Росія вдосконалює не лише швидкість своєї зброї. На нових "Геранях" українська розвідка виявила автономну оптичну навігацію, додаткові навігаційні датчики та локалізовані реактивні двигуни. Україна вже має перші результати протидії, але між успішним випробуванням і захистом міст у масштабах країни залишається виробничий та організаційний розрив.

Dilo проаналізувало, як Росія перетворила іранські безпілотники на сімейство ударних систем, що відомо про витрачені й заплановані мільярди, чому українська відповідь запізнилася та куди рухається технологічна гонка.

• Від іранського імпорту до власних модифікацій
• "Сусанін" і власні двигуни: що змінюється всередині "Гераней"
• Загрозу бачили з 2024 року: де запізнилася відповідь
• Санкції та удари не зупинили виробництво
• Скільки коштує російська дронова програма
• Перехоплення вже є, масового рішення ще бракує
• Ціна захисту — більше, ніж вартість одного дрона
• Швидкість, автономність і масовість: куди рухається загроза

Від іранського імпорту до власних модифікацій

Росія почала застосовувати іранські "Шахеди" проти України восени 2022 року. Згодом вона перейшла від закупівлі готових апаратів до виробництва та модифікації їхніх російських версій. Передання технологій і розгортання виробництва в "Алабузі", що в Татарстані, стали основою цього переходу, описувало Associated Press.

Проте Росія не замінила всі гвинтові безпілотники реактивними. Вона розширила набір засобів нападу, які можна застосовувати одночасно. У вересні 2025 року ГУР оприлюднило дослідження "Герані-3", пов'язаної з іранським реактивним Shahed-238. У січні 2026 року розвідка розкрила характеристики "Герані-5", а у травні — будову "Герані-4".

Ця послідовність важлива, адже номери не утворюють акуратної хронології поколінь. Росія паралельно розвиває різні конструкції та переносить між ними окремі рішення. Тому оцінювати загрозу лише за появою наступної цифри в назві — хибний підхід.

"Сусанін" і власні двигуни: що змінюється всередині "Гераней"

До супутникової та інерціальної навігації росіяни додали оптичну систему "Сусанін", показує дослідження ГУР від 5 жовтня. Вона зіставляє зображення місцевості з підготовленими еталонними зображеннями. За даними розвідки, аналогічне рішення використовується і на "Герані-5" версії К5.

Простіше кажучи, дрон отримує додатковий спосіб орієнтуватися без супутникового сигналу. Це ускладнює протидію засобами радіоелектронної боротьби, але не доводить повної невразливості до них. Так само оптична навігація сама собою не означає, що апарат здатний самостійно обирати цілі.

ГУР також виявило навігаційний блок з американським магнітометром, який підвищує точність автономного польоту. Китайський турбореактивний двигун у дослідженій модифікації замінили локалізованим в "Алабузі" аналогом. Окремо розвідка повідомила про нову бойову частину, призначену для ураження інфраструктурних конструкцій.

Загрозу бачили з 2024 року: де запізнилася відповідь

Питання запізнення української протидії отримало конкретніший зміст після засідання парламентської тимчасової слідчої комісії 6 жовтня.Перше застосування російського реактивного безпілотника зафіксували в січні 2024 року, підтвердив заступник командувача Повітряних сил Юрій Черевашенко. 

За наведеною ним хронологією, робота над дронами-перехоплювачами почалася у березні 2025 року, спочатку залишалася несистемною, а більш організований підхід сформувався наприкінці того року.  Однією з причин Черевашенко назвав недостатню комунікацію між структурами, які володіли інформацією. Водночас він наголосив, що висловлює власну оцінку, а не висновок завершеного розслідування.

Це дозволяє говорити про затримку між виявленням загрози та організацією системної відповіді. Але не дає підстав стверджувати, що до березня 2025 року в Україні взагалі не існувало окремих розробок чи досліджень.

Технологічні обмеження також були реальними. В інтерв'ю NV представники "Диких шершнів" пояснювали, що засіб проти швидкісних цілей довелося створювати як новий продукт. Простого прискорення наявного перехоплювача було недостатньо.

Санкції та удари не зупинили виробництво

Стверджувати, що запобіжних заходів не було, також некоректно. Ще у грудні 2023 року Міністерство торгівлі США запровадило експортні обмеження проти структур, пов'язаних із російсько-іранським виробництвом безпілотників. У квітні 2024 року об'єкти в районі "Алабуги" стали цілями української атаки, про яку повідомляло AP.

Однак обмеження доступу до технологій і зрив виробництва — нетотожні результати. Санкції можуть ускладнювати постачання, але наявність компонентів у нових апаратах показує, що ланцюги закупівель продовжують працювати.

Локалізація частини виробництва додатково ускладнює завдання. Водночас іноземне походження окремої деталі не доводить, що її виробник свідомо постачав продукцію російському ВПК: важливо встановлювати весь шлях через посередників.

Скільки коштує російська дронова програма

Єдиної перевіреної суми всіх російських витрат на "Герані" у відкритому доступі немає. Окремо фінансуються закупівлі, передання технологій, виробничі потужності, комплектуючі та модернізація. Один із початкових орієнтирів наводить Інститут науки та міжнародної безпеки. За його дослідженням, початкова домовленість із виробництва іранських Shahed у Росії передбачала близько $1,75 млрд і програму на 6000 апаратів.

Проте це оцінка конкретної початкової угоди, а не підсумок усіх фактичних видатків від 2022 року. Вона також не є кошторисом створення реактивних модифікацій. Ділити всю суму на кількість дронів і називати результат собівартістю одного апарата некоректно: угода охоплювала розгортання виробництва та технологічну співпрацю.

Окремого перевіреного кошторису російських реактивних дронів на 2026 рік просто немає. Про плани на 2027 рік відомо більше, але з важливим застереженням. 26 вересня Володимир Зеленський повідомив, що Росія планує витратити 12 млрд доларів на виробництво реактивних дронів і баражувальних боєприпасів.

Проте це оприлюднена українським президентом інформація про російські плани, а не незалежно перевірена фінансова звітність. Категорія ширша за сімейство "Герань", а заплановані гроші не можна прирівнювати до вже витрачених. Водночас сам масштаб названої суми свідчить про намір зробити такі системи довгостроковим інструментом війни, а не тимчасовим доповненням до ракетного арсеналу.

Перехоплення вже є, масового рішення ще бракує

Повітряні сили працюють приблизно з 20 виробниками реактивних перехоплювачів, повідомив на вищезгаданому засіданні Черевашенко. Випробувальні польоти проводять 14 компаній, шість мають результати знищення реактивних дронів, а розробки трьох військові вважають перспективними. Два апарати вже пройшли кодифікацію, серед них — Predator.

Але постачання перехоплювачів у необхідній кількості він очікує не раніше кінця листопада. Йдеться не про відсутність будь-яких засобів до цієї дати, а про недостатній масштаб їхньої наявності.

Свіже підтвердження бойового застосування з'явилося 8 жовтня: Національна гвардія повідомила про знищення "Герані-5" дроном-перехоплювачем цього місяця. Загалом від початку року її підрозділи знищили перехоплювачами 3694 апарати типу Shahed та "Гербера". Це сукупний результат проти різних цілей, а не кількість збитих реактивних дронів.

Одне з виробничих обмежень — двигуни. В інтерв'ю Financial Times, Зеленський пояснив, що Україна значною мірою залежить від їхнього імпорту, а власних обсягів недостатньо. Поки спеціалізовані рішення масштабують, навантаження несуть інші засоби ППО. Черевашенко назвав F-16 одним із найефективніших інструментів проти реактивних безпілотників, але наголосив: інтенсивне застосування витрачає ресурс літаків і збільшує потребу в технічному обслуговуванні.

Ціна захисту — більше, ніж вартість одного дрона

Публічні ціни перехоплювачів показують, чому Україна зацікавлена в їхньому масовому виробництві. У липневому репортажі Reuters вартість наявного перехоплювача Bullet оцінювалася приблизно у ціну до $2000, а реактивного Griffen — менш ніж у 10 000 доларів, за заявою представника його інвестора.

Однак це ціни різних виробів, а не зіставний кошторис гарантованого знищення конкретної "Герані". Вони не доводять однакової ефективності проти всіх швидкісних цілей. У реальному розрахунку треба враховувати виявлення дрона, наведення, підготовку операторів, наземне обладнання, обслуговування та невдалі спроби. Для держави важлива вартість успішного захисту об'єкта, а не лише закупівельна ціна перехоплювача.

За перше півріччя 2026 року Агенція оборонних закупівель уклала контракти на дрони на понад 333,6 млрд грн. Але це всі відповідні закупівлі, зокрема FPV, а не окремий бюджет протидії реактивним "Гераням". Сума контрактів також нетотожна вже здійсненим платежам.

Допомогти з масштабуванням мають партнери. 7 жовтня представник Quantum Systems Маттіас Лена повідомив кореспонденту Укрінформу про лист щодо намірів забезпечити Україну десятками тисяч перехоплювачів SPYS, розроблених спільно з українською WIY. Компанія розраховує на постачання тисяч апаратів уже цього року.

Це перспективний напрям, але лист про наміри, виробнича спроможність і передані військам вироби — різні етапи. Саме фактичний випуск і результативність визначатимуть, наскільки швидко зменшиться навантаження на дорожчі засоби ППО.

Швидкість, автономність і масовість: куди рухається загроза

Підстав говорити про технологічну стелю російських далекобійних безпілотників немає. Водночас немає й підстав вважати, що кожна нова модифікація автоматично робить їх невразливими. Наявні дані дозволяють виділити три напрями подальшого розвитку.

Перший — підвищення швидкості. На засіданні 6 жовтня Черевашенко озвучив прогноз можливої появи російських дронів зі швидкістю від 800 до 900 км/год. Він уточнив, що таких показників поки не зафіксовано. Це сценарій, до якого готуються військові, а не підтверджена характеристика вже застосованої зброї.

Другий — зменшення залежності від зовнішніх сигналів. Оптична навігація показує прагнення Росії зберігати керованість польоту в умовах протидії. Проте автономна навігація, розпізнавання об'єктів і самостійний вибір цілі — різні можливості. Об'єднувати їх під гучною назвою "дрони зі штучним інтелектом" без додаткових доказів неправильно.

Третій — виробнича адаптація. Локалізація двигунів і використання спільних компонентів у різних модифікаціях можуть полегшувати нарощування серій. Це аналітичний висновок із зафіксованих змін, а не доказ того, що Росія вже позбулася імпортної залежності чи знизила собівартість.

Ймовірний наступний етап — не одна принципово нова модель, а поєднання різних апаратів: дешевших масових, швидкісних і складніше оснащених. Водночас швидкість, дальність, надійність та ціна залишатимуться предметом компромісу. Технічно складніший дрон не обов'язково буде дешевшим або доступним у більшій кількості.

Для України це означає, що захист не можна завершити одним успішним прототипом. Потрібна система, здатна регулярно оновлювати засоби протидії, забезпечувати їх серійне виробництво та навчати операторів.

Головний показник цієї гонки — не кількість представлених моделей і не сума оголошених контрактів. Це здатність зменшувати кількість влучань, не виснажуючи швидше за противника людей, авіацію та запаси дорогого озброєння.