Ексрегіонал і поборник інтеграції України з країнами СНД. Несподіване минуле голови Деснянської РДА Ратнікова

Скандали з барабанами і овочерізками, сварка, що триває навколо «яєць по 17» Міноборони затьмарили ще одну тендерну «зраду» ціною у мільйони бюджетних гривень. Очолювана Дмитром Ратніковим Деснянська РДА купувала найдорожчу електроенергію для закладів освіти у місті. Афера привернула увагу й до особистості самого начальника, минуле якого для багатьох виявилося незнайомим. Ще якихось 10 років тому він був палким прихильником співпраці в межах СНД і фактично допомагав регіоналам штовхати Україну подалі від інтеграції з ЄС.

Найдорожче світло в місті

Наприкінці травня 2023 року «Наші гроші» спіймали Деснянську РДА на закупівлях світла для освітніх закладів за найвищим у столиці тарифом. Підлеглі голови РДА Дмитра Ратнікова купували електроенергію по 6,03 грн за кВт, в той час як Голосіївська РДА, наприклад, платила майже удвічі меньше — 3,85 грн/кВт. Середня ціна, за якою райони купують світло для освітян, — 4,99 грн/кВт. Управління освітою Деснянської РДА відмовилось знизити ціну, попри те, що з початку року ціни впали на 20%.

Дмитро Ратніков очолює Деснянську РДА з 11 травня 2021 року. Відповідний указ президента Зеленського був, м’яко кажучи, несподіваним, враховуючи біографію Ратнікова. Він народився 3 квітня 1977 року в Броварах. Третину життя він у політиці, де заслужив репутацію одного з найвидатнішого представника так званої секти «тушок». Читачі старшого віку пам’ятають: «тушками» називали депутатів, які перебігали з партії в партію в залежності від поточної кон’юнктури.

Політична "проституція" 80 левела

За 15 років у політиці Ратніков змінив 4 політичної сили, поки не опинився у владній «Слузі народу». З 2008 по 2020 роки керував Київською обласною організацією Європейської партії України, очолювану вже забутим Миколою Катеринчуком. З 2002 по 2010 роки двічі поспіль обирався депутатом Броварської міської ради.

У 2006 році претендував на посаду мера Броварів, але програв, попри підтримку потужного тоді ВО «Батьківщина». Як і будь-який політичний пристосуванець, Ратніков просто зобов’язаний був виплисти в Партії регіонів Януковича, що він і зробив.

​​У двох скликаннях Верховної Ради (2007-2012 рр) був помічником-консультантом співзасновника і одного з лідерів Партії регіонів Володимира Рибака — останнього «біло-блакитного» спікера Парламенту. Роботу на регіоналів Ратніков поєднував із роботою на головних їхніх конкурентів — «Батьківщиною» Юлії Тимошенко: з жовтня 2020 року помічник Рибака був помічником ще й нардепа Ігоря Савченка, обраного за списком БЮТ.

У 2010 обрався депутатом Київської обласної ради від Європейської партії Катеринчука і майже одразу перебіг у фракцію Партії регіонів. За даними Руху ЧЕСНО, був одним із найзатятіших прогульників, впродовж кількох років поспіль пропускав понад 50% засідань сесій, а комісії у 2013 та 2014 роках не відвідував взагалі. Через це він був кандидатом на відкликання мандату.

Втім депутат-Ратніков запам’ятався не лише прогулами. Весною 2012 році він, будучи діючим членом фракції ПР, активно намагався видати себе за опозиціонера та вступити у Комітет Опору Диктатурі — об’єднання, що мало на меті протидію режиму Януковича. От така багатосторонні політична натура.

Останній дипломат Януковича в… Росії

Несподіваний кар’єрний розворот стався у Ратнікова у 2012 році. Янукович і його ставленник у МЗС Кожара призначили його послом з особливих доручень, радником-посланником посольства України в РФ, а також повноважним представником України в комісії при Економічній раді СНД. Призначили попри відсутність освіти і будь-якого дипломатичного досвіду.

Це призначення цілком відповідало кадровій політиці регіоналів, для яких головним критерієм була не професійність, а відданість. Не можна також виключати, що кандидатуру узгоджували і «російські товаріщі». Ратніков натхненно взявся за роботу і ще 12 лютого 2014 року, за 8 днів до масового розстрілу учасників Революції Гідності в Києві, адвокатував «подальшу тісну співпрацю і взаємну координацію в рамках СНД», виступав за підписання Угоди про вільну торгівлю послугами, Угоди про транзит трубопровідним транспортом держав – учасниць СНД, а також за скасування експортних мит.

Завдяки відсутності в Україні інституту репутації, ексрегіонал і поборник зміцнення зв’язків усередині так званого СНД Ратніков не потрапив під люстрацію, не отримав навіть громадського осуду. Натомість застрибнув у зелений вагон «Слуг народу» і продовжив політичну кар’єру, наче нічого й не було. У 2021 році невдало балотувався на посаду Броварського міського голови, але пройшов до місцевої ради як депутат. Наскільки чесними були ті вибору, можна судити із заяви депутата-мажоритарника від Броварів Миколи Галушка, який казав, що на тих місцевих виборах «всі місця в списках від партії «Слуга народу» були продані, а заклик йти на вибори боротися з корупціонерами і старими елітами, на жаль, просто слова». 

Зараз Ратніков займає показово патріотичну позицію, під шумок «підмучує» на тендерах і загалом почувається дуже комфортно. Він так натрудився, перебігаючи з одного політичного табору в інший, щоб опинитися там, де він є зараз. Тож нині живе своє найкраще життя, сподіваючись, що його минуле залишилось далеко позаду і ніхто вже й не згадає, що він за людина і яким був його шлях нагору.