"Ми працюємо над збільшенням мінімальної роздрібної ціни на вино" — Володимир Печко, голова Укрсадвинпрому

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

З якими проблемами зіткнулися виноградарі та винороби з початком повномасштабної війни?   

- Це частково або повністю зруйновані виробництва, підприємства, які потрапили під окупацію та були розграбовані, а також заміновані. Серед великих підприємств це, наприклад, "Виноробне господарство князя П. М. Трубецького", “Таврія”, радгосп "Білозерський”. 

Також постраждали підприємства, які не були у зоні бойових дій, але на їхню роботу негативно вплинула тимчасова заборона на продаж алкоголю у 2022 році, яка діяла приблизно три місяці, при цьому вони повинні були й надалі сплачувати податки, зарплату працівникам, обробляти виноградники тощо.

Були й проблеми через дефіцит пального, зростання цін на засоби захисту рослин, пошкоджені скляні заводи, де виробляли пляшки для вина, логістикою та реалізацією продукції через велику міграцію, аддже багато жінок виїхало, а вони є основними споживачами вина. Чоловіки здебільшого споживають пиво та міцний алкоголь. 

На скільки відсотків зменшився споживчий попит саме через міграцію? 

- Ринок значно просів, якщо порівнювати з довоєнним 2021 роком. Але ми не можемо сказати, через що саме, тобто це сталося через велику міграцію жінок чи зниження купівельної спроможності українців. При цьому імпортний товар продовжує відкушувати частку на внутрішньому ринку. 

Скільки виноробних підприємств Україна втратила через війну? Чи є вже підрахована сума збитків галузі? 

- Приблизно це десятки виноробних великих і малих підприємств. Щодо суми збитків, то поки що складно порахувати, адже деякі підприємства досі на тимчасово окупованих територіях, тому ми не знаємо, в якому вони стані. Цього не скажуть навіть власники цих підприємств. Однак варто розуміти, що сума збитків постійно зростає. Приблизно це сотні мільйонів доларів, тому що деякі підприємства частково або повністю зруйновані, якісь розграбовані. 

На скільки скоротилася площа під виноградниками через війну, окупацію та мінування земель? 

- Згідно зі статистичними даними, у 2021 році було 40 тис. га насаджень, а вже у 2022-му їх стало 26,6 тис. га. Зазначу, що це дані, які подали самі підприємства і їх врахували у загальній статистиці. Є підприємства, які не надають інформацію, тому вона не враховується у загальній статистиці. Однак, якщо зважати на ці цифри, то втрачено приблизно 13 тис. га виноградників. 

Поряд із Каховською ГЕС теж були виноградники? 

- Звісно. У Херсонській та Запорізькій областях вирощують багато столових сортів винограду, які йдуть для споживання, а не для перероблення. 

Чи є проблема з найманням сезонних працівників? 

- У галузі виноробства та садівництва є проблема з працівниками. Частина людей виїхала, та й загалом у селах людей стає дедалі менше, що негативно впливає на розвиток садівництва. Був випадок, коли на одному з підприємств в Одесі вже обрізаний виноград нікому було збирати, бо люди не хотіли там працювати або виїхали. 

Як фермери вирішують це питання? 

- Фермери намагаються домовитися з мешканцями сусідніх сел, а також домовляються з університетами та центрами зайнятості, щоб запрошували людей на практику або на роботу. 

Яка ситуація з тарою? Чи є дефіцит пляшок для вина? 

- Були проблеми, але зараз ситуація контрольована. Дехто імпортує пляшку, але не великими обсягами, а дехто купує українську тару. Загалом склозаводи не можуть на повну забезпечити виноробів пляшкою. 

Чи можна зараз зробити прогноз щодо врожаю технічних сортів винограду? Скільки можуть зібрати цього сезону? 

- Ми очікуємо, що врожайність буде на рівні минулого року, а це приблизно 80 ц з гектара. Цей показник множимо на площу насаджень у 26,6 тис. га і виходить приблизно 2,1 млн ц. Для порівняння: у 2021 році врожайність була орієнтовно 90 ц з гектара. 

А яка ситуація з виноробством на заході країни? 

- Там є проблеми з логістикою, адже ланцюжки були порушені. Траплялися навіть випадки, коли фермери не могли відремонтувати свою техніку, бо вони не могли вчасно отримати деталі. Також були проблеми з пальним. Тож коли кажуть, що постраждали приблизно 98% підприємств, то 2% — це ті, хто мав запас пального, деталей тощо. Та все-таки на заході підприємства не мали таких критичних проблем, як на півдні та сході країни. 

В яких регіонах зараз здебільшого вирощують технічний виноград? 

- Зараз основна частина виноградників розташована в Одеській області, де підприємства беруть виноматеріал та везуть у Закарпатську, Вінницьку та Київську області. Або орендують виноградники, щоб вирощувати виноград. Зазвичай це малі крафтові виробництва, які з кожним роком дедалі більше розвиваються. Наприклад, наразі 10 крафтових підприємств очікують на отримання ліцензії у цьому році, тож вони вже офіційно почнуть сплачувати податки. 

В Україні більше малих і крафтових виробників вина чи великих підприємств? Скільки їх у цифрах?  

- Натепер маємо приблизно 150 виноградарських та виноробних підприємств. У 2022 році виробництво винограду скоротилося у 2,1 раза. Щодо насаджень у регіонах, то в Одеській області 21,9 тис. га, Миколаївській — 4,9 тис. га, Закарпатській — 3,2 тис. га, Херсонській — 2,8 тис. га, Запорізькій — 0,3 тис. га. 

Тобто більше розвиваються саме малі та крафтові підприємства, ніж великі? Ніхто не запускає великі підприємства у такі часи.

- Так, найбільше зараз невеликих підприємств, які не потребують великих інвестицій. При цьому від держави немає суттєвої підтримки, як у Європі, для запуску великих виробництв. 

Наприклад, у Франції виділяють 8 млрд євро для запуску та розвитку виробництва вина. Підтримку надають на висадження саджанців, догляд за виноградниками, купівлю обладнання для виробництва вина та ємностей для зберігання. Також у межах цієї підтримки є маркетинг у вигляді просування продукції на міжнародних виставках для виходу на експортні ринки. 

Верховна Рада ухвалила у другому читанні та загалом законопроєкт №5762 щодо стимулювання розвитку та легалізації малого підприємництва у галузі виробництва спиртових дистилятів та спиртних напоїв. У Мінагро наголошують, що це сприятиме просуванню української крафтової продукції на зовнішні ринки. На вашу думку, цей закон допоможе розвитку виноробної галузі? 

- Держава зараз менше підтримує галузь, ніж раніше. У довоєнному 2021 році виділили 8,9 млн грн для закупівлі садивного матеріалу, систем краплинного зрошення тощо. Також держава надала 19 млн грн для будівництва об’єктів та придбання технологічних ліній. У 2022 році лише 1,4 млн грн виділили на надання грантів для створення виноградарського насадження. У межах цієї програми посадили тільки 7,38 га, оскільки грантова підтримка не працювала належним чином після внесення змін щодо правил надання грантів. І саме через ці зміни підприємцям тепер важко отримати гроші. Тобто створили такі умови, коли отримувати гранти стає невигідно. 

Наприклад, для того щоб підприємцю отримати ліцензію для ведення виноробної діяльності, потрібно, щоб біля підприємства були виноградні насадження. А щоб це виробництво могло отримати дотацію на садіння винограду, згідно із законом про державну підтримку, підприємствам не надають гранти, якщо вони виробляють підакцизну продукцію. Тобто пропонують розділити виробництво від насаджень. 

Чи можна стверджувати, що українське вино на внутрішньому ринку може конкурувати з імпортним за ціною та якістю?

- Ні, ми не можемо конкурувати за таких умов, тому що у пляшці європейського вина 70% — це дотації держави. Ми як на місцевому, так і на зовнішньому ринках неконкурентоспроможні, тому що у наших виробників немає такої глобальної підтримки. 

Зважаючи на ваші спостереження, яке вино найбільше смакує українцям?

- У нас збільшується попит на сухі вина. Споживач стає більш досвідченим і розуміє, що правильне натуральне вино має бути без додавання цукру або соку. Але у деяких регіонах досі полюбляють солодкі вина. 

Чи варто очікувати зростання цін на вино до кінця року через подорожчання бензину, електропостачання тощо?

- Ми зараз працюємо над збільшенням мінімальної роздрібної ціни на вино. Виробництво напою подорожчало через зростання цін на корок, логістику, пляшку, пальне, електроенергію та збільшення зарплат співробітників. Думаю, що вартість вина може зрости до 40%. 

Із року в рік і кількість імпорту на українському ринку збільшується?

- Головним конкурентом на українському ринку є дешевий імпортний фальсифікований товар. Держава та споживач потерпають від нього, тому що ми не можемо забезпечити нормальний контроль якості. Контрольний орган є, але немає механізму контролю. 

Вино, завезене з відстані 1 тис. км і більше, не може коштувати 100 грн, тому що логістика дуже дорога. Але споживач не думає, що це може бути фальсифікат, він думає, що у нього є можливість купити дешеве іспанське або італійське вино. 

В які країни здебільшого ми експортуємо вино? 

- Завозиться імпортного вина приблизно у 12,5 раза більше, ніж експортується українського. І знову повторю, що держава має допомагати галузі розвиватися, тоді ця статистика зміниться і будуть створені нові робочі місця, сплачені податки. 

Зараз багато країн солідарні з Україною, тому ми збільшили експорт до Японії, Британії, деяких африканських та азійських країн. Всього у 2022 році Україна експортувала вино у 49 країн світу. Але наш виробник має розуміти, що цей кредит довіри, який сьогодні йому забезпечує іноземець, не безмежний, тому на нас зараз лежить велика відповідальність за український бренд. 

Що важливо зробити на законодавчому рівні для галузі? 

- Насамперед має бути стабільна, системна, якісна державна підтримка. Підприємці повинні розуміти, що вони можуть отримати від держави, аби продовжити розвивати галузь та нарощувати експортний потенціал. Деякі підприємства збанкрутували, і це не надто добре для галузі, зважаючи на купу інших проблем, які принесла війна. 

Також потрібна система контролю якості виробництва від виноградного куща до пляшки. Потрібно ухвалити законопроєкти про виноград та виноградарство, а також створити виноградарські реєстри та розширити виноградарські зони. Таким чином можна зробити базу насаджень у кожному регіоні. Тому що у нас немає повної інформації про галузь, а лише статистичні дані.

Хочу поділитися цікавою новиною. Ми зареєстрували проєкт постанови у ВРУ, в якій пропонуємо щороку 5 травня відзначати в Україні День сорту винограду "одеський чорний". Укрсадвинпром це зробив для того, щоб підтримати виноробів і зацікавити українською продукцією. Це ще один привід привернути увагу громадськості, політиків на виноградарів до галузі та сорту "одеський чорний".