"Поширювати зернову угоду на Миколаївський порт поки що небезпечно", - міський голова Сенкевич

Сенкевич мріє про Миколаїв майбутнього, та каже, що після війни місто матиме величезний потенціал для розвитку логістики та машинобудування. Але зараз міська влада вирішує більш приземлені питання. Такі як облаштування пунктів обігріву та забезпечення мешканців питною водою в умовах можливого блекауту.

За весь час війни Миколаїв не обстрілювали всього 46 діб. Російські військові влучали майже в кожний район, а у квітні російська ракета перебила водогін, залишивши місто без питної води. З лютого майже півмільйонний Миколаїв покинула більша частина населення. Проте навіть зараз в місті живе близько 230 тисяч осіб, котрих треба забезпечити теплом, водою, електрикою, харчами та ліками. 

Скажіть, після звільнення Херсона що змінюється для Миколаєва? Ви вже не прифронтове місто?

За весь час війни ми в Миколаєві рахуємо доби, коли не знаходимося під обстрілом. Наразі таких діб у нас 46. Всі інші дні війни нас атакують. Спочатку це були касетні снаряди, потім ствольна артилерія типу “Піон”, а останні чотири місяці нас регулярно атакують ракетними комплексами С-300. Радіус ураження цих комплексів дозволяє росіянам бити по нас і з правого, і з лівого берега Херсонщини. Тобто не зважаючи на звільнення Херсона ми й далі будемо під обстрілами. Доказом цього є обстріл в ніч на 11 жовтня. Нас обстріляли о третій годині ночі, випустили чотири ракети С-300. Три з них упали в індустріальну зону на околиці міста, а одна попала в п’ятиповерховий будинок і зруйнувала один під’їзд з першого по п’ятий поверх. Рятувальники витягли звідти шість тіл і двох людей госпіталізували.. На жаль одна людина померла в лікарні. Тобто за одну ніч ми втратили сім миколаївців і одного вдалось врятувати. Загалом за час війни росіяни вбили 156 цивільних осіб. 

Як багато людей залишилося в місті після початку війни? Чи багато виїхало?

До війни тут проживало 486 тисяч осіб, майже пів мільйона. На сьогодні, ми реєструємо близько 220-230 тисяч людей. Ми визначаємо цю цифру за об’ємами сміття який створюють люди та за об’ємом споживання води. Зараз я рекомендую людям виїжджати, бо наближається зима. Обстріли можуть посилюватися, а будуть стріляти по об’єктах критичної інфраструктури: котельнях та електричних підстанціях.

А робота в місті є?

В місті проблеми з роботою. Великі підприємства не працюють з міркувань безпеки - у великі підприємства прилітають ракети. Тож сьогодні не працює великий та середній бізнес. Залишається малий бізнес і мікробізнес: кафе, торгівля харчовими продуктами, ринки. За надходженнями податків на доходи фізичних осіб (ПДФО) ми бачимо, що людей зараз працює небагато. А от комунальні підприємства та підприємства критичної інфраструктури всі працюють. В місті є світло, газ, вода, хоча й технічна, а також працює громадський транспорт.

А що з великими підприємствами? Вони на консервації?

Їх постійно обстрілюють. Наприклад Миколаївський глиноземний завод знаходиться на околицях міста ближче до Херсона, тому туди дуже часто прилітають різні снаряди. Всі великі заводи зараз зупинені та знаходяться на консервації. А люди які в них працювали або знаходяться поза межами Миколаєва, або виведені за штат без збереження заробітної плати. Ми зорганізувались з програмою ООН та UNICEF, щоб забезпечити цих людей харчами та фінансовою допомогою.

Зараз лунають тези про те, щоб розширити “зернову угоду” на миколаївські порти. Наскільки це зараз реально?

Я не військовий, а міський голова. Але я думаю, що звільнення материкової частини Миколаївської області не робить звільненою ту частину Миколаївщини до якої можна добратися по морю. Мова йде про Кінбурнську косу, до якої можна добратися через Херсонську область, через Голу Пристань. На цій косі росіяни розмістили свої ракетні комплекси.  Вони можуть обстрілювати вихід з Миколаєва, з річки Південний Буг у Дніпро-Бузький канал. Це означає, що будь-яке судно, що вийде з Миколаївського порту можна буде дістати звичайною артилерією типу ГРАД. Тому я думаю, що використовувати Миколаївський торгівельний порт сьогодні є небезпечно. Щодо вивозу зерна, то сьогодні він відбувається, всі власники вантажів вивозять зерно портів Великої Одеси.

В якому стані зараз портова інфраструктура? Були повідомлення про обстріли китайського термінала, були обстріли порту “Ніка-Терра”, вони зможуть відновити свою роботу?

Порт обстрілюють постійно. Здається за всю війну п’ять чи шість великих бочок з олією було знищено. Загалом якщо взяти місто Миколаїв, і накласти на нього сітку, то складається враження, що в кожну клітинку сітки росіяни стріляють, щоб закрити все місто. Звичайно велика кількість снарядів потрапляє на територію порту, але я не думаю, що пошкодження є критичними. Ми їх відновимо після війни. 

У вас уже є якесь попереднє бачення того як відновлювати економіку міста після війни? Ви оцінювали як покращити інвестклімат в повоєнному місті? Може були попередні переговори?

Сьогодні найбільше на інвестиційну привабливість впливає діяльність Збройних сил України та їх активна робота в напрямку відсунення росіян якомога далі від Миколаєва. Зараз ми працюємо з Урядом Данії та з консультантами данської компанії Covi. Вирішили почати зі зміни генплану. Після того, як ми відпрацюємо генплан і зможемо подивитись як буде виглядати Миколаїв майбутнього, ми матимемо план короткострокових дій в тому числі відновлення об’єктів, котрі даватимуть нам можливість заробляти. Зараз спілкуючись з іноземними компаніями я кажу їм, що ми не хочемо бути країною, яка просить гроші. Ми хочемо створити тут робочі місця, бо Україна після війни це великий ринок збуту, дешева робоча сила, дешева земля і простий спосіб заходу інвестицій. Ми хочемо бути партнерами, ми хочемо просити про інвестиції. Плануємо навіть змінювати програми навчання наших технічних спеціалістів, щоб підготувати їх до роботи за європейськими стандартами.

Яким ви бачите Миколаїв майбутнього? Які галузі ви плануєте розвивати?

Не використовувати наше територіальне положення буде неправильно. Потрібно посилювати наші транспортно-логістичні коридори, розширювати вихід до моря та розбудовувати нашу транспортно-логістичну інфраструктуру. Я дуже сподіваюсь, що після війни будуть зміни про які я вже казав сім років. Щоб портова інфраструктура приносила Миколаєву гроші, а поки що вона приносила тільки розвал. Ми з портів завжди отримували лише ПДФО, а всі інші податки та збори забирає державний бюджет та Адміністрація морських портів.Також ми розвиватимемо машинобудування. Ми розуміємо, що Миколаєву як і всій Україні після війни потрібен буде транспорт та об’єкти інфраструктури. А в Миколаєві ми маємо і базу і спеціалістів і університет, що готуватиме таких спеціалістів для відновлення нашої держави. Для розвитку машинобудування важливу роль грає фактор логістики - наші порти можуть прийняти що завгодно, тому в місті можна розвивати крупновузлову зборку.

Як взагалі працюють комунальні служби? В одному з інтерв’ю ви говорили, що у вас є дефіцит кадрів і вам допомагають бригади з інших областей. Ситуація не змінилася?

Люди, котрі в нас залишилися на комунальних підприємствах працюють кожен за своїм напрямком: водоканал, теплокомуненерго. Але нам елементарно не вистачає рук забивати вікна. У нас багато будинків без вікон і для того, щоб підігріти їх взимку забиваємо вікна ОСБ плитами. Вставляти скло зараз недоцільно, оскільки воно буде розбите при нових прильотах. Ми отримуємо плити від наших данських партнерів. До речі, коли ми говоримо про відновлення з нашими партнерами, ми одразу кажемо, що нам не потрібні гроші. Коли будуть гроші, будуть і постійні історії про корупцію. Ми обираємо проект і передаємо його нашим партнерам, а вони вже виділяють гроші та здійснюють закупівлі, контроль якості. Так ми зараз отримуємо ці ОСБ плити, труби та фанеру від наших партнерів, не використовуючи бюджетні кошти.

Зараз вся країна потерпає від того, що окупанти цілеспрямовано б’ють по об'єктах критичної інфраструктури. Як у вас справи з забезпеченням електроенергією населення та критичної інфраструктури?

Я не можу сказати, що ми готувалися до цього всього, але виклики пов’язані з війною приходять до нас до нас воно приходить раніше ніж до інших. Миколаїв з перших днів війни знаходиться без освітлення вулиць. За два тижні до блекаутів ми увімкнули його, щоб люди могли по дорозі з роботи до дому дивитися під ноги. Зараз нас попросили економити і єдине, що ми змогли зробити - це вимкнути вуличне освітлення і зменшити кількість електротранспорту до 60%. У нас зараз немає великих підприємств, котрі могли б використовувати електроенергію. Також через режим світломаскування не працює освітлення на вулицях. Тож всі ці блекаути не дуже вплинули на нас. Якщо ви знаєте у нас з 12 квітня немає питної води. Наші трубопроводи були перебиті, тож ми використовуємо системи локальні очистки. Я дав команду зробити пункти, де миколаївці зможуть отримати питну воду. Це або місця свердловин, або місця де очищується солона вода. Ці точки зараз облаштовують дизель-генераторами, тож навіть при повному блекауті ми матимемо можливість використовувати воду. Також ми в рамках підготовки до зими, закуповуємо буржуйки та робимо на наших об’єктах комунальної власності пункти для обігріву. Громадяни там зможуть погрітися якщо в їх будинках буде відключено опалення світло і взагалі буде холодно. 

Що потрібно для того, щоб повноцінно відновити водопостачання?

В першу чергу потрібне розмінування. Нам треба пройти від Миколаєва до Херсона і перевірити трубу на пошкодження. Водогін до Миколаєва - це дві паралельні труби діаметром 1,4 метра. Вага одного погонного метра труб 800 кілограмів. Тож якщо нам треба буде поміняти відрізок 10 метрів (це 8 тонн), нам потрібно буде пригнати на місце кран, а це не так просто в умовах війни. Сьогодні розмінування вже проводяться. Фактично, наші комунальники йдуть одразу за саперами. Ті розміновують територію вздовж труби, а комунальники слідом роблять свою частину: демонтують зруйновані ділянки водогону, розчищають ті частини, які вціліли, та зварюють труби. Головна станція водозабору знаходиться можна сказати в самому Херсоні. На станції перекачки наші фахівці вже перевіряють те обладнання, яке там залишилося. Багато чого росіяни вкрали - одним словом, мародери. Не буду розкривати всіх деталей, але головне, що ситуація не критична - все можна полагодити. 

Зараз населення знаходиться в скрутних умовах. Який зараз відсоток розрахунків з комунальними підприємствами?

У нас невеликий відсоток розрахунку. Багато хто питає чи потрібно буде платити після повернення в місто. Так потрібно буде платити. У нас були дискусії чи опалювати будинки де залишилось 10-20% людей. Вирішили опалювати всі будинки, бо без опалення вони всі квартири покриються пліснявою, а вся електроніка та меблі згниють. Тож я думаю, що гроші котрі будуть витрачені на відновлення техніки та квартири будуть набагато більше ніж ті які потрібно буде заплатити за опалення.

Ви покриваєте дефіцит комунальних підприємств коштом місцевого бюджету?

Коштом поповнення статутних фондів місцевим бюджетом. Найгірша ситуація у нас з водоканалом. Там втрати у зв’язку з тим що вода солона, втрати складають понад 50%. Тобто качаємо 80 тисяч кубічних метрів, а розподіляємо близько 40. Власне ситуація така, що у людей нема грошей, нема роботи, наші найвідповідальніші платники це пенсіонери. На щастя вони отримують пенсію та оплачують завжди ці рахунки.

Великий дефіцит міського бюджету?

Ми ще до війни були одним з найбільш мілітаризованих міст. Після початку великої війни зарплатня у військових збільшилася, тож ПДФО теж збільшились. Дефіцит бюджету 35%. Але ми зараз не використовуємо бюджетні кошти на капітальні видатки. У нас сьогодні працює бюджет утримання якісь поточні ремонти чи роботи, але не капітальні видатки.

Ви підраховували збитки від війни?

Ні, ми зможемо в кінці року зробити для себе таку аналітику: як ми планували бюджет, як він фактично відпрацював, що ми використали, що залишилося. Ми не витрачаємо багато грошей. В нас на цей рік була запланована одна сума до прибирання вулиць, покосів і так далі, а фактично використали до кінця року половину цих коштів.

Але головна наше завдання сьогодні - перемогти та зберегти життя військових та цивільних. Усе решта - відновимо, відбудуємо і станемо як суспільство та країна кращими, більш усвідомленими та відповідальними.