Реформа управління відходами, дерегуляція та шлях до ЄС: велика розмова з міністром екології України Русланом Стрільцем

Євроінтеграція і перспективи реформ в Україні

Пане Руслане, значна частина європейських нормативних актів і директив, що ми маємо імплементувати для вступу до ЄС, стосуються питань екології і управління відходами. Нагадайте, скільки таких документів ми мали імплементувати, скільки впровадили за 2023 рік, і скільки ще залишилось?

- Дійсно, переговорний розділ 27 "Environment/Довкілля" входить в Топ-5 розділів за кількістю актів права ЄС, які Україні потрібно імплементувати. Це майже 200 директив та регламентів.

Прогрес України у провадженні євроінтеграційних реформ Єврокомісія виклала у звіті “Україна 2023”. Якщо за результатами минулого звіту у сфері захисту довкілля ми мали один бал за п’ятибальною шкалою, то сьогодні наша оцінка - "два". Перша оцінка надавалася за результатами майже восьми років роботи, а в другому випадку мова йде про лише 2022-2023 рр. Відтак, прогресс очевидний.

Європейські партнери відзначили здатність України впроваджувати в умовах повномасштабної війни необхідне законодавство для узгодження таких "горизонтальних" питань, як якість води, управління відходами, хімічна безпека тощо.

Зокрема, за 2023 рік:

• Україна ратифікувала дві поправки до "Конвенції Еспо" - це сприятиме підвищенню міжнародного іміджу України і розвитку добросусідських відносин з Європейською економічною комісією ООН; 
• ми прийняли необхідні зміни щодо державної системи моніторингу довкілля та низку документів щодо поліпшення якості повітря;
• схвалили Закон "Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією";
  
• схвалили Водну стратегію України на період до 2050 року;
• ратифікували Нагойсько-Куала-Лумпурський додатковий протокол про відповідальність і відшкодування, який допоможе Україні відновити втрачене біорізноманіття через терористичні дії РФ; 
• приєдналися до Мінаматської конвенції про ртуть;
• розпочали масштабну реформу системи управління відходами, і цей перелік можна продовжувати. 

Скільки років знадобиться до повної синхронізації законодавства з ЄС в вашій сфері, і які його норми дозволять максимально пришвидшити ріст економіки?

- Дивіться, ми маємо готовий досвід інших країн: у Польщі процес євроінтеграції відбувався з 1994 по 2004 рік, а безпосередньо процес переговорів - з 1998 по 2004 рік. Хорватія статус кандидата отримала в 2004 році, а офіційно приєдналась до ЄС у 2013 році.

Так, синхронізація з європейським законодавством – складний та тривалий процес, але загалом повна імплементація переважної більшості директив та регламентів запланована на 2026+ роки. 

Існують євронорми, які ми впровадили ще до моменту набуття статусу держави-кандидата, тому по ним достатньо внести лише технічні зміни та уточнення. Такою сферою, наприклад, є управління водними ресурсами. Але є напрями, де зміни лише розпочались, і ми маємо ухвалювати законодавство, коригувати моделі управління, впроваджувати реформи. 

Тому сьогодні Україна рухається цим шляхом надшвидкими темпами, якщо порівнювати з багатьма діючими членами ЄС. 

Але ж в нас війна, найбільша на континенті за багато десятилітть. Чи може Україна отримати певні послаблення по євроінтеграційним завданням?

- З отриманням статусу держави-кандидата на вступ, Україна отримала більші обсяги "домашньої роботи" та суворіші підходи до імплементації законодавства, у порівнянні з періодом після підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Що стосується будь-яких послаблень чи виключень, то різного роду перехідні періоди та відступи від певних норм актів ЄС будуть обговорюватись вже під час розгляду нашого розділу 27 "Довкілля" в рамках офіційних переговорів про вступ України до ЄС, які стартують в 2024 році.

Мінекономіки планує масштабну дерегуляцію і відміну зайвих дозвільних документів. Які плани по дерегуляції у Мінприроди?

Так, в нас теж працює "гільйотина" дерегуляції. Разом з Державною регуляторною службою та Програмою USAID "Конкурентоспроможна економіка України" ми проаналізували інструменти по довкіллєвій сфері - ліцензії, дозволи, публічні послуги. 

Результати наступні: із 140 наявних інструментів необхідно скасувати понад 60. Це ті погодження та дозволи, які по факту взагалі не працюють. 25% з них взагалі дублюють оцінку впливу на довкілля. По деяким дозвільним документам жодного разу не надходило запитів від підприємців, просто з моменту їх впровадження.

Мінприроди підготувало проєкти нормативних актів, якими можна скасувати такі документи. Як приклад хочу навести проєкт Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо регулювання питань функціонування територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наразі він вже зареєстрований у Верховній Раді, і лише його прийняття дозволить скасувати понад 40% застарілих документів.

При цьому ми залишимо ті інструменти, які дійсно впливатимуть на збереження довкілля, та за своєю логікою відповідають європейським практикам і стандартам, їх ми продовжимо вдосконалювати та цифровізувати.

Реформа управління відходами

Які вигоди і мультиплікатор для економіки може отримати Україна від осучаснення управління відходами? Що стоїть на кону, і який економічний ефект може нести? 

- Громадяни мають розуміти, що ще до війни в Україні вже накопичилося 15,6 млрд тонн промислових та побутових відходів, а сміттєзвалища і полігони займали понад 9 тис. га нашої території. З початком повномасштабної російської агресії до цього обсягу додалися відходи руйнації, кількість яких щодня зростає, бо країна-терорист РФ продовжує перетворювати на сміття наші будівлі та об'єкти інфраструктури. 

Через це ми не можемо говорити про зиск для економіки, коли першочерговою темою є вирішення проблем довкілля і наших людей, а також якості їхнього життя.  

Зараз ми маємо дефіцит енергоресурсів в країні. В усьому світі широко застосовується переробка відходів в енергетичні продукти, і нам потрібно лише створити умови та відповідну інфраструктуру, завдяки якій такий механізм теж успішно діятиме в Україні. Ми зараз над цим працюємо. До речі, є зацікавленість місцевої влади та бізнесу в проєктах переробки відходів в енергію. Вони чекають від держави стимулів та програм підтримки, і цим питанням ми теж займаємось.

Скільки коштує Україні реформа управління відходами? Про які суми додаткових бюджетних коштів йдеться?

- Наразі реформа на тому етапі, коли ми створюємо умови і закладаємо фундамент того, що потім буде реалізовано на практиці. Це нормативний базис, підготовча робота. 

Ми порахували, що Україні необхідно побудувати 207 нових сучасних сміттєпереробних заводів в Україні за майже $4 млрд, щоб наздогнати середній  рівень переробки по ЄС. Звичайно, для воюючої країни і на час післявоєнного відновлення це досить великі кошти, які громади не "витягнуть" самостійно, тому ми вже працюємо з інвесторами і міжнародними партнерами. 

З прикладів - ми вже маємо інвестора, котрий співфінансуватиме реалізацію проєкту переробки сміття на Київщині. Є інтерес до проектів на Полтавщині, Одещині, Івано-Франківщині. Аналогічні формати співпраці розпочинаємо в Сумській, Житомирській, Закарпатській та Харківській областях. 

Розпочата реформа дає ці всі гарантії та відкриває двері міжнародним партнерам. Щодо закриття полігонів та рекультивації незаконних сміттєзвалищ: ми також розуміємо, що органи місцевої влади не можуть залишитись наодинці з цією проблемою. Тому наразі також шукаємо донорів.

Ви часто спілкуєтеся з міжнародними партнерами. Які настрої зараз навколо теми довкілля, екології та управління відходами в Україні, наскільки складно даються переговори? Які країни є "яструбами" в питанні допомоги Україні в проведенні реформи?

- Сьогодні ми маємо безпрецедентну підтримку з боку міжнародних партнерів у питаннях захисту довкілля. Мінприроди плідно співпрацює з Швецією, Австрією, Болгарією, США для побудови нової національної системи управління відходами. Ці країни діляться своїм досвідом, своєю експертизою. Це важливо для нас, адже ми не маємо часу, щоб будувати цей шлях на власних помилках і їх виправленні.

Конкретно по реформі управління відходами, які маємо досягнення в 2023 році? 

- 2023 рік був дуже активним з точки зору підготовки нормативної бази для реалізації рамкового Закону "Про управління відходами". Загалом прийнято 20 постанов та розроблено більше 10 наказів для впровадження європейських вимог до об’єктів оброблення відходів. 

Ми розробили та розпочали процедуру стратегічної екологічної оцінки Національного плану управління відходами. Вперше такий план містить Національну програму зменшення захоронення біовідходів та Національну програму запобігання утворенню відходів, розроблену з урахуванням поточного європейського досвіду. Це частина "дорожньої карти" всієї реформи управління відходами, яка окреслює загальну картину – куди рухаємося, яких показників слід досягти, щоб говорити з ЄС однією термінологією та відповідати європейським стандартам. 

Також вже зареєстровано та передано до Верховної Ради законопроєкт "Про упаковку та відходи упаковки", що вперше вводить в Україні модель розширеної відповідальності виробника. Нажаль, ми все ще залишаємося єдиною країною в Європі, де такий підхід не впроваджений, хоча відходи упаковки складають від третини до майже половини побутових відходів, які продукують українці. Цей закон дозволить нам покрити всю країну системою роздільного збирання упаковки та відновлення відходів, тобто є шанс нарешті перейти до економіки замкненого циклу. 

Також в 2023 розроблено:

• зміни до Податкового кодексу в частині сплати екологічного податку в умовах війни;
• законопроєкти про відходи видобувної промисловості та про електричне і електронне обладнання;
• Мінприроди запустило важливий цифровий продукт - інформаційну систему управління відходами та низку онлайн сервісів, що дозволяють бізнесу швидко та зручно отримувати дозвільні документи для управління відходами;
• впроваджено дозвільну систему в Україні для операцій з оброблення відходів. Її мали запустити ще в 2016 році, але чомусь ніхто цим питанням не займався. Сьогодні ця схема діє подібно європейським аналогам.

Платформа ЕкоСистема і єВідходи – що додали в цю систему у 2023 році, і чи планується подальше її наповнення сервісами і даними?

- 2023 рік став роком тотальної цифровізації сфери довкілля, за підтримки міжнародних партнерів ми впровадили 17 послуг, розроблених з нуля або приведених у відповідність до нововведень законодавства. В цьому році запустили інформаційну систему управління відходами і "апгрейднули" ряд послуг:

• отримання ліцензій на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, версія 2.0;
• декларація про відходи у режимі peopleless, тобто посадовці взагалі не беруть участі в процесі їхнього оформлення;
• перевезення відходів, так званий "зелений перелік", теж версія 2.0.

Крім того, запущено нові сервіси: отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, електронна звітна форма обліку відходів без участі посадовців, подання заяви про проведення перевірки відповідності матеріально-технічної бази здобувача ліцензії тощо.

Переробка і сортування сміття, інфраструктура та інвестиції

Наскільки серйозною є проблема створення недобросовісними підприємцями нелегальних звалищ відходів виробництва? Загалом, скільки може складати "тіньовий" ринок сміття, і як боротись з підприємствами-забруднювачами?

- Ще до початку війни в Україні налічувалося понад 35 тис. нелегальних сміттєзвалищ. Для порівняння - легальних полігонів у нас близько 6 тис.

Єдиний можливий шлях посилення контролю за переміщенням кожної тонни відходів - це цифровізація. Саме тому ми запроваджуємо інформаційну систему управління відходами, де і утворювач відходів, і перевізник, і утилізатор вестимуть облік - скільки відходів, кому і куди передали, хто прийняв, і що далі з ними зробили. Тобто, логіка побудована таким чином, що бізнес постійно наповнюватиме систему даними про відходи та про кожен крок і дію з ними. 

При розробці такої системи ми вивчали досвід Болгарії, Фінляндії, Австрії, Франції. У цих країнах системи працюють у напівавтоматичному режимі: підприємці завантажуються PDF-файли, а посадовці обробляють їх у ручному режимі. Ми ж автоматизуємо всі процеси. 

По сміттєпереробним заводам. Скільки зараз в Україні таких підприємств, в яких регіонах розміщені, скільки планується збудувати в 2024 році? Загалом, скільки їх має бути в Україні, якщо рівнятись на європейську практику?

- Щороку в Україні утворюється понад 10 млн тонн твердих побутових відходів. На переробку відправляється не більше 10% відходів. 

На території нашої країни працює 17 підприємств переробки макулатури, 35 з переробки пластику і ще 27 займаються склобоєм. При цьому компанії завантажені лише на 40%, і як не дивно, сировину імпортують з інших країн. Маємо один сміттєспалювальний завод в Києві. До війни на Харківщині було три сміттєспалювальні установки, по всій Україні працювало з три десятки сміттєсортувальних ліній.

Всі ми розуміємо, що цієї інфраструктури недостатньо, адже маємо тисячі сміттєзвалищ по країні.

Тому ми проаналізували проблематику кожного регіону, вивчили обсяги утворення відходів та їх склад, а також досвід європейських країн. У результаті сформували план розміщення нових заводів з оброблення відходів, в нього ввійшли 207 проєктів.

В кожен проєкт закладено кластерний підхід до будівництва сміттєпереробних об’єктів. Кожен кластер розрахований на переробку 400-500 тис. тонн відходів на рік та повинен забезпечити утилізацію 100% новоутворених твердих побутових відходів на території, яку він обслуговуватиме.

Унікальність заводів полягатиме у використанні одразу декількох технологій обробки. Зокрема, здійснюватиметься переробка органічних (харчових) відходів з подальшим виробництвом біометану, а також глибоке сортування відходів з виділенням ресурсоцінних матеріалів. 

Міністерство вже підписало Меморандуми та співпрацює щодо розбудови необхідної інфраструктури з 4 областями - це Полтавщина, Одещина, Київщина, Івано-Франківщина. З цими регіонами ми вже готуємо пакети документів для залучення інвесторів. На черзі - Сумщина, Житомирщина, Закарпаття та Харківщина. 

Згідно з нашими стратегічними цілями нові сміттєобробні заводи мають з'явитися в Україні до 2034 року.

Порадили б бізнесу інвестувати в сміттєпереробну галузь? На яку середню рентабельність можна розраховувати? 

- Це перспективний напрям розвитку для бізнесу. Прибутковість може бути доволі різною і залежить від багатьох факторів: обсягу надання та диверсифікації послуг, своєчасної оплати послуг та перегляду тарифів, впровадження роздільного збирання побутових відходів, стану економіки країни, цін на ринку закупівлі вторинних матеріалів тощо. 

Звичайно, цей ринок є регульованим, але, якщо підключити ефективний та мотивований менеджмент, то можна мати рентабельність на рівні 20%.

Який відсоток відходів наразі переробляється в Україні? В 2021 році це було 7%, і що ми маємо через два роки?

- За минулий рік було відновлено близько 10% побутових відходів, з них 1,7% спалено, а 8,3%  відсортовано і направлено на переробку.

Нажаль, багато підприємств переробної галузі в Україні були пошкоджені через російську агресію. Як приклад приведу зупинений Рубіжанський картонно-паперовий завод в Луганській області, який займав 26% вторинного ринку переробки картону та паперу. Таких об’єктів багато: склозаводи у Гостомелі на Київщині та Малинівці у Харківській області, заводи з переробки пластику та ПЕТ-тари в Херсоні, Чернігові, Харкові, Броварах тощо.

Є можливість розосередити чи закопати під землю інфраструктуру управління відходами, щоб запобігти її ураженню росіянами? 

- Звісно, війна вносить свої корективи. Ми вже бачимо, що в наших містах все частіше з'являються підземні контейнери для збирання побутових відходів. Це пов'язано не тільки з просторовим плануванням, скоріш, працівники намагаються зберегти контейнери від постійних обстрілів. За нашими даними, з початку великої війни в Україні було пошкоджено та зруйновано понад 18 тис. контейнерів.

Щодо заводів - його параметри і ступінь захищеності  об’єкт переробки відходів визначатиме його власник, тобто органи місцевої влади спільно із інвесторами.

В рамках реформи з 1 січня 2030 року всі полігони в Україні мають бути  приведені у відповідність до європейських стандартів екологічної безпеки. Наразі в Україні є кейси успішних сміттєзвалищ?

- На сьогодні в Україні більшість полігонів не відповідає європейським стандартам. В нас продовжують працювати полігони та звалища, які створювалися ще за радянських часів. Так, з 1 січня 2030 року буде заборонена експлуатація полігонів, що не оснащені системами вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, а також системами моніторингу викидів в повітря та забруднення ґрунтів і підземних вод.

Міндовкілля вже розробило проєкт Вимог до плану приведення місця розміщення відходів у відповідність з вимогами законодавства. У документі ми визначили ті рекомендовані заходи, які дозволять органам місцевої влади удосконалити свої полігони і подовжити їх строк експлуатації на час, поки триватиме робота над створенням нових сучасних потужностей.

Спільно з міжнародними експертами ми розробили Правила технічної експлуатації полігонів, припинення експлуатації, рекультивації та догляду за полігонами після припинення їх експлуатації.  Тож органам місцевого самоврядування та обласним військовим адміністраціям вже зараз потрібно вирішувати ці питання, і часу на це не так багато. 

Що маємо робити з будівельними відходами, які виникають внаслідок знищення споруд в ході бойових дій і ракетних обстрілів? Як ефективно переробляти і повторно використовувати залізобетон чи цеглу з знищених будинків? 

- Сьогодні Україна стикнулась з проблемою таких масштабів, якої на Європейському континенті не існувало з часів Другої світової війни. За експертними оцінками, обсяг відходів руйнації може сягати 30 млн тонн. Про точні цифри зможемо говорити вже після звільнення всіх наших земель від російських окупантів.

Ми визначили інструментарій управління такими відходами і закріпили вимоги до повторного використання відходів руйнації. Це відповідає принципам кругової економіки і дозволить нам зменшити негативний вплив таких відходів на довкілля. Дійсно, уряд прийняв відповідний документ, але загалом будівельні відходи ми  плануємо використовувати при відбудові країни: для відновлення пошкоджених об’єктів і виробництва будівельних матеріалів. Також їх можна буде використовувати при ремонті доріг для заповнення воронок від снарядів.

Для порівняння: у світовій практиці близько 90% відходів будівництва переробляються і використовуються повторно. Наприклад, із залишків цегляних і залізобетонних конструкцій отримують високоякісний вторинний щебінь різних фракцій. Його застосовують у спорудженні будинків, доріг, створенні інженерної інфраструктури, під час виготовлення бетону, спорудження і ремонту залізничних шляхів, при роботах з благоустрою територій, рекультивації земель.