Чи залишилась в минулому дискримінація на робочому місці в Україні?

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

З січня 2022 року будь-які вимоги зазначені роботодавцем щодо статі, віку, місця проживання чи сімейного стану кандидатів не лише заборонені, а й караються штрафом у розмірі 10 мінімальних зарплат. 

Які найпоширеніші види дискримінації в Україні при прийомі на роботу або робочому місці:

Дискримінація за ознакою віку або ейджизм 

Це найбільш поширений вид дискримінації не лише в Україні, а й у ЄС та інших країнах. Багато роботодавців упереджено ставляться до працевлаштування людей не лише похилого віку, а тим, кому за 40. Існують стереотипи, що тоді людей важче навчати новій роботі, також довше проходить період адаптації  людини до нових обов'язків, робочого місця та колективу. Через це не рідко можна зустріти в оголошеннях про роботу, де шукають ”молодих та амбіційних” або людей віком до 40 чи 50 років. 

Дискримінація за ознакою статті

На жаль, в суспільстві досі існує неписаний поділ на “чоловічі” та “жіночі професії”. Щоб протидіяти цьому у 2020 році в Україні схвалили Концепцію комунікації у сфері гендерної рівності, а у 2017 році скасували дію ЗУ, який не дозволяє жінкам освоювати певні види роботи, такі як пожежниця чи водолазка.

Тобто з правової точки не залишилось механізмів, які б забороняли жінкам чи чоловікам освоювати певні професії. Проте де факто залишаються факти дискримінації за ознакою статті. Передують цьому застарілі установки роботодавців, які говорять про те, що жінкам “пасують” професії, де потрібно більше комунікувати із людьми. Йдеться про адміністративні спеціальності, сферу обслуговування, готельно-ресторанний бізнес, сферу beauty. Часто можна зустріти в оголошеннях про роботу у зазначених вище сферах, що шукають сюди саме жінок. 

Дискримінація за сімейним станом

Найчастіше із нею зустрічаються жінки при прийомі на роботу. Деякі роботодавці не нехтують питанням на співбесіді про сімейний стан, наявність дітей або майбутні плани, які стосуються вагітності. Таким чином працедавці хочуть убезпечити себе від кандидаток, які можуть невдовзі піти у декрет або змінити місце роботи через заміжжя. Насправді такі питання, як мінімум, є неетичними.

Відповідальні роботодавці, навпаки, створюють комфортні умови для майбутніх мам та батьків у декреті. Поширеною практикою у ЄС, США у великих компаніях, які опікуються своїми працівниками, є відкриття садочків або просторів для дітей при підприємствах, а також надання додаткових вихідних для догляду за дитиною.

Дискримінація за інвалідністю

На жаль, багато роботодавців не готові брати на роботу людей, які мають інвалідність. Про це часто зазначають в самих вакансіях, тому ще на етапі пошуку роботи для українців, які мають обмежені можливості, виникають складнощі. Справа в тому, що більшість підприємств не є інклюзивними, елементарно не мають пандусів при вході до будівлі, тому працевлаштувати особу з інвалідністю стає викликом. 

Дискримінація за національністю або етнічним походженням

Людям, які мають не українську національність, важче знайти роботу в нашій країні. Багато роботодавців з недовірою ставляться до працевлаштування цієї категорії. Барʼєром часто стає також недосконале знання мови кандидатів або проблеми із наявністю документів чи дозволів на роботу. Проте інколи упередження роботодавців стосуються навіть українських громадян, які мають інше етнічне походження. 

Варто зазначити, що будь-яка дискримінація на робочому місці заборонена Кодексом законів про працю. Зокрема, зазначається, що кожен українець має мати рівні права і можливості незалежно від статі, віку, стану здоров’я,  сексуальної орієнтації тощо. Проте чи відповідає це реальності?

За опитуванням OLX Робота 79% українців зустрічаються із дискримінацією за ознакою віку (ейджизмом), ще 44% зустрічаються з дискримінацією за ознакою статті. 15% українців зустрічають із дискримінацією за ознакою інвалідності, 14% – за ознакою національності, 7% – за ознакою релігії.

Як роботодавці в Україні можуть запобігати фактам дискримінації

Будь-який робочий колектив чи підприємство, це як мінісуспільство в якому важливо розвивати не лише дружню атмосферу, а й рівність та прийняття різних людей. Саме роботодавці можуть поширювати та розвивати культуру інклюзивності, протидіяти робочим стереотипам, які стосуються гендерності, людей похилого віку чи інших національностей. 

Важливо, що протидія дискримінації зі сторони роботодавців – це дотримання законодавства України, що має для останнього певні бенефіти. Інклюзивність компанії сприяє підвищенню її репутації, престижу, а отже потенційно залуження більш якісних кадрів. Побудова “культури прийняття” різних людей також сприятиме розвитку ринку праці, адже таким чином можна буде залучити  більшу кількість фахівців. Адже вже зараз ринок стикається із суттєвим дефіцитом кадрів, особливо в сегменті блакитних комірців. І окрім загально людських принципів рівності, роботодавцям важливо задуматися про перспективу розширення пулу кандидатів. 

Слід розуміти, щоб побудувати суспільство без дискримінації не допоможе рік чи два. Для цього потрібно пройти шлях змін законодавчих та культурних. Є певні кроки, які можуть робити зі своєї сторони роботодавці, щоб прискорити цей шлях. 

1. Бути добре ознайомленим із законодавством, яке регулює питання дискримінації на робочому місці в Україні. Це допоможе їм розуміти свої обов'язки та права в цій сфері.
2. Поширювати серед працівників культуру, яка забороняє будь-яку дискримінацію чи мобінг на роботі. Сприяти налагодженню у колективі дружньої робочої атмосфери, прийняття різних людей (за національністю, расою, релігійними переконаннями тощо).
   
3. Проводити освітні заходи для працівників (семінари, тренінги), щоб підвищити свідомість щодо питань рівних можливостей і недопущення дискримінації. 
   
4. Сприяти рівній оплаті праці та забезпечення однакових можливостей для реалізації всіх працівників, незалежно від статі, віку і т.д. 
   
5. Реагування на скарги та випадки дискримінації. Роботодавці повинні мати процедуру реагування на скарги та випадки дискримінації, проводити розслідування і приймати необхідні заходи для усунення та протидії таких порушень.
   

Запобігання фактам дискримінації – це вибір відповідального роботодавця у європейській країні, що сприятиме створенню інклюзивного та рівноправного робочого середовища, де кожен співробітник матиме можливість розкрити свій потенціал та сприяти розвитку компанії та країни.