Росіяни б'ють по нашому бізнесу менш видовищно, але більш боляче – та Україна вже навчилася тримати удар

І тут питання не лише в тому, що тепер чути голосний "вий на болотах" і що росіяни в чергах за бензином ненавидять Путіна. Ми нарешті почали системну війну проти економічної основи агресії – проти російського бізнесу. І цього літа бачимо лише перші успіхи в цих битвах. Але це лише окремі битви – попереду ще довгий шлях.

Бо ворог почав війну проти українського бізнесу значно раніше. І постійно її розширює. Згадаймо лише обстріли цього літа. Знищений "Епіцентр" у Кривому Розі – загалом ця мережа втратила вже 10 своїх торговельних центрів від початку вторгнення. Минулого року компанія оцінювала свої збитки від обстрілів у $1 млрд, тепер ця сума, очевидно, значно більша.

Атаки на порти та кораблі в розпал збирального сезону. Україна втратила до третини потужностей для агроекспорту, нещодавно написало Reuters. Систематичні обстріли торговельних суден – загалом 31 у липні. Наслідок – тепер до українських морських портів не заходять судна. Увесь експорт тепер ітиме або залізницею, або автомобільним транспортом.

Прямі економічні втрати від одного серйозного удару РФ по портовій інфраструктурі можуть коштувати нам $20–30 млн. Аграрії вже попередили уряд про ризик банкрутства.

Страждають не лише аграрії, які забезпечують значну частину валютної виручки та ВВП країни. 28 липня зупинив роботу один із найбільших гірничо-збагачувальних комбінатів країни – Південний.

Зерно можна перевозити автомобільним транспортом та залізницею, але це коштуватиме значно дорожче. Крім того, підвищений попит на такі перевезення вже створює тиск на ціни на пальне. До того ж постійно атакують АЗС – знищено або пошкоджено вже 160 станцій за останній час, переважно на трасах Київ – Харків і Дніпро – Харків. Саме ними йде трафік на фронт.

Із перевезеннями залізницею теж точно будуть проблеми – росіяни систематично знищують локомотиви "Укрзалізниці". Від початку 2026 року станом на червень було пошкоджено 192 локомотива, тоді як за 2022–2025 роки – 217 локомотивів.

Економічна війна працює не так видовищно, як удар по нафтопереробному заводу. Тут немає одного вибуху, після якого все зупиняється. Є довгий ланцюг наслідків. Знищений локомотив означає затриманий вантаж. Затриманий вантаж – це штрафи, дорожче перевезення і менший прибуток експортера. Менший експорт – це менше валюти, податків і грошей на оборону.

Попередні зими ми готувалися переживати без світла. Тепер маємо готуватися до зими, коли світло може бути, але товари, перевезення, пальне та кредити коштуватимуть дорожче. А частина підприємств працюватиме з мінімальною рентабельністю або взагалі зупинятиметься.

Я не хочу нагнітати чи закликати всіх стрибати в помиральну яму. Треба просто дивитися правді у вічі: війна росіян проти нашого бізнесу не менш серйозна, ніж наші атаки на їхні НПЗ чи склади. Ми вистоїмо й адаптуємося, бо за роки великої війни переживали й не таке. Але ця зима може бути значно складнішою за попередні.

Чи є хороші новини? Так, і вони свідчать, що ми витримаємо й ці удари. Євросоюз почав виплати за новою програмою підтримки загальним обсягом €90 млрд. Міжнародний валютний фонд визнав, що Україна зберігає макрофінансову стабільність, і відкрив чергове фінансування. Нові санкції США мають бути значно серйознішими, ніж попередні.

Допомога союзників дасть нам змогу тримати удар, а економічні санкції разом із далекобійними "санкціями" Сил оборони України доб’ють ворога. Але все це триватиме не "один-два тижні" й знову коштуватиме нам значних втрат.

Як казав у таких випадках Вінстон Черчилль: "If you are going through hell, just keep going".