- Категорія
- Промисловість
- Дата публікації
Економіка на межі: нові тарифи монополій – вирок для промисловості та бюджету
Війна, яку росія п'ятий рік веде проти України, продовжує системно виснажувати економіку, а промисловість залишається одним із секторів, що найбільше постраждали від бойових дій, втрати ринків збуту та логістичних обмежень. Десятки системоутворюючих підприємств або балансують на межі зупинки, або змушені суттєво скорочувати обсяги виробництва. У цей час головне завдання держави – створювати умови для збереження виробництва, робочих місць та податкових надходжень. Однак останні ініціативи щодо підвищення тарифів державних монополій можуть суттєво посилити навантаження на реальний сектор економіки.
Яскравий приклад – 19 червня Міністерство розвитку громад та територій оприлюднило проєкт наказу, за яким з 1 серпня вантажні тарифи "Укрзалізниці" мають зрости на 30%. Це рішення потребує ретельного аналізу його впливу на економіку та конкурентоспроможність українських виробників.
В умовах повномасштабної війни, постійних обстрілів та енергетичного дефіциту підприємства металургійної, гірничодобувної, феросплавної, хімічної та будівельної галузей потребують зовсім іншого.
Щоб зрозуміти масштаб проблеми, достатньо поглянути на показники виробництва у ключових секторах.
На металургійних комбінатах країни виробництво суттєво скорочено, на одному з найбільших – на 70% – з майже 5 млн тонн до 1,2-1,5 млн тонн. Підприємства змушені виводити з експлуатації цілі цехи та консервувати доменні печі. На низці заводів зупинені основні виробничі потужності, повний металургійний цикл не працює. Інші великі підприємства галузі скоротили виробництво на 65% через обмеження електропостачання та високу вартість енергоресурсів.
Провідні гірничо-збагачувальні та залізорудні комбінати також працюють в умовах серйозних викликів. Зокрема, нещодавно Південний ГЗК оголосив про часткове призупинення видобутку залізорудної сировини та скорочення виробничих потужностей через порушення експортної логістики внаслідок атак росії на цивільні судна у Чорному морі. Ті підприємства, що продовжують працювати, кардинально зменшили показники – наприклад, обсяги видобутку на окремих флагманах впали з 11,2 млн тонн до 6,14 млн тонн.
Феросплавна промисловість перебуває у критичному стані. Найбільші заводи скоротили виробництво на 82-85%. Масово зупиняються плавильні агрегати: на одному підприємстві у тривалий простій виведено 14 із 16 агрегатів, на іншому – зупинено 19 із 22 печей.
Суттєве падіння фіксують також виробники будматеріалів (зокрема, цементні заводи) та скляна промисловість, де виробництво скорочено в рази через руйнування та високу вартість енергоресурсів.
Причини цих проблем очевидні: дефіцит та висока вартість електроенергії, руйнування логістичних ланцюгів, брак персоналу через мобілізацію та запровадження європейського механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM).
І саме зараз, коли кожна гривня у собівартості визначає конкурентоспроможність української продукції, пропонується нове підвищення тарифів.
Наслідки такого кроку прорахувати неважко.
По-перше, ті підприємства, які ще працюють, можуть бути змушені скорочувати виробництво або зупиняти окремі потужності. Це означатиме втрату робочих місць та подальше звуження промислової бази країни.
За оцінками Об’єднання підприємств "Укрметалургпром", підвищення вантажних тарифів на 37% може коштувати українській економіці майже 100 млрд грн ВВП, призвести до втрати близько 2,4 млрд доларів валютної виручки, скорочення бюджетних надходжень більш ніж на 36 млрд грн та зникнення щонайменше 76 тисяч робочих місць. Відповідні розрахунки були викладені у листі організації до тодішньої прем’єрки Юлії Свириденко із закликом не допустити запровадження такого рішення.
Парадокс ситуації полягає ще й у тому, що сама монополія від цього може не отримати очікуваного ефекту. Збільшення тарифу на 30% не означає автоматичного зростання доходів на 30%, якщо обсяги перевезень скорочуватимуться.
За розрахунками, які раніше оприлюднювали представники бізнесу та галузевих асоціацій, фактичний фінансовий ефект для "Укрзалізниці" може виявитися значно нижчим від прогнозованого через зменшення вантажопотоку.
Саме тому я публічно звернувся до прем'єр-міністра України та всього складу Кабміну з чіткими запитаннями. Чи проводилася Урядом незалежна оцінка макроекономічного впливу цього проєкту наказу? Хто персонально нестиме відповідальність за кожне підприємство, яке буде змушене скорочувати виробництво внаслідок такого рішення?
Уряд має ретельно проаналізувати наслідки запропонованого підвищення тарифів та повернутися до широкого обговорення цього питання із представниками промисловості, бізнес-асоціацій та експертного середовища. Державі необхідна політика підтримки виробництва та збереження економічного потенціалу. Бо без працюючої економіки неможливо забезпечити ані стабільність бюджету, ані належне фінансування оборони країни.