- Категорія
- Енергетика
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
Олексій Бутенко: Курс «Нафтогазу» на виживання – хибний. НАК із національної компанії перетворюється на газконтору
Він — український бізнесмен, який реалізував понад 20 великих інвестиційно-будівельних проєктів в Україні загальною вартістю понад $300 мільйонів.
Наприкінці 2021-го на запрошення керівництва НАК «Нафтогаз» приєднався до державної компанії і до березня цього року разом зі сформованою ним командою професіоналів із успішним досвідом впровадження проєктів із виробництва тепла й електроенергії з біомаси розпочав реалізацію амбітної мети – стати найбільшим генератором тепла з біомаси до 2027 року та забезпечити заміщення приблизно 2 млрд куб. м природного газу, що дає Україні можливість практично повністю відмовитися від використання природного газу для центрального опалення, замінивши його, зокрема, на біомасу і РДФ (сміття).
Впровадження зазначених проєктів відбувалося на базі дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» , яке він очолив і реорганізував, щоб створити ефективну операційну модель будівництва й управління об’єктами теплоенергетичної інфраструктури на біомасі та РДФ.
На сьогодні за рік команда офісу «Нафтогаз Біоенергія» опрацювала проєкти з будівництва 9 біоТЕЦ у восьми регіонах України й успішно реалізувала два проєкти генерації електроенергії (м. Львів, Грибовицький полігон побутових відходів) і тепла (місто-герой Охтирка).
Про те, якою має бути сучасна компанія «Нафтогаз», про децентралізацію об’єктів генерації, про маніпуляцію на темі дешевого державного газу та демонополізацію ринку тепла і відновлення критичної інфраструктури України — в інтерв’ю з Олексієм Бутенком.
30 листопада 2022 року «Нафтогаз Біонергія» запустив в Охтирці перший проєкт – теплова станція, що працює на біопаливі. Як пілот пройшов випробування опалювальним сезоном?
Зазвичай проєкти такої великої потужності реалізуються протягом 18-20 місяців, ми ж зробили все за 96 днів. І це зважаючи на те, що пік монтажно-будівельних і пусконалагоджувальних робіт припав на масовані ракетні обстріли (жовтень-листопад).
Завдяки героїзму наших Збройних Сил і героїзму наших теплоенергетиків, які іноді були вимушені працювати під бомбардуваннями, ми виконали завдання.
Нам пощастило з обладнанням. Станом на серпень 2022-го воно вже було виготовлене, але призначалося для іншого замовника. Проте оскільки місто-герой Охтирка дуже постраждало і могло взимку залишитися взагалі без тепла, це обладнання надали саме Україні. Потужність проєкту охопила 100% користувачів тепла 48-тисячного міста. Ризики відсутності тепла були повністю захеджовані.
Паралельно з нашим проєктом влада намагалася відновити стару котельню, яку росіяни розбомбили 3 березня 2022 року. Кошти на папері виділили, але досі нічого не зроблено. Соромно, але майже за рік навіть проєктної документації не розроблено, не кажучи вже про виготовлення обладнання...
Пілот в Охтирці довів, що фактично за 100 днів ми можемо створити об’єкт, який замістить у системі теплопостачання орієнтовно 20 млн кубів газу на рік. Більше того, наших ресурсів (підприємств, що забезпечували реалізацію) вистачило б для будівництва одночасно трьох-чотирьох аналогічних проєктів.
Власне, ви і розпочали їх у Львові та Житомирі. На якому етапі вони зараз ?
Паралельно з Охтиркою ми сформували проєктний портфель будівництва ТЕЦ, які працюють як когенерація (виробляють і електроенергію, і тепло), в Житомирі, Чернігові, Хмельницькому, Кропивницькому, Тернополі та Львові. Ці проєкти вже зайшли у стадію ready to build. До 15 жовтня 2023 року ми планували дати електроенергію й тепло в усі ці міста — сумарно близько 250-300 МВт. Це дало б можливість забезпечити альтернативним теплом до 40% населення того ж Житомира чи Чернігова. Але, на жаль, через зміну керівництва НАК «Нафтогазу» ці проєкти були призупинені.
Чому?
Нове керівництво з першого дня задекларувало, що компанія опиратиметься тільки на видобуток і постачання викопних палив — газу, що НАК «Нафтогаз Україна» переходить у стадію виживання. Тобто перехід на мультиенергетичну бізнес-модель зупинений, «зелені» бізнеси поставлені на стоп.
«Нафтогаз» влітку оголосив дефолт. Можливо, з цим пов’язана зупинка програми заміщення газу в централізованому опаленні?
По-перше, дефолт – це не банкрутство. І не НАК не змогла, а держава ухвалила рішення не платити за єврооблігаціями.
На рахунках компанії восени були десятки мільярдів гривень, до того ж держава була винна «Нафтогазу» приблизно 50 млрд грн. У сховищах – понад 11 млрд куб. м власного газу компанії, це до $20 млрд за імпортними цінами. Ця інформація доступна, оскільки є публічною.
По-друге, ці вісім проєктів не потребували великого фінансування з боку компанії. За рік активної роботи із залучення інвестицій ми змогли досягти домовленості з одним із провідних європейських банків, що «Нафтогаз» інвестує лише до 20% (фактично стадія ready to build), решта 80% — це залучені кошти.
По-третє, кілька з цих проєктів мали фінансувати міста. Наприклад, Львів. Так, це були розрахунки в періоді року за збудовану нами ТЕС, але певні фінансові інструменти давали можливість зробити це безболісно для компанії.
Зрозуміло, що війна, і ситуація в економіці дуже тяжка. Але Перемога буде і треба відновлювати інфраструктуру вже. Нам доведеться закотити рукави і зробити 10 Охтирок, 20 Охтирок. Нам доведеться здійснити «зелений» перехід і створити децентралізовану архітектуру енергетики. Це світовий тренд. Це те, на чому наголошував Президент Володимир Зеленський у зверненні до парламенту в грудні 2022 року.
Якщо ми хочемо реально гарантувати енергетичну безпеку та захищеність, умовно кажучи, кожен райцентр повинен мати власну ТЕЦ, яка вироблятиме тепло й енергію для власного споживання.
Міжнародні інвестори хочуть вкладати не у банальну ризикову й антитрендову тему видобутку газу, а саме в нові ринки тепла й електроенергії з альтернативних джерел енергії, у сучасні «зелені» технології, у трендові трансформації, що є частиною глобальної трансформації економіки ЄС (Green Deal).
Рекомендую, подивіться аналітичні звіти Ernst & Young чи KPMG щодо бажання, куди хочуть рухатися інвестори.
Відбудова України після завершення бойових дій буде найбільшим економічним проєктом Європи. Цю думку висловив наш Президент і я в це свято вірю.
Такий курс задекларували лідери багатьох передових держав світу, їхні уряди, міжнародні фінансові інституції. Але сподіватися на те, що кошти роздаватимуть, вибачте, як пиріжки, – це банальна дурість.
Головною проблемою може стати наявність проєктів у стадії ready to build: професіонально розроблена та погоджена згідно із законодавством проєктна документація, отримані позитивні висновки відповідних експертиз тощо. Підготовка таких проєктів може тривати 24 місяці і довше. Без них ніхто ані копійки не інвестує. Тобто ми вже маємо не те що поспішати, а маємо працювати в антикризовому режимі 24/7.
До речі, ця проблема буде характерною для всіх проєктів критичної інфраструктури.
Для мене шок і дикість те, що НАК повністю зупинила наповнення проєктного портфелю в частині заміщення газу в ТКЕ. Мене це дуже непокоїть. Я вбачаю в цьому великий ризик затягування післявоєнного відновлення, особливо такого глобального, соціально важливого та проблемного ринку, як теплопостачання.
Натомість НАК оголосила про намір наростити видобуток газу до 19 млрд кубометрів у 2023 році. Як оцінюєте ці плани?
Я вважаю, що протягом наступних 20 років природному газу в енергетичній безпеці країни, безумовно, належатиме важлива роль.
Але він усе-таки повинен бути виключно перехідним паливом у процесах декарбонізації й «озеленення» економіки.
«Зелена» трансформація економіки ЄС (Green Deal), так званий четвертий енергоперехід, глибоко трансформує всі нафтогазові компанії без винятку, і це вже є реаліями. Влітку 2021-го у своєму блозі я наводив приклади цих трансформацій .Без цього синхронізувати українську компанію, навіть таку потужну, як НАК «Нафтогаз», з економікою ЄС неможливо. Чи ми вже не хочемо до ЄС?
Відповідно, НАК «Нафтогаз» може нарощувати видобуток газу для забезпечення потреб населення, але при цьому саме «Нафтогаз» як національна компанія зобов’язаний подбати про розвиток напрямів виробництва і постачання нових «зелених» енергетичних продуктів і послуг, щоб забезпечити перехід від моделі видобування та постачання викопних палив до мультиенергетичної бізнес-моделі. Саме така бізнес-модель є сучасною і відповідає світовим стандартам, вона допоможе легко синхронізуватися з новотрансформованим «озелененим» енергоринком ЄС.
На моє переконання, саме НАК «Нафтогаз» як національна компанія має бути двигуном модернізації та професіоналізму в енергетичному секторі України, бути лідером «зеленої» трансформації української енергетики, зокрема під час забезпечення стійкості в умовах війни та післявоєнного відновлення енергетичної галузі.
Чому це важливо?
Бо НАК «Нафтогаз» не має скотитися на рівень газконтори! Національна компанія зобов’язана вирішувати національні проблеми!
Саме так і тільки так! Національні компанії, коли війна, коли приватний бізнес знищено, повинні вирішувати насамперед національні проблеми, а не думати про виживання! Такою проблемою є постачання тепла: це багатомільярдні борги теплокомуненерго, які ніколи не були і не будуть сплачені в повному обсязі. Наприклад, у попередні роки теплокомуненерго не могли розрахуватися за спожитий газ перед «Нафтогазом», бо тарифи на опалення нижчі за вартість газу, який їм постачали; це «схематоз» із крадіжкою газу, що є корупцією небачених масштабів; це штучно занижені тарифи, які вбивають виробників тепла й електроенергії; це відсутність ринку центрального теплопостачання як такого, тому що він монополізований місцевими «рєшалами»; це знищені мережі з колосальними втратами…
Діяти потрібно вже сьогодні! Я навіть сказав би, що ще вчора. І не ховатися за хибною політикою виживання… Виживання – це хибний шлях. Цитую президента Зеленського: «Відбудова України — це не тільки про те, що треба зробити потім, після нашої Перемоги, але й про те, що треба робити в цей час». Ключові слова – «у цей час»!!!
Ви сказали, що Україна здатна повністю відмовитися від газу для опалення домівок за п’ять років. Яку частку вже встигли замістити?
Третина газу, який постачає НАК «Нафтогаз», іде на централізоване опалення. Уявіть, про який об’єм заміщення ми говоримо.
Реальність і — головне — успішність заміщення демонструють уже досягнуті частки теплової енергії, що виробляється з відновлюваних джерел енергії, переважно з біомаси, в більшості країн ЄС: Швеція (66%), Естонія (58%), Фінляндія (58%), Латвія (57%). У середньому в ЄС цей показник становить 23% загальної кількості енергії, що використовується для опалення, і він постійно зростає: з 12% у 2004 році до 23% у 2020-му.
Що в Україні? У 2020 році біомаса замістила орієнтовно 5,2 млрд куб. м природного газу, а це приблизно 15% загального довоєнного споживання. Додатково можна замістити ще 20 млрд кубів природного газу — здебільшого за рахунок аграрної біомаси. Вона в нас є, її багато. Її заготівля — це величезний сектор для розвитку регіонів, створення робочих місць. Це ще один вагомий аргумент «за».
Україна в довоєнний час споживала 30 млрд кубів природного газу і мала 20 млрд власного видобутку. Тобто ми імпортували приблизно 10 млрд кубів. Нам вистачить біомаси, аби замістити весь імпорт і половину нашого видобутку природного газу.
Яких інвестицій це потребуватиме?
Інвестиції суттєві. Для заміщення 2 млрд кубів газу інвестиції становитимуть орієнтовно 2 млрд дол. США.
Наскільки тепло й електроенергія, згенеровані на біомасі, а не на газі, дешевші для кінцевих споживачів?
У середньому на 20% для кінцевого споживача. Це за умови, якщо ми в ринку: ринкова вартість газу та справедливі тарифи. Але справа не лише в ціні. Використовуючи наявну в нас біомасу, ми зможемо захеджувати ризики того, що газу може не бути або ціни на нього злетять, як рік тому.
Торік ми пережили ситуацію, коли газ коштував 2300 євро. Але держава віддавала його людям за 7800 грн. Уявляєте різницю в ціні та збитки, які ми отримали? Державі, наприклад, значно вигідніше газ власного видобутку продавати за великі гроші на споті, а не спалювати його за безцінь для опалення житла, накопичуючи борги. Давайте спалювати біомасу, якої у нас величезні об’єми, а не гроші, які могли б витрачати на ту саму оборону, на відновлення та модернізацію економіки.
Якщо це так перспективно та вигідніше за газ,то чому генерація на біомасі зараз збиткова?
Тому що штучно занижений тариф на тепло і ціна на газ для населення. Ми розуміємо, що тарифи втричі нижчі за собівартість. Є мораторій на підняття тарифів для комерційних підприємств, а це основна стаття заробітку для виробників тепла. До того ж більшість підприємств-споживачів тепла призупинили роботу в зв’язку з війною.
Взимку задля виживання держава була вимушена безкоштовно надавати громадянам деревину для опалення помешкань. Через це збільшився попит на відходи деревини і ціни на неї зросли фактично вдвічі. У скільки разів ми мали б підняти тарифи? У два рази і це обґрунтовано. Але їх заморозили і проєкти стали збитковими.
Проте є надважливе «але». Для НАК «Нафтогаз» проєкти на біомасі ніколи не були і не є збитковими. Держава купує газ по 100 гривень, а продає населенню по 8 гривень. Отримує мінус 92 гривні. Це збитки, які катастрофічно накопичилися і ніколи не будуть погашені. Якщо перестати купувати дорогий газ і замінити його наявною дешевою біомасою, окупність цих проєктів — до чотирьох років. Це вигідна програма. Ще раз повторюю: національна компанія зобов’язана вирішувати національні проблеми, а це проблеми з теплопостачанням, із модернізацією теплокомуненерго.
Мене дуже дивує цей різкий розворот «Нафтогазу» від заміщення газу. Ми багато вже зробили, а зараз розвернулися і пішли у зворотному напрямку.
Щоб продати газ теплокомуненерго по 7420 грн для опалення населення, держава передає «Нафтогазу» з бюджету понад 200 млрд грн платників податків. На мою думку, така ціна на газ не мотивує використовувати його ефективно і в цьому полягає шкода для держави.
Деякі політики й експерти агітують за «державний» газ для потреб населення за собівартістю видобутку. Це реально?
На темі «газ державного видобутку віддаємо населенню за собівартістю», додатково прикриваючи цей популізм гаслами про енергобезпеку країни для перемоги на енергетичному фронті, хайпує більшість політичних сил протягом усього часу незалежності України. Саме політикани-популісти, які хочуть задовольнити свої політичні амбіції, обманом підігрівають бажання частини своїх виборців отриманням дешевого газу, шляхом його продажу «за собівартістю».
Це міф! Так само, як і міф, що цього видобутку вистачає для покриття всіх потреб населення.
Коли українців намагаються «зомбувати» газовою темою, їм не пояснюють, що для того, аби їм продати газ, треба виконати колосальну роботу, що суттєво впливає на собівартість газу.
Вона передбачає:
- адміністративні витрати компаній у ланцюгу від свердловини до споживача;
- плату за користування надрами (рента);
- виробничі витрати на підйом і підготовку газу (Lifting cost);
- амортизаційні відрахування;
- плату за вхід у ГТС;
- витрати на проведення геолого-сейсмічних робіт;
- витрати зі знецінення нафтогазових активів;
- вартість підйому газу зі свердловини;
- утримання системи промислових і магістральних газопроводів, системи підземних сховищ й управління ними;
- різницю в рівні ефективності родовищ, що сягає чотирьох разів або навіть більше;
- економічні витрати на залучення капіталу для здійснення інвестицій, що забезпечують видобування цього газу;
- вкладення коштів у розвідку та розроблення родовища у вигляді геолого-сейсмічних робіт, пошуково-розвідувального та експлуатаційного буріння, будівництва наземної інфраструктури.
І багато іншого.
Усе вище перелічене супроводжується виробничо-технологічними витратами газу (ВТВ).
Найбільше газу споживає населення напряму та через централізоване опалення. Саме тому держава встановлює тарифи для операторів інфраструктури постачання газу на суттєво нижчому рівні за економічно обґрунтований. Уявіть, що додатково ще треба відняти ВТВ. І ще відніміть споживання бюджетними та релігійними організаціями, оскільки це теж потреби населення. Жах…
Роблю висновок.
Насправді, відповідно до вищенаведеного, газ не такий уже й дешевий.
Також державного видобутку не вистачає навіть зараз, і що нижча ціна, то вище використання, то більше газу бракуватиме. Це доведений факт.
Додайте до цього проблему субсидування, яка сьогодні в Україні робить газ найдешевшим видом енергоресурсу для населення. Такий от самообман. Звісно, що за такої ціни газу невигідно ані заміщувати, ані утеплювати житло, фактично нічого не вигідно робити з економічного погляду. Вигідно просто сидіти та бездумно спалювати газ. Позиція «суїциду». Для економіки це страшенний, я сказав би – смертельний удар, наслідки якого суспільство відчує за декілька років! Уже сьогодні обсяг прихованих субсидій за чинною ціною на газ – 842 млрд грн. Це величезна трагедія для України. Першими в цій ситуації постраждають генеруючі компанії. Вони вже майже знищені цією політикою.
Вважаю важливим для «Нафтогазу» залишатися осторонь цієї політичної афери під назвою «газ держаного видобутку віддаємо населенню за собівартістю». Але декларування одновекторності (тільки видобуток газу) означає, що компанія вже втягнута в цю популістську гру.
Проєкт «Львів_біогаз». У чому успіх і важливість його реалізації?
У партнерстві з групою компаній «Кліар Енерджі» під час активних бойових дій за 46 днів (квітень-травень 2022 року) було реалізовано пілотний проєкт біогазової електростанції, що працює на базі полігона твердих побутових відходів у Львівській області, потужністю 625 КВт. Приклад того, що бізнес має працювати, попри тяжкі часи.
Завдяки побудованій біогазовій електростанції 38 гектарів сміттєвого полігона, який викидає мільйони куб. м шкідливого звалищного газу, стали джерелом енергії для навколишніх домогосподарств.
Станція здатна виробляти 2,645 тис МВт*год на рік, заміщуючи при цьому понад 800 тис. куб. м природного газу.
Це дає можливість забезпечити електроенергією орієнтовно 735 домогосподарств і водночас скоротити викиди в атмосферу вуглецю, обсягом приблизно 30 тис. т на рік. Завдяки реалізації цього проєкту понад 2 млн куб. м метану, який у 30 разів шкідливіший за вуглекислий газ, не потраплять в атмосферу, а мільйони кубометрів звалищного газу з 38 га сміттєвого полігона стануть джерелом енергії.
Над чим працює «Нафтогаз Біоенергія» зараз? Ви сказали, що ваші проєкти зупинені.
Із березня цього року ми вийшли з проєктів НАК «Нафтогазу». За невеликий проміжок часу, зима 2021-го — весна 2023 року, ми багато чого зробили: вивчили та розробили програми модернізації ТКЕ десяти великих міст України, при цьому дійшли висновку, що справді можемо закрити питання заміщення газу в централізованому опаленні за п’ять років. Ми створили реально життєздатну програму такого переходу, розробили стратегії реалізації та плани дій; усвідомили, що маємо всі необхідні ресурси. Ми створили компанію-енергодевелопера, що є єдиним ефективним інструментом в Україні, здатним успішно реалізовувати проєкти в енергетиці найбільшої складності. Сформували серйозний проєктний портфель.
На практиці довели, що під силу за критично короткі строки замістити на 100% газ у великому місті з населенням 48 тисяч осіб... І це все було зупинено. Хтось вирішив, що це не на часі.
Спершу, уявіть собі, без попереджень і пояснень були заблоковані на кілька місяців усі платежі. До речі, блокування платежів виявилося типовою стратегією нового менеджменту «Нафтогазу». Вже відомі факти, що ця «схема» була використана не тільки щодо нашого підприємства, а й щодо багатьох «дочок» НАКу.
Це повністю паралізувало роботу «Нафтогаз Біоенерго», призвівши до зупинки процесу реалізації всіх «зелених» проєктів. Відповідно, формування проєктного портфелю також було заблоковано. Репутаційні ризики зашкалювали, почали надходити претензії від підрядних організацій.
Для національної компанії, з погляду неминучої «зеленої» трансформації в сучасну енергетичну компанію у фарватері вступу України до ЄС, цей факт не що інше як заподіяння шкоди, постріл собі в ногу...
Ми з цим не погодилися, а після спроб професійно дискутувати відчули сильний тиск із боку деяких членів «нової команди» компанії. Це було доволі брудно з проявом «таланту» невдячності та підступності... Переконаний, що життя все розставить на свої місця. Тим паче, триває війна, тому не час говорити про конфлікти. Радив би їх уникати, щоб не виносити в публічну площину інформацію, яка може нашкодити компанії.
Єдине, що можу сказати: вже дуже скоро наші досягнення в складі прогресивної, патріотично налаштованої команди, метою якої є відродження України та запрошення приєднатися до якої ми щойно отримали, багато кого приємно здивують.
Це приватна компанія?
Ні.
Що для вас сьогодні є найважливішим у вашому житті?
Я дуже хочу, щоб ми скоріше виграли війну! Слава Україні!