповідального бізнесу. Влада нині створює так званий «клуб білого бізнесу». Як ви оцінюєте цю ініціативу, і чи плануєте долучитись до нього? 

— Дуже давно, у 90-х роках, ми вирішили для себе, що репутація та спокій дуже важливі, і тому ще відтоді працюємо абсолютно в білій зоні. Інколи доводиться чути від співробітників: “А навіщо ми платимо таку велику кількість податків?”. І тоді доводиться пояснювати, що без цих податків не було б елементарного — нових доріг, лікарень та шкіл, у які ходять їхні діти. 

Що стосується “клубу білого бізнесу”, то мені досі не зрозуміла мета цієї ініціативи. Податкова в Україні працює на основі аналітичних даних, які показують, скільки податків платить та чи інша компанія. Фіскальний орган бачить абсолютно все. І повинен бути якийсь суспільний договір, що якщо компанія працює “в білу”, то на неї не тиснуть сумнівними перевірками, штрафами чи якимось іншим переслідуванням. Якщо цей “клуб” буде займатись саме цим, то чому б до нього і не долучитись? 

Скільки податків та зборів усіх рівнів компанія заплатила у 2024 році?

— За шість місяців 2024 року це було понад 100 млн грн, і значно більше, якщо брати групу компаній. Для порівняння у 2023 році “ІнтерХім” сплатив податкових платежів на близько 190 млн, і понад 250 млн, якщо дивимось по групі компаній. 

Взагалі, коли порівнюємо податкові відрахування у фармсекторі, варто враховувати показник податкового навантаження. В середньому по ринку він коливається переважно в межах 2-5%. Для “ІнтерХім” цей показник становить близько 10%. Тому важливо враховувати пропорційну відповідність, а не лише абсолютні величини.

Що дозволило вашому бізнесу підтримувати виробництво і розвиватися в таких складних умовах, які у нас є останні майже три роки? 

— З початку повномасштабної війни у нас немає стратегій, бо всі вони розроблялися для мирного часу. Війна — дуже стресовий період. Кожен тиждень, місяць і квартал від її початку щось кардинально змінювалось, і нашим менеджерам доводилось приймати правильні рішення дуже швидко. За ці три роки всі ми навчились швидких рішень. 

Я вважаю, що наш бізнес втримався завдяки колективу. Від заснування ми називали себе «сімейною» компанією. Всі люди знали одне одного досить близько, як мінімум зі студентських років. Це, можливо, не ідеальна схема, але у нас було саме так, і свій колектив ми формували дуже ретельно. Зрештою це дало свої результати — на початку війни з близько тисячі співробітників лише 82 релокувались, але вже через два місяці майже всі повернулись на робочі місця. 

Коли почалася повномасштабна війна, ніхто не розумів, що робити. Мене вона застала у Києві, і я в перший же день повернувся додому. Ми зібрались з директорами на нараду і вирішили продовжувати працювати. Вже на восьмий день війни нам вдалося відвантажити першу велику партію (на суму 15-20 млн грн) ліків на Головний військовий клінічний госпіталь Міністерства оборони — наша продукція була дуже потрібною. Ми відправили її безкоштовно. Я досі не розумію як нам вдалося все це оперативно реалізувати. 

Що на вашу думку варто було б змінити у податковому законодавстві України загалом чи окремо для галузі? Що варто виправити у відносинах між бізнесом та державою у питанні оподаткування?

— Ми повинні перейти на максимально прямі податки, прибравши всі інші. Дуже довгий час ми жили в радянській системі, де розуміння податків було іншим — то були не гроші на підтримання держави, то були гроші для перерозподілу соціальної ваги в суспільстві. Потім Україна відновила Незалежність, і радянську модель оподаткування як якийсь кафтан почала приміряти на себе. Але не можна комфортно почувати себе в чужому одязі. Ми повинні максимально спростити систему оподаткування, щоб вона гарантувала достатню кількість коштів для утримання держави та водночас була прозора і справедлива. 

Багато компаній розуміють, що сьогодні сплачувати податки — замало. А отже за власною ініціативою підтримують сили оборони, населення, постраждалі регіони, громади тощо. Який шлях пройшла компанія у цьому напрямку?

— Всі ми повинні робити все, щоб ця війна закінчилась якомога скоріше, допомагаючи нашим захисникам. Починаючи з 2014 року ми підтримували військових, чим могли: генераторами, побутовими речами тощо. Після повномасштабного вторгнення, як і всі, кинулися допомагати, купуючи навіть шкарпетки, хліб чи розкладачки — все що просили тут і зараз. 

За перший рік повномасштабної війни на потреби військових “ІнтерХім” на благодійній основі спрямовувала майже 10% загального обсягу виробництва ліків. Допомагали і шпиталям, і військовим на передовій.

З часом, спираючись на системний і науковий підходи, ми прийшли до відповідального волонтерства — почали допомагати адресно, закриваючи специфічні й дуже важливі запити, про які зможемо розповісти вже після перемоги. 

Ми розуміємо, що маємо допомагати, і головне — хочемо це робити. Ніхто нас не підганяє чи примушує, бо всі розуміють, що це питання нашого життя. Ні у мене, ні у моїх директорів, ні в співзасновників, ні у колективу до останнього немає думок, що може бути якось інакше.

Як змінилася благодійна робота протягом війни, як було обрано, на чому сконцентрувати зусилля?

— Ми не закрили жодної благодійної програми з тих, що існували до війни — підтримуємо дім літніх людей в Одесі, жіночі баскетбольні клуби та інші проєкти. Підтримали ініціативу зі створення мережі мобільних укриттів SafePlace4UA у прифронтових містах. Зокрема коштом “ІнтерХім” та ще одного нашого проєкту UnderSun Spa Hotel виготовлено, доставлено і змонтовано перші мобільні укриття в Миколаєві, Херсоні, Чернігові, Одесі. 

Також профінансували облаштування та утримання мережі своєрідних “пунктів незламності” для військових, яку волонтерська команда “Незламні” спершу реалізувала в Гуляйполі, Херсоні, Авдіївці, Вугледарі, а згодом в інших населених пунктах на Донеччині. 

У цьому році ми також на благодійній основі долучились до ініціатив, які допомагають Україні бути почутою у світі. Допомогли з реалізацією акції “Мир має ціну” в Німеччині під час Євро-2024 та з інсталяцією зруйнованого стадіону “Сонячний” в Мюнхені. 

Також “ІнтерХім” – один з двох українських делегатів в Консультативній раді бізнесу (Business Advisory Council), організованій міжнародною Українською Платформою Донорів (Ukraine Donor Platform). Діяльність в цій структурі теж свого роду волонтерська й спрямована на відновлення української економіки. 

Не менш важливо сьогодні відповідально ставитися й до власного трудового колективу. Як ви підтримуєте співробітників з початку вторгнення? 

— Найважливіше, що ми можемо дати співробітникам, це відчуття стабільності. Навіть в перші дні війни ми жодного разу не затримали виплати зарплат і премій, й не припинили жодної бонусної програми. Також, ми продовжуємо фінансувати всі проєкти з навчання, медичного страхування та занять спортом. Додали навчання з надання першої допомоги, продовжує діяти клуб вивчення англійської мови та інші ініціативи. 

Окремо хочеться розповісти про сучасний комплекс відпочинку, який ми закінчили будувати перед самою війною. Це вже згаданий мною UnderSun Spa Hotel. Він розташований на першій береговій лінії, одразу біля моря. Для інтерхімівців тут є великі знижки на проживання й оздоровчі процедури. 

Спершу комплекс так і планувався як рекреаційна база для працівників “ІнтерХім”, але згодом переріс у дещо більше. Це місце набуло широкої  локальної, а потім і не лише локальної популярності, й стало одним з найпомітніших преміальних курортів регіону. 

Його особливість зокрема у нашому науковому підході до здоров'я людини та якості її життя. Окрім відпочинкової складової типу басейнів, пляжу, ресторану, барів, тут реалізовані сучасні оздоровчі можливості — ціла спа-клініка з досвідченими фахівцями, відновчі, доглядові та реабілітаційні процедури. І звісно, усі умови для психологічного розвантаження: сад, бібліотека, галерея, незабутні краєвиди й гарантована тиша, спокій та віддаленість від міської суєти.

Усе у кращих фармацевтичних традиціях “ІнтерХім”: надійне бетонне укриття на глибині 8 м під землею, 100% автономне енергопостачання, супутниковий інтернет, багатоступенева система очищення води, фармацевтична система опалення та очищення повітря, огороджена територія під охороною і так далі.

На початку повномасштабного вторгнення росіяни обстріляли комплекс і знищили весь фасад, але ми відбудувались, і з грудня 2022 року він відкритий не лише для наших співробітників, а й для усіх охочих.