Ваше підприємство має солідну історію, але останні роки стали часом масштабних змін. З чого почався ваш особистий шлях у керівництві та які трансформації відбулися на заводі?

– Історія комбінату справді дуже багата – перші виробничі потужності на цьому місці з’явилися ще у 1968 році. За цей час підприємство пройшло кілька етапів трансформації та змінило не одного керівника. Я взяв управління компанією наприкінці 2024 року. Нашим головним завданням було кардинально змінити підхід – від менеджменту та організації праці до повного оновлення виробничого парку. Ми придбали сучасне європейське обладнання та оптимізували технологічні процеси. Це дозволило суттєво зменшити собівартість продукції й вивести на ринок нові позиції, які успішно конкурують у своїх сегментах.

Ви виготовляєте копчено-запечену продукцію за традиційними технологіями – на натуральній фруктовій трісці. Чому важливо зберігати цей підхід, коли ринок вимагає прискорення виробництва?

– У харчовій промисловості є фундаментальне правило: смакові характеристики продуктів, до яких поколіннями звикли українці, не повинні змінюватися. Наприклад, смак якісної копченої грудинки люди прагнуть відчувати таким самим і через 10, і через 30 років. Так, сучасні прискорені технології дозволяють коптити в чотири рази більше продукції за той самий час – замість однієї тонни випускати одразу чотири. Але ми свідомо обрали інший шлях: інновації ми застосовуємо для оптимізації собівартості й автоматизації, а традиційність зберігаємо в рецептурі та сировині. Натуральне фруктове дерево дає саме той справжній аромат і смак, за який нас обирають покупці.

Безперебійне живлення для м’ясокомбінату – це питання збереження продукції та безпеки виробництва. Як ви розв’язали це завдання під час масштабних вимкнень світла?

– Для харчового комбінату зупинка холодильних камер чи термокамер – це катастрофа. Тому ми сформували 100% альтернативну енергонезалежність. Наші виробничі потужності потребують близько 1 МВт електроенергії, і сьогодні ми повністю закриваємо цю потребу власною дизельною генерацією. Звісно, коли ціна на пальне зросла, утримувати собівартість продукції виключно на дизелі стало складно й економічно невигідно. Тож зараз ми перебуваємо на етапі розробки та проєктування сонячної генерації. Через обмежену площу дахів і території ми фізично не зможемо покрити всі 100% потреби лише сонячними панелями, тому плануємо створити гібридну систему: комбінувати сонячну енергію з мережевою та дизель-генераторами.

Придбання мегаватної генерації потребує суттєвих капіталовкладень. Чи залучали ви банківські інструменти або державні програми?

– Так, і це той кейс, коли державні програми підтримки бізнесу спрацювали ідеально. Ми придбали потужний мегаватний генератор за державною програмою безвідсоткового кредитування через Sense Bank. Все відбулося дуже оперативно. У той момент, коли запустилася пільгова програма, ми якраз шукали оптимальне рішення для купівлі обладнання та навіть планували підписувати угоду з іншою фінустановою. Проте фахівці Sense Bank спрацювали набагато швидше, запропонувавши вигідніші та зручніші умови. Ми оперативно оформили кредит, закрили питання безперебійного живлення і зараз спокійно працюємо, знаючи, що наше виробництво захищене.

Окрім блек-аутів, із якими ще специфічними викликами стикається харчова галузь під час повномасштабного вторгнення?

– Один із найгостріших останніх викликів – це руйнування ворожими обстрілами великих розподільчих центрів провідних торгівельних мереж. Коли ритейлери втратили свої РЦ, вся доставка лягла безпосередньо на плечі виробників. Замість того щоб завезти одну велику партію товару на центральний склад мережі, ми змушені організовувати адресну логістику до кожного окремого магазину. Це суттєво здорожчує вартість транспортування кожного кілограма продукції та ускладнює графіки постачання. Другий великий виклик – це кадровий дефіцит. Фахівців на ринку стає все менше. При цьому наші обсяги зростають: порівняно з минулим роком ми на 40% збільшили продажі ковбасної групи та на 200% – свіжого м’яса.

Як ви розв'язуєте проблему нестачі спеціалістів?

– Шлях тут один – брати людей із суміжних або навіть непрофільних галузей, у яких є бажання працювати та потенціал, і перенавчати їх безпосередньо на виробництві під наші завдання. У поточній демографічній ситуації це єдиний життєздатний сценарій для промисловості.

Ви давно працюєте в галузі. Як за останні роки змінилася культура споживання м’ясних продуктів в Україні?

– Українці залишаються активними споживачами м’яса. За даними аналітики, структура споживання в нашій країні залишається сталою: близько 60% раціону становить птиця (як найдоступніший білок), близько 30% – свинина, а решту 10% ділять яловичина, індичка та делікатеси. Але принципово змінюється сама культура харчування. Вподобання молоді (людей віком 20–30 років) суттєво відрізняються від того, що купували 20–30 років тому. Стара «варена група» ковбас, розроблена ще за радянськими ГОСТами, поступово відходить у минуле – її споживають переважно люди старшого покоління. Молодь майже не купує класичних варених ковбас. Вона віддає перевагу м’ясним делікатесам (буженина, в'ялене та сушене цільно кускове м'ясо, хамон), якісним напівфабрикатам або готовій їжі.

Чому в Україні готова заморожена їжа ще не досягла таких масштабів популярності, як у США чи країнах Азії?

– У нас інша культура та ставлення до їжі. По-перше, заморожені готові страви – це скоріше про економію часу («швидкі калорії»), а не про здоровий раціон. По-друге, українці досі цінують домашню культуру приготування та свіжість інгредієнтів. За моїми прогнозами, протягом наступних 10 років ринок м’ясних продуктів в Україні суттєво трансформується. Варена група значно скоротиться, натомість розвиватиметься сегмент високоякісних сирокопчених і в'ялених делікатесів та якісних напівфабрикатів із натурального м’яса чи фаршу.

Які стратегічні завдання стоять перед виробниками харчової продукції на найближчі роки?

– Формула проста: мінімізувати витрати та диверсифікувати продажі. Не можна складати всі яйця в один кошик. Важливо працювати з різними каналами: як із національним ритейлом, так і з регіональними мережами та локальними точками. Саме для цього ми випускаємо широкий асортимент: м'ясну продукцію, напівфабрикати та кондитерські вироби. Щодо експорту м’ясної продукції, то зараз для українських виробників діють суворі обмеження та квоти. Наприклад, ми не можемо напряму експортувати ковбасні вироби чи м'ясні напівфабрикати до ЄС. Проте потенційно найцікавішими для нас залишаються ринки з високою концентрацією української діаспори та схожою культурою споживання – це Молдова, Болгарія, Греція.

Попри всі згадані труднощі, поділіться, будь ласка, на чому тримається ваш оптимізм сьогодні?

– Попри війну та складні умови, ми не просто тримаємося, а зростаємо. Ми працюємо в межах Києва та Київської області й фіксуємо постійне збільшення обсягів продажів. Це свідчить про те, що життя триває, столиця та регіон живуть, а споживачі довіряють локальному виробнику. Наше завдання – гарантувати якість, безпеку та смак за будь-яких обставин.