Україна повертає ставку на виробництво. Що показав форум Industrial Evolution у Білій Церкві

Ключова тема форуму – як українському виробництву перейти від виживання під час війни до конкурентоздатності. Учасники говорили про фінансування, індустріальні парки, дефіцит кадрів, експорт, енергостійкість, автоматизацію, R&D та роль держави у розвитку промисловості.

Міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев у вступному слові наголосив, що війна змінила підхід держави до виробництва.

"Ми зрозуміли: якщо ми чогось не виробляємо, ми цього не маємо. Промислова політика – це частина політики національної безпеки. Промисловість – це не лише економіка, це те, що захищає нас зараз і буде захищати в майбутньому", – сказав Соболев.

За його словами, стратегічна ціль України – збільшити частку переробної промисловості у ВВП до 20%. Нині цей показник становить 8,8%. У 2025 році переробна промисловість стала найбільшим платником податків серед секторів економіки – 18% надходжень зведеного бюджету, або на 70 млрд грн більше, ніж раніше.

Окремим фокусом форуму стали індустріальні парки. За даними, озвученими під час дискусій, в Україні вже близько 40 активних індустріальних парків – це майданчики, де будується інфраструктура, зводяться заводи або вже працюють підприємства. У них створено близько 1,2 млн кв. м промислової нерухомості, побудовано близько 300 МВт підстанцій, а обсяг інвестицій зріс майже до 45 млрд грн.

Засновник інноваційного парку UNIT.City та індустріального парку "Біла Церква", ініціатор форуму Василь Хмельницький назвав виробництво ключовою точкою економічного зростання.

"Виробництво – це точка зростання економіки. Ми створюємо робочі місця, сплачуємо податки в державний і місцевий бюджети та підвищуємо купівельну спроможність людей. Якщо український бізнес буде успішний, іноземці до нас точно прийдуть", – зазначив Хмельницький.

За його словами, іноземні компанії, обираючи локацію для виробництва, дивляться не лише на податки чи географію. Вони оцінюють, чи може в країні успішно працювати місцевий бізнес. Якщо українські виробники будують, розвиваються й заробляють, це стає сигналом для міжнародних інвесторів.

Серед головних висновків форуму – виробництво знову стає центральною темою економічної політики. Бізнес уже не лише відновлює втрачене, а й інвестує в нові потужності, глибшу переробку, технології та експорт.

Водночас учасники назвали кілька обмежень, які стримують зростання. Перше – доступ до фінансування. Промисловим проєктам потрібні довші й дешевші гроші, страхування воєнних ризиків і зрозумілі гарантії для інвесторів.

Друге – кадри. Виробникам бракує інженерів, технологів, операторів сучасного обладнання та кваліфікованих робітничих спеціальностей. Бізнес очікує більш практичної співпраці з освітою, розвитку дуального навчання, корпоративних шкіл і програм перепідготовки.

Третє – продуктивність. Українські компанії не зможуть конкурувати лише нижчою вартістю праці. Їм потрібні автоматизація, R&D, продукти з більшою доданою вартістю та вихід на зовнішні ринки.

Четверте – роль держави. Бізнес очікує не разових програм, а послідовної промислової політики: підтримки експорту, локалізації в закупівлях, розвитку індустріальних парків, зрозумілої регуляторики та інструментів для масштабування.

Головний висновок форуму: майбутнє української економіки залежатиме не лише від обсягів міжнародної допомоги чи інвестицій, а й від здатності країни виробляти більше самій.