- Категорія
- Економіка
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
"Україна теоретично може стати членом ЄС навіть з окупованими територіями", — чеський дипломат Давид Стулик

Журнал “ТОП-100” розпитав чеського дипломата Давида Стулика про те, чи дійсно європейські політики та бізнес готові до інтеграції України? Як український АПК та інші галузі можуть адаптуватися до європейських реалій і які торгові війни нас очікують? Як зміниться ринок праці України та ЄС, коли наші фахівці отримують якісно новий доступ до працевлаштування у Європі?
Давид Стулик — чеський дипломат, який багато років спеціалізується на темі України. Він 12 років обіймав посаду пресаташе представництва ЄС у Києві. Наразі Давід працює у Міністерстві закордонних справ Чехії, де координує напрями роботи з Україною. Також він є спецпредставником МЗС Чехії з питань Східного партнерства, яке охоплює Україну, Молдову, Грузію, Вірменію, Азербайджан і Білорусь.
Про перспективи євроінтеграції
Давиде, ви чуєте різні думки колег з інших країн про європерспективи України. Хтось каже, що наша країна не стане членом ЄС до завершення війни. Хтось говорить про можливість часткового вступу України в ЄС, без окупованих територій. Що насправді думають європейські політики?
- Коли ми говоримо про євроінтеграційні моделі України, то ваша країна дійсно може стати членом ЄС, навіть якщо не контролює частину власної території. Такий сценарій можливий, адже в історії Євросоюзу є два схожі випадки.
Перший — це Кіпр. Сьогодні Республіка Кіпр не контролює всю свою територію. Частина острова має назву Турецька Республіка Північного Кіпру. За міжнародним правом Північний Кіпр є частиною території Республіки Кіпр. На острові порушена територіальна цілісність Кіпру. Тому коли Республіка Кіпр входила до ЄС, внесли положення, як у випадку з Німеччиною. Коли Нікосія контролюватиме територію усього острова, ці території автоматично стануть частиною Євросоюзу.
Другий частково подібний випадок — Німеччина. Свого часу Західна Німеччина (Федеративна Республіка Німеччина, ФРН) стала членом ЄС і НАТО. При цьому, згідно з Конституцією, до ФРН входили п’ять земель, що сформувались як Німецька Демократична Республіка (НДР) та перебували під контролем радянських військ. Тож коли у НДР змінилась влада, ця частина Німеччини автоматично увійшла до ЄС та НАТО.
Думаю, Україна теж може використовувати таку модель євроінтеграції, як Німеччина та Кіпр, та стати членом ЄС навіть з частково окупованою територією. Загалом процес євроінтеграції для України може йти за будь-яким сценарієм, оскільки немає догматично прописаних норм. Якщо ваша країна правильно використає вікно можливостей, то можна домовитися з ЄС про будь-яку модель євроінтеграції.
Якщо говорити про дедлайни, важко сказати, скільки років потрібно Україні, щоб стати членом ЄС. Річ у тім, що до розширення ЄС має бути готовий не тільки Київ, а й Брюссель. Сьогодні десь 70% євроінтеграційного процесу контролює саме Україна, адже вам потрібно адаптувати ваше законодавство до стандартів ЄС. Це можна робити швидко або довго.
Умовно кажучи, якщо Україна вирішить зробити усю домашню роботу до 2030 року, це буде додатковим тиском на Брюссель, який має бути готовий до вступу вашої країни до ЄС. Тоді у Євросоюзу буде менше шансів на роздуми чи пошук причин, щоб відмовити у євроінтеграції, адже Київ зможе виконати роботу швидко, якісно та згідно з євростандартами.
Головне, що рішення про те, що Україна стає членом ЄС, мають одностайно ухвалити в ЄС. Думаю, сьогодні ніхто не сумнівається, що ваша країна має право вступити в ЄС, коли буде готова.
Євроінтеграційний процес України політизований в ЄС. Є опоненти, що вставляють палиці в колеса нашій євроінтеграції, зокрема Угорщина. Також в ЄС триває серія виборів, що також відволікає увагу європолітиків від України. Як новий політичний склад в ЄС після виборів буде налаштований щодо євроінтеграції України?
- Вибори в ЄС відбуваються таким чином, що все загалом складається на користь України. Немає жодної країни у Європі, яка би заперечувала можливість членства України в майбутньому. В європейському парламенті також є проукраїнська більшість. Ба більше, згідно з соцопитуваннями, більшість громадян у ЄС підтримує вступ України до Євросоюзу. Такого не було до 2022 року.
Звісно, деякі країни-члени ЄС іноді мають певні критичні зауваження та навіть блокують фінансову допомогу Україні, наприклад, Угорщина. Але вони ніколи не були проти вступу вашої країни у ЄС. Вважаю, що такий вступ економічно вигідний буде ЄС і країнам-членам, оскільки зміцнить Євросоюз.
Безумовно, настрої європейців щодо вступу України можуть погіршитися за певних умов. Зокрема, такий сценарій можливий, якщо в Європі погіршиться економічна ситуація, тоді з’являться нові соціальні проблеми. У таких умовах можуть активізуватися популісти, які говоритимуть: давайте фокусуватися на вирішенні власних проблем та відтермінуємо питання членства України в ЄС. Таке може бути.
Тому українським посадовцям, які контролюють євроінтеграційні процеси, важливо відстежувати настрої та тенденції в ЄС. І йдеться не тільки про Брюссель, а й про кожну країну. Якщо десь з’являються негативні висловлювання про Україну, треба якнайшвидше реагувати на це та вирішувати усі проблеми, щоб вони не наростали, як сніжний клубок. Так вдасться зберегти прихильність європейців до України, пришвидшити євроінтеграційні процеси, мінімізувати ризики блокування кордонів та появи масових антиукраїнських протестів. Україна має діяти на випередження.
Про нюанси переговорів щодо вступу України в ЄС
У червні минулого року офіційно розпочалися переговори про вступ України до ЄС. Що це означає? Які ще процеси у межах переговорів мають відбутися? На якому етапі з погляду євроінтеграційних процедур перебуває Україна?
- Це була міжурядова конференція між ЄС, Україною (і окремо з Молдовою), під час якої офіційно розпочались переговори. Переговорний процес буде тривалий. Україна та європейські країни мають пройти 35 тематичних груп, які розподілені за кластерами.
Зараз мають розпочатися переговори з першої групи питань, яка має назву "Основні положення". Тут сторони будуть обговорювати теми демократії та верховенства права. Робота у таких переговорних групах починається зі скринінгу. Тобто ЄС перевіряє законодавство України за конкретною темою та дивиться, що відповідає європейським стандартам, а що ні. Потім ЄС та Україна обговорюють стан законів на засіданнях. Далі українська сторона бере до уваги коментарі європейських фахівців та аналізує, як швидко може виконати зобов’язання перед ЄС.
Коли Україна та Євросоюз пройдуть обговорення за всіма 35 тематичними групами, ваша країна проведе усі необхідні реформи, тоді переговори закриваються. Це буде нудна тривала робота.
То як довго триватимуть такі переговори — 5 чи 10 років?
- Існує абсолютно різний досвід. Туреччина залишається кандидатом декілька десятиліть. Австрія, Фінляндія, Швеція вступили дуже швидко, оскільки ці країни майже відповідали стандартам ЄС. Тож тривалість переговорів залежатиме від України.
Думаю, Україна має взяти до уваги гарні практики. Зокрема, Швейцарія, Норвегія, Ісландія не є членами ЄС. Та якби ці країни захотіли б вступити до Євросоюзу, вони могли б зробити це за декілька років, адже їхнє законодавство наближене до євростандартів.
До речі, є важливий момент. Швейцарія, Норвегія, Ісландія стали частиною спільного ринку в ЄС. Також вони є частиною шенгенського простору. Тобто існують різні проміжні моделі членства в ЄС, які надають певні переваги від інтеграції з Євросоюзом.
Переговорний процес між Україною та ЄС виглядає як незрозуміла та складна теорія. Розкажіть на конкретних кейсах, які результати можуть принести такі переговори для українців?
- Важливими для українців залишаються питання працевлаштування за кордоном, свобода пересування робочої сили. У 2004 році до ЄС вступила група країн: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія, Естонія, Кіпр та ін.
Громадяни цих країн одразу хотіли мати можливість без дозволів їхати на роботу в ЄС. Євросоюз був не готовий до таких різких змін, окрім Великої Британії, яка швидко відкрила свій ринок праці для всіх нових членів ЄС. Тоді знайшли компроміс. ЄС планував відкрити ринок праці протягом 10 років, хоча деякі країни зробили це швидше. Натомість нові члени ЄС отримали перехідний період (на певний термін), протягом якого іноземці не могли купувати землю та нерухомість.
Загалом угода про вступ до ЄС містить десятки тисяч сторінок. У цьому документі записують перехідні положення та інші домовленості. Тобто це такий часовий план, де розписано, що, коли та за яких умов має набрати чинності.
Про протекціонізм України і ЄС та пошук компромісу
Багато питань щодо євроінтеграції є у бізнесу як в Україні, так і в ЄС. Особливо болісною залишається тема дотацій для агросектору в ЄС, адже потенціал української агрогалузі більший, наприклад, за польський десь утричі. Чи готовий ЄС прийняти Україну до свого складу, враховуючи великі об’єми нашого агросектору?
- Ситуація з українським агросектором щодо євроінтеграції — це складна політизована тема. Чехія проходила цей шлях, коли вступала до ЄС. Свого часу французькі фермери бойкотували польські товари, оскільки боялись конкуренції від Польщі, Угорщини та Чехії. Французи не хотіли втратити доплати у сільському господарстві.
Для розуміння: аграрні дотації — це спільна європейська сільськогосподарська політика. Вона реформується, десь змінюються суми, десь ліквідують прямі виплати за певними напрямами. Наприклад, скасовують прямі доплати на виробництво, скажімо, в обмін на субвенції для збереження природи. Логічно, що, коли розпочалися масові протести французьких фермерів проти польських товарів, Брюссель почав шукати компроміс. І знайшов його.
Під час вступу до ЄС Чехія та інші країни-кандидати (наприклад, уже згадана Польща) погодилися, щоб чеські фермери отримали тільки 52% усіх субвенцій, які були в аграріїв-членів ЄС. Поступово ці доплати збільшувались: умовно кажучи, що два роки на 5%, і тільки у 2013 році вони зрівнялися. Тобто на початку чеські фермери формально були фермерами другої категорії. Але це був перехідний період. Згодом подвійні стандарти зникли. Ба більше, з часом фермери з Чехії, Польщі та інших країн, які щойно вступили до ЄС, змогли завдяки низьким виробничим цінам конкурувати з французькими та бельгійськими фермерам на деяких ринках Європи.
Логічно, що тепер польські фермери бояться конкуренції з боку українських аграріїв у ЄС. Є розрахунки: якби Україна вступала до Євросоюзу за чинними правилами, понад половину всього бюджету пішло би до аграрного сектору України. Так не може бути.
Тому Україна може йти шляхом Чехії та інших "нових" країн-членів ЄС. Наразі можна зробити розрахунки та погодитися, скажімо, на 10% з аграрних дотацій, це вже потужні гроші, щоб підтримати сільське господарство вашої країни. Натомість під час вступу до ЄС українські фермери отримують повний доступ до європейського споживача. А для цього потрібно побудувати хорошу комунікацію та пояснити громадянам ЄС, що купувати українську аграрну продукцію варто, оскільки це якісний та недорогий товар. Тоді ваші фермери можуть стати серйозними конкурентами для фермерів з Польщі та інших країн Європи.
Напевно, нам буде складно узгодити позиції з країнами ЄС щодо інтеграції українського агросектору до європейського. Ймовірно, що польські фермери й надалі будуть категорично проти вступу України до ЄС, зважаючи на високу конкуренцію у сільському господарстві.
Україна може запропонувати полякам коаліцію в агросекторі, щоб у майбутньому захищати аграрні інтереси двох країн на рівні ЄС. Поляків це може зацікавити?
- Вважаю, що Україна має зробити все можливе, щоб вступити до цього клубу ЄС. Так, на етапі кандидата Київ може лише погоджуватися на умови Євросоюзу. Але потім, коли ваша країна стане членом ЄС, ви також зможете створювати та змінювати європейські правила. Тим більше що на рівні Ради ЄС Україна матиме велику кількість голосів завдяки розміру країни.
На вашу думку, які сектори української економіки буде найбільш складно інтегрувати в ЄС, окрім агрогалузі, й чому?
- Конкуренція може виникати у будь-яких галузях, оскільки усі сектори економіки будуть інтегруватися у європейський простір. Тож врешті виживуть найбільш конкурентоспроможні галузі. При цьому такі тенденції стосуються не лише української економіки, а й економік усіх країн ЄС. Наведу декілька прикладів.
Український ринок автобусних перевезень більш конкурентний, ніж польський. У вас нижчі зарплати, дешевший сервіс автобусів, техогляд тощо. Тому логічно, що європейським водіям може не сподобатися посилення конкуренції у логістиці з українськими колегами.
Свого часу у Франції побоювались, що вступ Польщі до ЄС зумовить велику конкуренцію серед домашніх майстрів, коли до Франції приїдуть польські сантехніки і працюватимуть за пів ціни. Так воно частково й було. Коли Чехія вступила до ЄС, у нас майже зникла цукрова промисловість. Річ у тім, що у нас виробництво цукру дорожче, ніж в інших європейських країнах. Та водночас Чехія вирощує багато кукурудзи, тож у цьому напрямі ми конкурентоспроможні у ЄС.
Таких прикладів безліч. Головне у процесі економічної інтеграції нових членів ЄС — це чесна конкуренція, яка забезпечує баланс у глобальній європейській економіці. Загалом так і відбувається, адже усі країни ЄС мають однакові стандарти для ведення бізнесу та продажу товарів або надання послуг. І не треба боятися того, що певні галузі української економіки можуть просісти, натомість виграють висококонкурентні сектори. Врешті українська (а з нею і європейська) економіка тільки зміцнішає.
Таке вже спостерігалось, наприклад, у Польщі. На початку вступу до ЄС безробіття серед поляків становило 18%. Тепер у Польщі один з найменших показників з безробіття. Країна використала свої конкурентні переваги у різних сферах і почала створювати нові робочі місця в інших галузях. Тож під час переговорів з ЄС Україна має стратегічно дивитися на свою економіку та прораховувати, де може бути висока конкуренція, а які галузі можуть зникнути. Це допоможе захистити вашу економіку від серйозних потрясінь та вчасно трансформуватися. При цьому не треба боятися, адже торговельних війн у ЄС не було й не буде, оскільки Україна увійде в єдиний економічний простір і матиме час для адаптації усіх галузей.
Про доступ українців до ринку праці в ЄС
Як в умовах євроінтеграції українці зможуть працювати в Європі? Що саме може змінитися на європейському ринку праці для України? Наші фахівці зможуть отримати рівні можливості для працевлаштування чи будуть певні обмеження?
- Думаю, що українці вже інтегровані у ринок праці ЄС. Через війну приблизно 3,5 млн українців вже отримали тимчасовий захист, який дає їм право на роботу. Тобто європейський ринок праці вже відкритий для українців. Врешті жодних шоків не сталося, безробіття в ЄС навіть зменшилось.
Складно прогнозувати, чи надовго українці мають можливість працювати в ЄС. Але цей "тест" показав, що країнам Євросоюзу не варто боятися робочої сили з України. Ваші фахівці не обвалили ринок праці. Люди працюють, інтегрувалися в європейську економіку, сплачують податки. Тому ймовірно, що коли Україна стане членом ЄС, європейський ринок праці одразу відкриється для українців. Не знадобиться перехідний період, як це було з Чехією, Польщею, країнами Балтії тощо.
При цьому варто зазначити, що українські представники певних професій мають пройти атестацію, якщо хочуть працювати в ЄС. Наприклад, лікарі. Вони мають підтвердити дипломи та знати мову країни, де планують надавати послуги. Знаю випадки, коли у Чехії жінки-стоматологи змогли вирішити ці питання за рік. Вважаю це фантастичним результатом.
Думаю, що така процедура з отриманням додаткової сертифікації за певними професіями залишиться для України й після вступу до ЄС. Але аналогічні процеси проходять усі громадяни Євросоюзу.
В Україні багато кажуть про те, що після війни нам знадобиться своя міграційна програма для залучення кадрів, адже робочих рук та фахівців бракуватиме. Якою має бути програма, щоб не сталося конфлікту інтересів з ЄС?
- Члени ЄС можуть реалізовувати власні програми із залучення робочої сили. Наприклад, Чехія має таку програму, яка створена для 10 пострадянських країн, зокрема для України. Якщо фахівці відповідають умовам програми, вони за спрощеним процесом отримують робочі візи. Такі програми — традиційна практика ЄС. Але коли країни їх впроваджують, програми не мають загрожувати безпеці та рівновазі на загальному ринку праці в ЄС.
Наприклад, сьогодні Угорщина хоче надавати візи росіянам і білорусам, при цьому не перевіряючи цих людей. Така ситуація обурила міністрів внутрішніх справ країн ЄС через безпекові ризики. Угорщина має пояснити свою міграційну політику.
Загалом міграційна політика будь-якої країни ЄС має реалізовуватися таким чином, щоб не порушувати євростандарти, забезпечувати чесну конкуренцію та не створювати дисбаланс на регіональному ринку праці. Якщо в ЄС запідозрять, що правила порушує якась з країн, цього порушника змусять переглянути свою політику. Тому логічно, що коли Україна розроблятиме нову міграційну політику, щоб залучити нові трудові ресурси, вона має дотримуватися правил балансу ринку праці ЄС, адже це важливо з погляду євроінтеграції.