Ігор Дегнера, голова Держслужби з питань праці, про тіньову роботу, яка шкодить обороноздатності країни

Масштаби та корінь проблеми

Наскільки неформальна зайнятість поширена в Україні?

Частка робітників, які працюють без оформлення трудових договорів і не сплачують податки, становить 20-30% залежно від регіону, галузі, кваліфікації тощо. За останніми оприлюдненими Держстатом даними (2021 рік), кількість неформально зайнятого населення становила 3061,6 тис. осіб. Це 19,8% від загальної кількості зайнятого населення, або майже кожен п’ятий серед тих, що працюють.

• Незадекларована праця в Україні зазвичай проявляється у таких формах: економічна діяльність без державної реєстрації;
• наймана праця без оформлення трудових відносин;
• приховування від державних органів частини відпрацьованого робочого часу та зарплати;
• маскування трудових відносин під іншими формами діяльності (цивільні відносини, фіктивна самозайнятість, оформлення ФОП тощо).

Зайнятість у неформальному секторі економіки, за останніми оприлюдненими даними (2021 рік), становила 1905,4 тис. осіб (63,1% від загальної кількості осіб, які зайняті неформально, або 12,2% від загальної кількості зайнятого населення). Неформальна зайнятість у формальному секторі економіки становила 36,9% (1113 тис. осіб).

Найбільша частка неформально зайнятого населення — у неформальній економіці у сільському господарстві (1276,6 тис. осіб або 67%), будівництві (327,7 тис. осіб або 17,2%) та торгівлі (68,6 тис. осіб або 3,6%).

За професійними групами найвища зайнятість у неформальному секторі у найпростіших професіях, які не потребують спеціальної підготовки.

Як останнім часом змінюється ситуація з тіньовою зайнятістю?

За період від 2014 року (без урахування 2015-го) спостерігається тенденція до зменшення неформальної зайнятості як в абсолютному, так і у відносному значенні. Так, у 2014-му неформальна зайнятість становила 4540,9 тис. осіб, або 25,1% від загальної кількості зайнятого населення, а у 2021-му — 3061,6 тис. осіб, або 19,8%. Тобто рівень неформальної зайнятості за сім років зменшився на 5,3 в. п.

Від 2019 року відбуваються значні зрушення у зниженні рівня незадекларованої праці у формальному секторі економіки. Це пов’язано, зокрема, зі зміною в організації роботи інспекторів праці та побудові такої роботи у поєднанні з інформаційними та інспекційними заходами, які дають можливість не тільки виявити неоформлених працівників, а й сприяти роботодавцям в укладенні трудових договорів.

Натомість зайнятість у неформальному секторі економіки хоч і зменшується в абсолютному значенні, але зростає у відсотковому співвідношенні до загальної кількості населення, зайнятого неформально. Тож за період від 2014 (початку статистичних спостережень) до 2021 року рівень зайнятості у неформальному секторі економіки зріс на 10 в. п., до 63,1%.

Наскільки гостріше постала проблема тіньової зайнятості під час війни порівняно з довоєнним періодом?

Від початку бойових дій Державна служба статистики припинила збір та узагальнення статистичної інформації щодо неформальної зайнятості населення. Відсутність такої інформації не надає змоги оцінити реальний стан неформальної зайнятості в Україні з урахуванням специфіки регіонів та сфер господарювання. І хоча кількість людей, охоплених соціальним страхуванням, зростає, відсутні підстави вважати, що явище незадекларованої праці зникло.

Що саме роблять інспектори праці для легалізації трудових відносин під час війни і який ефект цих зусиль?

Інспектори праці активно проводять інформаційну роботу на місцях про ризики і наслідки незадекларованої праці, а також про процедури оформлення трудових відносин. Упродовж 2022 року вони провели понад 139 тис. інформаційних відвідувань роботодавців, у 2023-му вже майже 53 тис. Результатами таких відвідувань має стати перелік роботодавців, які мають високі ризики використання незадекларованої праці, для подальшого застосування щодо них заходів у межах повноважень Держпраці.

Після проведених інформаційних відвідувань здійснюється моніторинг кількості працівників у відвіданих роботодавців. За відсутності позитивної динаміки щодо кількості укладених трудових договорів суб’єкт господарювання потрапляє до переліку ризикованих роботодавців, щоб вжити щодо них відповідні заходи. Це може бути проведення повторних інформаційних відвідувань, інформування органів Державної податкової служби та проведення інспекційних заходів (після скасування мораторію на проведення заходів державного нагляду/контролю).

Аналізуючи результати інформаційних відвідувань, можна стверджувати, що проблема незадекларованої праці залишається. Її актуальність не зменшилася, а в окремих галузях, навпаки, загострилася, наприклад, у готельно-ресторанному бізнесі, торгівлі, агропромисловому комплексі та транспортній галузі.

Чому роботодавці досі намагаються працювати в тіні? Які типи шахрайства в Україні мають місце за воєнного часу?

Зазвичай причинами використання незадекларованої праці є відсутність певних знань та намагання збільшити прибутковість бізнесу через ухиляння від сплати податків та від виконання вимог законодавства: наприклад, надання працівникам оплачуваних відпусток; оплата праці у розмірі, не меншому за мінімальну зарплату; доплати за роботу у нічний час, у вихідні та святкові дні, понаднормово; індексація зарплати тощо.

Крім того, працюючи у тіні, такі підприємці не одержують відповідні дозволи або не подають відповідні декларації. Тому споживачі не можуть бути впевненими у якості отриманих товарів або послуг.

На жаль, як у мирний час, так і під час війни роботодавці, які уникають оформлення трудових відносин, часто намагаються збільшити свої прибутки за рахунок коштів, що належать працівникові, не виплативши йому відповідну зарплату.

До речі, у попередні роки роботодавці серед причин використання праці робітників без укладення трудових договорів часто називали складне, забюрократизоване законодавство про працю та великий розмір єдиного соціального внеску. Але після зменшення розміру ЄСВ не відбулося значних змін у структурі незадекларованої праці, як і після запровадження спрощеного регулювання трудових відносин. Отже, причина незадекларованої праці — це цілий комплекс проблем.

Шляхи впливу

Які напрями головних зусиль Держпраці для подолання такого явища, як тіньова зайнятість?

Інспектори праці мають доступ до неформального сектору економіки лише щодо проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи. Натомість у формальному секторі економіки вони організовують роботу в два етапи — інформаційний та інспекційний.

Під час інформаційної кампанії інспектори праці відвідують роботодавців, щоб інформувати про вимоги законодавства щодо оформлення трудових відносин, ризиків і наслідків незадекларованої праці та про наступні інспекційні заходи. Також вони моніторять стан оформлення трудових відносин із працівниками у конкретних роботодавців. Відвідування роботодавців під час інформаційних заходів супроводжується широкомасштабною інформаційною кампанією у ЗМІ.

За результатами інформаційних відвідувань відстежується динаміка оформлення трудових відносин та формуються переліки роботодавців з високим ступенем ризику використання незадекларованої праці, щоб провести інспекційні заходи. Після закінчення інформаційної кампанії проводять інспекційну кампанію у відповідних сферах господарювання.

Такий підхід позитивно вплинув на стан оформлення трудових відносин із найманими працівниками у формальному секторі економіки. Водночас упродовж останніх дев’ятьох років неформальна зайнятість у неформальному секторі зростає здебільшого завдяки зменшенню неформальної зайнятості у формальному секторі. Така тенденція свідчить про те, що поширення неформальної економіки пов’язане з неможливістю самотужки державному органу істотно вплинути на це явище.

З ким має взаємодіяти Держпраці, щоб дієвіше впливати на ситуацію?

Оскільки самотужки діяти неефективно, у 2021 році Держпраці ініціювала створення Міжвідомчої робочої групи з питань розроблення механізму спільних дій щодо запобігання використанню незадекларованої праці та напрацювання шляхів його реалізації. До складу групи увійшли представники державних органів, соціальних партнерів та Асоціації міст України.

Робоча група розробила Стратегію подолання незадекларованої праці на період до 2024 року та Національний план спільних дій щодо зниження рівня незадекларованої праці на 2023 рік. Національний план передбачає, зокрема, удосконалення чинного законодавства, формування у суспільстві негативного ставлення до незадекларованої праці, удосконалення практик виявлення незадекларованої праці, особливо у неформальному секторі економіки.

Вплив інспекторів праці на неформальну економіку обмежений лише інформаційними заходами. Це зумовлено тим, що інспектор праці не може вплинути на факт державної реєстрації суб’єкта господарювання. Саме тому метою роботи Держпраці є зниження рівня незадекларованої праці через об’єднання зусиль усіх зацікавлених органів та соціальних партнерів і формування у суспільстві несприйняття незадекларованої праці.

Торік Держпраці та її територіальні органи провели інформаційну кампанію «Виходь на світло!». Вона була спрямована на роботодавців, які продовжують здійснювати господарську діяльність в умовах війни, але уникають оформлення трудових відносин. Для цієї кампанії розробили візуальні матеріали у вигляді білбордів, інфографіків та постерів, відео- та аудіороликів. Загальна кількість контактів з візуальними матеріалами — майже 30 млн разів. Цього року Держпраці та Державна податкова служба провели інформаційну кампанію, спрямовану на інформування роботодавців і працівників про переваги задекларованої праці.

На жаль, однією інформаційною роботою неможливо подолати неформальну зайнятість та неформальну економіку. Для цього потрібна можливість здійснювати заходи контролю у суб’єктів, що не зареєстровані як суб’єкти господарювання, але при цьому здійснюють господарську діяльність та використовують найманих працівників, а також застосовувати щодо них значну фінансову відповідальність.

Які переваги мають підприємства, що офіційно декларують працю своїх робітників?

Більшість роботодавців, що використовують незадекларовану працю, бачать в офіційній зайнятості тільки недоліки у вигляді сплати податків і відповідальності перед працівниками за організацію процесу роботи і виплати зарплати. Натомість роботодавці, які офіційно укладають трудові договори із працівниками, несуть тягар сплати податків і соціальної відповідальності перед своїми працівниками, підтримують економіку України і Збройні сили, а також можуть бути упевненими у відсутності штрафів та судових позовів.

У складних умовах пандемії, а потім війни держава намагається максимально підтримати роботодавців, які чесно виконують свої обов’язки. Так, останнім часом реалізована низка ініціатив щодо відшкодування роботодавцям частини витрат на оплату праці працівників, приміром, у разі прийняття на роботу внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, пільгових категорій осіб, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, безробітних з числа молоді тощо.

Прозорі та законослухняні бізнеси мають більше можливостей отримати кредити для розширення справи, знайти українських та іноземних партнерів і вийти на фондові біржі. Опитування свідчать, що споживачі готові платити більше за товари та послуги бізнесу, який опікується соціальними проблемами, працює чесно та відкрито. Люди — найцінніший капітал бізнесу. Задекларовані працівники задоволені та вмотивовані. Вони працюють краще, рідше змінюють роботу, більш ініціативні у порівнянні з незадекларованими працівниками.

Як тіньова зайнятість впливає на воєнну економіку країни?

Зараз кожна гривня, що надходить до держбюджету, наближає нас до перемоги. Ухилення від виконання своїх обов’язків тими роботодавцями, що продовжують працювати в умовах війни, але не укладають трудові договори із працівниками та не сплачують податки, завдає удару по обороноздатності нашої країни.

Втрати від незадекларованої праці становлять на рік щонайменше 100 млрд грн. Це не сплачений податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок. Ці кошти в умовах повномасштабної війни можуть не тільки підтримати Збройні сили України, а й дозволять державі реалізовувати соціальні проєкти та допомагати тим, хто цього потребує.

Результати та завдання

Які наслідки вимушеної трудової міграції?

Протидія трудовій експлуатації та примусовій праці, які поряд із сексуальним рабством є доволі поширеними, належить до повноважень Державної служби України з питань праці. І хоча основну роль у розслідуванні злочинної торгівлі людьми відіграють правоохоронні органи, інспектори праці можуть і повинні долучатися до виявлення протиправної діяльності, захисту жертв, покарання винних та попередження торгівлі людьми з метою трудової експлуатації. Тому роль інспекторів праці у цьому процесі беззаперечна. Саме інспектори праці під час проведення інспекційних відвідувань можуть оперативно виявити ознаки торгівлі людьми з метою трудової експлуатації та передати цю інформацію відповідним органам для опрацювання і реагування.

З початком війни інспектори праці зосередилися на підвищенні рівня обізнаності людей щодо безпечного працевлаштування та інформування їх про прості правила, що допоможуть убезпечити себе від можливих негативних наслідків. Більш ніж 4 млн вимушених переселенців особисто проінформовані інспекторами праці про запобіжні дії для зниження ризиків.

Як іще Держпраці може допомогти українцям за кордоном?

Повноваження Держпраці поширюються тільки на територію України. За кордоном Держпраці не може вплинути на несумлінних роботодавців та захистити права українців. Саме тому Держпраці розпочала співпрацю з інспекціями праці європейських країн про обмін інформацією про можливі факти порушення трудового законодавства щодо громадян України, які працюють в інших країнах. Так ми зможемо захистити їхні трудові права.

Які проєкти реалізує Держпраці зараз і як вони впливають на ринок праці?

В умовах обмеження заходів державного контролю Держпраці зосередила всі свої ресурси на інформуванні працівників і роботодавців про вимоги законодавства щодо оформлення трудових відносин, безпеки праці на робочих місцях, безпеки нехарчової продукції, запобігання торгівлі людьми з метою трудової експлуатації тощо.

На початку війни Держпраці започаткувала консультаційну підтримку релокованих підприємств, яку в подальшому поширила на всіх суб’єктів господарювання, що продовжують працювати в умовах воєнного стану. Такою підтримкою Держпраці скористалося понад 90 тис. суб’єктів господарювання, зокрема 399 релокованих.

Продовжує функціонувати сервіс онлайн-консультування «Інтерактивний інспектор». Його створили для оперативного надання консультацій з питань трудових відносин працівників і роботодавців, він містить увесь спектр інструментів, які дають змогу отримати відповіді у найзручніший та найшвидший спосіб кожному охочому. Від початку війни сервіс надав 494 тис. консультацій.

Створено інформаційний портал pratsia.in.ua, на якому можна знайти відповіді на запитання щодо організації роботи в умовах воєнного стану, подати заявку на консультаційну підтримку суб’єкта господарювання, знайти контакти сервісу онлайн-консультування, ознайомитися з рекомендаціями щодо організації безпечного ведення робіт та порадами щодо запровадження психосоціальної підтримки на робочому місці.

Держпраці також долучилася до мережі постачальників безоплатної правової допомоги на платформі Данської ради у справах біженців (DRC).

Які результати діяльності Держпраці у нормативно-правовій сфері?

В умовах воєнного стану Держпраці забезпечила організацію роботи з надання адміністративних послуг. Один з основних акцентів роботи у цьому напрямі — забезпечення їх цифровізації та зменшення контрольно-наглядового тиску на бізнес.

Розроблені зміни у нормативно-правових актах дозволили забезпечити з 1 січня 2023 року видачу дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки тільки в електронному вигляді, шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису та QR-коду, що містить інформацію про виданий дозвіл. Також реалізована можливість подання документів на отримання дозволів в електронному вигляді через портал електронних сервісів Мінекономіки.

Окремим напрямом роботи є дерадянізація чинного законодавства: 77 актів визнали такими, що втратили чинність, а 280 актів СРСР визнали такими, що не застосовують на території України.

Наскільки успішний проєкт «Армія відновлення»?

Уряд запровадив проєкт «Армія відновлення» восени 2022 року для залучення людей, які тимчасово залишилися без роботи, до відбудови країни через виконання ними суспільно корисних робіт. Фактично суспільно корисні роботи — це відновлення країни і забезпечення безробітних джерелом доходів. Хоча оплата праці за виконання таких робіт не дуже велика, вона вища за середній розмір допомоги з безробіття.

Держпраці продовжує здійснювати інформаційну та консультаційну підтримку установ та суб’єктів господарювання, що створюють робочі місця, для організації суспільно корисних робіт (сільські, селищні ради, комунальні підприємства тощо). Понад 300 підприємств, що організовують проведення суспільно корисних робіт, вже скористалися консультаційною підтримкою інспекторів праці. Інспектори праці на місці консультують роботодавців, що організовують суспільно корисні роботи, а також їхніх працівників про те, як правильно і безпечно організувати роботу, оформити відносини із працівниками тощо.

Держпраці й надалі буде інформаційно супроводжувати цей проєкт, щоб забезпечити дотримання вимог законодавства та зниження ризиків нещасних випадків на виробництві.

Які проблеми в роботі Держпраці потребують негайного вирішення?

У діяльності Держпраці є низка проблем, вирішення яких має значно вплинути на стан дотримання законодавства про працю та сприятиме створенню безпечних і здорових умов праці. Це законодавство створювалося у принципово іншій державі і внесення точкових змін не забезпечує його повну відповідність сучасним вимогам. Вирішити проблему можна, зокрема, через ухвалення законів про безпеку та здоров’я на робочому місці, врегулювання на рівні закону повноважень інспекторів праці.

Нагальною проблемою є цифровізація управлінських процесів і процедур, розвиток ефективної, сучасної, стабільної та захищеної ІТ-інфраструктури, що дозволить вивести надання адміністративних послуг та моніторинг якості роботи інспекторів праці на новий рівень.

Україна обрала шлях на євроінтеграцію, тож необхідними є поглиблення взаємодії з інспекціями праці країн ЄС, проведення узгоджених кампаній, транскордонна взаємодія, синхронізація статистичних даних.

Ще один напрям — професійний розвиток інспекторів праці. Але жоден навчальний заклад в Україні не навчає таких фахівців. Крім того, попри величезну відповідальність та вимоги до кваліфікації інспекторів, їхня зарплата майже не перевищує мінімальну зарплату, що призводить до плинності кадрів. Розв'язати ці проблеми допоможе конкурентна заробітна плата, стале кар’єрне зростання, сучасні навчальні програми професійної підготовки.