“В умовах війни важливо знайти надійних партнерів, тому більше хотілося б підтримки від держави” — Юлія ЗАВАЛІШИНА, «Імперіал Тобакко»

Але замість того, щоб підтримувати бізнес, уряд ускладнює його роботу регулюванням із невиправданими обмеженнями. Про нові законодавчі вимоги, які запроваджуються поспіхом, без належного оцінювання впливу на бізнес, врахування виробничих та фінансових можливостей компаній, часто без відповідного планування кроків для якісної імплементації та надання перехідних періодів для адаптації, Delo.ua поговорило з Юлією Завалішиною, директором з корпоративних та юридичних питань «Імперіал Тобакко».

Як урядовий законопроєкт №11090 про запровадження акцизного податку на тютюнові вироби в євро може вплинути на бізнес? 

У листопаді 2023 року Міністерство фінансів виступило з ініціативою переглянути податковий план для виробників тютюнових виробів, оскільки попередній, ухвалений у 2018 році, закінчувався 2025 року. Позиція Мінфіну полягала в тому, що потрібно збільшити розмір акцизного податку, оскільки через інфляцію і девальвацію гривні, спричинені повномасштабною війною, ми не змогли досягти рівня податку, еквівалетного 90 євро. Тому Мінфін запропонував новий підхід — розширити план з липня 2024-го по 1 січня 2028-го та збільшити розмір ставок акцизного податку, зафіксувавши їх у євро. 

Цю ініціативу ми не можемо підтримати, оскільки в Україні національною валютою є гривня. Усі платежі та замовлення здійснюються у гривні. У нас національне виробництво — фабрика розташована у Києві, наші партнери теж в Україні. Наші споживачі отримують зарплату також у гривні. Тож незрозуміло, як компанії передбачити єврові коливання і ризики. 

Фактично уряд пропонує перекласти всі валютні коливання і ризики на бізнес. Адже законопроєкт передбачає, що затверджується річна ставка, а потім щомісячно відбувається коригування, якщо курс євро зростає. Для нас це абсолютно неприйнятно: ми як великий бізнес здійснюємо планування діяльності компанії на рік-три-пʼять наперед, а законопроєкт №11090 позбавляє нас такої можливості. Ми не можемо планувати навіть на місяць, оскільки неможливо передбачити, яким буде курс євро наступного місяця. Крім того, маємо також таке законодавче обмеження, як нанесення максимальної ціни виробу на пачку, з якої ми сплачуємо всі податки наперед. Ми опиняємося у ситуації, коли беремо на себе всі ризики та витрати і стаємо фактично агентом держави зі збирання податків, але при цьому не маємо жодних механізмів, які б нас захистили. 

Крім цього, це суперечить загальній практиці Європейського Союзу. У пояснювальній записці  до цього законопроєкту йдеться, що його мета — привести наше законодавство у відповідність до норм права Європейського Союзу, але насправді це не відповідає дійсності. В ЄС є держави, які не перейшли на євро і мають національну валюту, наприклад, Угорщина, Польща, Чехія. Вони переглядають ставку євро для розрахунку в національній валюті раз на рік. Тобто всі акцизи там розраховуються у нацвалюті, лише раз на рік відбувається перегляд за потреби. Незрозуміло, чому наш уряд не йде таким самим шляхом, коли ми заявляємо про свої євроінтеграційні прагнення. 

Яким бачите вихід із ситуації, що влаштував би і вас, і державу?

Ми як бізнес розуміємо, що йдемо у ЄС і у будь-якому разі нам потрібно досягти ставки акцизного податку в еквіваленті 90 євро. Ми абсолютно не проти норми у законопроєкті, що на момент вступу України до ЄС ставка акцизного податку буде 90 євро — ми до цього готові. Але поки ми не член ЄС, план потрібно прописати у гривні.

Що передбачає законопроєкт про заборону розміщення тютюнових виробів на вітрині?

Законопроєкт, розроблений Держпродспоживслужбою, передбачає заборону викладки і видимості тютюнових виробів на вітрині магазину як зовні, так і всередині. Єдине, що може побачити покупець у торговій точці, це інформацію про ціну товару. 

Зауважу, що цей законопроєкт двічі виносили на розгляд міністерств, і двічі Державна регуляторна служба надавала висновок про відсутність розуміння розробником значних втрат бізнесу. Війна і так спричинила чимало викликів для бізнесу, тож навіщо штучно створювати додаткові труднощі для підприємців?! 

Ця ініціатива не нова, законопроєкт з аналогічними пропозиціями не знайшов підтримки під час голосування у ВР у травні 2023 року. Вона передбачає фінансові вкладення у переобладнання торгової точки, що є значним навантаженням на малий та середній бізнес. Якщо великі мережі ще, напевно, зможуть якось адаптуватись, то для МСБ це не під силу. Єдиний варіант для них — відмовитися від реалізації тютюнових виробів. 

Але заборони на викладку, здається, немає у країнах Європи?

Це російський і білоруський досвід, і, шкода, що Держпродспоживслужба орієнтується на нього. У великих європейських країнах такого немає. Ба більше, жодних підтверджень, що така практика сприяє зменшенню споживання тютюнових виробів, немає. 

Подібна заборона радше сприятиме розвитку нелегальної торгівлі: чорний ринок уже становить більш ніж 25%, а він податків не платить. Коли всі пачки приберуть з вітрин, державні контрольні органи не зможуть проводити моніторинг легальності продукції. 

І ще один момент: 11 липня 2023 року набув чинності закон №1978, яким запровадили заборону на характерні аромати для сигарет, а з 11 січня 2024 року — нові медичні попередження для пачок сигарет. Відповідно до нового закону відбулась адаптація дизайну пачки до норм і вимог ЄС, а саме медичні попередження збільшені до 60%. І тепер тютюнова продукція у  пачках нового зразка тільки починає зʼявлятися на ринку. Ефект нового закону ми побачимо за рік. З огляду на це постає запитання: навіщо було запроваджувати ініціативу, на яку виробники витратили багато ресурсів і коштів, якщо держава має намір заховати пачки від очей споживача? 

Розкажіть, як буде діяти закон про запровадження електронної акцизної марки (електронної системи відстеження)?

Ця ініціатива є запровадженням досвіду європейських країн, так званий трек енд трейс — система відстеження руху тютюнового продукту від виробника до кінцевого споживача. Варто наголосити, що у нас цей закон ще суворіший, ніж в ЄС, тому що в Європі виробник та продавець зобовʼязані відстежувати рух тютюнової продукції до точок роздрібної торгівлі. Наш законодавець пішов далі, вирішивши, що ритейл має також відстежувати, якому споживачу він продав. 

Електронна акцизна марка — це багатозначний код, який складається з літер і цифр. На кожному етапі шляху продукції — на виробництві, складі дистриб’ютора, точці роздрібної торгівлі — цей код сканується, таким чином інформація про переміщення товару фіксується у системі відстеження. Ідея полягає у тому, що будь-хто — від контрольних органів до кінцевого споживача — може перевірити походження продукту і бути впевненим у його легальності. Знову ж таки у держави були наміри таким чином контролювати нелегальну торгівлю, але повернімося до того, що нелегали не будуть отримувати акцизну марку. 

У Європі на момент запровадження цієї системи держави і представники бізнесу пройшли через багато багів і лагів: це відбувалось у стабільній економічній ситуації за відсутності війни, а тривало це роками. 

Звернімося до прикладу Франції. Країна, територія якої за розміром майже така сама, як і територія  України. Рівень нелегальної торгівлі за наявності системи "трек енд трейс" не один рік становить 22%. Тобто ми не можемо стверджувати, що система вирішить проблему нелегальної торгівлі. 

Чому держава непослідовна у формуванні регуляторної політики та законодавства?

Біль кожної галузі економіки на сьогодні — відсутність стратегічного бачення розвитку економіки та хоча б пʼятирічного планування. Це погано впливає на всі галузі, а також на інвестиції. 

Держава має розуміти, що в умовах війни майже неможливо залучити інвестиції в країну. Тому завданнями номер один, два і три повинні бути утримати тих інвесторів, які вже є в Україні, й готові працювати, враховуючи всі ризики — війни, логістики, блекаутів, відсутності кадрів, обстрілів тощо.

Також важливо знайти нових надійних партнерів, хоча в умовах війни це надзвичайно складно. Тому тут більше хотілося б підтримки з боку держави або щонайменше невтручання. 

Потрібно запровадити мораторій на регуляторні нововведення, зміни податкового законодавства принаймні на період воєнного стану, щоб ми могли планувати і демонструвати своїм штаб-квартирам, що продовжувати бізнес  в Україні вигідно, незважаючи на виклики війни. 

Для нашої компанії Україна — ключова країна. Ще у березні 2022 року ухвалили рішення повністю залишити ринок росії. Ми були одними з перших, хто розірвав зв’язки з країною-агресоркою. Хотілося б взаємного розуміння від держави, що є компанії, які зробили ставку на Україну. 

Яким бачите співіснування з державою на сьогодні?

Необхідно створити умови передбачуваності у запровадженні регуляторної та акцизної політики. Повертаємося до ЄС: там кожний акт проходить декілька етапів. Перший етап (до двох років) — це аналіз ситуації, коли вивчають, як ініціатива вплине на розвиток економіки. Після цього не менше року розробляється нормативно-правовий акт. Потім відбувається етап обговорення, який теж триває рік-два. Лише після цього відповідний проєкт нормативно-правового акта реєструється і відбуваються консультації щодо його ухвалення. Тобто весь процес може тривати від двох до десяти років на імплементацію. У нас такі рішення можуть ухвалити за ніч. 

Хочеться закликати: “Давайте спочатку ми імплементуємо всі ті ініціативи, які розробив уряд (це і нове медичне попередження, і "трек енд трейс", і акцизний план) — ми все це підтримуємо, але нехай це відбувається у спосіб, який не буде завдавати шкоди легальному бізнесу”. 

Ідеальним варіантом було б запровадження мораторію на ухвалення нових регуляторних ініціатив до кінця воєнного стану. І, звісно, ми очікуємо активних дій щодо боротьби з нелегальною торгівлею. А далі вже можна думати про доцільність регулювання, але лише після того, як війна закінчиться, звісно, перемогою України.