Потрібно звільнити Шурму, Свириденко та Марченка, інакше їхня політика вдарить по президенту, - експерт

“Наприкінці червня 2023 р. Міжнародний валютний фонд (МВФ) опублікував доповідь щодо України № 23/248. У ньому експерти Фонду оцінили розвиток економіки країни, процес виконання взятих він зобов'язань, і навіть сформулювали прогноз до 2033 року. Основний висновок: "Україна залишиться країною загального державного інтервенціонізму. Вона буде на короткому борговому повідку ЄС-27/G-7, з неконкурентною податковою системою, несприятливим інвестиційним кліматом, домінацією великого українського та міжнародного бізнесу". Поданий МВФ-ом варіант вселяє песимізм і певну приреченість”, - зазначив Романчук.

Згідно з його висновками, на думку МВФ, яка була погоджена з українською економічною владою, українська економіка як мінімум до 2033 року залишиться повністю державною. Рівень держвидатків ненабагато знизиться в порівнянні з нинішніми "похмарними" 66% ВВП у 2022 році - і до 2033 року ледве досягнуть 41% (що буде все ще вище довоєнних показників). При цьому доходи від приватизації становитимуть лише 0-0,1% ВВП.

“Українська економіка на найближчі десять років залишиться повільною, яка хронічно відстає навіть від середніх стандартів ЄС. Після падіння реального ВВП на 29,1% у 2022 р. МВФ прогнозує зростання на 2% у 2023 р. і на 3,2% у 2024 р. У 2025 р. буде нетривале прискорення до 6,5% ВВП, а потім вісім років поспіль середньорічні темпи зростання української економіки протягом 8 років. Це більш ніж удвічі повільніше, ніж потрібно для досягнення заявленої президентом В. Зеленським мети в один трильйон доларів ВВП. З такою швидкістю Україна наздоганятиме нинішній рівень Румунії та Польщі понад 30 років”, - констатував експерт.

Він також спрогнозував на найближче десятиліття та проблеми у сфері оподаткування, а також з інвестиціями – як внутрішніми, так і зовнішніми.

“Немає інвестицій – немає модернізації, немає економічного зростання. А ще немає потрібних темпів зростання продуктивності праці, а отже, підстав для підвищення зарплат та пенсій”, - вважає економіст.

Згадує він і підтримувану МВФ "шкідницьку" грошово-кредитну політику НБУ, який підкилимно готує девальвацію гривні та стрибок інфляції в Україні.

“МВФ знайшов собі партнерів усередині України. Це керівництво Нацбанку (Андрій Пишний. – Ред.), Кабміну (Деніс Шмигаль. – Ред.), Мінфіну (Сергій Марченко. – Ред.), Мінекономіки (Юлія Свириденко. – Ред.), керівники економічних комітетів Верховної Ради, а також економічного блоку ВП (Ростислав Шурма. – Ред.). Ось така суперечлива ситуація. В. Зеленський виступає із чітким замовленням для уряду та парламенту: "Ми зробимо це – українською аксіомою: свобода дає успіх. Це те, що переконує найбільше. Успіх. Це те, що потрібно всій нашій землі. Усьому нашому народу" А ось все його економічне оточення разом із МВФ прийняло та проводить економічну політику проти аксіоми успіху Зеленського. Цей конфлікт можна вирішити лише одним способом – зміною керівників економічної команди України. Якщо таке не станеться, то економічна політика Кабміну/Нацбанку/МВФ неминуче призведе до обнулення політичного авторитету та довіри самого президента”, - резюмував Ярослав Романчук.