Минулого року в нас було 15 планових податкових перевірок і понад 10 додаткових, — Ольга Рибачук, Elementum Energy

Про світові тренди у "зеленій" енергетиці

Президент США Дональд Трамп підписав указ щодо виводу США з Паризьких кліматичних угод та розширить квоти на видобуток нафти. Загалом він відомий, як прихильник традиційної енергетики. Ви не вважаєте, що це з часом можуть сформуватися в певний тренд, який може зачепити й Україну?

— Насправді ні. Мені здається, що прогресивний цивілізований світ взяв курс на перехід до відновлюваних технологій. Це було колективне рішення засноване на аналізі, на обмеженості невідновлювальних ресурсів, впливу на екологію, вартості будівництва традиційних об'єктів генерації порівняно з зеленими об'єктами. І це нікуди не ділося після того, як Трамп став президентом.

Крім того, на цьогорічному Давоському форумі було дуже багато заяв від представників європейських країн, які підтверджували кліматичні цілі. Мало того, в ЄС не задоволені темпами енергетичного переходу та хочуть його пришвидшити.

Інша країна-гегемон Китай будує зараз сонячні та вітрові станції як ніхто у світі. Особливо сонячні станції. Вони донедавна були найбільшим виробником обладнання, але зараз вони найбільший девелопер та забудовник. Кількість гігаватів, яка додається у них щоквартально, дійсно вражає. І я точно не вірю, що через тактичні зміни за каденції Трампа світ розвернеться в іншу сторону. 

Важливо додати, що Україна — особливий кейс. При будівництві традиційної генерації обсяги капітальних витрат значно вищі з розрахунку на 1 МВт, а терміни значно довші. І дуже рідко ці проєкти реалізуються приватним капіталом, зазвичай там державно-приватні партнерства. Україна в енергетичній відбудові покладається саме на приватний капітал, а приватний капітал не буде будувати ні ТЕС, ні АЕС, ні газопоршневі установки великої потужності.

Які цінові тренди на глобальних ринках складників та обладнання з яких будують ВЕС. Якими вони були у 2024 та якими будуть у 2025?

— Минулого року порівняно з попереднім роком, ми спостерігали доволі суттєве зниження – 15%-20% залежно від компонентів і країни їх походження, якщо ми говоримо про вітрові установки та вартість проєкту на МВт встановленої потужності.

А якщо говорити про ціну за МВт?

— Насправді це питання, яке дуже люблять задавати, й на нього не можна відповісти просто, бо це дуже залежить від регіону: будувати в Карпатах та будувати в Причорномор'ї, або будувати з китайськими чи данськими виробниками обладнання — це суттєва різниця вартості на МВт. Ця різниця може бути в €100-200 тис. за МВт. Я можу лише сказати, що вартість проєктів впала, якщо раніше ми могли дуже загально говорити про €1,5 млн євро за МВт, то зараз ми можемо говорити про €1,2-1,3 залежно від складності проєкту та місця знаходження.

Про будівництво ВЕС в Україні

В кого ви купуєте обладнання?

— Для наших нових проєктів проводимо тендер і під час тендерного процесу працюємо абсолютно з усіма виробниками, які готові, по-перше, постачати обладнання в Україну, а по-друге, готові надавати сервіс для всіх об'єктів. Турбіна має використовуватися принаймні 25 років і це означає, що має бути підрядник, який готовий до ризиків в Україні, наймати та підтримувати тут свою команду та забезпечувати інформаційну й технічну підтримку, зокрема постачання запчастин.. Більшість ключових виробників з Україною працювати готові. Це компанії Nordex, Vestas, General Electric.

Під час панельної дискусії GET Business Festival ви сказали, що поточний дефіцит в енергосистемі в 3-4 ГВт зможуть покрити потужності, які були готові до старту будівництва у 2024 або будуть готові у 2025. Ви у грудні анонсували проєкт будівництва вітропарку на 200 МВт. Які ще проєкти в рамках покриття дефіциту в 3-4 ГВт ви могли б зазначити?

— Ми можемо згадати наші проєкти, бо в нас близько 420 МВт в портфелі, які готові до початку будівництва вже або будуть у 2025 році. Один з них ви назвали, а ще два знаходяться на півдні України. Окрім нас анонсувала проєкт компанія ОККО у Волинській області — великий вітропарк, дві черги. Компанія ДТЕК оголосила будівництво другої черги Тилігульського вітропарку, теж дуже великий об'єкт. Компанія "Екооптима" будує на заході України. Вона одна з тих, хто разом з нами та ДТЕК будувала вже під час повномасштабного вторгнення.

У вас не виникає конкуренції на ринку за хороші ділянки?

— В Україні — ні, бо Україна має дуже хороший ландшафт для вітру і сонця. Один зі звітів зазначав, що придатні для будівництва вітрових і сонячних електростанцій ділянки в Україні дозволяють звести енергетичні об'єкти, здатні виробляти у 150 разів більше електроенергії, ніж потрібно українській економіці. 

Однак є обмеження пов’язані із близкістю до лінії фронту. Друге питання – логістика і зокрема близькість до портів або до сухопутних кордонів. Вітряки це великогабаритні установки і вони потребують спеціалізованої логістики. Прикордонні регіони мають перевагу, хоча існують обмеження в Польщі. Водночас найбільша потреба в потужностях – у центрі та на сході України. Доставлення габаритних компонентів (до 100 м завдовжки, 6 м у діаметрі) без належної портової інфраструктури та за складних регуляторних умов є серйозним викликом. Тож ми будемо не за майданчики конкурувати, а мати складнощі з доступом до ресурсу: професійних підрядників та людей.

Наскільки конкурентний український ринок девелопменту вітрових станцій?

— Гравців загалом чимало. Є ті, хто купує ділянки в очікуванні кращих безпекових умов або для перепродажу, не докладаючи зусиль до реалізації проєктів. Але компаній, які мають досвідчену команду та розуміють міжнародні екологічні, соціальні, земельні й інші вимоги, в Україні небагато – близько 10-15.

Ви інвестуєте в будівництво нових вітряків у "Вітропарку Західний" 300 млн євро. Коли Ви плануєте повернути ці інвестиції?

— Окупність проєктів дуже залежить від декількох факторів, один з них це ціна на електроенергію. В Україні вона дуже регульована попри всю ринкову лібералізацію, які відбулася за останні три роки, бо існують прайскепи. Також ціни дуже залежать від доступності потужностей: влітку того року, коли були масовані обстріли об'єктів енергетики, в нас ціни просто злітали космічно, оскільки був дефіцит і електроенергію треба було імпортувати, що також підіймало ціни. 

Так що це складне питання. Проте умовно в цінах найближчих європейських країн окупність проєктів до 10 років.

Чи плануєте ви анонсувати нові проєкти у 2025 році?

— Так, плануємо, але поки що не готові про них говорити.

Зараз один з важливих трендів це промислові накопичувачі електроенергії. Ви дивитесь в той бік, щоб компонувати їх зі своїми вітропарками, чи маєте ви плани та напрацювання?

— Ми не пішли, як багато колег по індустрії, в аукціони для надання допоміжних послуг "Укренерго". У нас інший концепт, який полягає у тому, щоб займатися енергетичним арбітражем, балансувати недоліки прогнозування та працювати з обмеженнями на своїх власних станціях. Тобто метою є вирівнювання профілю генерації. Найбільший недолік "зеленої" генерації  її нестабільність, і ми це хочемо вирівнювати завдяки інтеграції накопичувачів.

Про ринок електроенергії та борги перед "зеленою" генерацією

У вересні ви говорили, що державне підприємство "Гарантований Покупець" з 2021 року боргує Elementum Energy близько €60 млн. Яка сума боргу станом на зараз?

— Зараз вона менше ніж €50 млн євро, бо були суттєві розрахунки наприкінці року. І в нас відповідно впала дебіторська заборгованість.

Яку частину грошей ви отримуєте за електроенергію фактично і як це впливає на ваші терміни окупності?

— Ми вже давно не рахуємо терміни окупності через борги та прострочення платежів. На сьогодні за 2022 рік маємо розрахунок на рівні 50% за електроенергію, яку ми згенерували.

Чому тоді ви продовжуєте анонсувати нові проєкти попри проблеми зі сплатою коштів?

— Тому що всі проєкти які зараз анонсуються не тільки нами, але й іншими гравцями на ринку, не розраховують на державну підтримку. Переважно нові проєкти будують з розрахунком реалізувати електроенергію на відкритому ринку. Ви можете продавати не лише державі, але й кінцевим споживачам, за двосторонніми угодами на УЕБ, на РДН (Ринок на добу наперед) та ВДР (внутрішньодобовий ринок), можна навіть експортувати.

В жовтні-листопаді минулого року були проведені перші зелені аукціони де з квоти у 110 МВт було обрано лише 0,99 МВт. Чому на Вашу думку інвестори не виявили інтересу до "зелених" аукціонів торік та чи зміниться ситуація у цьому році?

— Ми доволі скептично налаштовані. Причин, чому аукціони не були успішними, декілька. По-перше, контрагентом по цих аукціонах залишається компанія, яка систематично з часів заснування зеленого тарифу вчасно не розраховується. Для того, щоб це сприйняття змінилося, держава має запропонувати кращі інструменти захисту і гарантій прав інвесторів. 

Наприклад, у банків є така вимога, яка називається Bank-ability, коли договір про продаж електроенергії підпадає під критерії якісного забезпечення повернення кредитних коштів. Договори з "Гарантованим покупцем" такими не є. В законах є величезна кількість виключень щодо "ГарПока" порівняно з будь-якими іншими покупцями. Наприклад з "ГарПока" не можна стягнути заборгованість, навіть якщо ви виграєте проти нього справу в суді.  

Іншим питанням була ціна на цих аукціонах. Щодо вітру, то вона становила 80 євроцентів за МВт-год для нових проєктів. В умовах дефіцитного ринку ми маємо значно вищі ціни. Навіть в сусідніх країнах ЄС, де немає такого дефіциту, ціни вищі. Чому в умовах високих військових ризиків, інвестор має включатися в довгостроковий проєкт з неблагонадійним партнером з далеко не найвищою ціною?

Про взаємини бізнесу та держави

Ваш колега Ігор Тинний казав, що на ринку були проблеми, коли держава розраховувалася за "зеленим" тарифом лише частково, але податкова нараховувала податки за мегавати, а не за фактично отримані кошти. У вас таких проблем не було?

— У нас були трохи інші проблеми – з блокуванням податкових накладних. Ми зараз найбільший виробник "зеленої" енергетики в Україні, і в нас на 29 станціях у 2024 році було 15 планових податкових перевірок і понад 10 додаткових. 

Це доволі цікава історія: в країні, в якій є такі колосальні дефіцити в енергосистемі, величезні ресурси бізнесу відриваються на адміністрування податкових перевірок, адміністративних оскаржень та суди. Ми вважаємо величезною проблемою фіскальний підхід держави до бізнесу в умовах війни.

Як би ви могли описати діалог з державою?

— Ми намагаємося через асоціації комунікувати з владою. Дійсно проводяться круглі столи та конференції в Zoom. Якісь речі нам вдаються, але більшою мірою ні. З боку влади або дуже повільна реакція, або ж залишаються дуже формальні підходи та немає бажання розбиратися в реальних проблемах.

Я б не назвала це ефективною співпрацею. Ми точно не відчуваємо, що держава спрямована на підтримку бізнесу. Домінує підхід: ми контролери, а ви винні.

Після масштабних обстрілів генерації того року уряд та НКРЕКП пішли на спрощення підключення генеруючих установок до електричних мереж. Мова йде в першу чергу про газогенеруючі та газопоршневі установки. А чи змінилось в цьому плані щось для великих інвесторів у ВДЕ?

— З лютого почав діяти закон № 4213-IX. Він досить комплексний та містить норми, що змінюють умови приєднання до мереж для ВДЕ. Зокрема закон передбачає фінансове погіршення умов приєднання для зелених виробників. 

Ми маємо певну проблему, яка пов'язана з тим, що є велика кількість договорів на приєднання, які були видані девелоперам і за якими не відбувається жодних процесів. Держава вирішила, що треба якимось чином визначити виробників, які мають серйозні наміри та дійсно збираються щось будувати. Але зроблено все було таким чином, що саме ті, хто дійсно збирається щось будувати понесуть додаткові фінансові витрати в і так надскладних умовах.

Держава внесла фіксовану плату в €10 тис. за кожен МВт планової потужності на приєднання. Тобто якщо ми хочемо щось побудувати в Україні, ми зобов'язані внести фіксовану суму. З одного боку, вони трохи подовжили дії договорів технічних умов або договорів на приєднання. Але з іншого боку, в умовах дефіцитної економіки, коли в нас не те щоб черга з тих інвесторів стоїть, ті хто планують тут будувати повинні за це платити.

Що на Вашу думку мала б змінити держава у своєму підході до стимулювання інвестицій в "зелену" генерацію?

— Для стимулювання інвестицій держава намагається втілити дві ідеї: механізм ринкових премій та механізм зелених аукціонів. Це такий перехідний інструмент від повної державної підтримки, до квазідержавної підтримки, що дозволяє ринку швидко вирости, а інвесторам мати якусь страховку від ризиків. Але жоден з цих інструментів не спрацював. Чому? Бо кожен з них був розроблений у відриві від галузі, а в інвесторів навіть не спитали чого вони хочуть.

Ми навіть спробували механізм "зеленої" премії за останні два роки й виводили наші станції з "зеленого" тарифу, але зіткнулися з величезним обсягом бюрократичних перепон, необхідні акти часто не погоджуються то регулятором, то "ГарПоком", то "Укренерго".

У нас є оця проблема з доведенням ідеї до практичної реалізації. Ідея формально затверджується, а далі нікого не цікавить і ніхто не відповідає за те, наскільки вона була впроваджена у практичну площину, чи дійсно запрацювала і який мала ефект. 

Ми на усіх міжнародних майданчиках стверджуємо, що зелений перехід для України важливий. В нашому національному плані ми також про це говоримо. При цьому більшість державних органів управління в українській енергетиці представляють інтереси традиційної генерації по суті рішень, які вони приймають. 

Ми уже говорили, що нам треба мати або спеціалізовану агенцію зеленого переходу, або якийсь виділений орган, хто б адвокатував потреби "зелених" проєктів. Це мала б бути відповідальність Міненерго, але ми бачимо що в їх фокусі атом, тепло, газопоршні, але не "зелена" генерація.