Як Польща адаптує енергетику до викликів часу

Нещодавно наш уряд презентував концепцію України як енергетичного хабу Європи. Де передбачено, що до 2050 року Україна зробить не тільки “економічне”, але й “енергетичне диво”. План дуже амбітний. Але значну його частину реалістично виконати, якщо мати реалістичний план, політичну волю і кваліфіковану команду менеджерів і спеціалістів. Але почати треба з адекватної стратегії й плану. І тут ми можемо подивитися, як це роблять наші успішні сусіди — поляки. 

Польща в багатьох питаннях може слугувати зразком трансформації для України. Це стосується і питань розвитку енергетики. Треба розуміти, що базово Польща мала менш сприятливі стартові умови, ніж Україна. У поляків не було на 1991 рік атомної енергетики, майже вся енергія вироблялася тепловими електростанціями. І енергетична безпека Польщі залежала від імпорту нафти й газу, а також видобутку вугілля в Сілезькому індустріальному регіоні. Який дуже подібний до нашого Донбасу чи Дніпровського індустріального регіону. 

Але Польща на шляху трансформації зуміла скористатися і перевагами європейської інтеграції, і загальним трендом на зелений перехід, який ми спостерігаємо у світі останні 15-20 років. 

Енергетична стратегія Польщі, прийнята 2021 і скоригована в березні 2022, після початку російської агресії проти України, передбачає:

1. Забезпечення енергетичної безпеки й енергетичної незалежності Польщі. 
2. Сприяння економічному розвитку та зростанню конкурентоспроможності. 
3. Адаптація енергетики й економіки республіки під нові стандарти Європейського Союзу і потреб захисту “зеленого курсу”. 

Загалом, ключове, що можна побачити в цій Стратегії — це розуміння, що робити, як робити, де брати гроші на все це, що треба змінити в законодавстві, що треба, щоб залучати інвестиції, готувати спеціалістів, розвивати сферу досліджень тощо. 

Як поляки збираються діяти? Шляхом системи зваженої та послідовної політики. 

До 2040 року велика кількість вугільних потужностей буде виведена з енергосистеми. Регіони, які відмовляються від видобутку вугілля, отримують додаткові інвестиції та податкові пільги. Щоб ефективно трансформувати свою економіку — мова йде про 60 мільярдів злотих. Окрім регіонального підходу, передбачається, що перехід залучатиме індивідуальних споживачів енергії, які, з одного боку, будуть захищені від підвищення цін на енергоносії, а з іншого — заохочені до активної участі в енергетичному ринку. Це забезпечить справедливий перехід енергоресурсів і можливість участі всіх — навіть невеликих домогосподарств.

Щоб компенсувати втрату теплової генерації, Польща будуватиме атомні електростанції з великим ступенем локалізації. У 2033 році буде введено в експлуатацію перший атомний енергоблок потужністю 1-1,6 ГВт, наступні блоки будуть запускатися кожні 2-3 роки — вся атомна енергетична програма передбачає будівництво 6 енергоблоків до 2043 року. Це дозволить полякам безпечно і дешево забезпечити від 12 до 18% промислового виробництва електроенергії. Крім будівництва великих електростанцій з потужними блоками, Польща вивчає можливість будувати малі модульні реактори. Це дозволить забезпечити енергетичну автономність різних регіонів, особливо індустріально важливих міст, що підвищить загальний рівень енергетичної безпеки для поляків і польської економіки. 

Соціологія теж на боці мирного атому: 57% поляків підтримують будівництво АЕС. Причому в регіонах, які можуть бути обрані як місце побудови першої АЕС, рівень підтримки ще вищий — 71%.  Це, до речі, стало можливим не тільки через раціональність поляків, але й завдяки інформаційній і просвітницькій програмі Уряду. Це дуже важливо, адже ще до вторгнення в Україну росіяни дуже багато працювали на польському інформаційному полі, щоб дискредитувати атомну енергетику і зберегти залежність Польщі від російських енергоресурсів. Але, як бачимо, невдало. 

Зменшення викидів і декарбонізація енергетики будуть забезпечені комплексністю програми: будівництво АЕС, вітрових електростанцій, терміналів для імпорту скрапленого газу, стимулювання локальної генерації домогосподарств та бізнесу. Це все також створить нові можливості для розвитку та започаткує цілі нові галузі економіки. Очікується, що це дозволить створити до 300 тисяч нових робочих місць у галузях, пов’язаних з атомною енергетикою, електротранспортом, сферою відновлювальних джерел енергії, мережевою інфраструктурою, цифровізацією, теплопостачанням. модернізацією індустріального і житлового фонду тощо.

Головним екологічним результатом змін буде чисте повітря для кожного поляка. Реалізація Стратегії загалом дозволить знизити викиди забрудників повітря на 60-90% на кожну гігакалорію виробленої енергії та тепла. Це відбудеться завдяки інвестиціям у:

1. децентралізацію опалення;
2. електрифікацію громадського та індивідуального транспорту; 
3. просування пасивних будинків та будинків з нульовими викидами з використанням місцевих джерел енергії (цю практику активно започаткували у Швеції ще в кінці минулого століття).

Формування різноманітних джерел генерації забезпечить і енергетичну незалежність Польщі, бо після 24.02.2022 жодних причин сподіватися на постачання енергії з Росії немає. 

Окремі розділи стратегії присвячені також:

1. Профільній освіті у сфері енергетики, підготовці інженерів, фінансуванню наукових досліджень у ядерній сфері й інших галузях енергетики та енергозбереження. Бо без кваліфікованих спеціалістів жодна стратегія не буде реалізована.  
2. Питанню перемовин та гармонізації з енергетичною політикою всього Європейського Союзу. Автори документа наполягають на необхідності жорстких перемовин з ЄС, щоб Польща могла реалізовувати свою стратегію, збільшуючи генерацію. Що вступає в суперечність з окремими директивами ЄС. Як бачимо, союз — союзом, а власні національні інтереси — пріоритет. 

Як бачимо, підхід комплексний і цілком реалістичний. Ми не можемо “копіювати та вставити” польський досвід і польську стратегію. Але ми можемо навчитися так планувати, адаптуватися і послідовно реалізовувати політику, від якої залежить виживання та успіх країни. 

Автор: Олександр Кацуба — український підприємець, експерт у сфері енергетики, власник компанії АЛЬФА ГАЗ.