Бомби нищили їх будинки, але не зламали волю: про що спілкуються на курсах такмеду

Київський навчально-тренувальний центр тактичної медицини КоЛеСо вже 23 місяці поспіль щоденно проводить безкоштовні заняття з домедичної допомоги. Такі ж центри є в Запоріжжі, Кривому Розі, Вінниці та Миколаєві. З початку повномасштабного вторгнення понад 40 тисяч українців отримали тут знання та навички, які рятують життя.

Компанія ПРРО Checkbox, як соціально-відповідальний бізнес, допомагає КоЛеСу і надалі навчати українців цінним навичкам, а також хоче, щоб історії курсантів, курсанток, інструкторів та інструкторок про їх внесок в перемогу залишилися в наших серцях. 

Як фельдшер швидкої стала інструкторкою з такмеду

Інструкторка Дар'я Горушко два роки тому не думала, що війна взагалі дійде до її маленького містечка. Сьогодні її рідне місто Оріхів у Запорізькій області геть розбите бомбовими ударами росіян, а сама вона давно змінила професію фельдшера на інструктора з такмеду. 

Переживати перші дні вторгнення Дар’ї допомагала лише віра в майбутнє. З кожним ударом по рідному містечку Оріхів ця віра загартовувалася у ненависть. Одного дня студентка медичного вишу побачила фото свого університетського товариша Олександра. А згодом, цю світлину з Маріуполя побачив і весь світ.

“Фото Олександра, який у кареті швидкої допомоги намагається врятувати життя пораненої 5 річної дівчинки на скривавлених руках її батька — облетіло весь світ. Я студентка медичного університету, тоді замислилася, як я теж можу бути корисною”, — згадує Дар’я.

Дар'я зібрала речі і переїхала в обласний центр. В Запоріжжі в перші місяці війни особливо не вистачало медиків. Вчорашня студентка стала фельдшером швидкої, займалася евакуацією поранених. Саме тоді дівчина усвідомила, як важливо, аби цивільні люди могли надати домедичну допомогу в той час, поки машина швидкої мчить розбитою дорогою до місця прильоту.

“Тоді прийшло усвідомлення — ті, хто опинились поруч із пораненими можуть підтримати життя до нашого приїзду. Але навичками, навіть найпростішими та найважливішими – такими як зупинка масивної кровотечі — цивільні люди не володіють у переважній більшості…”, — згадує Дар’я.

Вже через пів року, у листопаді 2022-го Дар’я стала інструктором у Запорізькому центрі тактичної медицини. Тепер її знання, та здатність передати їх курсантам допомагають перемагати ворога. Найвища подяка за цю працю — розуміння з боку курсантів, що ці знання є надважливими. 

У вересні 2023-го дівчина перейшла в Київський центр КоЛеСо. На той час її рідне місто вже перетворилося на суцільну руїну, проте дівчина знає, її щоденна робота забезпечує майбутнє для всієї України. 

“Наш курс пройшли тисячі військовослужбовців. Всі вони різні, з різними історіями. І те, що я чула від них, розривало серце від усвідомлення того, що там відбувається. Тоді приходило ще більше розуміння того, наскільки важливу справу ми робимо і що не маємо права зупинятись”, — розповідає Дар’я.

Її слова підтверджує командир роти Іван, який також навчається в центрі.

“Спочатку я думав, що навіщо мені потрібен той такмед. Але коли нас з хлопцями накрило і ми не знали, чи повернемось, я все зрозумів. Тоді я вперше застосував турнікет. Тепер і я, і мої хлопці ставляться до тренувань серйозно”, — розповідає Іван.

Важливою складовою успіху в навчанні є довіра. “Нам справді, треба навчитися знову довіряти людям. І кожний з нас може стати своїм чи чиїмось порятунком”, — розповідає Дар’я. 

Курсантка Вікторія про свій досвід онлайн та офлайн занять з такмеду

Курсанти Дар’ї також пережили жахи російського вторгнення. Курсантка Вікторія Чопик пам’ятає як російські війська вдерлися на північ Київської області. Коли російські танки рухались на Бучу, вона могла лише порадіти, що її молодші діти встигли евакуюватись в безпечне місце. 

Війна для неї почалася ще 9 років тому, коли її два брати пішли служити в АТО. Проте повномаштабне російське вторгнення стала шоком. Перший рік війни дівчина згадує як час, проведений “в певній часовій петлі в паралельній реальності”, проте згодом знайшла сили не просто жити, але й допомагати тим, хто поруч.

Вікторія пішла на курс з такмеду цього року, коли повернулась до Києва. Тоді ж відчула, як війна вплинула на її емоційний стан.

“Було важко, але цікаво. Зрозуміла, що моя стресостійкість вже далеко не та. Не факт, що це все мені не згодиться, але хоча б базово, я маю знати і вміти”, — згадує про свою мотивацію курсантка.

Вікторії було нелегко встигати за інтенсивною навчальною програмою. Проте можливість після офлайн-курсу відвідувати онлайн-практикуми у необмеженій кількості значно спростило ситуацію.

“Під час офлайн курсу у центрі особисто я не встигала за таким шаленим темпом, щоб дивитися, слухати і писати одночасно. Великий обсяг нової інформації — це вже стрес для мене, тому важко розставити пріоритет для концентрації своєї уваги — більше дивитися і слухати, чи більше слухати і записувати. Звісно, що частина якоїсь інформації губиться і я це відчула на собі, і побачила по іншим учасникам. Тому онлайн практикум це хороша нагода прослухати теорію в спокійному темпі стільки разів, скільки вам буде потрібно для того, щоб вона засвоїлась”, — каже Вікторія.

Тепер Вікторія вчить теорію в спокійному, зручному для неї темпі, а на практичних заняттях відточує майстерність тренує практичні навички. Її історія, як і історії інших 40 тисяч курсантів, чимось типова, але і чимось унікальна. Як і будь-яке людське життя, яке тут навчають зберігати.

Чому варто почати навчатись тактичній медицині вже зараз

Хоча війна триває вже 10 років, принципова відмінність останніх двох років — підступні та непередбачувані удари ворога по тилах. Ворожа ракета може прилетіти навіть у найвіддаленіший куточок нашої держави. І вкрай важливо, щоб у цей момент були поруч люди, які знають як діяти, щоб медики швидкої встигли доїхати до живого пораненого.

Розуміння як діяти в надзвичайній ситуації — безцінне знання, яке, завдяки участі в програмі Сheckbox, надається  КоЛеСом безкоштовно. Працівники учбового центру звертаються до всіх небайдужих не нехтувати можливістю і вже зараз пройти навчання з домедичної допомоги. 

Також центр звертається до соціально-відповідальних бізнесів, які розуміють, що найцінніший ресурс — це людське життя. Участь в програмі у якості донорів - це цінний внесок у добру справу, адже, чим більше людей будуть мати навички домедичної допомоги, тим вищим є шанс зберегти життя в критичній ситуації. Тому внесок в у розвиток курсів такмеду — це внесок у в майбутнє України.