Ціни на залізну руду в Європі зростають. Чи зможе Україна скористатися нагодою і суттєво наростити експорт

Третій та четвертий квартали 2022 року були провальними як для металургів, так і для гірників. До логістичних обмежень, викликаних блокадою морських портів, додалися відключення електроенергії та падіння цін на світових ринках. 

Через відключення світла гірничо-збагачувальні підприємства не могли виробляти залізорудний концентрат та окатиші, котрі в умовах обмеженої логістики економічно доцільно було експортувати. Також відключення електроенергії стали причиною зниження виробництва сталі, що в свою чергу знизило попит і на залізну руду. Через це видобувні компанії були змушені скорочувати виробництво. 

 В кінці минулого року після значного падіння в листопаді ціни на залізну руду все ж почали зростати, а в першому кварталі поточного року світові ціни на сталь є доволі сприятливими для видобувних компаній. Крім цього в лютому енергосистему України вдалося стабілізувати, що дозволило “Укренерго” відмовитися від практики відключень електроенергії.

В таких умовах найбільша гірничо-металургійна компанія України “Метінвест” заявила про наміри збільшити завантаженість своїх видобувних підприємств мінімум до 30% та зосередитись на виробництві високомаржинальних окатишів. Разом з цим ця компанія, як і інші експортери залізної руди є дуже залежною від залізниці, котра в умовах блокади морських портів залишається єдиним каналом для експорту. 

Кінець минулого року став найважчим часом для українських гірників

Старший аналітик Dragon Capital Денис Саква каже, що великим ударом для гірників стала втрата металургійних комбінатів після окупації Маріуполя весною 2022 року, а також зниження виробництва на інших українських металургійних підприємствах, що спричинило значне падіння внутрішнього попиту.

“На початку минулого року ціни на залізну руду становили близько 160 доларів за тонну, а вже до жовтня ціна впала до 80 доларів за тонну. До цього додалося значне падіння внутрішнього попиту. Метінвест втратив маріупольські підприємства, а “Камсталь” та “Запоріжсталь” працювали зі зниженим завантаженням. Тож великий об’єм залізної руди не було куди збути”, - говорить Саква.

Разом з цим через втрату моря експортери залізної руди були вимушені переорієнтуватися на поставки залізницею через західні прикордонні переходи. Компанія Ferrexpo, котра ще до повномасштабної війни експортувала залізницею великі об’єми окатишів була змушена конкурувати за свої логістичні напрямки з тим же “Метінвестом” і також знижувати своє виробництво. Загалом за 2022 рік у “Метінвесту” падіння видобутку склало 66%, а у Ferrexpo 46%.

Крім того, починаючи з жовтня компанії зіткнулися з відключеннями електроенергії. Для великих промислових компаній перебої з електроенергією можуть стати причиною техногенних аварій. А процес збагачення залізної руди та виробництва окатишів неможливий без електроенергії. 

“Окатиші це чи не єдиний вид продукції який було сенс експортувати в умовах війни оскільки здорожчення логістики робило експорт звичайного концентрату практично нерентабельним. Тож за два останні квартали видобуток “Метінвеста” впав на 90%, а видобуток Ferrexpo на 85%”, - говорить Саква.

Аналітик інформаційно-аналітичного ресурсу ГМК-центр Андрій Тарасенко каже, що на початку війни у гірників був шок, але згодом всі більш-менш пристосувались і продовжили працювати.

“Спочатку видобувні підприємства працювали на 50% завантаження, а вже в кінці року завантаження знизилось до 20%. Гірше ніж в кінці минулого року в галузі ще не було. Через дефіцит електроенергії у підприємств не було змоги виробляти концентрат та окатиші, тож збагачувальні підприємства були змушені зупинитися”, - каже Тарасенко.

За його словами, починаючи з травня на внутрішній ринок йшло приблизно пів мільйона тонн залізної руди, тоді як експорт дуже значно коливався. Якщо у на початку року гірники експортували 2-2,5 млн тонн на місяць, то в кінці року експорт складав 700 тис. тонн на місяць.

Тарасенко говорить, що перший час після початку повномасштабної війни та блокади портів вся залізорудна продукція їхала через західні прикордонні переходи. Максимум, яким можна було вивезти залізницею складав 2 млн тонн, тому гірничі підприємства почали скорочувати видобуток. Крім того, в експортерів були спроби опанувати маршрут через дунайські порти - через Ізмаїл перевалювали до 400 тис. тонн на місяць сумарно всієї продукції гірничо-металургійного комплексу.

“Руда йшла перш за все в країни ЄС: Австрію, Словаччини, Польщу, Сербію, Чехію. Ми й раніше туди багато постачали. Експортувати в Китай не було змоги, оскільки дуже виросли транспортні витрати, а ціни впали. Це зробило поставки руди в Китай недоцільними”, - каже Тарасенко.

За словами експерта після початку війни поставки залізної руди з України до ЄС навіть зросли. Перш за все це пов’язано зі значним падінням попиту на російську залізну руду.

“Від початку повномасштабної війни експорт залізної руди до Європи впав десь на 80%. Хоча санкцій ЄС немає ні щодо залізної руди, ні щодо її постачальників. Я думаю, що це свідома відмова споживачів”, - говорить Тарасенко.

Нові перспективи при старих проблемах

Тарасенко каже, що в цьому році попит на залізорудну продукцію в ЄС відновлюється. Згідно зі звітом асоціації європейських виробників сталі Eurofer видиме споживання сталі скоротилось на 11,4%, а реальне споживання на 4,6%. 

“Фактично половина скорочення попиту на сталь в ЄС в третьому кварталі минулого року відбулась за рахунок скорочення запасів. Реальний попит впав не дуже сильно. За макроекономічними показниками ми бачимо, що економіка Європи постраждала не так сильно, як очікувалось в умовах енергетичної кризи та монетарної політики Центробанків. Обсяги економічної активності зараз вище ніж в кінці 2021 року. Тож виробники усвідомили, що попит буде рости та почали поповнювали свої запаси. Металурги ще не встигли наростити виробництво сталі, однак будуть це робити і потребуватимуть руду. Україна в даній ситуації знаходиться в досить хорошому становищі оскільки є ближчою до країн ЄС ніж Австралія та Бразилія”, - каже Тарасенко.

Разом з цим він зазначає, що без морських портів українські гірники не зможуть наростити експорт залізної руди, через логістичні обмеження залізничних шляхів.

“Згідно з дослідженнями GMK-Центру залізницею з України можна вивезти 3 млн тонн усіх видів товарів на місяць. 1 млн тонн з цих товарів займає зерно, при умові, що “зернова угода” працює. Тож разом з можливостями Дунайських портів з України до ЄС можна вивезти близько 2,3 млн тонн на місяць. Якщо порівнювати це з довоєнними показниками, то це дасть змогу завантажити гірничорудні підприємства на рівні 30%”, - говорить Тарасенко.

Саква теж вважає, що попри проблеми минулого року перспективи в залізорудної галузі доволі непогані. В лютому постачання електроенергії відновилося, що дасть можливість працювати збагачувальним підприємствам. Разом з цим світові ціни на залізну руду зростають що дасть можливість постачати руду не лише до ближніх країн, але і в країни Західної Європи.

“Ймовірно ми побачимо зростання видобутку в першому кварталі цього року. Крім того, при поточній кон’юнктурі металургійні підприємства можуть наростити виробництво, що дасть можливість експортувати вже не руду, а чавун, сталь та металопродукцію”, - говорить Саква.