Приватизація ОПЗ: чи зможе держава продати збитковий завод із боргами

Стартова ціна державного пакета акцій (99,6%) Одеського припортового заводу на рівні 4,49 млрд грн. Ця сума не враховує додаткові зобов’язання, що впливають на реальну вартість активів.

Основні умови продажу:

• збереження ключових видів діяльності підприємства протягом 5 років;
• інвестиції не менше 500 млн грн протягом 5 років;
• погашення заборгованості із зарплати та перед бюджетом протягом 1 року;
• погашення простроченої кредиторської заборгованості протягом 5 років, за винятком боргів перед особами, на яких поширюються санкції, та резидентами РФ і Білорусі;
• забезпечення соціальних гарантій працівникам;
• дотримання екологічних норм.

Найбільшими є борги підприємства перед групою "Нафтогаз" та компанією Дмитра Фірташа Ostchem. Її претензії складають понад $300 млн. Однак у 2021 році український Верховний суд відмовив Ostchem у стягненні цієї суми з підприємства. До того ж відносно Фірташа Україна запровадила персональні санкції, хоч сама компанія продовжує легально працювати в Україні. 

Заборгованість перед "Нафтогазом" зараз складає 2,5 млрд грн, проте за словами в.о. голови правління ОПЗ Юрія Ковальського, керівництво зараз веде перемовини з кредиторами, щоб запропонувати потенційному інвестору життєздатну структуру боргу.

Підприємство намагалися запустити у серпні 2024 року. Тоді тендер на постачання газу ОПЗ виграла маловідома компанія "Укрнафтогазбуріння", а всі великі гравці газового ринку проігнорували конкурс через ризики неоплати газу. Але попри угоду з постачальником завод так і не розпочав виробництво. Зараз більшість опитаних експертів вважають, що продаж — єдиний спосіб врятувати підприємство. 

Скільки може коштувати такий актив

За оцінкою керуючого партнера інвесткомпанії "Altius Capital" Олексія Ращупкіна, за умови перезапуску виробництва карбаміду, завантаження ліній на рівні 40–50% та ринкової ціни газу близько TTF €30–35/МВт·год, нормалізована EBITDA підприємства могла б становити $25–30 млн на рік. Виходячи з цього оцінка вартості підприємства могла б становити $75 млн до $120 млн.

"Ключові передумови для такої оцінки, це реструктуризація заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» за прозорим графіком та винесення/врегулювання історичних претензій поза периметром підприємства. І якщо боргу перед "Нафтогазом" ще можна буде реструктуризувати, то з історичними претензіями пов’язаними з Ostchem - цікавіше. Його визнав Стокгольмський арбітраж, але не визнають українські суди. У будь-якому випадку новим власникам доведеться домовлятися з кредиторами", — каже Ращупкін.

Однак за словами керівника проєкту "Інфоіндустрія", який займається моніторингом цін та аналізом ринка добрив в Україні, Дмитра Гордейчука, в умовах війни перезапустити виробництво карбаміду майже нереальна задача.

Технічний стан ОПЗ зараз просто жахливий: виробничі потужності зруйновані або ж сильно пошкоджені внаслідок російських атак. Тож для відновлення підприємства новому власнику необхідно буде вкласти у відновлення виробничих цехів. Іншою проблемою стане відновлення кадрового потенціалу, оскільки за час простою завод втратив багатьох кваліфікованих працівників. 

Таким чином відновлення потужностей виробничих потужностей підприємства, за оцінкою експерта може зайняти мінімум два роки. Але навіть за цієї умови Гордейчук вважає запуск виробництва карбаміду неможливим в умовах війни, коли російські військові обстрілюють район Великої Одеси. Єдиний вид діяльності, який може зацікавити потенційного інвестора — морська перевалка вантажів. Як порт ОПЗ може перевалювати зерно, карбамід та олійні.

"По суті за 4,5 млрд грн ви отримаєте металобрухт і порт, який коштуватиме значно більше за 4,5 млрд грн. За відносно невеликих інвестицій перевалка зможе приносити покупцеві близько 500 млн грн щорічно за чинних цін на послугу", — каже Гордейчук.

Цей вид діяльності вже опробуваний на підприємстві. В.о. голови правління ОПЗ Юрій Ковальський раніше розповів, що після невдалого запуску агрегату у серпні минулого року з виробництва аміаку підприємство зайнялося перевалкою зернових і протягом року це залишалося його єдиним джерелом доходу. За словами Ковальського, партнером ОПЗ з перевантаження зернових виступає трейдер ТОВ "В АГРО". У маркетинговому 2024−2025 роках було перевантажено близько 638 тис. тонн зернових: 625 тис. тонн кукурудзи та 12,7 тис. тонн сої.

Хто може купити завод

Керівник аналітичного відділу інвесткомпанії Concorde Capital Олександр Паращій, каже що закордонні інвестори навряд чи візьмуть участь у конкурсі з огляду на військові ризики в районі портів Великої Одеси.

"Можливо це буде цікаво інвесторам, які толерантні до ризиків роботи в прифронтовій зоні. Можливо це будуть українські олігархи. Навряд чи іноземні інвестори на таке наважаться. Хоча не варто виключати інвесторів, які вже купували великі активи під час війни. Наприклад NEQSOL", — каже Паращій.

Ращупкін погоджується з Паращієм, щодо того що підприємством зацікавляться в першу чергу внутрішні інвестори. На його думку, першими інтерес проявлять внутрішні гравці - оператори газового та ринку добрив, а також великі аграрно-логістичні групи/зернотрейдери з портовою інфраструктурою. 

Участь міжнародних гравців, на його думку, також не виключена. Однак це залежатиме від конкретних умов продажу, чіткого розмежування історичних претензій (зокрема пов’язаних з Ostchem) та зрозумілої реструктуризації боргу перед НАК "Нафтогаз України", а також від ризиків логістики й страхування в умовах війни.

Delo.ua надіслало запит до основних кредиторів ОПЗ групи "Нафтогаз" та Group DF щодо того чи планують компанії брати участь у конкурсі. На момент публікації ми поки не отримали відповіді, але опублікуємо її як тільки отримаємо.

За словами одного з учасників ринку, обізнаного зі станом справ на підприємстві, при приватизації можливий сценарій, коли підприємство придбають іноземні інвестори, що будуть афільовані з українським капіталом.

"Три місяці тому на підприємстві почались розмови про те, що ОПЗ зацікавились компанії з ОАЕ та Кувейту. Я вважаю, що за цими компаніями з Аравійського півострова може стояти колишній радник голови ФДМУ Сенниченка Андрій Гмирін, який з родиною втік в Дубаї", — каже співрозмовник.

За інформацією проєкту "Радіо Свобода" "Схеми" Андрій Гмирін був радником голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка. За даними НАБУ, у 2020−2021 роках Гмирін разом із колишнім головою Фонду держмайна Дмитром Сенниченком організував схему на державних підприємствах, що перебували під контролем ФДМУ.

За даними правоохоронців, вони призначали підконтрольних їм людей на керівні посади Одеського припортового заводу та Об'єднаної гірничо-хімічної компанії. Учасникам цієї справи правоохоронці інкримінують відмивання 10 мільярдів гривень.

Після публікації матеріалу, до редакції Delo.ua звернулась пресслужба Андрія Гмиріна та заперечила інформацію, що він був радником голови Фонду держмайна під час керівництва фондом Сенниченка.